Постанова 4820 № 686/12334/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2024 року м. Хмельницький Справа № 686/12334/23 Провадження № 22-ц/4820/100/24 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Дияк Я.А. за участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/12334/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року (суддя Продан Б.Г., повне судове рішення складено 12 жовтня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Пенсійний фонд України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказувала, що з 25.03.2019 вона працювала на посаді начальника відділу по роботі з персоналом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області (далі - Управління виконавчої дирекції Фонду), проте наказом голови комісії з припинення Управління виконавчої дирекції Фонду від 12.04.2023 №92-к її було звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників з 18.04.2023. Позивачка вважає, що виданий наказ суперечить вимогам частини 2 статті 40 КЗпП України, статтям 49-2, 43 КЗпП України, оскільки була порушена процедура її звільнення. ОСОБА_1 посилається на те, що в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України її особисто не було попереджено про наступне вивільнення і, крім того, вона входить до складу профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, проте профспілковий комітет не розглядав подання за підписом голови комісії з реорганізації про надання згоди на її звільнення. Також, ОСОБА_1 зазначає, що з 01.01.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області) є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду, у зв`язку із чим в ГУ ПФУ в Хмельницькій області повинна збільшитись чисельність штату працівників з врахуванням того, що Пенсійному фонду України та його територіальним органам передано виконання функцій, які передбачені Законом України №1105. Разом з тим, позивачку не було переведено до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, не запропоновано вакантних посад чи іншої посади з відповідною професією чи спеціальністю, яку б вона могла би виконувати. Водночас ОСОБА_1 вказує, що вона є одинокою матір`ю, яка виховує дитину віком до 14 років, тому відповідно до вимог трудового законодавства її звільнення з ініціативи власника є недопустимим. Поміж того, на думку позивачки, у зв`язку із вимушеним прогулом підлягає до стягнення середній заробіток з розрахунку середньоденної заробітної плати з дати звільнення по день ухвалення рішення судом. Та, крім іншого, ОСОБА_1 вважає, що внаслідок незаконного звільнення їй спричинена моральна шкода, що полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків і потребі у додаткових зусиллях для організації свого життя та яка обґрунтована пережитими душевними стражданнями, що унеможливило забезпечити її сім`ї нормального фінансового стану. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просила скасувати наказ №92-к від 12.04.2023 про її звільнення з посади начальника відділу по роботі з персоналом Управління виконавчої дирекції Фонду; поновити її на рівнозначній посаді у ГУ ПФУ в Хмельницькій області та внести відповідні записи в трудову книжку; стягнути з ГУ ПФУ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення та по день ухвалення рішення судом з розрахунку 1060 грн на день з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів та стягнути з ГУ ПФУ в Хмельницькій області моральну шкоду в розмірі 100000 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка посилається на те, що відповідачем не було надано до суду підтверджуючі документи про те, що її особисто за два місяці було повідомлено про майбутнє вивільнення через скорочення чисельності та штату працівників, а також не надано доказів того, що їй особисто було запропоновано вакантні посади чи іншу роботу, яку б вона могла виконувати з урахування своєї освіти, кваліфікації, досвіду та які існували на день її звільнення і що вона від таких пропозицій відмовилася. Разом з тим, направлення ГУ ПФУ України в Хмельницькій області позивачці листів на ім`я голови комісії реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду щодо вакантних посад і добору кадрів не доводить правомірність дій відповідача на виконання ним обов`язку по вжиттю заходів щодо працевлаштування позивачки, так як безпосередньо їй такі пропозиції не направлялися, у зв`язку із чим відсутній факт того, що вона відмовилася від запропонованих посад. Також, позивачка вказує, що суд першої інстанції не дослідив ту обставину, що її було обрано до складу профспілкового комітету та не застосував норми частини 3 статті 184 КЗпП України. ОСОБА_1 вважає, що відповідачем при її звільненні порушено юридичну процедуру такого звільнення гарантії прав працівника від незаконного звільнення, що визначені трудовим законодавством України. Апелянтка звертає увагу суду на безпідставні твердження відповідача та відповідні висновки суду про те, що її не можливо перевести на рівнозначну посаду до ГУ ПФУ України в Хмельницькій області через те, що посади працівників ФССУ на відмінну від посад працівників ПФУ, не належать до посад державної служби, адже предметом позову у цій справі є порушення відповідачем саме юридичної процедури її звільнення, а не її відмова у вступі на державну службу та проходження державної служби, у зв`язку із чим спірні правовідносини мають регулюватися виключно трудовим законодавством України. Поміж того ОСОБА_1 вважає, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про визнання її звільнення незаконним та поновлення на роботі, а тому мають бути задоволені, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі виконав свій обов`язок щодо дослідження поданих доказів та керувався лише доводами і міркуваннями відповідача, висловленими у відзиві на позовну заяву. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 січня 2024 року відзив ГУ ПФУ в Хмельницькій області на апеляційну скаргу залишено без розгляду. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2024 року ухвалено запитати згоду або відмову у наданні згоди первинної профспілкової організації працівників Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області та Хмельницької обласної організації профспілки працівників соціальної сфери України на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу по роботі з персоналом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України). Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПФУ про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди до отримання рішення профспілкових організацій. 30 січня 2024 року від Хмельницької обласної організації профспілки працівників соціальної сфери України надійшло рішення, згідно якого профспілка відмовила у надані згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу по роботі з персоналом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, так як роботодавець не узгоджував її звільнення з первинною профспілковою організацією та з вищим виборним органом цієї організації. 06 лютого 2024 року та 14 березня 2024 року від первинної профспілкової організації працівників Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області надійшли листи, згідно яких повідомляється про неможливість виконання ухвали суду через те, що первинна профспілка станом на дату надання відповідей не діє у зв`язку із припиненням юридичної особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області в результаті реорганізації. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 березня 2024 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду. Апелянтка ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених. Представник відповідача ГУ ПФУ в Хмельницькій області Козуляк І.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Представник третьої особи ПФУ до суду не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи ПФУ повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказом №3 від 06.02.2002 ОСОБА_1 прийнята в порядку переведення з Хмельницької філії СП АТЗТ «Укрпейдж» на посаду провідного спеціаліста відділу господарського забезпечення та діловодства Обласного відділення фонду соціального страхування. Наказом № 22-к від 30.03.2012 ОСОБА_1 переведена на посаду заступника завідувача відділу господарського та організаційно-документального забезпечення. Наказом № 77-к від 01.11.2012 ОСОБА_1 переведена на посаду заступника завідувача відділу кадрового та адміністративно-господарського забезпечення. Наказом №77-к від 14.10.2013 ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу кадрового та адміністративно-господарського забезпечення. Наказом №64-к від 13.06.2017 ОСОБА_1 звільнена з посади заступника начальника відділу кадрового та адміністративно-господарського забезпечення виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності в порядку переведення до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області. Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області № 4-К від 13.06.2017 ОСОБА_1 прийнята на посаду заступника начальника відділу кадрів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області в порядку переведення. Наказом №489-к від 28.12.2017 позивачку переведено на посаду заступника начальника відділу по роботі з персоналом. Наказом №101-к від 25.03.2019 ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу по роботі з персоналом. 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким Закон України від 23.09.1999 №1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено в новій редакції. Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-ХІV (в редакції Закону №2620-ІХ, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року; комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України, з дотриманням вимог статті 49-4 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», положень Колективного договору, укладеного між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України та Професійною спілкою працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування 29.10.2020, повідомити Професійну спілку працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо прийнятого рішення про масове вивільнення працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві та провести відповідні консультації; управлінню по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з дотриманням порядку і термінів, встановлених вимогами ст. 49-2 КЗпП України, персонально попередити працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про скорочення чисельності та штату працівників та про наступне їх звільнення. Відповідно до наказу №92-к від 12 квітня 2023 року за підписом голови комісії з реорганізації ОСОБА_1 звільнена з 18 квітня 2023 року з посади начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В силу статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №712/5476/19 зазначено: «юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини 1 статті 19 КАС України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, крім іншого, просила скасувати наказ управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 12 квітня 2023 року №92-к про звільнення її з посади начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області та поновлення її саме на рівнозначній посаді в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області з 19.04.2023 і внести відповідні записи в трудову книжку. Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції до 01 січня 2023 року) визначено, що Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням. Відповідно до пункту 6.1 Типового положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 року №6, оплата праці працівників Управління здійснюється за рахунок коштів Фонду. 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року №2620-ІХ, яким припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. І під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права. Функції держави, що реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. З 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Враховуючи вищенаведене, а саме перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області та її позовну вимогу щодо поновлення на саме рівнозначній посаді (начальник відділу по роботі з персоналом) в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області, який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, апеляційний суд вважає, що за предметом спору та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин і відповідно, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 18 грудня 2023 року №442/3240/23. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неправомірності рішення суду першої інстанції, оскільки ці доводи стосуються необхідності встановлення обґрунтованості чи необґрунтованості вирішення спору по суті позовних вимог, що не може бути здійснено в межах цього апеляційного перегляду зазначеної справи, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Так, згідно з частиною 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина 2 статті 377 ЦПК України). Тому, судова колегія вважає, що провадження у цій справі відповідно до частин 1, 2 статті 377 ЦПК України необхідно закрити, так як цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та роз`яснити ОСОБА_1 про її право на звернення до Хмельницького апеляційного суду із заявою щодо направлення цієї справи до Хмельницького окружного адміністративного суду. Керуючись ст.ст. 374, 377, 382 384, 389, 390ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року скасувати та провадження у справі № 686/12334/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Пенсійний фонд України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 її право протягом 10 днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до Хмельницького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 березня 2024 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай