Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/2243/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2243/22 Номер провадження 22-ц/814/315/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л. секретар: Андрейко Я.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевченка Станіслава Миколайовича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2023 року, постановлене суддею Самсоновою О.А. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,- В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Позов обґрунтований тим, що вони з відповідачем перебували в шлюбі, від якого мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 25 жовтня 2017 року шлюб між сторонами розірвано. Діти проживають з нею. Вказала, що ще під час перебування у шлюбі відповідач у добровільному порядку не виконував свої батьківські обов`язки по утриманню дітей, тому рішенням Козельщинського районного суду від 06.12.2016 року у цивільній справі № 533/816/16-ц вирішено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 1/6 частині з усіх видів доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного. З моменту розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 не бере участі в утриманні та вихованні дітей, обмежуючись перерахуванням аліментів та має заборгованість з їх сплати. Відповідач не цікавиться життям дітей, не піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, не спілкується з ними, тобто не дбає про їх нормальне самоусвідомлення та не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства». Фактично спілкування дітей з батьком було припинене повністю із ініціативи останнього. Враховуючи викладене, посилаючись на пункт 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2023 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що факт неналежного виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків, не є тотожним ухиленню від їх виконання, а тому підстави для позбавлення його батьківських прав згідно ст. 164 СК України відсутні. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Шевченко Станіслав Миколайович, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що з боку відповідача має місце не неналежне виконання батьківських обов`язків, а саме ухилення від їх виконання, оскільки він з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення не спілкується, не цікавиться їх фізичним та духовним розвитком, не надає матеріальної допомоги, має заборгованість зі сплати аліментів, всіма питаннями виховання, фізичного та душевного розвитку дітей, їх навчанням займається мати ОСОБА_1 та її теперішній чоловік ОСОБА_5 , що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Від представника ОСОБА_2 адвоката Ясниської О.О. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив мотивовано тим, що відповідач не має можливості спілкуватися з синами через тривалий конфлікт між ним та позивачем. Рішенням виконкому Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1635 від 11.11.2022 року визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми, проте позивач чинить перешкоди у його спілкуванні з синами. Зазначила, що заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 виникла через втрату роботи, проте навіть зважаючи на матеріальні трудності відповідач сплачує аліменти на утримання дітей. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з 22 листопада 2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Козельщинського районного сулу Полтавської області від 25 жовтня 2017 року у справі № 533/931/17 (а.с. 8). Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а.с. 10-12). Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року у справі № 533/816/16-ц, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно з 09 вересня 2016 року до досягнення дитиною повноліття. Цим же рішенням зменшено розмір аліментів, які стягуються на підставі заочного рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини заробітку до 1/6 частини заробітку щомісячно до повноліття дитини (а.с. 14-16). 14 лютого 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, у зв`язку з чим позивач змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 9). Як вбачається з довідок про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_5 та малолітні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з 25.04.2019 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 11, 13). Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 24 травня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_5 змінила по батькові, та має прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені - ОСОБА_1 (а.с. 134). Відповідно до розрахунку заборгованості по ВП № 63321961 згідно виконавчого листа № 533/719/16 від 08 вересня 2016 року, виданого Козельщинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач станом на 01 травня 2022 року має заборгованість по сплаті аліментіву розмірі 46679,45 грн. (а.с. 19); Згідно розрахунку заборгованості по ВП № 63321961 згідно виконавчого листа № 533/816/16 від 23 грудня 2016 року, виданого Козельщинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 10731,90 грн. (а.с. 20); Як вбачається з повідомлення директора Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 11 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 02 лютого 2022 року № 01-26/23, ОСОБА_4 відвідує Кременчуцький ЗДО № 11 з 01 вересня 2018 року. Питанням влаштування Аліма в Кременчуцький ЗДО № 11 займалась мати ОСОБА_5 . Зі слів вихователя за час відвідування дитиною закладу його приводила і забирала мати ОСОБА_5 , вона була присутня на батьківських зборах та приймала участь у життєдіяльності закладу (а.с. 22). З інформації наданої директором Кременчуцької гімназії № 20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вбачається, що ОСОБА_3 є учнем 1-А класу та перебуває у навчальному закладі з 01.09.2021 р. Питанням влаштування сина до Кременчуцької гімназії № 20 займалася виключно мати ОСОБА_5 . Вона відвідувала батьківські збори, контролювала навчання ОСОБА_9 та завжди приймала активну участь у шкільному житті дитини. Батько, ОСОБА_2 , батьківські збори не відвідував, навчанням сина не цікавився, участі у шкільному житті ОСОБА_9 не приймав (а.с. 24). Згідно інформації наданої КНМП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» м. Кременчука від 24 лютого 2022 року № 221/10-1, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчасно проходять профілактичні медичні огляди у лікаря-педіатра дільничного. Для проведення планових медичних оглядів дітей приводить їх мати ОСОБА_5 . На проведення планових медичних оглядів дітей Акіма та Аліма їх батько ОСОБА_2 не приводив (а.с. 26). З довідки наданої ФОП ОСОБА_10 , яка є вчителем-логопедом, вбачається, що вона проводить корекційні заняття з дитиною Рютіним Алімом, який має діагноз: загальний недорозвиток мовлення ІІ рівня (ЗНМ ІІ рівня). Дитина відвідує заняття з 1 жовтня 2021 два рази на тиждень. Питанням організації корекційних занять займалася мати, ОСОБА_5 . На заняття дитину приводить мати. Оплату за заняття здійснює також мати, ОСОБА_5 (а.с. 28). Відповідно до розрахунку заборгованості по ВП № 53220666 згідно виконавчого листа № 533/816/16 від 23 грудня 2016 року, виданого Козельщинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач станом на 01 серпня 2022 року має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 3924,89 грн. (а.с. 79). Згідно розрахунку заборгованості по ВП № 52769827 згідно виконавчого листа № 533/719/16 від 08 вересня 2016 року, виданого Козельщинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач станом на 01 серпня 2022 року має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 38636,60 грн. (а.с. 80). Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області визнано за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 123-129). На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 неналежним чином ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проте, вказані обставини справи не свідчать про його ухилення від виконання батьківських обов`язків, а тому підстави для застосування крайнього заходу, а саме позбавлення відповідача батьківських прав відсутні. Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне. Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною першою статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21, від 06 березня 2024 року у справі № 279/2444/22. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормою ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На підтвердження позовних вимог, ОСОБА_1 долучено психологічні заключення від 27.10.2022 року, які були надані практикуючим психологом ОСОБА_11 . Згідно з даними заключеннями обоє дітей, при виконанні всіх завдань, тестових ігрових вправ, особистої розповіді, своїм батьком вважають і називають ОСОБА_7 . Всі згадування про біологічного батька ОСОБА_2 не викликають у них жодної емоційної реакції (а.с. 137-138). Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13 жовтня 2022 року визнано за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У даному висновку зазначено, що ОСОБА_2 у письмових поясненнях заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх синів ОСОБА_9 та ОСОБА_12 . Повідомив, що мав усну домовленість з колишньою дружиною ОСОБА_1 про те, що доки сини маленькі і вона має іншого чоловіка, він не втручатиметься в їх особисте життя, а розяснить дітям ситуацію, що склалася пізніше. Окрім того, вказав, що приїздив до м. Кременчука за відомою йому адресою місця реєстрації дітей, однак виявилося, що вони там не проживають. Про нове їх місце проживання позивач його не повідомляла. З матеріалів справи вбачається, що в подальшому відповідач звернувся до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з заявою про визначення способів участі у вихованні та спілкування з малолітніми дітьми. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 11 листопада 2022 року № 1635 вирішено встановити ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі способи участі: побачення першої та третьої суботи місяця з 11.00 год. до 16.00 год. з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх перебування/проживання на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання/перебування; перші три місяці з дати прийняття рішення побачення ОСОБА_2 з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинні відбуватися першої та третьої суботи місяця з 11.00 год. до 14.00 год. у присутності матері дітей ОСОБА_1 (а.с. 213). Вищевказане свідчить про зацікавленість ОСОБА_2 у долі дітей і бажання вирішити питання щодо спілкування з ними. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей). Колегія суддів зауважує, що дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц). Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи найвищі інтереси дітей, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача та злісного ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей, що в свою чергу, виключає можливість застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які, створивши нові сім`ї, не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільних дітей, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду апеляційна скарга не містить. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував норми процесуального права та постановив рішення, яке відповідає закону, тому підстави для задоволення даної апеляційної скарги відсутні. Отже, враховуючи вищевказане, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевченка Станіслава Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: С. А. Гальонкін Г. Л. Карпушин