Постанова 4854 № 420/26618/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26618/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів - Осіпова Ю.В., - Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Слободянюк Валентини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, прийняте у складі суду судді Іванова Е.А. в місті Одеса, по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просила суд: - визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11.09.2023 року №2332 в частині притягнення слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області "По особовому складу" від 15.09.2023 року №1254о/с в частині звільнення зі служби в поліції слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області з 16.09.2023 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.09.2023 року по день поновлення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Слободянюк Валентина Олександрівна звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що обставини, які відповідач визначив як предмет перевірки під час службового розслідування, входили до дослідження під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП місцевим судом, зокрема постановою Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2023 року у справі №947/28360/23 встановлено, що позивачка не керувала транспортним засобом. Апелянт вказує, що з відеофайлу магазину " Копійка " та пояснень патрульних дисциплінарна комісія встановила факт начебто зміни місцями в автомобілі водія ОСОБА_1 (в чорній майці) та пасажира ОСОБА_3 (в білій футболці), однак вважає, що вказані записи є недостовірними, у зв`язку з тим, що відеозапис не містить інформації, на яку вказує відповідач, з нього неможливо встановити осіб, їх одяг чи інші обставини, наприклад, чи знаходились в автомобілі інші речі, які могли б вплинути на зображення на відеозаписі, чи мало місце засвічення салону та спотворення зображення. На думку апелянта, допитані поліцейські ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є об`єктивними свідками і їх свідчення є недопустимими доказами по справі, оскільки вказані особи не можуть бути об`єктивними свідками. Апелянт вважає, що неможливо безпомилково встановити факт порушення позивачкою службової дисципліни лише з показань свідків без достатнього аргументування вчинення дисциплінарного проступку іншими належними та допустимими доказами. Апелянт вважає, що дисциплінарна комісія фактично прийняла рішення про наявність в діях Позивача порушень ПДР, що входить до компетенції інших законодавчо визначених органів та посадових осіб. Окрім того, апелянт вказує, що обраний вид дисциплінарного стягнення у виді звільнення є незаконним, непропорційним та необґрунтованим. Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 освіта вища юридична, проходила службу в ОВС з 07.2011 року по 11.2015 року, в Національній поліції України до звільнення займала посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області. Матеріалами справи підтверджено, що 27.08.2023 року до Головного управління НП в Одеській області надійшла інформація про те, що працівниками Управління патрульної поліції в Одеській області у відношенні слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 яка керувала транспортним засобом Lexus ЕS 350, н/з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`ягніння, відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та намагалась ввести в оману що не вона, а громадянин ОСОБА_3 керував транспортним засобом. 27.08.2023 року складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП про що зазначено у доповідній записці (т.1 а.с.98-100) та, яка стала підставою для винесення наказу ГУ НП в Одеській області «Про призначення службового розслідування» від 28.08.2023 року № 2184 за вказаним фактом відповідно до ст. ст. 14, 15 та 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (т.1 а.с.93,94). За результатами проведеного членами дисциплінарної комісії службового розслідування був складений висновок службового розслідування, який затверджений начальником ГУНП в Одеській області 11.09.2023 року (т.2 а.с. 69-97), в якому зазначено, що за порушення вимог п.1,4,6,11,13 ч.3 ст.1, ч.5 ст.15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року, п.1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абз.2,3,4 ч.5 ст.14, абз.3,6.8 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, п.1.3. п.п.«а» п.2.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306, п.п.2,3 п.2 наказу ГУ НП в Одеській області від 04.01.2023 року №7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» що виразилось у введені працівників УПП в Одеській області ДПП в оману, керуванні транспортним засобом 27.08.2023 року з ознаками алкогольного сп`яніння, до капітана поліції ОСОБА_1 , застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Відповідно до п.1 наказу ГУНП в Одеській області №2332 від 11.09.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ОРУП №1 в Одеській області» накладено дисциплінарне стягнення на к-на поліції ОСОБА_1 шляхом звільнення зі служби в поліції (т.2 а.с.106-111). Наказом ГУ НП в Одеській області №1254 о/с від 15.09.2023 року «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Одеського районного управління поліції 31 ГУ НП в Одеській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 ч. 1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) із 15.09.2023 року (т.1 а.с.27). Як встановлено судом, з наказом про проведення службового розслідування позивач була ознайомлена під підпис завчасно та надала дисциплінарній комісії письмові пояснення, в яких свою вину не визнала, та зазначала про те, що керував автомобілем під час зупинення його працівниками патрульної поліції її знайомий ОСОБА_3 та вона відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest» або у медичному закладі через те, що не керувала автомобілем. Факт складання відносно позивача 27 листопада 2023 року протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 сторонами не заперечується (т.1 а.