Постанова 4854 № 400/1640/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1640/19 Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В., повний текст судового рішення складено 27.11.2023, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морський» спеціалізований порт Ніка Тера» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (далі позивач, ТОВ «МСП Ніка-Тера», Товариство) звернулось до суду з позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі Офіс або відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Офісу від 14 травня 2019 року: - №0002664915, яким на ТОВ «МСП Ніка-Тера» накладено штраф за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» в сумі 90952,46 грн. (оскаржується позивачем в частині 85181,88 грн штрафу); - №0002674915 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 564572,00 грн. та застосування штрафу в розмірі 282286,00 грн.; - №0002684915, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 26119,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6530,00 грн.. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року позов Товариства задоволено шляхом визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0002684915, №0002674915 в повному обсязі, а податкового повідомлення-рішення №0002664915 в частині застосування до ТОВ «МСП Ніка-Тера» штрафних санкцій за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 85181,88 грн.. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002664915, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Також змінено розподіл судових витрат, шляхом стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 12549,33 грн.. За результатами розгляду касаційних скарг Товариства та Офісу Верховний Суд постановою від 11.11.2021 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду скасував «… в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2019 року: №0002664915 в частині застосування штрафних санкцій за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 85181,88 грн.; №0002674915 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 14250,00 грн. та у відповідній частині штрафних санкцій, та №0002684915 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 12825,00 грн., та у відповідній частині штрафних санкцій …», справу в цій частині вимог направив на новий розгляд до суду першої інстанції (т.5, арк.127-140). За результатами нового судового розгляду даної справи в тій частині, яка повернута на новий судовий розгляд постановою Верховного Суду від 11.11.2021 року, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019 року №0002664915 в повному обсязі, податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019 року №0002674915 в частині збільшення податкового зобов`язання на суму 14250,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7125,00 грн., а податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019 року №0002684915 в частині збільшення податкового зобов`язання на суму 12825,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3206,25 грн.. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 05.10.2023 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час судового розгляду, за результатами проведеної контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МСП Ніка-Тера» з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 року по 30.09.2018 року, складений акт від 10.04.2019 року №27/28-10-49-15/22439446 (надалі акт перевірки). За висновками акту перевірки, виявлені порушення полягають в наступному: - заниження податку на прибуток на загальну суму 26119,00 грн.; - занижений податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 584922,00 грн.; - при сплаті доходу нерезиденту компанії «SANDYPOOL LTD» (Кіпр) позивач несвоєчасно утримав та сплатив податок з доходів нерезидента за рахунок виплати нерезиденту 496869,22 грн.; - при сплаті доходу нерезиденту компанії «YAVOSUN TRADING LTD» (Кіпр) позивач несвоєчасно утримав та сплатив податок з доходів нерезидента за рахунок виплати нерезиденту 13116,20 грн.. На підставі встановлених перевіркою порушень 14.05.2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0002664915, яким до позивача застосовано штраф за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на 90952,46 грн. (оскаржується позивачем в частині 85181,88 грн. штрафу); - №0002674915, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 584922,00 грн. та застосована штрафна санкція в розмірі 292461,00 грн. (оскаржується позивачем в частині 564572,00 грн. податку та 282286,00 грн. штрафу); - №0002684915, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 26119,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6530,00 грн.. Підставою для визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (податкове повідомлення-рішення №0002684915) та грошового зобов`язання з податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення №0002674915), а також застосування штрафів у відповідних розмірах, слугував висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ «МСП Ніка-Тера» з ТОВ «Укрмашхімкомплект-2013», ТОВ «Кремпуть», ТОВ «Індустрія Технопарк» та ТОВ «Торговий дім «Бліц-Трейд». Як слідує з матеріалів справи, з переліченими вище контрагентами позивачем було укладено наступні договори: - з ТОВ «Укрмашхімкомплект-2013» - договір №348/МК-13 від 01.06.2013 року, відповідно до якого контрагент постачав позивачу підшипникову продукцію; - з ТОВ «Кремпуть» - договір №117/НК-15 від 06.05.2015 року, за умовами якого позивач придбав матеріали верхньої частини залізничних шляхів; - з ТОВ «Індустрія Технопарк» - договір поставки №16/16 від 28.03.2016 року на поставку запасних частин до спецтехніки; - з ТОВ «Торговий дім «Бліц-Трейд» - договір №5 від 02.06.2015 року, предметом якого постачання гумових та азбестових виробів. Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковий орган поставив під сумнів фактичне виконання вказаних договорів їх сторонами, посилаючись на такі обставини: під час перевірки позивач не надав інспекторам сертифікати відповідності товару; в ланцюгах постачальників прослідковуються фіктивні підприємства, діяльність яких пов`язана з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом штучного формування показників податкового кредиту; за допомогою інформаційних баз даних встановлено, що за ланцюгами постачання до контрагентів-постачальників не надходив той товар, який в наступному реалізовувався позивачу; стосовно ТОВ «Торговий дім «Бліц-Трейд» порушено кримінальне провадження; стосовно директора ТОВ «Кремпуть» винесено вирок, який його визнано винним за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України. Верховний Суд у постанові по даній справі від 11.11.2021 року погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що надані позивачем на підтвердження господарських операцій з постачальниками ТОВ «Укрмашхімкомплект-2013», ТОВ «Індустрія Технопарк» та ТОВ «Торговий дім «Бліц-Трейд» належним чином оформлені первинні та інші документи, якими супроводжуються господарські операції такого роду, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повною мірою підтверджують здійснення позивачем господарських операцій в межах власної господарської діяльності, дозволяють ідентифікувати контрагентів і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Також Верховний Суд погодився з наданою судами першої та апеляційної інстанції оцінкою доводів відповідача щодо відсутності у позивача станом на час проведення перевірки сертифікатів відповідності і паспортів на товари, які йому поставлялися, оскільки такі документи надавалися позивачем до контролюючого органу разом із запереченнями на акт перевірки, однак, вони не були враховані контролюючим органом з підстав їх відсутності безпосередньо під час проведення перевірки. Крім того, Верховний Суд погодився також з відхиленням судами першої та апеляційної інстанції доводів контролюючого органу про виявлення у ланцюгах постачання контрагентів з ознаками фіктивності, оскільки наявність в інформаційних базах даних контролюючого органу інформації, яка трактується ним, як фіктивність підприємства, не є підставою для розповсюдження таких висновків на позивача, без наявності доказів протиправної діяльності останнього. Разом з тим, Верховний Суд вказав про передчасність тверджень судів про правомірність нарахування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат за наслідками господарських операцій з контрагентом ТОВ «Кремпуть», посилаючись на відображений в акті перевірки факт наявності вироку Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04.05.2018 року у справі №537/1821/18, яким директора ТОВ «Кремпуть» ОСОБА_1 визнано винним за частиною 1 статті 366 КК України (службове підроблення) та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій повною мірою не оцінено реальність усіх даних, наведених у документах, складених за наслідками господарських відносин ТОВ «МСП Ніка-Тера» та ТОВ «Кремпуть», на які посилався відповідач впродовж перевірки та судового розгляду справи. Враховуючи, що згідно з вироком суду протягом 2016 року означений контрагент незаконно формував податковий кредит з іншими суб`єктами господарювання, суди, у межах спірних правовідносин, не перевірили фактичне вчинення господарських операцій з постачання товарів за договором, укладеним з ТОВ «Кремпуть», зокрема, не встановили, у які періоди була здійснена поставка за правочином, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та контрагентом з наданням належної правової оцінки первинним документам на предмет їх належного оформлення. Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що, вирішуючи спір, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв`язку. Адміністративний суд, своєю чергою, має право вживати заходів, спрямованих на отримання відповідних пояснень з приводу причетності до господарської діяльності контрагента позивача безпосередньо від директора такого підприємства, як першоджерела, з метою усунення сумнівів щодо його ймовірної господарської діяльності поза межами правового поля. Виходячи з наданого контролюючим органом розрахунку сум податкових зобов`язань за господарськими операціями з ТОВ «Кремпуть», Верховний Суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002674915 в частині визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 14250,00 грн. та у відповідній частині штрафних санкцій, та №0002684915 в частині визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, в розмірі 12825,00 грн., та у відповідній частині штрафних санкцій, - підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині вимог на новий розгляд до суду першої інстанції. Як слідує з акту перевірки, ще однією підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням №0002674915, окрім оцінки правочинів з переліченими вище контрагентами як безтоварних, також є висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій ТОВ «МСП Ніка-Тера» з ТОВ «Ніка Транс Логістика» і ТОВ «Титан Україна» внаслідок допущених позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за липень 2018 року та грудень 2017 року помилок в податкових кодах цих контрагентів. Щодо цього порушення Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, факт зазначення позивачем в додатках до податкових декларацій з ПДВ неправильних кодів ТОВ «Ніка Транс Логістика» і ТОВ «Титан Україна» не позбавляє його права на формування податкового кредиту в означені податкові періоди. Більш того, судами враховано, що відповідач мав змогу ідентифікувати господарські операції позивача з цими контрагентами, оскільки самі податкові накладні помилок в кодах постачальників не містять. Помилка, допущена позивачем в податковій звітності, в частині неправильного зазначення кодів двох постачальників, істотно не вплинула на повноту і достовірність декларування ним податкового кредиту з ПДВ, а тому вона не може бути підставою для донарахування ПДВ і застосування штрафу. Ще одним порушенням, яке відображено в акті перевірки та вплинуло на нарахування позивачу ПДВ за основним платежем та штраф, є заниження позивачем податкових зобов`язань за наслідками господарських операцій з нерезидентами Agroprosperis Trading 2 Limited і Filada AG. Як слідує з матеріалів справи, 05.07.2016 року ТОВ «МСП Ніка-Тера» і Agro Treiding LTD (Республіка Кіпр), яке в наступному змінило назву на Agroprosperis Trading 2 Limited, уклали договір №122/НК-16 про надання послуг з перевалки та зберігання, відповідно до умов якого позивач надавав замовнику послуги з перевалки і зберігання зернових, зернобобових і олійних культур. 