Постанова 4854 № 420/30982/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30982/23 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації", за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: В листопаді 2023 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не підготовлення та не направлення документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до п. «а» ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1; - зобов`язати Державну установу «Центр пробації» підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідні документи для призначення пенсії ОСОБА_1 згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до п. «а» ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1; - стягнути з Державної установи "Центр пробації" на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернулась до Державної установи «Центр пробації» з вимогою підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області матеріали для призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Проте листом відповідач відмовив у задоволенні заяви. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов`язано Державну установу «Центр пробації» підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідні документи для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 858,88 грн. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом усіх обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що на день звільнення вислуга років позивача - ОСОБА_1 становила у календарному обчисленні - 21 рік 10 місяців 26 днів. Матеріали для призначення пенсії позивачу, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону № 2262 надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.05.2021 № 1825/10/Ян-21. Відповідно до позовної заяви позивач отримує пенсію за вислугу років з 01.03.2021 згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Апелянт звертає увагу, що саме у 2023 році виник спір, а не у 2021 році чи у 2022 році. Позивач звернувся до суду у 2023 році з нібито порушеними на його думку правами щодо не направлення документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Отже, на думку апелянта, необхідно застосовувати норми законодавства, що діють на момент звернення позивача до суду. Суд першої інстанції не надав належної оцінки щодо застосування чинних норм законодавства при винесенні рішення. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано при винесенні рішення, що відповідно до пункту 21 Постанови № 393 (доповнено постановою Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 постанови № 119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393", далі - Постанова № 119) для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Вказує, що Суд першої інстанції безпідставно посилається на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, постанові 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 14.04.2021 № 480/4241/18, оскільки такі висновки було зроблено за іншого правового регулювання спірних правовідносин, тобто до моменту внесення змін до Постанови №

393. При винесенні рішення у даній справі просить суд урахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.09.2023 у справі № 480/4827/22. Апелянт зазначає, що Закон № 2262 не передбачає можливості призначення пенсії за вислугу років особам при наявності 21 календарного року вислуги, обчисленої на пільгових умовах, то й така можливість не встановлена і Постановою № 393, яка є підзаконним нормативно-правовим актом. Зазначає, що Центр пробації є державною установою, яка відповідно до норм Закону № 2262 та Порядку, у разі наявності права особи, оформляє і подає до органів, що призначають пенсію документи, а органи Пенсійного фонду приймають рішення щодо призначення чи відмови в призначенні пенсії. Апелянт зазначає, що оскільки у позивача вислуга років у календарному обчисленні становила 21 (двадцять один) рік 10 (десять) місяців 26 (двадцять шість) днів, права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262 вона не має. У Центру пробації відсутні законні підстави для підготовки та направлення документів позивача для призначення пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки зазначає, що відповідачу було відомо про те, що станом на дату звільнення загальна вислуга років (календарна та пільгова) позивача була достатня для призначення позивачу пенсії на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», однак всупереч цьому відповідачем було направлено документи для призначення пенсії позивачу на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що свідчить про протиправність бездіяльності відповідача. Зазначає, що предметом позову була саме бездіяльність відповідача щодо направлення документів для призначення позивачу пенсії з урахуванням пільгової пенсії, чого зроблено раніше не було, хоча були наявні усі підстави для цього, відтак, й про повторність направлення документів мова не йде, а отже твердження є помилковими. З огляду на зазначене, представник позивача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Відзиву на апеляційну скаргу третьою особою до суду не надано. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 02.04.1999 року по 28.02.2021 року ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі, що підтверджується копію трудової книжки . Наказом Державної установи «Центр пробації» від 22 лютого 2021 року № 40/К начальник Суворовського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 була звільнена зі служби за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) 28 лютого 2021 року. Вислуга років на день звільнення складала в календарному обчисленні 21 рік 10 місяців 26 днів, у пільговому обчисленні місяці 29 років 02 місяці 14 днів. У листопаді 2023 року представником позивача подано адвокатський запит до Державної установи «Центр пробації» щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідних документів для призначення позивачу пенсії на підставі п. «а» ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Листом від 08.11.2023 року відповідач зазначає, що вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 складала в календарному обчисленні 21 рік 10 місяців 26 днів. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону пенсія за вислугу років, у тому числі особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, призначається незалежно від віку, якщо ці особи звільнені зі служби і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Оскільки календарна вислуга років ОСОБА_1 менша ніж передбачено пунктом «а» статті 12 Закону, підстав для направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідних матеріалів немає. Додатково зазначено, що матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту «б» статті 12 Закону надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 18.05.2021 р. за вих. № 1825/10/Ян-21. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача з приводу того, що призначення пенсії за вислугу років згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ може бути виключно за умови наявності у позивача 25 календарних років і більше, судом відхиляються з огляду на те, що пільговий стаж повинен бути зарахований до календарної вислуги років. Враховуючи, що позивач проходила службу, яка передбачена Порядком №393, суд вважав, що позивач має право на обчислення вислуги років в пільговому розрахунку в цілях призначення пенсії за вислугою років на підставі п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Також, суд першої інстанції зазначив, що Державна установа «Центр пробації» не уповноважена приймати рішення про призначення позивачу певного виду пенсії, а зобов`язана лише підготувати та подати відповідний пакет документів до органів Пенсійного фонду України, оскільки саме органи Пенсійного фонду України приймають рішення щодо призначення певного виду пенсії для відповідної категорії осіб. Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», (набрала чинності 19 лютого 2022 року та була чинною на час звернення представника позивача із заявою до відповідача щодо оформлення та подання необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду. Згідно пункту 2-1 Постанови № 393, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Пунктом 3 Постанови № 393 визначено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Колегія суддів зазначає, що редакція Порядку № 393 до внесення змін передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ. Натомість, новою редакцією пункту 3 Порядку №393 передбачено зарахування останньої тільки для визначення розміру пенсії. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року. Враховуючи те, що станом на дату звернення адвоката Сергія Афанасьєва в інтересах позивача (06 листопада 2023 року) до Державної установи "Центр пробації" щодо оформлення та направлення необхідних документів для призначення пенсії за Законом № 2262-ХІІ діяла нова редакція підпункту «г» пункту 3 Порядку № 393, відсутні підстави для зарахування на пільгових умовах позивачу час проходження служби у Суворовському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, до вислуги років для призначення пенсії, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії. Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, від 11 вересня 2023 року у справі № 480/4827/22, від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22, від 15 вересня 2023 року у справі № 380/10714/22 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 360/17/23, від 13 листопада 2023 року у справі №600/3251/22, від 15 вересня 2023 року у справі №380/10714/22. Як встановлено судами, вислуга років позивача станом на день звільнення 22 лютого 2021 року у календарному обчисленні склала 21 рік 10 місяців 26 днів, що недостатньо для призначення пенсії за статтею 12 Закону № 2262-ХІІ. Відповідно до пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402 (далі - Порядок). Заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби. Уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії, визначено пунктом 1 розділу ІІІ Порядку. Згідно з пунктом 6 розділу IV рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви. Враховуючи, що позивач звільнилась зі служби 22 лютого 2021 року і на день звільнення мала вислугу 21 календарний рік замість необхідних 25 календарних років і більше, у відповідача були відсутні підстави для підготовки документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років та надсилання цих документів до відповідного органу Пенсійного фонду України. Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.11.2023 у справі № 600/3836/22-а в аналогічних обставинах справи (позивач звільнився до внесення змін до Порядку № 393 постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022, а із заявою про призначення пенсії звернувся після внесення таких змін до Порядку № 393) дійшов висновку, що необхідною умовою для призначення пенсії відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ є наявність необхідної календарної вислуги років. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Як вбачається з адміністративного позову позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не підготовлення та не направлення документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до п. «а» ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, натомість, як вбачається з відповіді Державної установи «Центр пробації» матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту б) статті 12 Закону надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 18.05.2021 р. за вих. № 1825/10/Ян-21 (а.с. 37). Згідно повідомлення про призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 березня 2021 р. Сухініній призначена пенсія за вислугу років (а.с. 34). Таким чином, з березня 2021 року позивач отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», основний розмір пенсії 57% грошового забезпечення (вислуга років 32, з урахуванням трудового стажу). Натомість представник позивача звернувся до відповідача щодо оформлення та направлення до Пенсійного органу матеріалів для призначення пенсії відповідно до п. а) статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з розрахунку 29 років 02 місяці та 14 днів (календарна та пільгова) лише в листопаді 2023 року. З огляду на вищезазначене, оскільки пенсія позивачу була призначена ще у 2021 році відсутня протиправна бездіяльність відповідача. Колегія суддів зазначає, що спірним у цій справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислуги років. Посилаючись на приписи статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції застосував позицію Верховного Суду у справах 805/3923/18-а, № 480/4241/18, у якій колегією зроблено висновок, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Колегія суддів зауважує, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору. Колегія суддів зазначає, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування. Тобто постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таким чином, згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, від 11 вересня 2023 року у справі № 480/4827/22, від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим врахування у спірних правовідносинах висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а та від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18, оскільки останні сформовані на підставі іншого правового регулювання, а саме з урахуванням положень попередньої редакції Постанови КМУ № 393, яка була чинна до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі №380/10714/22, ухвалі Верховного Суду від 05 березня 2024 року у справі №420/19945/23. Враховуючи наведені положення діючого законодавства, обставини справи та докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик