Постанова 4822 № 727/10408/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 березня 2024 року м. Чернівці справа № 727/10408/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., секретар Скулеба А. І. позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 січня 2024 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Одовічен Я. В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовної заяви ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в розмірі 48 826 гривень 33 копійки та моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень. Посилалася на те, що 06 липня 2022 року о 08 годині 10 хвилин поблизу прохідної частини військової частини № НОМЕР_1 , працівником якої вона є, на пішохідному переході, обладнаному належним чином дорожніми знаками та дорожньою розміткою, на неї було здійснено наїзд автомобілем таксі «Опті» під керуванням ОСОБА_2 . Унаслідок ДТП позивачка отримала тілесні ушкодження середньої важкості. Вироком Шевченківського районного суду міста Чернівці від 02 листопада 2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. ОСОБА_2 жодним чином завдану матеріальну та моральну шкоду кримінальним правопорушенням їй не відшкодував. Від отриманих травм середньої важкості в результаті дорожньо-транспортної пригоди вона майже шість місяців, із 06 липня по 30 грудня 2022 року включно, знаходилась на лікуванні в Чернівецькій лікарні швидкої медичної допомоги та Чернівецькій міській поліклініці №1. За час лікування нею були витрачені грошові кошти на придбання ліків, рентгенологічні та кате обстеження, придбання медичних товарів на загальну суму 19 514 гривень 60 копійок. Після закінчення терміну лікарняних листків непрацездатності у зв`язку з отриманими травмами її стан здоров`я потребував додаткового і тривалого лікування. За рекомендаціями лікуючого лікаря Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги та сімейного лікаря позивачка змушена була пройти санаторне лікування в місті Хмільник Вінницької області з 07 серпня по 19 серпня 2023 року. Вартість лікування становила 16 250 гривень та проїзд до санаторію «Хмільник» становив 1 100 гривень. За період перебування на лікуванні нею втрачена заробітна плата в розмірі 9847 гривень 83 копійки. Також вказувала на те, що вона приймала участь у судовому засіданні у Верховному Суді під час розгляду її касаційної скарги по кримінальному провадженню. Витрати на проїзд для участі у судовому засіданні становлять 840 гривень та вартість відправлених рекомендованих листів по кримінальному провадженню становить 200 гривень. Позивачка також вказувала на те, що внаслідок настання ДТП та вчинення кримінального правопорушення їй було завдано моральної шкоди. Вона зазнала фізичного болю та страждань від отриманих травм, а також душевних страждань та приниження, оскільки відповідач у добровільному порядку відмовився їй відшкодувати будь-яку шкоду. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 50 000 гривень. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди кошти у розмірі 5 000 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що на момент вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу було застраховано у ПрАТ «СК «Універсальна» і був чинний договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Під час розгляду цивільного позову про стягнення майнової та моральної шкоди, яка випливає з дорожньо-транспортної пригоди, залучення страхової компанії є обов`язковим. Однак, позивачка ОСОБА_1 з позовними вимогами до ПрАТ СК «Універсальна» не зверталась. Також позивач не зверталась до страховика з відповідною заявою у позасудовому порядку. Звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка, загалом, не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Ліміт відповідальності страховика за шкоду життю та здоров`ю, згідно з полісом №АР №001873469, становить 260 000 гривень, тобто в межах пред`явлених позовних вимог, отже звернення із вказаними вимогами до відповідача ОСОБА_2 є безпідставним. Позивачка зазнала тілесних ушкоджень, внаслідок чого протягом тривалого часу вона вимушена була лікуватись, зазнала фізичного болю та страждань від отриманих травм, а також душевних страждань та приниження, а тому суд вважав доведеним факт заподіяння їй моральної шкоди та наявність підстав для її відшкодування. Визначений позивачкою розмір моральної шкоди у сумі 50 000 гривень, суд з урахуванням характеру та обсягу заподіяних ОСОБА_1 моральних і фізичних страждань, ступеня вини відповідача, та, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважав завищеним. Понесені ОСОБА_1 процесуальні витрати, пов`язані із надсиланням поштової кореспонденції до Верховного Суду та витрати на проїзд до міста Київ для участі у судовому засіданні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому ОСОБА_2 є неналежним відповідачем. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не враховано те, що знаходячись на лікуванні після отриманих травм внаслідок ДТП потерпіла ніяких повідомлень, пропозицій та роз`яснень щодо звернень до страховика за виплатою страхового відшкодування не отримувала, а тому звернутися до страховика не мала можливості та не зверталася. Звертатися до страховика потерпілій за виплатою страхового відшкодування не можливо, оскільки страхувальник належним чином не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду. Відповідач визнав позов про стягнення матеріальної шкоди на суму 10 000 гривень та про стягнення моральної шкоди на суму 5000 гривень. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи відзивів на апеляційні скарги не подавали.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Вироком Шевченківського районного суду міста Чернівці від 2 листопада 2022 року встановлено, що ОСОБА_2 06 липня 2022 року біля 08 години 10 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Рено» моделі «Логан», державний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Головній в напрямку вулиці Чкалова у місті Чернівці зі швидкістю, що не перевищує максимально допустиму в межах населеного пункту та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу навпроти будинку АДРЕСА_1 , який позначений горизонтальною розміткою 1.14.1 «Зебра», не врахувавши дорожньої обстановки та неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самопевність у своїх діях і, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху , а саме пішохода ОСОБА_1 , яка переходила проїзну частину дороги по вказаному пішохідному переходу з права наліво по напрямку руху його автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_1 , у результаті якого остання, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №418 мд від 18 липня 2022 року, отримала наступні тілесні ушкодження середньої тяжкості по критерію тривалості розладу здоров`я: осаднення м`яких тканин ділянки правого колінного суглоба, рвану крапкову рану правого ліктьового суглоба, закритий перелом головки правої плечової кістки без зміщення. Вказаний вирок є чинним та набрав законної сили (а.с.7-9). Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР 001873469 станом на 06 липня 2022 року транспортний засіб - автомобіль марки «Рено Логан», державний номер НОМЕР_2 , був застрахований в ПрАТ СК «Універсальна». Розмір франшизи становить 2600 гривень; ліміт за шкоду життю та здоров`ю 260000 гривень; ліміт за шкоду майну - 130000 гривень (а.с.103). Із виписки №8137 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги встановлено, що остання поступила до травматологічного відділення 06 липня 2022 року. Діагноз: травми із залученням декількох ділянок тіла, незавершений перелом правої плечової кістки без зміщення відламків, забій грудної клітки, правого колінного та кульшового суглоба. Осаднення м/т ділянки правого колінного суглоба та крапкова рана ліктьового суглоба (а.с.23). Лікувальні та трудові рекомендації згідно виписки: 1) нагляд травматолога та сімейного лікаря в поліклініці по місцю реєстрації; 2) носіння косинкової пов`язки 3 тижні з моменту травми; 3) ЛФК, ФКЛ, санаторно-курортне лікування. 04 серпня 2023 року КНП «Міська поліклініка №1» ЧМР було видано санаторно-курортну карту ОСОБА_1 . Діагноз: а) основний консолідований перелом тіл хребців Th6, Th10. З/незавершений перелом головки правої плечової кістки без зміщення. Рекомендоване лікування в місцевому санаторії «Хмільник» (а.с.25). З довідки військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби від 23 січня 2023 року №12/69 вбачається, що ОСОБА_1 з 06 липня по 30 грудня 2022 року перебувала на лікарняних (а.с.26). Згідно з наданого позивачем фіскального чеку встановлено, що 07 серпня 2023 року ОСОБА_1 оплатила на рахунок ДП «Клінічний Санаторій «Хмільник» кошти у сумі 16 250 гривень. За період перебування на лікуванні з 06 липня по 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 недоотримала через тимчасову непрацездатність заробітну плату у розмірі 9847 гривень 83 копійки. Зазначена обставина підтверджується довідкою про доходи №421 від 05 вересня 2023 року, що була видана військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.45). ОСОБА_1 приймала участь у судовому засіданні 31 травня 2023 року у Верховному Суді під час розгляду її касаційної скарги по кримінальному провадженню. Витрати на проїзд для участі у судовому засіданні становлять 840 гривень 30 копійок (а.с. 29). Вартість відправлених рекомендованих листів по кримінальному провадженню становить 200 гривень (а.с.46). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі зазначеним вище вимогам закону. Щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди до ОСОБА_2 . Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (страховим лімітом). Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 207/3222/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 645/6088/18. Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Згідно частин 1, 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Рено Логан», державний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ СК «Універсальна», а ліміт за шкоду життю та здоров`ю складав 260 000 гривень. Позов до ОСОБА_2 поданий в межах ліміту відповідальності страховика, отже звернення із вказаними вимогами до відповідача ОСОБА_2 є безпідставним. Позивачка ОСОБА_1 з позовними вимогами до ПрАТ СК «Універсальна» не зверталася. Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що у справі в якості відповідача не залучено ПрАТ СК «Універсальна». Висновок про доведеність чи недоведеність позову, підставність чи безпідставність позовних вимог має бути зроблений за участі у справі належного відповідача. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 9 вересня 2020 року у справі №466/2931/15-ц. З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ СК «Універсальна» залучена до участі у справі в якості третьої особи. Враховуючи те, що процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різним, ПрАТ СК «Універсальна» повинна була бути залучена саме у якості співвідповідача. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц. Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що звернення до страховика за відшкодуванням шкоди є недоцільним, оскільки страхувальник не повідомив страховика належним чином про дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до пункту 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Згідно пункту 35.1. статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При недотримання строків, передбачених пунктом 35.1. статті 35, пунктом 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але добросовісній поведінці потерпілої особи, доведеності, що строки пропущені через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати відшкодування шкоди, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17. Апеляційний суд також враховує те, що позивачкою не пропущено трьохрічний строк, встановлений підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди Помилковим є висновок суду першої інстанції про можливість стягнення моральної шкоди з відповідача без залучення до розгляду ПрАТ СК «Універсальна» в якості співвідповідача. Згідно з статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно із положеннями частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно з статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема, моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Особа, вважаючи страхове відшкодування моральної шкоди недостатнім для відшкодування моральної шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром завданої моральної шкоди і страховою виплатою, належною йому до виплати від страховика. Отже, ліміт відповідальності страховика в межах відшкодування моральної шкоди, враховуючи ліміт за шкоду життю та здоров`ю в сумі 260 000 гривень, складає 13 000 гривень (260 000/100х5=13000). Враховуючи обов`язок страховика з виплати страхового відшкодування, зокрема з відшкодування моральної шкоди, ліміт відповідальності страховика в межах відшкодування моральної шкоди, з метою встановлення обсягу відповідальності страховика та страхувальника за завдану відповідачем моральну шкоду, апеляційний суд вважає, що до участі у справі з розгляду даної вимоги слід залучити ПрАТ СК «Універсальна» в якості співвідповідача. Оскільки позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів (не пред`явлено до страховика), то суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості такої позовної вимоги, визначати розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та здійснювати її розподіл між страховиком (у межах страхових сум) і винуватцем ДТП. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 та Верховний Суд виклав у постановах від 27 липня 2021 року у справі № 431/1397/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 10 грудня 2019 року у справі 199/6524/18, від 3 серпня 2023 року у справі № 759/1587/21, від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19. Щодо вимоги про стягнення витрат позивачки, які вона понесла в ході кримінального провадження Процесуальні витрати це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов`язки. В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб`єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв`язку з цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов`язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів. При цьому питання розподілу таких витрат повинно вирішуватися індивідуально у кожному кримінальному провадженні з урахуванням всіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду. Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Згідно з частиною першою статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів. Відповідно до частини першої статті 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК України). Згідно з частиною другою статті 126 КПК України сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Отже, питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо ж це питання суд не вирішив, сторона кримінального провадження має можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №462/6473/16-ц, від 17 червня 2020 року в справі №598/1781/17. З позовної заяви вбачається, що позивачка просила стягнути в порядку відшкодування матеріальної шкоди витрати, які вона понесла в ході кримінального провадження у Верховному Суді. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на вказані вище норми процесуального права та правову позицію Великої Палати Верховного Суду вказана вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Потерпілий не позбавлений можливості звернутись із відповідним клопотанням до суду з метою вирішення питання, пов`язаного з процесуальними витратами, в порядку статей 537, 539 КПК України. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № 753/10228/20. Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що часткове визнання позову про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 10 000 гривень та моральної шкоди в сумі 5 000 гривень є підставою для задоволення позову у вказаному обсязі. Згідно з частинами 1, 4 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Визнання позову відповідачем в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди суперечить Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та порушує його права, як страхувальника, а тому підстави для ухвалення судового рішення про часткове задоволення позову про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 10 000 гривень та моральної шкоди в сумі 5 000 гривень відсутні. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат у кримінальному провадженні в сумі 1040 гривень 30 копійок скасувати, а провадження в цій частині закрити. Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові про стягнення моральної шкоди. В решті рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 січня 2024 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат у кримінальному провадженні в сумі 1040 гривень 30 копійок скасувати. Провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат у кримінальному провадженні в сумі 1040 гривень 30 копійок закрити. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 січня 2024 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат скасувати. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 27 березня 2024 року. Головуючий Олександр ОДИНАК Судді Мирослава КУЛЯНДА Наталія ПОЛОВІНКІНА