с.185). Також суд встановив, що постановою Київського районного суду м. Одеси по справі № 947/28360/23 від 28.09.2023 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрито відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважаючи оскаржувані накази відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції встановив, що позивач керувала автомобілем під час зупинки його працівниками патрульної поліції та після зупинки транспортного засобу помінялась місцями з пасажиром ОСОБА_3 , з метою введення в оману працівників УПП та уникнення адміністративної відповідальності та в наступному намагалась переконати поліцейських, що за рулем був ОСОБА_3 . За висновками суду, вказані обставини свідчать про вчинення позивачем дій, які знижують авторитет поліції, викликають недовіру до поліцейських,а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення є пропорційним по відношенню мети, для досягнення якої воно було застосовано - дотримання громадської безпеки, запобігання підриву довіру населення до органів поліції, що є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції, відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про Національну поліцію». Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII). Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Положеннями статті 19 вказаного Закону також передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. За змістом пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII. Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту). Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту). Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту. Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №

893. Згідно з розділом VI Порядку № 893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги. Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Судом встановлено, що на підставі доповідної записки начальника УГІ НП в Одеській області від 28.08.2023р. вих..№55/2526 (т.1 а.с.99,100) Наказом начальника ГУНП в Одеській області №2184 від 28.08.2023 року «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії», призначено службове розслідування у відношенні слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 який керував 27.08.2023р. транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. В ході службового розслідування встановлено, що 27.08.2023 року близько 23:00 працівниками УПП в Одеській області ДПП Національної поліції України т.в. командира роти №5 батальйону №1 полу УПП п/п-ка поліції Р Скрипника та інспектора взводу №1 роти №5 батальйону №1 полку УПп в Одеській області ст.л-та поліції ОСОБА_5 білу будинку №51 по вул..Ільфа і Петрова у м.Одесі зупинений автомобіль «Лексус ES350», номерний знак НОМЕР_1 . під керуванням ОСОБА_1 , яка знаходилась поза службою, у цивільному одязі. Вказаний автомобіль не належав позивачці та перебував на правах користування у ОСОБА_8 ході спілкування, працівники УПП в Одеській області виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації руху) та запропонували їй пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою пристрою «Драгер Alcotest», однак, ОСОБА_1 від проходження медичного огляду категорично відмовилась, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол серії ААД №535382 за ч. 1 ст. 130 КУпАП(т.2 а.с.185). Опитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_9 підтвердили зазначені відомості, а також це підтверджується відеоматеріалами. Таким чином, в ході службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 1 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України. Відповідно до висновку службового розслідування, службове розслідування відносно слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області закінчено та зазначено, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що капітан поліції ОСОБА_1 вчинила грубни дисциплінарний проступок, що виразилось в особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм діючого законодавства України, недотриманні правил і норм у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у частині заборони керування у стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом, невиконанні розпоряджень поліцейських, які давалися в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством щодо проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, за наявності визначеного законом обов`язку його пройти у ситуації, що склалася, намаганні уникнути адміністративної відповідальності, несприянні керівникові в дотриманні службової дисципліни, вчинила дії, які підірвали авторитет Національної поліції України та допустила порушення Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, перешкоджала та не сприяла у проведенні службового розслідування. Тому за порушення вимог п.1,4,6,11,13 ч.3 ст.1, ч.5 ст.15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року, п.1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абз.2,3,4 ч.5 ст.14, абз.3,6.8 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, п.1.3. п.п.«а» п.2.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306, п.п.2,3 п.2 наказу ГУ НП в Одеській області від 04.01.2023 року №7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» що виразилось у введені працівників УПП в Одеській області ДПП в оману, керуванні транспортним засобом 27.08.2023 року з ознаками алкогольного сп`яніння, до капітана поліції ОСОБА_1 , застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Посилання апелянта на висновки Київського районного суду м. Одеси, викладені у постанові від 28.09.2023 року у справі №947/28360/23 колегія суддів оцінює критично, оскільки вказані висновки є слушними тільки в тій частині, що в діях позивача відсутній склад саме адміністративних правопорушень, однак не дисциплінарного проступку. Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року (справа №420/602/19). Так, зокрема відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших адміністративних, цивільних чи господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених указаним положенням КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку. Аналогічні висновки викладено зокрема у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 815/94/16). Колегія суддів зазначає, що один і той самий проступок може бути підставою для різних видів юридичної відповідальності, однією з яких є дисциплінарна. З огляду на наведене правове регулювання, вчинення адміністративного правопорушення може бути підставою для службового розслідування і застосування заходів дисциплінарного впливу не ставиться у залежність від того, чи притягнута особа, зокрема, до адміністративної відповідальності. Водночас, для притягнення до дисциплінарної відповідальності треба з`ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки, а також вину особи. Усі ці питання з`ясовуються в рамках службового розслідування. З огляду на те, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними та самостійними видами відповідальності особи, сама по собі постанова Київського районного суду м. Одеси у справі №947/28360/23 не має ніякого преюдиційного значення під час розгляду даної адміністративної справи, при цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку не було предметом дослідження у вищезазначеній справі про адміністративне правопорушення, і не притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є підставою для задоволення його позову про скасування оскаржуваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення. При цьому суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені зокрема у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа №804/4480/17), від 10 жовтня 2019 року (справа №815/2443/16). Як вірно встановлено судом першої інстанції, з відеоматеріалів з портативних нагрудних відео реєстраторів №474721,471188, 471472 ( 22:58:19-22:58:26, 23:04:23-23:04:32 відеофайл « 01 Запрос» та 22:57:19-22:57:52, 23:06:17-23:06:36, 23:07:05-23:07:32, 23:08:00-23:09:10 відеофайл « 00 Запрос», та 23:17:38-23:17:49, 23:40:23 відеофайл « 01954@ 2023082802253410», 23:57:29-23:58:04, 00:01:22, 00:02632-00:02:44 відеофайл « 01954@2023082802553510», з відео файлів NVR-Іlpha 51_ch1_main_20230827225000_20230827230000_1 від 27.08.23 з камер спостереження магазину «Копійка» розташованого поруч з місцем зупинки автомобіля о 22:55:03 та показань свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_4 встановлено, що позивач керувала автомобілем під час зупинки його працівниками патрульної поліції та після зупинки транспортного засобу помінялась місцями з пасажиром ОСОБА_3 , з метою введення в оману працівників УПП та уникнення адміністративної відповідальності та в наступному намагалась переконати поліцейських, що за рулем був ОСОБА_3 .. Зокрема, із записів з камери спостереження магазину «Копійка» чітко вбачається, що за кермом на момент руху автомобіля ОСОБА_3 не перебував, а сидів на передньому пасажирському сидінні, водночас після зупинки автомобіля, коли через невеликий проміжок часу до нього підійшов патрульний поліцейський, ОСОБА_3 пересів на водійське сидіння. Факт вживання позивачем алкогольних напоїв, так і факт перебування її за кермом підтверджувався також пасажирами автомобіля під час розмов із працівниками патрульної поліції, що зафіксовано на записах нагрудних відео реєстраторів. За таких обставин, колегія суддів вважає що позивач своїми діями порушувала професійну етику працівника поліції, зокрема намагалась ввести в оману працівників поліції щодо факту керування транспортним засобом. Аналізуючи доводи апелянта щодо необґрунтованості застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення за вчинення зазначеного вище дисциплінарного проступку, суд виходить з того, що підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення. Крім того, Дисциплінарний статут не визначає чіткої послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначити вид стягнення в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Суд зазначає, що одним із принципів етики працівників Національної поліції є гідна поведінка, що охоплює: повагу до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів; недопущення дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників Національної поліції. Поведінка працівника Національної поліції завжди й за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07 березня 2019 року (справа №819/736/18), в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 17.08.2019 року по справі №806/2555/17, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті (пп. 34, 35 постанови Верховного Суду). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що враховуючи ненадання позивачем достатніх доказів, на підставі яких можна було би зробити висновок про неправомірність висновку службового розслідування, враховуючи що подібні випадки негативно впливають на імідж як поліції, так і органів державної влади загалом, підривають віру громадян у спроможність поліції на високому професійному рівні здійснювати покладені на неї завдання з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, принижують їх авторитет, відповідачем обґрунтовано та правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність обставин, що стали наслідком притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, з огляду на зо апеляційний суд дійшов до переконання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Слободянюк Валентини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: Ю.В. Осіпов Суддя: В.О. Скрипченко