Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/17487/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 березня 2024 року м.Дніпросправа № 160/17487/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі № 160/17487/23 (суддя Букіна Л.Є., справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач) щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 01.01.1984 по 25.09.1989 в повному обсязі до страхового стажу ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати період роботи з 01.01.1984 по 25.09.1989 в повному обсязі до страхового стажу ОСОБА_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, помилковість висновків суду, порушення судом норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В апеляційній скарзі вказує, що період роботи в риболовецькому колгоспі «Заповіт Ілліча» з 01.01.1984 по 25.09.1989, не можливо зарахувати до трудового стажу позивача в повному обсязі, оскільки архівна довідка не містить встановлений мінімум людино-днів, а вироблені людино-дні у відомостях нарахування заробітної плати зазначені частково. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався. Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ст.311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив зарахувати період роботи в риболовецькому колгоспі «Заповіт Ілліча» до страхового стажу (а.с. 17). Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що заява про зарахування періодів роботи риболовецькому колгоспі «Заповіт Ілліча» до страхового стажу передана для розгляду за місцем знаходження електронної пенсійної справи до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (а.с. 18). Листом від 01.06.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відмовило позивачу у зарахуванні періоду роботи з 20.05.183 по 25.09.1989 в колгоспі «Заповіт Ілліча» до страхового стажу, оскільки за записами в трудовій книжці інформація про встановлення та відпрацювання мінімуму виходів відсутня. У наданій довідці від 20.01.2023 № 02-02/14-С, виданою комунальною установою «Трудовий архів» Нововоронцовської селищної ради Херсонської області частково зазначено нарахування заробітної плати та відпрацьовані людино-дні з травня 1983 року по вересень 1989 року (а.с. 19). Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в зарахуванні періодів роботи колгоспі «Заповіт Ілліча» до страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що періоди роботи позивача роботи з 01.01.1984 по 25.09.1989 в колгоспі «Заповіт Ілліча», підтверджені належними документами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та звертає увагу на наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж. Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ. Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Частина 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Згідно п.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» (була чинна на час внесення спірних записів до трудової книжки позивача) трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови №310 до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Пунктом 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з п. 1, 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. Щодо доводів відповідача, що період роботи позивача в колгоспі з 01.01.1984 по 25.09.1989 правомірно не зараховано до страхового стажу, з огляду на відсутність відповідної інформації про встановлення та відпрацювання мінімуму вихододнів, колегія суддів зазначає, що записи трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 містять інформацію про трудову участь в колгоспі, а саме позивачем відпрацьовано у спірний період необхідний мінімум 275 днів кожного року та 265 днів у 1989 році (зважаючи на дату звільнення 25.09.1989) Зазначені записи містять всі необхідні дані, що відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держпраці від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якими керувався роботодавець при веденні трудових книжок у відповідні періоди. Отже, трудова книжка позивача містить записи з інформацією про прийнятий колгоспом та трудовий мінімум участі в громадському господарстві, а також про фактичне виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, які внесені до трудової книжки на підставі особового рахунку. Натомість, відсутність інформації про вихододні не є підставою для не зарахування всього спірного періоду роботи в колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », щодо якого наявний запис у трудовій книжці. Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Верховним Судом у постановах від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а викладено правову позицію, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17. Надана трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи позивача у спірний період та не потребує підтвердження додатковими документами, а не зарахування спірного періоду до страхового стажу на підставі відсутності інформації про відпрацьовані вихододні є протиправним. Трудовий стаж позивача за період роботи у колгоспі «Заповіт Ілліча» має бути зарахований у повному обсязі до страхового стажу позивача. Колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі № 160/17487/23 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак