Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 754/7828/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 754/7828/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Галась І.А. ПОСТАНОВА Іменем України 26 березня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 29.08.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у місті Києві, Інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві старшого сержанта Мацкевича Володимира Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАС № 7095402 від 02.06.2023 винесену інспектором старшим сержантом поліції (4 батальйон, 2 рота) Мацкевичем В.М. серія ЕАС №7095402 від 02.06.2023 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн, а справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 29.08.2023 позов задоволено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірним. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно постановою, винесеною інспектором Управлінням патрульної поліції в м. Київ старшим сержантом поліції (4 батальйон, 2 рота) Мацкевичем В.М. , серії ЕАС №7095402 від 02.06.2023 на позивача накладено адміністративне стягнення за частиною третьою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. Зі змісту постанови вбачається, що водій керуючи транспортним засобом «BMW X5» державний номерний знак НОМЕР_1 02.06.2023 о 08 год. 14 хв. по вулиці Електриків, 36 в м. Києві здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 чим порушив п.17.1 ПДР. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 . Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення. Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП, яка передбачає, що порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі. Знак 5.11 означає «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів». Згідно пункту 5.11 розділу 33 ПДР смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини. Звертаючись до суду із позовом, позивач не заперечував рух смугою для маршрутних транспортних засобів, однак вказував про те, що такий рух був вимушеним, оскільки на інших смугах відбулася дорожньо-транспортна пригода. Проте, будь-яких доказів наведеним обставинам не надано. У свою чергу, із наявних у матеріалах справи відеозаписів, що надані відповідачем, не вбачається факту руху позивача смугою для маршрутних транспортних засобів, а останній звернув на цю смугу лише на вимогу поліцейського. Зважаючи на це, колегія суддів констатує, що матеріали справи не місять будь-яких достовірних доказів, які б підтвердили як сам рух позивача смугою для маршрутних транспортних засобів, а так само і доказів, які б підтверджували факт блокування іншої частини дороги у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою. Таким чином, достовірно встановити факт та обставини скоєння позивачем спірного правопорушення не є можливим. Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За змістом частини третьої статті 62 КАС усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зважаючи на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та достовірними доказами факту та вини позивача у вчиненні спірного правопорушення. Тому, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірним. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Києва від 29.08.2023 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя Є.В. Чаку