11.10.2017 року ТОВ «МСП Ніка-Тера» і Filada AG (Швейцарія) уклали договір №12110/17 про надання послуг з перевалки та зберігання, за яким позивач надавав замовнику послуги з перевалки і зберігання зернових, зернобобових і олійних культур. У подальшому склалася ситуація, за якої одна й та ж сама господарська операція - перевалка товарів Agroprosperis Trading 2 Limited і Filada AG, була оформлена позивачем двома податковими накладними, які він виписував за кожною з подій - в день зарахування коштів на банківський рахунок і в день фактичного надання послуг, що призвело до помилкового подвійного збільшення податкових зобов`язань з ПДВ. Самостійно встановивши помилковість задекларованих ним показників ПДВ, позивач, відкоригував їх, визначивши фактичні показники ПДВ та подавши відповідні розрахунки корегування податкових зобов`язань з ПДВ. Верховний Суд відносно цих обставин зазначив, що оскільки помилка позивача з подвійного декларування ПДВ була виявлена самостійно та виправлена у законодавчо встановлений спосіб, який визначений пунктом 192.1 статті 192 ПК України, то є вірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства в цій частині. Нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №0002664915 штрафу за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» в сумі 90952,46 грн. в акті перевірки обґрунтовується тим, що при сплаті доходу нерезиденту - компанії «SANDYPOOL LTD» (Кіпр) позивачем несвоєчасно здійснено утримання та сплату податку з доходів нерезидента за рахунок виплати нерезиденту в сумі 496869,22 грн, а при сплаті доходу нерезиденту компанії «YAVOSUN TRADING LTD» (Кіпр) позивачем несвоєчасно здійснено утримання та сплату податку з доходів нерезидента за рахунок виплати нерезиденту в сумі 13116,20 грн.. Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач не заперечує проти висновків акту перевірки щодо несвоєчасності утримання та сплату податку з доходів нерезидента за рахунок виплати доходу нерезиденту - компанії «YAVOSUN TRADING LTD» (Кіпр), та оскаржує податкове повідомлення-рішення №0002664915 лише в частині суми штрафу в розмірі 85181,88 грн.. З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з нерезидентом Sandypool LTD (Кіпр) низку кредитних договорів. Умови цих договорів в частині повернення суми кредиту з відсотками позивач порушив, у зв`язку з чим в 2015 році Sandypool LTD на підставі виконавчих написів нотаріуса звернуло стягнення на кошти позивача, які знаходились на банківському рахунку. Примусове виконання виконавчих написів нотаріуса здійснювалось за участі органів державної виконавчої служби шляхом списання коштів з банківського рахунку позивача, що відображено в акті перевірки. Під час першого судового розгляду суди першої та другої інстанції дійшли протилежних за змістом висновків щодо правомірності застосування до позивача штрафу на суму 85181,88 грн. податкове повідомлення-рішення №0002664915. Верховний Суд по цьому епізоду дійшов висновку, що суди достовірно не встановили коли, яким чином та у який спосіб позивачу стало відомо про дати фактичного перерахування коштів (сум доходів) органом державної виконавчої служби на рахунок нерезидента Sandypool LTD (Кіпр) та коли саме у нього виник обов`язок з утримання й перерахування до бюджету податку з таких доходів. З цих підстав Верховний Суд направив на новий розгляд до суду першої інстанції позов в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0002664915 в частині застосування штрафу в розмірі 85181,88 грн.. Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. В ході нового розгляду даної справи, надаючи оцінку нарахованих позивачу податковими повідомленнями-рішеннями №0002674915 та №0002684915 податкових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Кремпуть», суд першої інстанції, з урахуванням висновків і мотивів Верховного Суду по цим операціям, дійшов до наступного. Так, причини невизнання господарських операцій з ТОВ «Кремпуть» на суму 85500,00 грн. (з ПДВ) в акті перевірки описані наступним чином: - позивач не надав сертифікати якості (відповідності), посвідчення якості, або інші документи, що засвідчують якість або походження товару, видані компетентними органами, які передбачені умовами пп.5.1 п.5 договору від 06.05.2015 року №117/НК-15 та специфікаціями до нього на поставку підприємством ТОВ «Кремпуть» товарно-матеріальних цінностей, номенклатура по яких наведена у додатку 3.1.2.2.1 (стор. 19-21 Акта); - товариство придбало: шпали дерев`яні тип І-А просочені 200 шт., резину ОП 1 000 шт., резину ОП (прокладка ПРБ-1) 500 шт., болт стиковий без гайки М-27х160 200 шт., вказаний у товарно-транспортній накладній на перевезення шпал та резини ОП у кількості 1000 шт. (№ТТН-000137 від 22.07.2016 року) причіп НОМЕР_1 відповідно до баз даних не зареєстрований. - щодо безпосереднього транспортування ТОВ «Кремпуть» товару - Шуруп путовий 0,5 т. в липні, вересні 2016 року та в лютий 2017 року, то згідно журналу реєстрації в`їзду/виїзду на територію підприємства документально не підтверджено факту в`їзду поставлених ТМЦ на територію ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА». - складення 26.03.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області «акта про відсутності ТОВ «КРЕМПУТЬ» за податковою адресою; - наявний вирок Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області, яким ОСОБА_2 (директора ТОВ «КРЕМПУТЬ») було визнано винуватим за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України. На підтвердження господарських операцій з ТОВ «КРЕМПУТЬ» Товариство надавало для проведення перевірки, а також долучило і до матеріалів даної справи, наступні документи: договір поставки від 06.05.2015 року №117/НК-15 (т.3, арк.7-10); видаткову накладну від 22.07.2016 року №РН-0443 (шпала дерев`яна просочена тип І-А) на суму 72720,00 грн (т.3, арк.11); платіжне доручення від 27.07.2016 року №35938 на суму 72720,00 грн. (т.3, арк.12); товарно-транспортну накладну від 22.07.2016 року №ТТН-000137 (т.3, арк.13); податкову накладну від 22.07.2016 року №48 на суму 72720,00 грн. (т.3, арк.14); видаткову накладну від 22.07.2016 року №РН-0444 (резина ОП) на суму 4800,00 грн. (т.3, арк.15); платіжне доручення від 26.07.2016 року №35887 на суму 4800,00 грн. (т.3, арк.16); податкову накладну від 22.07.2016 року №49 на суму 4800,00 грн. (т.3, арк.18); видаткову накладну від 15.09.2016 року №РН-0505 (болт стиковий без гайки М-27х160) на суму 5280,00 грн. (т.3, арк.19); платіжне доручення від 20.09.2016 року №38950 на суму 5280,00 грн. (т.3, арк.20); експрес-накладну від 15.09.2016 року №20 4000 1778 6904 (т.3, арк.21); податкову накладну від 15.09.2016 року №32 на суму 5280,00 грн. (т.3, арк.22); видаткову накладну від 15.02.2017 року №РН-0000020 (резина ОП) на суму 2700,00 грн. (т.3, арк.23); платіжне доручення від 21.02.2016 року №47558 на суму 2700,00 грн. (т.3, арк.24); експрес-накладну від 15.02.2017 року №59998042738785 (т.3, арк.25); податкову накладну від 15.02.2017 року №9 на суму 2700,00 грн. (т.3, арк.26); зазначені вище паспорти, сертифікати відповідності, сертифікат якості (т.3, арк.28-31). На підставі цих документів суд першої інстанції вірно встановив, що поставки товарів від ТОВ «КРЕМПУТЬ» відбулися у липні, вересні 2016 року та у лютому 2017 року. Суд першої інстанції вірно зазначив, що товари від ТОВ «Кремпуть» були оприбутковані позивачем, про що вказано на стор.78 акту перевірки. Суд першої інстанції також зауважив, що на пропозицію суду сторони не подали інформації щодо директора ТОВ «КРЕМПУТЬ», наявність якої дозволила б викликати цю особу в якості свідка, що, на думку колегії суддів, свідчить про вжиття судом першої інстанції необхідних дії, направлених на виконання вказівки Верховного Суду у цій справі щодо отримання під час нового розгляду справи пояснень з приводу причетності до господарської діяльності ТОВ «КРЕМПУТЬ» безпосередньо від директора цього підприємства, як першоджерела, з метою усунення сумнівів щодо його ймовірної господарської діяльності поза межами правового поля. Колегія суддів також погоджується з наведеними судом першої інстанції обґрунтуваннями для відхилення викладених в акті перевірки причини невизнання господарських операцій з ТОВ «Кремпуть». Як вірно зазначив суд першої інстанції, за договором поставки з ТОВ «КРЕМПУТЬ» від 06.05.2015 року №117/НК-15, якість товару має підтверджуватися сертифікатами якості (відповідності) у випадку, якщо це передбачено законодавством, і матеріалами справи доведений факт того, що до заперечень на акт перевірки Товариство наддало сертифікати якості на 4 арк. (т.2, арк.166-166а, т.3, арк.28-31). Є вірним висновок суду першої інстанції, що надані Товариством відповідачу документи по операціям з ТОВ «Кремпуть» підтверджують здійснення таких господарських операцій та доводять правильність декларування позивачем за ними витрат та податкового кредиту. Посилання відповідача на відсутність у нього інформації про державну реєстрацію причепу НОМЕР_1 , вказаного у ТТН-000137 від 22.07.2016 року не підтверджені відповідачем жодним доказом. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, Товариство не декларувало витрати та податковий кредит у зв`язку із отриманням послуг з перевезення, а тому товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує господарську операцію з придбання товарів. Посилання в акті перевірки на відсутність 26.03.2018 року ТОВ «КРЕМПУТЬ» за податковою адресою суд першої інстанції відхилив, обґрунтовано зазначивши, що такий факт жодним чином не впливає на оцінку господарських операцій позивача з цим постачальником у липні, вересні 2016 року та у лютому 2017 року. Оцінюючи вплив наявності вироку Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області, яким ОСОБА_2 (директора ТОВ «КРЕМПУТЬ») було визнано винуватим за частиною 1 статті 366 КК України, суд першої інстанції вірно виходив з приписів частини 6 статті 78 КАС України, якою передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Так, у цьому вироку зазначено про незаконне включення ТОВ «КРЕМПУТЬ» до складу податкового кредиту сум, зазначених у податкових накладних, що були складені ТОВ «Аріал-торг» (від 26.01.2016 року №148), ТОВ «Актив Айті Сервіс» (від 09.09.2016 року №62, від 16.09.2016 року №164, від 21.09.2016 року №167). Суд першої інстанції вірно виходив з того, що акт перевірки не містить інформації про господарські операції ТОВ «КРЕМПУТЬ» та ТОВ «Аріал-торг», а вказані у вироку податкові накладні №62, №164, №167 (ТОВ «Актив Айті Сервіс») відсутні навіть в описаному відповідачем «ланцюгу постачання». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведена у вказаному вироку інформація, не має відношення до тих подій, наслідки яких стали підставою для відповідних висновків контролюючого органу. Таким чином, колегія суддів вважає, що за результатами нового розгляду даної справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для збільшення позивачу грошових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Кремпуть». Доводи апеляційної скарги не містять конкретних заперечень щодо наведених висновків суду першої інстанції, а фактично відтворюють обставини, які наведені в акті перевірки. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.05.2019 року №0002674915 в частині збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 14250,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7125,00 грн., та податкового повідомлення - рішення від 14.05.2019 року №0002684915 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 12825,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3206,25 грн.. Надаючи оцінку правомірності нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №0002664915 штрафу за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» в сумі 90952,46 грн., суд першої інстанції виходив з наступних обставин та висновків, з якими також погоджується і колегія суддів. Так, за змістом акту перевірки контролюючим органом виявлено 11 фактів невиконання позивачем вимог, що викладені у підпункті 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, якими в редакції чинній на 2016-2017 роки, було передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Згідно позовної заяви та поданих позивачем заяв по суті справи, останній оскаржує податкове повідомлення-рішення №0002664915 лише на суму штрафу 85181,88 грн., яка складається з п`яти сум, а саме: 3613,05 грн., 1263,15 грн., 126,36 грн., 241,47 грн. та 79907,84 грн., які нараховані за окремі порушення вимог підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України. За змістом акту перевірки, оскаржувана позивачем сума штрафу в розмірі 85181,88 грн. нарахована за наступні порушення:

1. Дохід нерезиденту в сумі 65438,40 дол. США (1770391,41 грн.) був виплачений 30.11.2017 року (платіжне доручення №312), а податок з доходу був перерахований до бюджету 04.12.2017 року;

