Постанова Київський апеляційний суд № 759/7037/23

Справа № 759/7037/23 Головуючий в суді І інстанції Ул`яновська О.В. Провадження № 22-ц/824/4672/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 19 березня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментах, ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що на підставі рішення Святошинського районного суду м Києва від 16 серпня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 (її матері), виконавчий лист №2-2364 від 16 серпня 2006 року, з ОСОБА_6 (її батька) було вирішено стягнути аліменти у розмірі частки усіх видів його заробітку (доходу) на її користь, починаючи з 03 липня 2006 року до повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Як вказує позивач, її батько постійно без поважних причин злісно ухилявся від сплати аліментів, у зв`язку з чим на день його смерті утворилася заборгованість у сумі 168 684, 03 грн. Позивач зазначає, що вона звернулася до приватного нотаріуса КМНО Піддубної С.П. із заявою про прийняття спадщини, а також з вимогою до інших спадкоємців: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо стягнення заборгованості по аліментах Вважає, що до складу спадкової маси, входить вказана вище сума заборгованості по сплаті аліментів, яка підлягає сплаті при оформленні спадщини, на яку через невиконання зобов`язань по сплаті аліментів також нараховується згідно зі ст.ст. 549, 625 ЦК України інфляційні втрати, 3% річних та пеня від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Відповідачі з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину до цього часу добровільно не сплатили суму боргу за аліментами, та на її пропозицію відшкодувати суму боргу за рахунок передачі спірного автомобіля, що належав спадкодавцю, також відмовилися. 06 квітня 2021 року вона та відповідачі отримали свідоцтво про право на спадщину у приватного нотаріуса КМНО Піддубної С.П. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на її користь заборгованість по аліментам спадкодавця ОСОБА_6 в сумі 168 684, 03 грн. Ухвалою Святошинського районного суду від 01 червня 2023 року позовну заяву в частині стягнення неустойки залишено без розгляду. Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 червня 2023 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суму боргу по аліментам у розмірі 168 684, 03 грн. У липні 2023 року від ОСОБА_3 надійшла заява про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 червня 2023 року. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року поновлено строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, заяву задоволено, заочне рішення скасовано та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути заборгованість по аліментам спадкодавця ОСОБА_6 у сумі 3 983 702, 76 грн. з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві з примусового виконання виконавчого листа №2-2364 від 21 серпня 2006 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва, відбувалось стягнення аліментів лише з пенсії боржника. Державним виконавцем Святошинського РУЮ м. Києва було встановлено місце роботи боржника ОСОБА_7 та ініційовано отримання дублікату виконавчого листа №2-2364 для направлення його на виконання зі стягнення аліментів з заробітної плати за місцем роботи ОСОБА_6 у ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва і було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_8 від 10 червня 2015 року, проводилось стягнення аліментів з заробітної плати відповідно до рішення суду. Проте, у зв`язку з систематичним ухиленням від сплати аліментів, виникла заборгованість. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції відхилив заяву з проханням виступити в якості свідка по даній справі її матері, ОСОБА_5 , оскільки остання могла б надати суду більше детальної інформації та представити факти по справі та просить розглядати справу в судовому засіданні та допитати її у якості свідка в суді апеляційної інстанції. Від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення без змін. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у виконавчому провадженні НОМЕР_9 з примусового виконання виконавчого листа №2-2364 від 21 серпня 2006 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва, 09 квітня 2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та згідно відміток у виконавчому документі, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2006 року стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 липня 2006 року до досягнення повноліття (а.с. 13 т.1). 21 серпня 2006 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2-2364 (а.с.98-99 т.1). На виконанні в Подільському РВ ДВС м. Київ, ГТУЮ у м. Києві станом на 27 травня 2019 року перебувало ВП НОМЕР_9 відносно ОСОБА_6 щодо стягнення аліментів (а.с. 11 т.1). Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів НОМЕР_9/6 від 09 квітня 2020 року, виданого за підписом державного виконавця Подільського ВДВС у місті Києві Гладищенко В.А., у виконавчому провадженні НОМЕР_9 за виконавчим листом №2-2364 від 16 серпня 2006 року, виданим Святошинським районним судом м. Києва, заборгованість зі сплати аліментів станом на 05 січня 2017 року відсутня (а.с.201-203 т.1). Згідно з Листом від 21 липня 2023 року №35980 Подільського ВДВС у місті Києві на адвокатський запит Панкратової Л.М. №б/н від 19 липня 2023 року, у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_9 з примусового виконання Виконавчого листа №2-2364 від 21 серпня 2006 року виданого Святошинським районним судом м. Києва. 26 вересня 2006 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 09 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно відміток у виконавчому документі, аліменти утримувалися у повному обсязі в період з 26 вересня 2006 року по 31 липня 2017 року. Згідно листа ГУ ПФУ в м. Києві від 25 листопада 2019 року аліменти на користь стягувача ОСОБА_5 , утримані та перераховані по 31 січня 2017 року включно. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а.с.128-129 т.1). 16 квітня 2008 року Святошинським районним судом м. Києва видано дублікат виконавчого листа №2-2364 (а.с.12 т.1). Згідно з Листом від 17 липня 2023 року №79683/27.10-23 Шевченківського ВДВС у місті Києві на адвокатський запит Панкратової Л.М. №б/н від 07 липня 2023 року, у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа №2-2364 від 16 квітня 2008 року, що видав Святошинський районний суд м.Києва. 10 червня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 03 лютого 2017 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Більш детальну інформацію за виконавчим провадженням надати не виявилось можливим, у зв`язку з його знищенням за закінченням строку зберігання (а.с.130 т.1). Відповідно до довідки-розрахунку №1067/20 від 31 березня 2017 року заборгованості по аліментам за період з 01 квітня 2015 року по 05 січня 2017 року, виданої за підписом старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Бахрушиним А.М., за виконавчим листом №2-2364 від 16 квітня 2008 року, виданим Святошинським районним судом м. Києва, загальна сума заборгованості станом на 01 листопада 2017 року становить 168 684, 03 грн. (а.с.17 т.1). Боржник ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06 квітня 2021 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, матері ОСОБА_3 , сину ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_4 та дочці ОСОБА_1 , яка складається із автомобіля марки «Hyundai», модель Santa FE, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований 12 квітня 2016 року ТСЦ 8045 РСЦ МВС у м. Києві, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 . Свідоцтво про право на спадщину було видано 06 квітня 2021 року: ОСОБА_1 - на 1/5 частку, ОСОБА_2 - на 2/5 частки, на користь якого відмовилася від 1/5 частки дочка померлого ОСОБА_8 , ОСОБА_3 - на 1/5 частки. Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 на решту 1/5 частки ще не видавалося (а.с. 9 т.1). Згідно розписки від 21 січня 2017 року ОСОБА_8 зобов`язалася зберігати автомобіль марки «Hyundai», модель Santa FE, номерний знак НОМЕР_2 , на платному автомайданчику, до вирішення питання про спадок, що також підтверджується повідомленням ГУ НП у м. Києві Дніпровського УП від 06 липня 2017 року (а.с. 15, 16 т.1). ОСОБА_1 звернулася до спадкоємців, які прийняли спадщину, після смерті ОСОБА_6 із нотаріально завіреною вимогою (претензією) в порядку ч. 2 ст. 1281 ЦК України, зареєстровано в реєстрі №1081 від 04.07.2017 (а.с. 20 т.1). Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 3 ст.195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України. Якщо предметом спору у справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, наявна на момент смерті спадкодавця заборгованість зі сплати аліментів входить до складу спадщини. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 161/11682/15-ц (провадження № 61-3563св18), від 12 серпня 2020 року у справі № 199/5826/16-ц (провадження № 61-20217св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 161/11682/15-ц (провадження № 61-2297св19). Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Виходячи зі змісту зазначеної вище норми, це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність, в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 161/11682/15-ц та від 12 серпня 2020 року у справі № 61-20217св19. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. З урахуванням наведених вище положень чинного законодавства, обов`язок задоволення вимог кредитора спадкодавця лежить на усіх спадкоємцях, які прийняли спадщину, у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині. Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов`язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін. Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов`язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, у цьому зобов`язанні і навпаки. Враховуючи наведене, стаття 606 ЦК України повинна застосовується судом у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов`язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов`язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб`єктів правовідношення у зв`язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов`язанні. Саме в цьому разі підстава припинення цивільно- правового зобов`язання не залежатиме від волі сторін. Така правова позиція є сталою та викладена як у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6-43цс15), так і неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 березня 2019 року у справі № 757/31762/14 (провадження № 14-662цс18) та у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 334/10417/14-ц (провадження № 61-17019св18) та від 14 листопада 2018 року у справі № 461/13458/14-ц (провадження № 61 -17549св18). Верховним Судом при розгляді справи №754/17704/18 (провадження № 61-17865св20) у постанові від 16 червня 2021 року вказано, що ураховуючи, що спадкоємець у спірних правовідносинах поєднує у собі і боржника і кредитора, відповідно до положень статті 606 ЦК України його зобов`язання щодо виконання обов`язку, передбаченого статтею 1282 ЦК України, припиняються, а тому з урахуванням розміру заборгованості, який відповідає його частці у спадщині, на відповідачку можливо покласти обов`язок зі сплати лише частини заборгованості спадкодавця, що відповідає розміру її частки у спадщині. Згідно зі ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). На підставі вищевикладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів відсутня, позаяк при цьому не було враховано, що на примусове виконання рішення суду було відкрито два виконавчі провадження: ВП НОМЕР_9 за виконавчим листом №2-2364 від 21 серпня 2006 року та ВП НОМЕР_8 за дублікатом виконавчого листа №2-2364 від 16 квітня 2008 року. Так, посилаючись на відсутність заборгованості по аліментах з огляду на розрахунок заборгованості у ВП НОМЕР_9 за виконавчим листом №2-2364 від 21 серпня 2006 року, суд першої інстанції, не врахував, що позивач просить стягнути заборгованість по аліментах у розмірі 168 684, 03 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості у ВП НОМЕР_8 за дублікатом виконавчого листа №2-2364 від 16 квітня 2008 року. Натомість, відповідачі не спростували цей наявний розмір заборгованості, жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують відсутність заборгованості по аліментам у ВП НОМЕР_8 за дублікатом виконавчого листа №2-2364 від 16 квітня 2008 року матеріали справи не містять. Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємцями ОСОБА_6 за законом, є його мати ОСОБА_3 -1/5 частки, син ОСОБА_2 - 2/5 частки, дружина ОСОБА_4 - 1/5 частки та дочка ОСОБА_1 - 1/5 частки (а.с.9 т.1). Таким чином, ОСОБА_1 у даних правовідносинах поєднує у собі і кредитора і боржника в частині заборгованості ОСОБА_6 зі сплати аліментів, що відповідає розміру її 1/5 частки у спадщині, що складає 33 736,80 (168 684, 03 грн : 5) грн. Таким чином, суд першої інстанції неповністю дослідив обставини справи, а висновки суду про відсутність у відповідачів, як спадкоємців ОСОБА_6 , обов`язку зі сплати заборгованості за аліментами не ґрунтуються на вимогах закону та наявних у матеріалах доказах, тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову, з огляду на відомості наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку заборгованості по аліментам, з вирахуванням 1/5 частки спадщини, спадкоємцем якої є сама позивач, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за аліментами з відповідачів, з урахуванням частки у спадщині кожного із них, у розмірі: з ОСОБА_3 - 33 736,80 грн. з ОСОБА_2 - 67 473,60 грн, з ОСОБА_4 - 33 736,80 грн. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін відхиляються судом, з огляду на те, що предметом спору є стягнення заборгованості за аліментами, ціна позову становить 168 684, 03 грн, а у відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Доводи апеляційної скарги щодо необхідність стягнення заборгованість по аліментам у сумі 3 983 702, 76 грн., відхиляються колегією суддів, з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що представником позивача до суду першої інстанції було подано заяву в якій зазначено, що вона просить стягнути солідарно з відповідачів тільки основну суму боргу у розмірі 168 684, 03 грн., а від інших позовних вимог відмовляється (а.с.51 т.1). Ухвалою Святошинського районного суду від 01 червня 2023 року позов ОСОБА_1 в частині стягнення неустойки у розмірі 3 830 814, 32 грн. залишено без розгляду (а.с.53-54 т.1). В той же час, протокольною ухвалою від 25 вересня 2023 року у задоволенні заяви позивача від 18 вересня 2023 року про збільшення позовних вимог відмовлено (а.с.209 т.1). Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції не може вийти за межі позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. У зв`язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову частково, відповідно до положень ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментах - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) суму заборгованості за аліментами у розмірі 67 473 (шістдесят сім тисяч чотириста сімдесят три) гривні 60 копійок. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) суму заборгованості за аліментами у розмірі 33 736 (тридцять три тисячі сімсот тридцять шість) гривень 80 копійок. Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) суму заборгованості за аліментами у розмірі 33 736,80 (тридцять три тисячі сімсот тридцять шість) гривень 80 копійок. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в дохід держави судовий збір у розмірі по 1 123 (одній тисячі сто двадцять три) гривень 15 копійок з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: