Постанова Черкаський апеляційний суд № 694/2592/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/546/24Головуючий по 1 інстанції Справа №694/2592/23 Категорія: 304090000 Сакун Д.І. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2024 року м. Черкаси: Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіНовіков О.М., Сіренко Ю.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.01.2024 (повний текст складено 17.01.2024, суддя в суді першої інстанції Сакун Д.І.) у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в с т а н о в и в : у жовтні 2023 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредитному договору №1209-3687 від 21.05.2023 станом на 03.10.2023 у розмірі 59340,00 грн., мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед банком утворилася заборгованість, що складається з: заборгованості за кредитом - 12000 гривень та простроченої заборгованість за нарахованими процентами 47340,00 гривень, про стягнення якої порушено питання в даній справі. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.01.2024 позов у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість тверджень позивача про прострочення повернення позичальником отриманих по договору кредитних кошів та нарахованих на них відсотків. Відповідачем 09.02.2024 засобами поштового зв`язку подано на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вказано на те, що позовні вимоги у справі нічим не підтверджено. Номер телефону, вказаний позивачем, не належить відповідачу. Відповідач не укладав та не підписував у визначеній законодавством письмовій формі кредитного договору. Договір та додаток №1 до нього, надані позивачем, нібито підписані відповідачем в одну і ту ж секунду, що не могло фактично мати місце. Розрахунок заборгованості є необґрунтованим. Також скаржник просить суд надати оригінали електронних доказів, копії яких наявні у матеріалах справи, адже вважає, що їх сфальсифіковано позивачем. Представник позивача Підлейтичук М.М. не є адвокатом, отже не мав права підписувати позовну заяву, які слід залишити з цих підстав без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує про необґрунтованість тверджень скаржника та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції у справі. Крім того, за клопотанням скаржника апеляційним судом було постановлено ухвалу від 27.02.2024 про витребування доказів, якою зобов`язано позивача надати суду такі докази: підтвердження направлення ОСОБА_1 одноразового цифрового ідентифікатора за допомогою якого було підписано договір №1209-3687 від 21.05.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту; про направлення в особистий кабінет ОСОБА_1 тексту договору №1209-3687 від 21.05.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту; про направлення в особистий кабінет ОСОБА_1 тексту Додатку№1 до договору №1209-3687 від 21.05.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту; про направлення в особистий кабінет ОСОБА_1 тексту паспорта споживчого кредиту до договору №1209-3687 від 21.05.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту; про наявність особистого кабінету ОСОБА_1 та підтвердження того, що вказаний електронний кабінет було створено саме ОСОБА_1 і саме він входив у вказаний електронний кабінет. На виконання зазначеної ухвали апеляційного суду позивачем було надано заяву від 12.03.2024 до якої долучено, зокрема, анкету клієнта ОСОБА_1 та виписку щодо моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі при укладенні кредитного договору №1209-3687 від 21.05.2023 з ОСОБА_1 . Також позивач вказав, що з моніторингу дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі вбачається, зокрема, вхід в систему саме відповідача у справі, вхід до Особистого кабінету та створення заявки ОСОБА_1 , надсилання смс про схвалення заявки Товариством, розміщення Договору (оферти) в Особистому кабінеті, підтвердження ознайомлення з офертою Клієнтом, відправка смс з одноразовим ідентифікатором для підписання договору та додатків до нього, сформовано електронне повідомлення про прийняття (акцепт) у Особистому кабінеті Клієнта, розміщення інформації в Особистому кабінеті про укладення Договору, перерахування коштів, відправка примірника Договору на e-mail. Отже без отримання смс-повідомлення на номер телефона Відповідача для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для ознайомлення та підписання кредитного договору, відправлення договору на електронну адресу Відповідача, Кредитний договір № 1209-3687 від 21.05.2023 між сторонами не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані Відповідачу. Апеляційний суд приймає до уваги, що усі надані позивачем на виконання ухвали від 27.02.2024 докази були долучені до відзиву, який позивач направив також і відповідачу, про що надано відповідні підтвердження, отже останній мав можливість з ними ознайомитися до розгляду справи. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 59340,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При розгляді справи встановлено, що позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, що здійснює діяльність з інших видів кредитування, отримало Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ІК №116 від 01.08.2013, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.27). 21.05.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1209-3687, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений (а.с.12-19). У п.2.3 договору встановлено, що кредит видано на строк з 21.05.2023 по 10.06.2023 на суму 12000 грн., нараховані проценти 6300 грн., разом до сплати по кредиту 18300 грн. Стандартна процентна ставка по договору становить 3% на залишок неповернутої су ми кредиту за кожен день користування кредитом (п.4.6 договору). Строк кредитування складає 300 календарних днів з моменту перерахунку кредиту. Дата повернення кредиту 15.03.2024. строк договору рівний строку кредитування. В частині виконання зобов`язань по договору він діє до повного та належного виконання сторонами своїх обов`язків п.4.8 кредитного договору. Пунктом 5.1 договору передбачено обов`язок позичальника повернути кредитні кошти та нараховані за договором платежі не пізніше ніж в останній день строку кредитування. Відповідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно зі ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А2009 для підписання кредитного договору №1209-3687 від 21.05.2023 та підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Крім того, згідно п. 6.1 Правил за користування Кредитом Позичальнику нараховуються та Позичальник повинен сплатити Кредитодавцю проценти у розмірі, який зазначено в Кредитному Договорі. Обчислення строку користування Кредитом та нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом відповідно до умов Договору. Таким чином, проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику (перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок Позичальника) до дня (включно), коли Позичальник повністю погасив заборгованість. Відповідно до п. 9 Кредитного договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення терміну платежу визначеного в п. 3.1. цього Договору, з урахуванням продовження терміну платежу у випадку використання Позичальником права пролонгації відповідно до умов цього Договору та Правил, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Згідно п. 6.3 Правил Проценти за користування кредитом, нараховані після закінчення Терміну платежу, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Проценти нараховуються протягом строку фактичного користування Кредитом але не більше 90-то календарних днів поспіль. Початком нарахування процентів відповідно до цього пункту є закінчення терміну платежу з урахуванням продовження терміну платежу відповідно до використаного Позичальником права пролонгації. Відповідно до розділу 7 Правил встановлено механізм часткового погашення заборгованості та пролонгації строку дії Кредитного договору. Позичальник має право у будь-який момент пролонгувати Кредитний договір. Позичальник має право у будь-який момент пролонгувати Договір на такий самий строк, на який Договір було первинно укладено. Для використання права пролонгувати Договір, Позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти. Після отримання Кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) Договір вважається пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Сторони підтверджують, що здійснення пролонгації є свідомим використанням відповідного права Позичальника за Договором. При сплаті заборгованості через Особистий Кабінет або визначені на сайті термінали самообслуговування, Кредитодавець чітко інформує Позичальника про необхідну суму грошових коштів, перерахування якої призведе до пролонгації (подовження користування Кредитом) та про суму грошових коштів, перерахування якої призведе до повної сплати заборгованості (фактичного закриття заборгованості / припинення дії Договору). Якщо сума, яка вноситься Позичальником, менша ніж сума нарахованих процентів за Кредитом, пролонгація не відбувається, а якщо відповідна сума рівна або більша (однак недостатня для повної сплати заборгованості) - пролонгація відбувається, а надмірно сплачені кошти зараховуються на часткове погашення суми Кредиту. Пролонгація передбачає продовження Кредиту на такий самий строк (з наступного календарного дня після настання останньої з трьох можливих подій: 1 - настання терміну платежу; 2 закінчення строку попередньо здійсненої пролонгації; 3 - отримання Кредитодавцем грошових коштів від Позичальника у розмірах, визначених у п. 7.2 Правил та сплата яких передбачає пролонгацію. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Позичальнику кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Факт видачі кредиту, підтверджують документи про перерахування кредитних коштів. Позичальник всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору та не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав інші грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за договором. Заборгованість, станом на 03.10.2023 становить 59340,00 гривень, що складається із заборгованості за кредитом - 12000 гривень, простроченої заборгованість за нарахованими процентами - 47340,00 гривень. Вимоги про стягнення вказаних сум є предметом розгляду в цій справі. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами. Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі наявні у постанові ВС від 12.01.2021 у справі №524/5556/19. З аналізу наявних у справі доказів вбачається, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою «самостійного введення одноразового ідентифікатора» в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, що відповідає вищенаведеним приписам ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та вважається належною письмовою формою укладення кредитного договору. Відтак посилання скаржника на те, що наданий позивачем кредитний договір ним у письмовій формі не підписувався, свого підтвердження при розгляді справи не знайшли. На примірнику договору, наявному на а.с. 14 на звороті, зазначено, що від імені позичальника ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А2009. На час розгляду справи зазначений договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку він не визнавався. Таким чином, оскільки кредитні кошти позичальнику надавалися з умовою повернення до 10.06.2023, зобов`язання щодо чого позичальником належним чином виконані не були, позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогами про стягнення тіла кредиту та нарахованих на нього відсотків за користування кредитними коштами, встановлених договором. Відтак суд першої інстанції позовні вимоги у справі вирішив вірно. Заперечень щодо правильності математичних розрахунків позивача відповідач не наводить. Апеляційний суд не може погодитися з міркуваннями скаржника про те, що позовні вимоги у справі нічим не підтверджено, адже позивач надав суду відповідний кредитний договір, укладений між сторонами, докази переведення на рахунок відповідача кредитних коштів (а.с.9 довідка про перерахування суми кредиту за договором від 21.05.2023 на суму 12000 ОСОБА_1 ), розрахунок боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам. Слід оцінити критично посилання скаржника на те, що номер телефону позичальника, вказаний позивачем, не належить відповідачу, адже у аспекті наявних між сторонами справи кредитних правовідносин має значення саме той номер телефону, що позичальник вказав кредитору при укладенні договору для отримання одноразового ідентифікатора, що підтверджує підписання договору, а не номер, вказаний у позовній заяві. Крім того, слід врахувати, що інші ідентифікуючі дані стосовно особи позичальника (РНОКПП, паспортні дані) відповідають особі відповідача, що ним не заперечується. Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що кредитний договір та додаток №1 до нього, надані позивачем, нібито підписані відповідачем в одну і ту ж секунду, що не могло фактично мати місце, адже за обставин цієї справи відповідні документи створювалися інформаційною системою банку одночасно з накладенням згенерованого для позичальника унікального цифрового ідентифікатора. Іншими словами, підписані тексти як договору так і додатку до нього комп`ютерною системою із позначкою про підпис позичальником генерувалися в один і той же час. Не можна погодитися з посиланнями скаржника на те, що представник позивача Підлейтичук М.М. не є адвокатом, отже не мав права підписувати позовну заяву, які слід залишити з цих підстав без розгляду, оскільки на а.с.29 наявна довіреність від 07.09.2023 від імені ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на представництво в судах інтересів товариства Підлейтичуком М.М. Так за приписами ч.3 ст.58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі, зокрема, через свого представника. Частиною 2 статті 60 ЦПК України встановлено, що під час розгляду спорів у малозначних справах, як у даному випадку, представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність. Відтак, інтереси юридичною особи у даній справі з ціною позову менше як 100 прожиткових мінімумів мав право представляти представник, який не є адвокатом. Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що він не укладав договору кредиту, а став потерпілим щодо вчинення шахрайських дій стосовно нього, адже доказів вчинення шахрайських дій з банківськими рахунками відповідача суду надано не було, зокрема, відповідних рішень органів досудового розслідування щодо встановлення обставин вказаних злочинних дій щодо відповідача суду не представлено. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.01.2024 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу відхилити. Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.01.2024 у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи залишити за скаржником. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 20.03. 2024. Суддя-доповідач Судді