Постанова 4857 № 380/15359/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15359/23 пров. № А/857/24983/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, ухвалене суддею Желік О.М. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/15359/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача у якому просить суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця березня 2018 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004; - визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 30.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01.01.2022 по 01.10.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01.01.2023 по 20.05.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з врахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01.01.2022 по 01.10.2022 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01.01.2023 по 20.05.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, індексації грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року, з урахуванням базового місяця - березень 2018 року, з 30.01.2020 року - по день їх фактичної виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. 15 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 за період з 30.01.2020 по 20.05.2023. Зобов`язав Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, обчислених, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 за період з 30.01.2020 по 20.05.2023, а також здійснити його виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовив. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військово-медичного клінічного центру Західного регіону 1000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на перерахунок грошового забезпечення у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені, шляхом множення прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім цього, Закон України «Про державний бюджет на 2020 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2021 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2022 рік» та Закон України «Про державний бюджет на 2023 рік» не містять застережень, щодо застосування, при обрахунку грошового забезпечення, прожиткового мінімуму на поточний рік. Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, оскільки, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, як передчасної, оскільки, відповідач ще не здійснив перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачки. Не погодившись із рішенням суду, в частині задоволення позову, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», яким внесено зміни у пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, не поновлює дію попередніх норм права, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивачка з 20.05.2023 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення. 17 червня 2023 року позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила, зокрема, здійснити перерахунок з 30.01.2020 по 20.05.2023 посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; нарахування та виплату їй індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023 з урахуванням базового місяця для проведення індексації - березня 2018 року, із одночасною компенсацією втрати частини доходів та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Листом від 29.06.2023 відповідач повідомив позивачку про те, що індексація грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року не виплачувалася позивачці, оскільки відповідна виплата зупинена Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік». Також відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача з.01.01.2020 року по 20.05.2023 року та нарахування компенсація втрати частини доходів. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині. 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704). Відповідно до п. 10 постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 січня 2018 року. Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. У примітці Додатку 14 постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої, пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №

103. Отже, з 29.01.2020 року (дня набрання законної сили рішенням суд у справі № 826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Таким чином з 29.01.2020 року, розрахунковими величинами для визначення розміру посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. У свою чергу, +4 посилання таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно, не містять. Разом з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, а саме Закону № 2017-III та Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» і Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Отже, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивача, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року. Отже, враховуючи те, що з 29.01.2020 року відповідач, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року та січень 2023 року, як розрахункову величину, то грошове забезпечення за ці роки відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством. Наведене свідчить про те, що позивачка має право на перерахунок грошового забезпечення за спірний період, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого: - Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2020 рік,; - Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2021 рік; - Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року під час розрахунку грошового забезпечення за 2023 рік; - Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2023 рік; Такий перерахунок необхідно здійснити з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18. Враховуючи викладене вище апеляційний суд вважає, що, при виплаті грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 року, відповідач діяв протиправно. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробив вірний висновок в частині задоволених позовних вимог, однак не визначив, з якого часу необхідно провести перерахунок грошового забезпечення позивачки та у якому періоді який прожитковий мінімум, під час розрахунку грошового забезпечення позивачки, необхідно застосовувати. Крім того, суд передчасно зобов`язав відповідача здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідач ще не перерахував грошове забезпечення позивачки на виконання цього рішення. Вказаний висновок апеляційного суду є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову. Враховуючи викладене, позовні вимоги, в частині, яку переглядає апеляційний суд необхідно задовольнити у такий спосіб: 1) визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року 2) зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачці грошового забезпечення за період: - з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року; - з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року; - з 01.01.2022 по 01.10.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; - з 01.01.2023 по 20.05.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, при виплаті перерахованого грошового забезпечення, необхідно відмовити. В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неповного з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позову. Наведені міркування є підставою для задоволення апеляційної скарги частково. Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне. Апеляційний суд встановив, що позивачка судовий збір за подання позову не платила, оскільки звільнення від сплати такого в силу вимог Закону України «Про судовий збір». Апеляційний суд встановив, що позивачка понесла витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. Згідно із частинами 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог Крім того, апеляційний суд зазначає, що, відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Враховуючи те, що позов задоволено частково, а також те, що спір у цій справі не є складним, не вимагає складної правової роботи, щодо вирішення аналогічних спорів є практика Верховного Суду, тому апеляційний суд вважає, що на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути 1500 грн. судових витрат на правову допомогу. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 380/15359/23, в частині задоволення позову, скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити частково. 1) Визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року 2) Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період: - з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року; - з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року; - з 01.01.2022 по 01.10.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; - з 01.01.2023 по 20.05.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Військово-медичного клінічного центру Західного регіону здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, при виплаті ОСОБА_1 перерахованого грошового забезпечення, відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді І. В. Глушко Р. М. Шавель Постанова складена 19.03.2024 року