Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/217/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.03.2024 року м.Дніпро Справа № 908/217/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г. представники сторін: від позивача: Солнцев П.Б. (поза межами суду); від відповідача: Білик О.В. (в іншому суді); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.02.2024 (суддя Давиденко І.В., повний текст складено 02.02.2024) у справі № 908/217/24 за позовною заявою позивач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) позивач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) позивач-3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до відповідача: Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне Шосе, 81, ідентифікаційний код 00186536) про стягнення 882 910,78 грн ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2024 у справі №908/217/24 відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна про стягнення 882 910,78 грн. Позовну заяву разом з додатками повернуто представнику позивачів-1, 2,

3. Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся представник позивачів 1,2,3, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.02.2024 по справі № 908/217/24. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що з огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Зазначає, що у зв`язку з укладенням Договору № 21210454 від 20.10.2021 (надалі Договір) між ФОП Арабаджи Дмитром Костянтиновичем та ПрАТ "Дніпроспецсталь, виникли господарські відношення у виді господарсько-виробничих, які передбачені ч.5 ст. 3 Господарського кодексу України, а саме: майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. При цьому, після смерті ФОП Арабаджи Д.К. та отриманні свідоцтв про право на спадщину, право вимоги виконання зобов`язань по Договору перейшло Позивачам 1, 2,

3. Вважає, що наявність безпосередньо господарської діяльності між позивачем та відповідачем не є обов`язковою підставою наявності права звернення до Господарського суду. У даному випадку Позивачі користувалися вимогами ч.1 ст. 20 ГПК України, яка надає право звернення до Господарського суду, як спадкоємцям ФОП Арабаджи Д.К., у зв`язку з наявністю спору, який виник при виконанні договору у господарській діяльності, сторонами якого були ФОП Арабаджи Д.К., з одної сторони, та ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ», з іншої сторони. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, ухвалу вважає правильною і обґрунтованою, зазначає, що за приписами ч.2 ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора. Таким чином, вважає припиненими господарські зобов`язання, які виникли із господарського Договору, укладеного між ФОП Арабаджи Д.К. та ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ», на підставі ст. 608 ЦК України. Відтак, вважає невірною позицію апелянтів, що між Позивачами 1,2,3 та ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» виникли господарські відношення, на підставі зобов`язань, які виникли по Договору між фізичною особою підприємцем та юридичною особою. Зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення не тільки заборгованості за Договором, але і нарахування штрафних санкцій відповідно до умов вказаного Договору. Проте, оскільки вказаний Договір, зобов`язання за Договором і умови нарахування штрафних санкцій з моменту смерті ФОП Арабаджи Д. К. відповідно до статті 608 ЦК України припинені, вважає відсутніми підстави для звернення до господарського суду, оскільки припинилась дія господарського договору як підстави для виникнення зобов`язань за господарським договором. Звертає увагу, що у Позивачів 1, 2, 3 виникло право вимоги коштів у зв`язку із спадкуванням, а тому звернення позивачів з вимогами до Господарського суду з підставою щодо стягнення спадщини за Господарським кодексом України суперечить статті 20 ГПК України. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 14.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.02.2024 здійснено запит матеріалів справи №912/217/24 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 19.02.2024 матеріали справи №912/217/24 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачів на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.02.2024 у справі №908/217/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 20.03.2024. 07.03.2024 до суду від представника позивачів адвоката Солнцева П.Б., надійшло клопотання про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів. Також 07.03.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої слід доручити Господарському суду Запорізької області, а в разі неможливості у цьому суді, наступним судам на вибір: - Запорізькому окружному адміністративному суду; - Заводському районному суду міста Запоріжжя; - Орджонікідзевському районному суду міста Запоріжжя; - Шевченківському районну суду міста Запоріжжя. Ухвалою суду від 07.03.2024 задоволені клопотання представника позивачів та представника відповідача, доручено проведення судового засідання в режимі відеоконференції Запорізькому окружному адміністративному суду. В судовому засіданні 20.03.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. 20.03.2024, вже після судового засідання, до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме платіжних доручень про сплату основної суми заборгованості в розмірі 367 366,00 грн та визнання поважною причини їх неподання. Зазначене клопотання залишено без розгляду, як таке що надійшло після завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції (після оголошення вступної і резолютивної частини постанови). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. У січні 2024 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 236/08-07/24 від 29.01.2024) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна про стягнення 882 910,78 грн на підставі Договору № 21210454 від 20.10.2021, які прийнято у спадщину, з урахуванням часток кожного позивача. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 21210454 від 20.10.2021, укладеним між ФОП Арабаджи Дмитром Костянтиновичем та ПрАТ "Дніпроспецсталь, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт; смертю ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 30.03.2022; прийняттям спадщини спадкоємцями першої черги (жінкою, сином і донькою) у визначених частках, що підтверджено свідоцтвами про право на спадщину за законом від 29.09.2023. Ухвалою суду від 02.02.2024 у справі №908/217/24 відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна про стягнення 882 910,78 грн. Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження. Відмовляючи у відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку позовну заяву подано фізичними особами, а предмет спору виник не у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності між ними та відповідачем, а у зв`язку з прийняттям спадщині особи, у якої були господарські відносини з відповідачем, відтак, права позивача не підлягають судовому захисту у господарському суді, а подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (зокрема, пункти 5, 10, 14 цієї статті). Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб`єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано (або пред`явлено особі) фізичній особі, що припинила існування внаслідок смерті або оголошення її померлою, або/ чи припинено суб`єкта господарювання, який звернувся з позовом (або якому пред`явлено позов), тільки якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивачі просили стягнути з відповідача кошти за виконані, але оплачені не у повному обсязі ФОП Арабаджи Д.К. роботи за договором № 21210454 від 20.10.2021, укладеним із відповідачем. Вказані події мали місце між сторонами: фізичною особою підприємцем та юридичною особою, тобто виникли із господарської діяльності та між суб`єктами господарської діяльності. Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо неналежного виконання сторонами договору підряду. Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням. За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Водночас законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа - підприємець, а лише встановлює, що фізична особа відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у власності фізичної особи (зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19). Про нероздільність майна, прав та обов`язків фізичної особи, набутих як у зв`язку із підприємницькою діяльністю та і поза нею, додатково свідчить те, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17); господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18). Таким чином, права вимоги за договором, у якому кредитором є фізична особа - підприємець, можуть успадковуватись незалежно від наявності у спадкоємця правового статусу підприємця. Відповідний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 25.10.2021 у справі №910/1041/15. Так, згідно зі ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1219 ЦК визначено перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини. Не входять до складу спадщини права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 цього Кодексу. Частиною 2 ст.608 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора. Суд апеляційної інстанції наголошує, що на момент укладення договору № 21210454 від 20.10.2021, з якого виник спір, позивач мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, грошові кошти за договором йому оплачені частково. Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 29.09.2023: - до ОСОБА_1 (дружини ФОП Арабаджи Д.К.) перейшло право вимоги виконання зобов`язань за договором № 21210454 від 20.10.2021 щодо залишку вартості робіт від суми 367 366,00 грн в частці 1/2 (а.с.69); - до ОСОБА_3 (доньки ФОП Арабаджи Д.К.) перейшло право вимоги виконання зобов`язань за договором № 21210454 від 20.10.2021 щодо залишку вартості робіт від суми 367 366,00 грн в частці 1/4 (а.с.67); - до ОСОБА_2 (сина ФОП Арабаджи Д.К.) перейшло право вимоги виконання зобов`язань за договором № 21210454 від 20.10.2021 щодо залишку вартості робіт від суми 367 366,00 грн в частці 1/4 (а.с.71). Таким чином, колегія суддів констатує, що у даному випадку відбулась заміна кредитора у зобов`язанні на підставі закону до звернення до суду з відповідним позовом. Відтак, оскільки спір виник із господарського договору, договір укладений між суб`єктами, яким надано право на звернення до господарського суду, а ч.6 ст.175 ГПК України застосовується тільки в разі якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, чого у даних правовідносинах не відбулось, оскільки право вимоги успадковано позивачами-1, 2, 3, а тому останні фактично замінили ФОП Арабаджи Д.К. у зобов`язанні (принаймні щодо основної заборгованості), тому вказаний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Звідси висновок, що суд першої інстанції неправильно застосував ч.6 ст.175 ГПК України та безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі. Щодо стягнення неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, розміру такої неустойки та інших нарахувань, та можливості їх спадкування, вказане відноситься до питань матеріально-правового характеру, які встановлюються судом під час вирішення справи по суті, а не на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, відтак, заявленим позовним вимогам суд апеляційної інстанції оцінки не надає. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача у зв`язку зі смертю сторони договору ФОП Арабаджи Д.К. та спадкуванням його права вимоги за цим договором спадкоємцями першої черги (у визначених частках) не припинились. Таким чином, висновок господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 175 ГПК України не відповідає наведеним вище нормам процесуального права. З огляду на вказане, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, вважає необхідним скаргу задовольнити, ухвалу суду від 02.02.2024 скасувати, направивши справу до господарського суду на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського про відмову у відкритті провадження у справі, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.02.2024 у справі №908/217/24 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.02.2024 у справі №908/217/24 скасувати. Справу № 908/217/24 передати до Господарського суду Запорізької області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі. Розподіл сум судового збору, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, здійснити Господарському суду Запорізької області за результатами розгляду справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.03.2024. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя Т.А. Верхогляд