Постанова 4813 № 495/10183/19

Номер провадження: 22-ц/813/730/24 Справа № 495/10183/19 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.03.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., з участю секретаря Виходець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 червня 2021 року, постановленого під головуванням судді Шевчук Ю.В., у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування запису про державну реєстрацію права власності, - в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування запису про державну реєстрацію права власності, в якому просило скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1093793751103, кадастровий номер 5110300000:02:003:0146, площа 0,0995 га; адреса: АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності 17797573 від 02.12.2016 року, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32706105 від 03.12.2016 року ОСОБА_4 Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора, а також стягнути з відповідачів судові витрати. В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що відповідачкою ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2016 року було неправомірно відчужено земельну ділянку, яка є предметом іпотечного договору без згоди іпотекодержателя на користь ОСОБА_1 . Позивач вважає, що через вчинення відповідачкою ОСОБА_2 неправомірного відчуження іпотечного майна, позбавлений можливості задовольнити свої вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 червня 2021 року позов АТ «УкрСиббанк» задоволений. Скасований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1093793751103, кадастровий номер 5110300000:02:003:0146, площа 0,0995 га; адреса: АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності 17797573 від 02.12.2016 року, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32706105 від 03.12.2016 року ОСОБА_4 Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування всіх фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не дослідив спірний правочин, не витребував матеріали нотаріальної справи та не надав оцінку обставинам, що передували укладенню правочину, а отже дійшов передчасних висновків про його нікчемність. Також ОСОБА_1 зазначила, що суд позбавив її права на участь у судовому розгляді, не забезпечив їй можливість надати докази та навести доводи та розглянув справу за її відсутністю. У своєму відзиві на апеляційну скаргу, АТ «УкрСиббанк»зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи належним чином є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи та мала змогу надати суду пояснення, документи та інші докази, але не скористалася такою можливістю. Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про передчасний висновок суду про нікчемність правочину, оскільки ОСОБА_1 без згоди іптекодержателя вчинила дії щодо відчуження земельної ділянки. В судове засідання, призначене на 12 березня 2024 року, представник АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 188,189, 192 т. 2). До суду від ОСОБА_5 , представника АТ «УкрСиббанк» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с. 193-196 т. 2). Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Садовського В.Є., представника ОСОБА_1 , адвоката Приймачука С.І., представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (змінено назву на акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 , укладено договір про надання споживчого кредиту №11250986000 від 15.11.2007 року, відповідно з яким позивач надав кредит в іноземній валюті у розмірі 300000,00 дол. США, а відповідачка ОСОБА_2 зобов`язалась щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти, пеню в терміни та порядку, що встановлені договором (а.с. 14-23 т. 1). В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по кредитному договору №11250986000, 15.11.2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, предметом якого виступає земельна ділянка АДРЕСА_2 , ДК «Коммунстрой-1», кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0146, площею 0,100 гектара, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Щукіною Л.С. 15.11.2007 року за реєстровим №8471, зареєстрованого у державному реєстрі правочинів за номером 2494556 (а.с. 33-38 т. 1). Одночасно з нотаріальним посвідченням договору іпотеки на вказану нерухомість було накладено заборону відчуження та внесені записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотеки. У 2008 році відповідачка ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку, зареєстрований за №01.08.506.00170, від 12.05.2008 року (серія ЯД №9522838). Вказане підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 15.02.2016 року, копія якого, міститься в матеріалах справи (а.с. 39-41 т. 1). В зв`язку з тим, що відповідачка ОСОБА_2 систематично не виконувала свої кредитні зобов`язання позивач 15.07.2015 року звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. 17.03.2016 року по справі №522/14524/15-ц заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (поручителя) на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 397423,87 дол. США та пеню у розмірі 1 348 628, 54 грн. Рішення суду набрало законної сили 31.05.2016 року (а.с. 44-45 т. 1). Отримані виконавчі листи були направлені на виконання до органів ДВС. Виконання рішення триває, заборгованість по кредитному договору не погашена, іпотечний договір не припинив свою дію. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.07.2016 року за №63386307 вбачається, що вказана земельна ділянка знаходиться під обтяженням заборона на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 6037763) та іпотека (реєстраційний номер обтяження 6037150) на підставі іпотечного договору від 15.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», та під арештами, накладеними постановами Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 25 лютого 2013 року, від 04 червня 2015 року, від 16 квітня 2014 року, від 23 жовтня 2015 року, (а.с. 42-43 т. 1). Надалі, відповідачка ОСОБА_2 у серпні 2016 року звернулася до ПАТ «УкрСиббанк» з позовом про визнання недійсним договору іпотеки та скасування арештів, мотивуючі тим, що не набула права власності на земельну ділянку на момент передачі її в іпотеку. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2016 року по справі №522/16323/16-ц позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 15 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк». Зазначено, що це рішення є підставою для: зняття із вказаної вище земельної ділянки обтяження у вигляді іпотеки (реєстраційний номер обтяження 6037150); скасування обтяження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки 15 листопада 2007 року та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про це обтяження (реєстраційний номер обтяження 6037763); виключення з-під арештів накладених постановами Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23 жовтня 2015 року, від 04 червня 2015 року, від 16 квітня 2014 року, від 25 лютого 2013 року, нерухомого майна - земельної ділянки (а.с. 46-50 т. 1). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2016 року залишено без змін (а.с. 52-59 т. 1). Постановою Верховного Суду від 19 червня 2019 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2016 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 60-64 т. 1). З матеріалів справи вбачається, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року по справі №522/16323/16-ц було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним зазначеного вище договору іпотеки та скасування арештів. Станом на теперішній час дане рішення набрало законної сили (а.с. 181-183 т. 1). З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 24.09.2019 року №182142752 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5110300000:02:003:0146, площа 0,0995 га; адреса: АДРЕСА_1 , була відчужена та зареєстровано за новим власником ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3006, укладеного 02.12.2016 року, в той час коли заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2016 року знаходилося на стадії його перегляду. Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є нікчемним, належним способом захисту відновлення прав позивача АТ «УкрСиббанк» як іпотекодержателя, є повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку. Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, за наступних підстав. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні правові висновки зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням). Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна). Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек. Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04 листопада 2016 року, ОСОБА_2 продала земельну ділянку АДРЕСА_2 , ДК «Коммунстрой-1», яка була предметом іпотеки ОСОБА_6 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1916 (а.с. 88 т. 2). В подальшому 02 грудня 2016 року ОСОБА_6 продала земельну ділянку АДРЕСА_2 , ДК «Коммунстрой-1», яка була предметом іпотеки ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної контори Одеської області та зареєстрованим в реєстрі за № 3006 (а.с. 86-86 т. 2). Колегія суддів приходить висновку про те, що скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, не відновлять прав позивача АТ «УкрСиббанк», а тому є неналежним способом захисту. З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів зазначає, що належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. Такий спосіб захисту відповідає способам захисту, визначеним у частині другій статті 16 ЦК України, зокрема у пункті 1, - шляхом визнання права. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ст. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Враховуючи, що суд першої інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, колегія суддів приходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк». Іншим доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом ухвалено рішення при відсутності належних та допустимих доказів, а також за порушенням порядку виклику сторін, колегія суддів вважає недоцільним робити аналіз, у зв`язку зі скасуванням судового рішення з підстав неналежного способу захисту, заявленого позивачем. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішенняБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 червня 2021 року скасувати. Прийняти постанову. Позовні вимоги акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування запису про державну реєстрацію права власності залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 21 березня 2024 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська ______________________________________ Є.С. Сєвєрова