Постанова 4818 № 615/1553/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 26 березня 2024 року м. Харків справа № 615/1553/23 провадження № 22-ц/818/1131/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: заінтересовані особи - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Валківський відділ державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Валківський відділ державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Назарової Анни Андріївни на ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2023 року, постановлену суддею Токмакової А.П., в с т а н о в и в : У серпні 2023 року боржник ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просила скасувати тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України, накладене на підставі ухвали Валківського районного суду Харківської області від 02.12.2016 року у справі №615/1593/16-ц. Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2023 року у задоволенні заяви боржника ОСОБА_2 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Назарова Анна Андріївна просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву боржника і скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянки України ОСОБА_2 . Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що це є обмеження конституційного права ОСОБА_2 на свободу пересування жодним чином не сприяло та не сприяє виконанню рішення суду, не має жодного практичного значення та не захищає законні права та інтереси стягувача, не переслідує легітимні цілі та не є збалансованою мірою між правами боржника та стягувача. Також посилається на те, що судом першої інстанції враховано лише факт наявності невиконаного зобов`язання, проте залишено поза увагою, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду і виконує його, погашаючи борг частинами. Посилається, що існування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон при військовій агресії РФ проти України створює реальну загрозу для життя боржника та її малолітньої дитини, отже наявне порушення справедливого балансу між правами людини та публічним інтересом, що є надмірним та непропорційним втручанням в її особисті права та порушенням вимог Європейської конвенції з прав людини. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду заяви рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_2 не виконано та обставини, що зумовили застосування обмеження у праві виїзду боржника за кордон не змінились, а також той факт, що боржник свідомо ухиляється від виконання боргових зобов`язань. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.09.2013 року у справі №2-3366/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 180 000 грн в рахунок вартості спірного майна, що є предметом позову. Зі змісту рішення, ОСОБА_2 визнала позов ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3 . При цьому сторони уклали мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_2 зобов`язалася сплати на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості спадкового майна 180 000 грн до 09.07.2014 року. За повідомленням Валківського ВДВС №20633 від 16.08.2023 року вбачається, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №51604530 з примусового виконання виконавчого листа №2-3366/11, виданого 10.02.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 180 000 грн. Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 02.12.2016 року у справі №615/1593/16-ц задоволено подання Валківського ВДВС та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон громадянку України ОСОБА_2 до виконання нею в повному обсязі зобов`язань по виконавчому листу №2-3366/11, виданому 10.02.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 180 000 грн. в рахунок вартості спірного майна. В ході проведених виконавчих дій встановлено, що за боржником на праві власності зареєстроване майно гаражний бокс за адресою: АДРЕСА_1 , що за територією обслуговування відноситься до Шевченківського ВДВС у м. Харкові, в зв`язку з чим, на підставі ч.4 ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження», 06.09.2017 року виконавче провадження №51604530 передано для проведення виконавчих дій до Шевченківського ВДВС у м. Харкові. Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 19.09.2017 року у справі №615/819/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки за прострочене грошове зобов`язання за період з липня 2014 року по червень 2017 року в розмірі 124 339,80 грн, 3% річних 15 819,04 грн та судовий збір 1402,24 грн. За даними АСВП виконавче провадження №51604530 прийняте до виконання державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Харкові та об`єднане з виконавчим провадженням №61571017 у зведене виконавче провадження №70352479. Зі змісту повідомлення Шевченківського ВДВС у м. Харкові №113274 від 12.10.2023 року, у відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №70352479, до складу якого входить: - ВП №51604530 з примусового виконання виконавчого листа №2-3366/11, виданого 10.02.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 180 000 грн.; - ВП №61571017 з примусового виконання виконавчого листа №615/819/17, виданого 06.11.2017 року Валківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційних збитків за прострочене грошове зобов`язання за період з липня 2014 року по червень 2017 року в розмірі 124 339,80 грн, 3% річних 15 819,04 грн та судового збору 1402,24 грн. 23.06.2023 року постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу (ВП №51604530) відповідно до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. 27.09.2023 року в.о. начальника відділу винесено постанову про перевірку виконавчого провадження №51604530, якою скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.06.2023 року. 27.09.2023 року винесено постанову про арешт коштів боржника. Станом на 11.10.2023 року заборгованість за зведеним виконавчим провадженням №70352479 на корить ОСОБА_1 складає 307 806,61 грн. В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_2 зазначила, що у виконавчому провадженні №51604530 за поданням відділу ДВС Валківського РУЮ Харківської області на підставі ухвали суду від 02.12.2016 року у справі №615/1593/16-ц тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон громадянку України ОСОБА_2 до виконання нею зобов`язання по виконавчому листу № 2-3366/11, виданому 10.02.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з неї на користь ОСОБА_1 180000 грн в рахунок вартості спірного майна, що є предметом позову. Разом з тим, за інформацією АСВП виконавче провадження №51604530 перебувало на виконанні Шевченківського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ. Враховуючи повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ, станом на 02.08.2023 року ухвала суду про тимчасове обмежено у праві виїзду за кордон громадянки України ОСОБА_2 чинна та виконується органами ДПСУ. Зазначає, що ОСОБА_2 має малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок військової агресії РФ проти України, постійних обстрілів ворожими ракетами території України, зокрема і Богодухівського району Харківської області, де проживає боржник із дитиною, склалася ситуація, яка загрожує життю і здоров`ю дитини. Має намір виїхати з дитиною за межі України для уникнення загрози життю і здоров`ю дитини, що вважає підставою для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон в порядку ст.441 ЦПК України. Інші особи, які б могли супроводити доньку боржника за межі України, відсутні. У шлюбі з батьком дитини ОСОБА_2 не перебуває та зв`язків із ним не підтримує. Також посилається на те, що за даними АСВП виконавче провадження №51604530 має статус «Звершено», на підставі чого та з яких причин завершено не відомо, але відповідно до п.4 Розділу ХІІІ інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 року № 512/5, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови, зокрема, про закінчення виконавчого провадження на підставі п.п.1-3,5-7,9-12,14,15 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.1 ст.441 ЦК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч.3 ст.441 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п.18 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. За ч.ч.5-7 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Згідно з ч.8 ст.441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Отже, за змістом ч.ч.5, 8 ст.441 ЦПК України підставою для скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. За приписами п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення. У справі «Soering vs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 760/1293/17 (провадження № 61-11718св19). У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У даній справі судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що зміст заяви ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України доводить не зміну обставин, що зумовили суд застосування обмеження у праві виїзду боржника за кордон, а зводиться до незгоди заявника з ухвалою суду першої інстанції, якою її тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до моменту виконання нею своїх зобов`язань. Посилань на норми чинного законодавства, якими було б передбачено скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого внаслідок ухилення від виконання рішення суду, з підстав вчинення дій, спрямованих на часткове його виконання, подана заява не містить. Доказів на підтвердження повного виконання рішень суду боржником не надано. Суду не надано доказів, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, останньою здійснені належні дії для виконання рішень суду та змінились обставини, за існування яких покладено на боржника зазначене обмеження. Заявником не було надано доказів на підтвердження існування виключних обставин, за яких доцільним є скасування тимчасових заходів обмеження у праві виїзду за кордон, а тому підстави для скасування тимчасового обмеження відсутні. Тимчасові обмеження боржника у праві виїзду за кордон відповідає практиці Європейського суду з прав людини, а саме рішенням у справах: «Гочев проти Болгарії» («Gochev v.Bulgaria» від 26.11.2009), «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia) від 13 листопада 2003 року, «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), «Рінер проти Болгарії». Зважаючи на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. Судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Назарової Анни Андріївни залишити без задоволення. Ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повний текст судового рішення складено 27.03.2024 року