Постанова Дніпровський апеляційний суд № 242/798/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/641/24 Справа № 242/798/23 Суддя у 1-й інстанції - Владимирська І. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді АгєєваО.В., суддів: Зубакової В.П., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Бортник В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №242/798/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 серпня 2023 року, ухвалене у складі судді Владимирської І.М., ВСТАНОВИВ: У червні 2023 ОСОБА_1 звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія», де працював з 27.03.2019 року по 06.08.2021 року та з 15.12.2021 року по 26.05.2023 року прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті. В результаті праці в шкідливих умовах отримав професійне захворювання, у зв`язку з яким 25.05.2023 року висновком МСЕК йому вперше була встановлена втрата професійної працездатності у сукупності 60% безстроково та 3 група інвалідності. Пошкодженням здоров`я позивачу завдано тяжкі фізичні та моральні страждання, було змінено його звичний уклад життя. З наведених підстав позивач просить стягнути моральну шкоду з відповідача 400 000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16 серпня 2023 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду змінити в частині зменшення розміру моральної шкоди з утриманням податків з суми відшкодування моральної шкоди. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон №466) внесено зміни до п.п.164.2.14 астатті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзиви на апеляційні скарги до апеляційного суду не надійшли. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач в судове засідання не з`явився про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 27.03.2019 року по 06.01.2021 року та з 15.12.2021 року по 26.05.2023 року працював в ТОВ «Шахтобудівельна компанія» прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті. 26.05.2023 року звільнений з займаної посади за п.2 ст 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04.05.2023 року за формою П-4, ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання за діагнозом: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН I-II ст. (першого-другого ст) (J 41.0). Згідно п.17 Акту професійне захворювання виникло у зв`язку з з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу) ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий. У п.18 даного Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є вуглепородний пил, фактична величина 21-37,5 мг/м?, при нормативному значенні 2 мг/м?. Тривалість діїу продовж зміни 88,9-95% зміни. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження фактична величина 177,4-195,7 Вт при нормативному значенні 90 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 40 кг, при нгормативному значенні 30 кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30-28-60% зміни при нормативному значенні до 30-25% зміни. Нахили корпусу 160 разів за зміну, при нормативному значенні 50-100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні шуму 92-95 дБА при нормативному значенні 80дБА. Відповідно до висновку МСЕК від 25.05.2023 року ОСОБА_1 первинно встановлена ІІІ група інвалідності по професійному захворюванню, з встановленням втрати професійної працездатності, яка у сукупності складає 65% безстроково (30% - первин. по хр. радікулопатії; 20% - первин. по хр. бронхіту; 10% - первин. по хр. приглуховатості; 5%- повторно по тр. каліцтву 14.01.2017р.). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що тяжкі та шкідливі умови праці на підприємстві відповідача призвели до професійного захворювання позивача, та цим позивачу було заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив зі ступеню, характеру, обсягу і тривалістю страждань, та того, що професійна працездатність в зв`язку з професійним захворюванням згідно висновку МСЕК втрачена на 65%, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково. Стягнуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 грн., суд не враховувал податки та інші обов`язкові платежі. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано, Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, довідку про результати визначення ступеню втрати працездатності, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності - 60% первинно за професійним захворюванням. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання хворого ОСОБА_1 (Форма П-4) від 04.05.2023 року хронічне професійне захворювання виникло за обставин тривалого періоду роботи на підприємствах вугільної промисловості в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Причина виникнення хронічного професійного захворювання вуглепородний пил, важкість праці (фізичне динамічне навантаження, маса вантажу), робоча поза передування в незручній, фіксованій, вимушеній позі, нахили корпусу, рівні звукового тиску, що перевищували нормативні значення. Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство). Рішення суду першої інсинції в частині розміру стягнутої судом першої інстанції суми матеріальної компенсації моральних страждань позивача не оскаржується. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про оподаткування моральної шкоди, то вони підлягають відхиленню з огляду на наступне. Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаєтьсядохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 рокупункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частинпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що дозагального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» залишити без задоволення. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складений 27.03.2024 року Головуючий суддя О.В. Агєєв