2. Головним управлінням юстиції перераховані компанії «SANDYPOOL LTD» примусово стягнуті з Товариства грошові кошти в сумі 133414,54 дол. США (3152325,46 грн.) в рахунок погашення заборгованості по сплаті нарахованих процентів (операція за №2588 від 15.12.2016 року відображена в бухгалтерському обліку підприємства у журналі операції програми ІС: підприємство), а податок на доходи нерезидента (частина) перераховано Товариством до бюджету згідно з платіжним дорученням від 08.12.2016 року №43505 на суму 51701,69 грн., а залишок суми податку 12631,49 грн. було перераховано згідно з платіжним дорученням від 26.12.2016 року №44691;

3. Головним управлінням юстиції перераховані компанії «SANDYPOOL LTD» примусово стягнуті з Товариства грошові кошти в сумі 5 415,50 євро (150 291,69 грн.) в рахунок погашення заборгованості по сплаті нарахованих процентів (операція за №12588 від 15.12.2016 року відображена в бухгалтерському обліку підприємства у журналі операції програми ІС: підприємство), а податок на доходи нерезидента (частина) перераховано Товариством до бюджету згідно з платіжним дорученням від 08.12.2016 року №43504 на суму 1803,60 грн., а залишок суми податку 1263,58 грн. перераховано згідно з платіжним дорученням від 27.12.2016 року №44773;

4. Головним управлінням юстиції перераховані компанії «SANDYPOOL LTD» примусово стягнуті з Товариства грошові кошти в сумі 22922,88 швейцарських франків (592381,20 грн.) в рахунок погашення заборгованості по сплаті нарахованих процентів (операція за №12588 від 15.12.2016 року відображена в бухгалтерському обліку підприємства у журналі операції програми ІС: підприємство), а податок на доходи нерезидента (частина) перераховано Товариством до бюджету згідно з платіжним дорученням від 08.12.2016 року №43503 на суму 9374,73 грн., залишок суми податку 2714,69 грн. перераховано згідно з платіжним дорученням від 27.12.2016 року №44691.

5. Головним управлінням юстиції перераховані компанії «SANDYPOOL LTD» примусово стягнуті з Товариства грошові кошти в сумі 767750,85 дол. США (19685499,03 грн.) в рахунок погашення заборгованості по сплаті нарахованих процентів (операція за №12465 від 25.10.2016 року відображена в бухгалтерському обліку підприємства у журналі операції програми ІС: підприємство), а податок на доходи нерезидента перераховано Товариством до бюджету згідно з платіжним дорученням від 08.12.2016 року №43502 на суму 399539,22 грн.. З урахуванням цього відповідач встановив, що Товариство несвоєчасно сплатило податок у сумах 36130,50 грн., 12631,49 грн., 1263,58 грн., 2714,69 грн. та 399539,22 грн., тому, і з посиланням на статтю 126 Податкового кодексу України, застосувало до позивача штраф в сумі 85181,88 грн.. Суд першої інстанції не погодився з правомірністю нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №0002664915 штрафу в сумі 85181,88 грн., виходячи з наступного: - несвоєчасну сплату податку в сумі 36130,50 грн. відповідач не довів; - у підпункті 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України йдеться про утримання резидентом, який здійснює на користь нерезидента виплату доходу з джерелом його походження з України, та сплату податку за рахунок цього доходу податку, але відповідні суми доходу нерезиденту перерахував не позивач, а орган державної виконавчої служби; - відповідач безпідставно ототожнив стягнення коштів з рахунків позивача з виплатою доходу на користь нерезидента. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, позивач заперечив факт перерахування нерезиденту коштів в сумі 65438,40 дол. США (1770391,41 грн.) 30.11.2017 року згідно платіжного доручення №312, зазначивши, що платіжне доручення №312 на суму 65438,40 дол. США було відправлено до банківської установи 04.12.2017 року, але не було виконано банком. При цьому, платіжне доручення від 04.12.2017 року №66076 на суму податку 36130,50 грн. було виконано банком (т.3, арк.134). Дохід на користь нерезидента був виплачений 24.01.2018 року в сумі 34401,49 дол. США та 25.01.2018 року в сумі 31036,91 дол. США), що підтверджується банківськими виписками (т.3, арк.128). Таким чином, позивач довів той факт, що сума податку в розмірі 36130,50 грн., який нарахований на виплату на користь нерезидента в загальному розмірі 65438,40 дол. США (34401,49 дол. США + 31036,91 дол. США), була сплачена раніше, ніж був виплачений дохід нерезиденту. Будь-яких заперечень такого висновку відповідачем не надано ні в ході розгляду справи, ні в апеляційній скарзі. Суд першої інстанції з посиланням на положення затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 Інструкції з організації примусового виконання рішень (у редакції, що була чинною у 2016 - 2017 роках) дійшов вірного висновку, що процедура отримання стягувачем коштів, що надійшли на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби від боржника, є досить тривалою, а тому твердження відповідача про те, що позивач мав утримати та сплатити податок у ті ж дні, коли відбулося стягнення, є безпідставними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в акті перевірки не вказані конкретні дати перерахування виконавчою службою в адрес нерезидента вищевказаних сум доходу, тому інформація контролюючого органу про кількість днів прострочення сплати позивачем податку з таких сум не може вважатися достовірною з урахуванням того, що сам лише факт стягнення виконавчою службою відповідних сум коштів з рахунку позивача на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби не може вважатися фактом виплати позивачем доходу нерезиденту в розумінні підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, а відповідно день такого примусового стягнення не є днем виплати доходу. Як вже зазначено вище, відповідач нарахував позивачу штраф податковим повідомленням-рішенням №0002664915 на підставі ст.126 ПК України. Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України («Порушення правил сплати (перерахування) податків») (в редакції, що була чинною у травні 2019 року), у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляду штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач взагалі не мав правових підстав для застосування податковим повідомленням-рішенням №0002664915 штрафу за порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України на підставі ст.126 ПК України, оскільки санкції за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати на час винесення спірних повідомлень-рішень були встановлені іншою нормою статтею 127 ПК України (у відповідній редакції). Саме з цих підстав першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та скасував податкове повідомлення-рішення №0002664915 у повному обсязі, а не лише в тій частині, яка оскаржується позивачем, тобто в частині штрафу на суму 85181,88 грн.. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вже зазначено вище, підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України визначений обов`язок резидента або постійного представництва нерезидента по утриманню податку з будь-якого доходу, що виплачуються на користь нерезидента або уповноваженої ним особи і має джерелом його походження з України. На час винесення спірних повідомлень-рішень, тобто на 14.09.2021 року, була чинною стаття 127 ПК України з наступною назвою - «Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати» та з наступною редакцію п.127.1: « 127.1. Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.» Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідальність за порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141ПК України має наступати на підставі ст.127 ПК України (у відповідній редакції на час виникнення спірних відносин), а не на підставі ст.126 ПК України, яка була застосована відповідачем при винесенні податкового повідомлення-рішення №0002664915. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №0002664915 в цілому не відповідає наведеним вище критеріям, оскільки винесено не на підставі належної норми закону, яка має бути застосована у спірних правовідносинах. При цьому, зазначення в податковому повідомленні-рішенні №0002664915, в якості нормативної підстави для його прийняття, абзацу 3 статті 126 ПК України не є суто технічною помилкою або опискою, яка не може мати наслідком скасування такого рішення, оскільки доданий до цього рішення розрахунок штрафних санкцій (т.2 а.с.192), вказує на те, що розмір штрафних санкцій за цим рішенням був розрахований саме на підставі статті 126 ПК України, яка містить завісім інші правила нарахування штрафів та їх розмірі, ніж ті, які були визначені статтею 127 ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин). Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №0002664915 є неправомірним в цілому, а не лише на суму, яку оскаржує позивач, і тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасував це рішення в повному обсязі. Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька