LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4811466/7823/22

від 12.03.2024 ·

Справа № 466/7823/22 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В. Провадження № 22-ц/811/1872/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: Х.Б. Назар розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Львівської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання до вчинення дій, зустрічною позовною заявою Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Львівської міської ради, про виселення, - В С Т А Н О В И В: 05.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просив визнати за позивачем право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідача укласти з ним письмовий договір найму на дане житлове приміщення та визнати його основним квартиронаймачем такого. Позов обґрунтовував тим, що він проживає в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності міської ради. Основним квартиронаймачем зазначеної квартири була його померла дружина ОСОБА_3 , що підтверджується ордером на житлове приміщення №006344 від 17.04.1982 року, виданим Виконавчим комітетом Залізничної ради народних депутатів. 05.09.2022 року він звернувся до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради з заявою про зміну договору найму житлового приміщення. Згідно відповіді Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №36-вих.-76511 від 22.09.2022 року йому відмовлено у зміні договору найму житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 . Згідно зазначеної відповіді підставою для відмови в укладенні договору найму стало те, що згідно даних Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання він ( ОСОБА_1 ) зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , при цьому документів щодо вселення у квартиру АДРЕСА_4 та проживання в ній після укладення шлюбу з ОСОБА_4 ним надано не було. Оскільки 21.09.2004 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано, то відповідно до ст. 64 Житлового кодексу УРСР він не вважається членом сім`ї наймача квартири. Не погоджуючись з наведеним, вважав рішення Шевченківської районної адміністрації про відмову в зміні договору найму, викладене в листі №36-вих.-76511 від 22.09.2022 року протиправним, незаконним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону та доказах, долучених до матеріалів справи. Зазначав, що 25.08.1990 року він - ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_7 . 21.09.2004 року шлюб між ним та ОСОБА_6 розірвано. Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 його дружина а ОСОБА_6 померла., а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його син - ОСОБА_7 . З часу вселення, тобто після реєстрації шлюбу у 1990 році з померлою дружиною, він постійно проживає та користується як член сім`ї колишнього наймача квартири ОСОБА_6 житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Актами, складеними Головою ОСББ «Шевченка-338» в присутності свідків від 30.09.2019 року та від 20.06.2022 року. Після розірвання шлюбу вони з дружиною та сином продовжували спільно проживати у спірній квартирі однією сім`єю, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. При цьому, він не має іншого житла чи майна у власності, бере участь у витратах, пов`язаних з оплатою комунальних послуг за користування житлом та виконує інші зобов`язання, що випливають з договору найму житлового приміщення. Просив позов задоволити. 18.11.2022 року Шевченківська районна адміністрація звернулася до суду з зустрічними позовом до ОСОБА_1 про виселення, яку обґрунтовувала тим, що квартира АДРЕСА_4 у квартирі АДРЕСА_4 ніхто не зареєстрований. 05.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківської районної адміністрації з заявою про зміну договору найму квартири. Листом від 22.09.2022 № 36-вих-76511 йому було відмовлено з у зсіні договору найму з підстав, що ордер на вселення у зазначене житлове приміщення від 17.04.1982 року видано на сім`ю з двох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_8 . З часу реєстрації шлюбу ні відповідач, ні його дружина ОСОБА_9 ( ОСОБА_6 ) не зверталися з заявою про реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_1 у спірній квартирі. Колишній наймач квартири ОСОБА_9 ( ОСОБА_6 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак з часу її смерті ніхто з членів сім`ї не звертався з заявою про зміну договору найму квартири. З поданого відповідачем витягу з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що він зареєстрований у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. Будь-яких документів щодо правомірності вселення у квартиру АДРЕСА_4 та проживання у ній після укладення шлюбу з ОСОБА_4 відповідачем не подано. Разом з тим, договір найму на квартиру АДРЕСА_4 з відповідачем не укладався. Оскільки 21.09.2004 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано, відповідача не можна вважати членом сім`ї колишнього наймача квартири. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: Львівська міська рада про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання до вчинення дій - відмовлено. Зустрічну позовну заяву Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Львівська міська рада про виселення - задоволено. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_4 . Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що ОСОБА_1 з 1990 року, тобто з часу реєстрації шлюбу з померлою ОСОБА_10 , яка була основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_4 , постійно проживав та користувався зазначеною квартирою як член сім`ї колишнього наймача зазначеного житлового приміщення, що підтверджується актами, складеними Головою ОСББ «Шевченка-338», від 30.09.2019 року та від 20.06.2022 року. При цьому, після розірвання шлюбу вони з дружиною та сином продовжували спільно проживати у спірній квартирі однією сім`єю, мали спільний бюджет та вели спільне господарство, після смерті колишньої дружини ОСОБА_1 займався її похованням. Вважає, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження його вселення у квартиру та проживання в ній. Задовольняючи зустрічний позов про виселення, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не має іншого житла чи майна у власності, він бере участь у витратах, пов`язаних з оплатою комунальних послуг за користування житлом та виконує інші зобов`язання, що випливають з договору найму житлового приміщення, що підтверджується довідкою №302 від 27.06.2022 року, виданою ЛКП «Рясне-402», про списання коштів з заробітної плати на утримання комунальних платежів, копіями квитанцій про оплату комунальних послуг та виготовленим ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на замовлення ОСОБА_1 технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_4 від 26.08.2022 року. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 є членом сім`ї колишнього наймача квартири - ОСОБА_6 , в якій він постійно проживає, що надає йому право на зміну договору найму спірного житлового приміщення. Зазначає, що зустрічна позовна заява подана поза межами процесуального строку, передбаченого для подання зустрічного позову, при цьому поважних причин неподання зустрічного позову у строки, визначені ЦПК України, та клопотань про поновлення пропущеного строку Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради не подавалося. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що тривалість постійного законного проживання ОСОБА_1 з часу вселення становить близько 33 роки, тому посилання Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на незаконність проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_4 є безпідставними, а позовні вимоги про його виселення такими, що не підлягають до задоволення, оскільки в розумінні статті 8 Конвенції є невиправданим втручанням в приватну сферу особи та порушенням прав на повагу до житла. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким первісний позов задоволити, у задоволенні зустрічного позову відмовити. У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити. Представник Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради - Палайда-Тис О.М. проти скарги заперечила. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України). Частиною 1 ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Відповідно до ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Встановлено, що 05.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради з заявою про зміну договору найму житлового приміщення, в якій просив визнати його наймачем квартири АДРЕСА_4 . Згідно відповіді Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №36-вих.-76511 від 22.09.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі розпорядження про зміну договору найму житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 та зазначено, що згідно даних Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання він ( ОСОБА_1 ) зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , при цьому документів щодо вселення у квартиру АДРЕСА_4 та проживання в ній після укладення шлюбу з ОСОБА_4 ним надано не було. Оскільки 21.09.2004 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано, то відповідно до ст. 64 Житлового кодексу УРСР він не вважається членом сім`ї наймача квартири. Відповідно до ордеру на житлове приміщення № 006344 від 17 квітня 1982 року, ОСОБА_4 отримала право на користування житловим приміщенням, а саме двохкімнатною квартирою за адресою АДРЕСА_1 , на сім`ю з двох осіб: ОСОБА_4 та її бабусю ОСОБА_8 25 серпня 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ( ОСОБА_6 ) було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народився син - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом ДРАЦС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повторно 29.06.2022 року. 21 вересня 2004 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу № НОМЕР_2 , виданим Відділом РАЦС Залізничного РУЮ м. Львова від 21.09.2004 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим Шевченківським районним у м. Львові відділом ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області від 20.06.2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Сихівським відділом ДРАЦС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 05.07.2022 (а.с.31). Відповідно до Актів, складених Головою ОСББ «Шевченка-338» від 30.09.2019 року та від 20.06.2022 року у квартирі АДРЕСА_4 постійно проживає протягом десяти останніх років, але не зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 . Як убачається з Акту обстеження, складеного Виконавчим комітетом Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 05.07.2022 року, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 ніколи не проживав і не проживає та не був зареєстрований (в паспорті адреса місця проживання була записана помилково). Встановлено, що 26.08.2022 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на замовлення позивача ОСОБА_1 виготовлено Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 . Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач ніколи не був зареєстрований у квартирі за адресою АДРЕСА_1 та не був включений в ордер як член сім`ї особи, якій було надано це житло, що свідчить про відсутність підстав вважати, що у нього виникло право на користування спірною квартирою. При цьому, задовольняючи позов Шевченківської районної адміністрації про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_4 , суд першої інстанції враховував відсутність законних підстав для проживання ОСОБА_1 у зазначеній квартирі, що є підставою для його виселення зі спірного майна, яке є власністю територіальної громади. Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного. Згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено повноваження щодо управління комунальною власністю. Так, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Відповідно до положень ст. 175 ЦПК визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Не залучення до участі у справі особи як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20). Матеріалами справи встановлено, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_5 належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом позивача, визначив відповідачем у даній справі Шевченківську районну адміністрацію, а третьою особою Львівську міську раду. Звертаючись до суду з позовом про визнання за ОСОБА_1 права на користування житловим приміщенням, яке є власністю територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, позивач не залучив до участі у справі в якості відповідача належного відповідача - Львівську міську раду, яка є власником спірного майна та якій за законом належить право на звернення з до суду позовами про виселення громадян з житлових приміщень, які вони незаконно займають, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів. З наведених мотивів, рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 травня 2023 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Львівської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання до вчинення дій та у задоволенні зустрічного позову Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Львівської міської ради, про виселення відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 22 березня 2024 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді Я.А. Левик М.М. Шандра

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»