Постанова 4818 № 638/17237/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 26 березня 2024 року м. Харків справа № 638/17237/23 провадження № 22-ц/818/1248/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря - Сізонової О.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання шлюбу недійсним та скасування актового запису про шлюб за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року, постановлене під головуванням судді Агапова Р.О., - в с т а н о в и в: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання шлюбу недійсним та скасування актового запису про шлюб. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що реєстрація шлюбу з відповідачем була фіктивною, оскільки сторони не мали наміру створити сім`ю, набути прав та обов`язків подружжя, ніколи спільно не проживали, не були пов`язані спільним побутом. Укладення шлюбу було спрямовано на те, щоб полегшити відповідачу безпідставний виїзд та в`їзд через кордон України. Під час розгляду справи суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій, оскільки приймала ліки. На час укладення шлюбу з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 намагалась допомогти відповідачу, укладаючи фіктивний шлюб. Крім того, суд першої інстанції також не звернув увагу на те, що обставини укладення шлюбу не відповідають загальновизнаним у суспільстві нормам поведінки осіб, які мають бажання створити сім`ю та взяти взаємні зобов`язання. Сторони жодного дня разом не проживали, не знають особистих даних один одного, родинних зв`язків, захоплень, побутових звичок та ін. Зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи; порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 36, ст. 40 СК України, ч. 4 ст. 83 ЦПК України, не застосовано висновки викладені в Постановах ВС (КЦС) у справі № 333/4510/18 від 29 січня 2021 року та у Постанові ВС (КЦС) у справі № 761/16077/19 від 14 грудня 2021 року. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідачем укладено шлюб з позивачем без вільної згоди жінки та чоловіка, без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. Долучені до позовної заяви копії рецептів для виписування лікарських засобів на ім`я ОСОБА_1 не підтверджують неможливість усвідомлювання наслідків укладення шлюбу з боку позивача. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 13.02.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . ОСОБА_2 є громадянином Гази . Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що 13 лютого 2020 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під актовим записом №

83. Шлюб укладено без намірів створювати сім`ю, вести спільне господарство, виховувати дітей. Вказує, що відповідач є іноземцем та шлюб було укладено для можливості перебування відповідача на території України та безперешкодного виїзду та повернення на територію України. Зазначає, що вона не усвідомлювала наслідків укладення вказаного шлюбу, адже на той час приймала велику кількість психотропних ліків за рецептом лікаря. Їй був встановлений діагноз - правостороння люмбоішіалгія, поперековий остеохандроз, спондилоартроз, грижа. Вказує, що з відповідачем жодного дня разом не проживали, спільного господарства не вели, взаємних прав і обов`язків подружжя не виконували і не мали наміру ставати сім`єю. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним шлюб, укладений 13 лютого 2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Газа та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт Комсомольське, Зміївського району, Харківської області, Україна, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під актовим записом № 83; скасувати актовий запис № 83 від 13 лютого 2020 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 83 за фактом укладення шлюбу 13 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 1 ст. 1 СК України, визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Частина 2 ст. 3 СК України передбачає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно з частиною 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За статтею 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (частина 1 статті 40 СК України). Відповідно до частини 2 статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що укладений шлюб між нею та відповідачем є фіктивним відповідно до частини 2 статті 40 СК України, оскільки він був зареєстрований між сторонами без наміру створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року у пункті 13 постанови № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 СК України). Статтею 42 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена. Відповідно до статті 44 СК України у випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частини 2 статті 41 СК України). Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини 1). Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за різними ознаками (частина 1 та 2 статті 24 Конституції України). Частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. За теоретичним визначенням шлюб - це добровільний сімейний союз (спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім`ї, зареєстрований у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них особисті та майнові права й обов`язки подружжя. Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім`ї. Відповідно до положень СК України при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність. Слід зазначити, що фіктивність шлюбу характеризується відсутністю наміру сторін створити сім`ю, тобто, як і будь-який правочин, може бути визнаний фіктивним, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо (постанова Верховного Суду від 29 січня 2021року у справі № 333/4510/18). Самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу було отримання певних майнових або інших благ, не дають підстав для визнання шлюбу недійсним з підстав фіктивності (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справах № 750/6471/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 591/1860/16-ц). У постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 285/720/16-ц викладено висновок, що окреме проживання подружжя (та/чи непроведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов`язань сторін) самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). Припинення сімейних стосунків та наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи свідчать про те, що 13 лютого 2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Газа, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт Комсомольське, Зміївського району, Харківської області, Україна, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під актовим записом №

83. Таким чином, у справі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вільно, без стороннього примусу на них та між ними, здійснили своє волевиявлення шляхом надання вільної згоди, як чоловік і жінка, на реєстрацію шлюбу між ними. Доводи ОСОБА_6 про те, що укладаючи шлюб вона приймала сильнодіючі препарати внаслідок чого не могла повно усвідомлювати значення своїх дій, не може братися до уваги, оскільки доказів, які би підтверджували те, що на момент укладання шлюбу - 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 страждала психічним захворюванням, внаслідок чого не була здатна розуміти і усвідомлювати значення своїх дій, суду не надано. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що шлюб, укладений між сторонами 13 лютого 2020 року, є фіктивним. Факт наявності у позивачки дитини, 2013 року народження від іншого чоловіка, не свідчить про відсутність наміру створити сім`ю з відповідачем у 2020 році (при реєстрації шлюбу). Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення виготовлено 27.03.2024 року.