Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/2595/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" березня 2024 р. Справа№910/2595/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Алданової С.О. Євсікова О.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/2595/23 (суддя Пукшин Л. Г.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення 63 699,95 грн ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі - ПАТ "СК «УНІКА»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі - ПАТ СК «Інтер-Поліс»/відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 63 699,95 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ним на підставі сертифікату добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" від 11.01.2022 №131457/4605/0000781, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому ним отримано право вимоги до страховика особи, відповідальної за завдану шкоду, яким є відповідач у справі. Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що на виконання вимог Закону України "Про страхування" відповідачем проведено власне розслідування страхового випадку та з урахуванням наданих документів прийнято рішення про сплату страхового відшкодування у розмірі 3 574, 00 грн. На думку відповідача, обидва водії порушили правила дорожнього руху внаслідок чого трапилась дорожно-транспортна пригода, а отже суму страхового відшкодування повинанна бути поділена між обома учасниками ДТП. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/2595/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» суму страхового відшкодування у розмірі 47 565, 45 грн, витрати по сплаті судового збору 1 603, 34 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. В іншій частині позову відмовити. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що з метою встановлення дійсної вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу "Volkswagen Passat" д/н НОМЕР_2 , без врахування ПДВ на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15.11.2022 було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу. Судом враховано, що згідно з висновком експерта від 02.11.2023 № СЕ-19/11-23/43608-АВ вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу "Volkswagen Passat" д/н НОМЕР_2 , без врахування ПДВ на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15.11.2022 складає 50 139,85 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що шкода завдана при ДТП транспортному засобу Volkswagen Passat" д/н НОМЕР_2 у розмірі 50 139,85 грн належним чином доведена та оскільки, полісом № АЕ/211647613 встановлена франшиза в розмірі 2000 грн, суд вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування за мінусом франшизи. При цьому, суд відхилив доводи відповідача про розподіл відповідальності у рівних частинах, оскільки на думку суду першої інстанції такі доводи суперечать схемі ДТП, фотографіям та доказам які містяться в матеріалах справи. Крім іншого, суд зазначив, що однією з обов`язкових умов складання європротоколу є визнання вини одним із учасників ДТП, а з огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що винною в ДТП особою є водій транспортного засобу «Peugeot 301», д/н НОМЕР_3 . За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, в тому числі щодо вартості відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen Passat" д/н НОМЕР_2 , яка визначена висновком експерта та стягнув з відповідача з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 47 565,45 грн (50 139,85 грн (вартість матеріального збитку, згідно з висновком експерта) - 2 000,00 грн (франшиза) - 574,40 грн (відшкодування сплачене відповідачем). Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/2595/23 в частині суми страхового відшкодування, яке підлягає до стягнення з відповідача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без з`ясування обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта рішення суду першої інстанції підлягає зміні та визначенням правильного розміру шкоди, а саме 50 139, 85 грн (сума визначена судовою експертизою) - 3 000, 00 грн (франшиза передбачена умовами договору КАСКО та виплачена потерпілому) - 2 000, грн (франшиза передбачена умовами полісу відповідача) - 574, 00 грн (сплачене страхове відшкодування за рахунок позивача). Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/2595/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 26.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2595/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/2595/23. Матеріали справи №910/2595/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.01.2024. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/2595/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відмовлено Приватному акціонерному товариству Страхова компанія «Інтер-Поліс» в задоволенні клопотання про розгляд даної апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/2595/23. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 11.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладеного договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» №131457/4605/0000781, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом засобу "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_2 та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. 15.11.2022 в місті Київ на вулиці Іоанна Павла ІІ, 5 на парковці ТЦ «Cood Life» сталася ДТП за участі двох транспортних засобів: зіткнення автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , з автомобілем «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_3 , під час руху заднім ходом, виїжджаючи з місця стоянки здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , здійснюючи заїзд на автостоянку, чим порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху України. Дорожньо-транспортна пригода оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (електронний європротокол) від 15.11.2022 №324A3A226D48F. Як вбачається з електронного європротоколу від 15.11.2022, останній складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про 1-го учасника ДТП та 2-го учасника ДТП. З матеріалів справи вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , визначено на підставі ремонтної калькуляції від 15.12.2022 №5919837123, здійсненої ТОВ "Фірмою-ремонтавтосоюз", та страхового акта від 11.01.2022 №5919837123. На підставі Страхового акта №5919837123 від 11.01.2022 позивачем виплачено на рахунок страхувальника страхове відшкодування у розмірі 66 274,35 грн без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №062221 від 19.12.2022. Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_3 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована ПАТ СК «Інтер-Поліс». ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» звернулось до ПАТ СК «Інтер-Поліс» з заявою №33221 про страхове відшкодування. Листом від 17.01.2023 №0018 відповідач повідомив позивача про прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 574,40 грн. Згідно платіжного доручення №345 від 16.01.2023 відповідач сплатив на користь позивача 574,40 грн. Позивач не згоден з прийнятим рішенням відповідача про виплату страхового відшкодування у розмірі 574,40 грн, що стало причиною звернення з вказаним позовом до суду. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування"). Вказана норма кореспондується зі статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності. Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання. Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати. Відносини між ПАТ Страхова компанія «Інтер-Поліс», як страховиком, та власником автомобіля «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_3 , як страхувальником, врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АE/211647613. Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування". Відповідно до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_3 . Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статей 12, 22 та 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 66 274, 35 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2022 №062221. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (пункт 21.1 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Частиною 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв`язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_3 , полісу страхування цивільно-правової відповідальності №211647613, відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_3 . Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що ним прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування, з урахуванням зносу, та перераховано на користь позивача 3 574, 40 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.01.2023 №346 на суму 3000, 00 грн та від 16.01.2023 №345 на суму 574, 00 грн. У даній справі, з метою встановлення дійсної вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу "Volkswagen Passat" д/н НОМЕР_2 , без врахування ПДВ на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15.11.2022 було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу. Так, згідно з висновком експерта від 02.11.2023 № СЕ-19/11-23/43608-АВ вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу "Volkswagen Passat" д/н НОМЕР_2 , без врахування ПДВ на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15.11.2022 складає 50 139,85 грн. Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Peugeot 301», д/н НОМЕР_3 на момент ДТП 15.11.2022 була застрахована у відповідача згідно з полісом №АЕ/211647613, за яким ліміт шкоди заподіяного майну становить 160 000,00 грн, а франшиза у розмірі 2000,00 грн, отже сплачена позивачем сума повинна бути зменшена на суму франшизи по полісу (у даному випадку 2 000,00 грн). Оскільки, полісом №АЕ/211647613 встановлена франшиза в розмірі 2000, 00 грн, суд першої інстанції правильно вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування за мінусом франшизи ( 2000, 00 грн) та за мінусом 574,40 грн (відшкодування сплаченого відповідачем). Щодо доводів відповідача про неврахування судом першої інстанції виплаченої відповідачем 3 000, 00 грн франшизи передбаченої умовами договору КАСКО потерпілому. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даній справі у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» як страховика транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснивши виплату страхувальнику страхового відшкодування на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» в межах здійснених ним фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_3 . Саме перед позивачем у відповідача з`явився обов`язок щодо відшкодування розміру заподіяної шкоди за фактично здійснені позивачем витрати по виплаті страхового відшкодування потерпілому, які виникли внаслідок ДТП. Предметом даного спору є заборгованість з виплати страхового відшкодування здійсненого позивачем, в той час як відповідач сплатив 3000, 00 грн не на користь позивача, а на користь ОСОБА_1 за платіжною інструкцією від 16.01.2023 №346. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору та про обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно із частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені в частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Суд першої інстанції, взяв до уваги, що дана справа є стандартною, не складною та щодо якої є стала та численна практика Верховного Суду, дійшов висновку, що адвокату не потрібно витрачати значної кількості часу для виконання відповідних робіт з аналізу діючого законодавства з питань відшкодування в порядку суброгації завданої шкоди та вивчення судової практики ВС та з огляду на те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, керуючись ст. 126 ГПК України вважав справедливим зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4 000,00 грн, що на переконання суду першої інстанції відповідає критеріям співмірності, а саме складності справи та ціні позову. Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не наведено жодних доводів та міркувань в своїй апеляційній скарзі в частині задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/2595/23 в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу. Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам учасників судового процесу із посиланням на норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судове рішення прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/2595/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/2595/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс».

4. Матеріали справи №910/2595/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді С.О. Алданова О.О. Євсіков