Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/10995/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/377/24Головуючий по 1 інстанції Справа №712/10995/23 Категорія: 304090000 Троян Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіНовіков О.М., Гончар Н.І. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Гончар Л.В. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.12.2023 (повний текст складено 12.12.2023, суддя в суді першої інстанції Троян Т.Є.) у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у жовтня 2023 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь за кредитним договором №0454-5844 від 06.08.2020 у розмірі 9240,00 грн., мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед банком утворилася заборгованість, що складається з 3000 гривень за тілом кредиту та 6240 гривень за нарахованими відсотками, про стягнення якої порушено питання в даній справі. Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.12.2023 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №0454-5844 від 06.08.2020 в розмірі 3 840 грн. Суд вказав, що відсотки по кредиту, нараховані позивачем після 19.08.2020, тобто спливу строку кредитування, стягнуті бути не можуть, оскільки правових підстав для їх нарахування чинного договору кредиту, не має. Представником відповідача подано на вказане рішення суду першої інстанції 08.01.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вказано на те, що відповідач не укладав договору кредиту, а став потерпілим щодо вчинення шахрайських дій та протягом 2020-2023 років звертався з даного приводу до правоохоронних органів. Наданий позивачем кредитний договір ніким не підписано. Строк кредитування скінчився 21.08.2020, однак позов до суду подано 03.10.2023, тобто зі спливом строків позовної давності, наслідки чого відповідач просив застосувати суд. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд відхилити її, визнавши необґрунтованою, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 9240,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При розгляді справи встановлено, що 06.08.2020 між позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0454-5844, за яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 3000 грн. строком на 14 днів (до 19.08.2020) зі сплатою відсотків 2,00 % від суми кредиту за кожен день. Даний кредитний договір укладено в електронному вигляді за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», та підписаний кредитний договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно п. 6.1 Правил За користування Кредитом Позичальнику нараховуються та Позичальник повинен сплатити Кредитодавцю проценти у розмірі, який зазначено в Кредитному Договорі. Обчислення строку користування Кредитом та нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом відповідно до умов Договору. Таким чином, проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику (перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок Позичальника) до дня (включно), коли Позичальник повністю погасив заборгованість. Відповідно до п. 9 Кредитного договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення терміну платежу визначеного в п. 3.1. цього Договору, з урахуванням продовження терміну платежу у випадку використання Позичальником права пролонгації відповідно до умов цього Договору та Правил, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Згідно п. 6.3 Правил Проценти за користування кредитом, нараховані після закінчення Терміну платежу, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Проценти нараховуються протягом строку фактичного користування Кредитом але не більше 90-то календарних днів поспіль. Початком нарахування процентів відповідно до цього пункту є закінчення терміну платежу з урахуванням продовження терміну платежу відповідно до використаного Позичальником права пролонгації. Відповідно до розділу 7 Правил встановлено механізм часткового погашення заборгованості та пролонгації строку дії Кредитного договору. Позичальник має право у будь-який момент пролонгувати Кредитний договір. Позичальник має право у будь-який момент пролонгувати Договір на такий самий строк, на який Договір було первинно укладено. Для використання права пролонгувати Договір, Позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти. Після отримання Кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) Договір вважається пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Сторони підтверджують, що здійснення пролонгації є свідомим використанням відповідного права Позичальника за Договором. При сплаті заборгованості через Особистий Кабінет або визначені на сайті термінали самообслуговування, Кредитодавець чітко інформує Позичальника про необхідну суму грошових коштів, перерахування якої призведе до пролонгації (подовження користування Кредитом) та про суму грошових коштів, перерахування якої призведе до повної сплати заборгованості (фактичного закриття заборгованості / припинення дії Договору). Якщо сума, яка вноситься Позичальником, менша ніж сума нарахованих процентів за Кредитом, пролонгація не відбувається, а якщо відповідна сума рівна або більша (однак недостатня для повної сплати заборгованості) - пролонгація відбувається, а надмірно сплачені кошти зараховуються на часткове погашення суми Кредиту. Пролонгація передбачає продовження Кредиту на такий самий строк (з наступного календарного дня після настання останньої з трьох можливих подій: 1 - настання терміну платежу; 2 закінчення строку попередньо здійсненої пролонгації; 3 - отримання Кредитодавцем грошових коштів від Позичальника у розмірах, визначених у п. 7.2 Правил та сплата яких передбачає пролонгацію. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Позичальнику кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Факт видачі кредиту, підтверджують документи про перерахування кредитних коштів. Позичальник всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору та не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав інші грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на день подання позовної заяви, загальний розмір грошових вимог Кредитодавця до Позичальника складає 9 240,00 гривень, які складаються із 3000 гривень по тілу кредиту та 6240 гривень за нарахованими відсотками. Вимоги про стягнення вказаних сум є предметом розгляду в цій справі. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами. Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі наявні у постанові ВС від 12.01.2021 у справі №524/5556/19. З аналізу наявних у справі доказів вбачається, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою «самостійного введення одноразового ідентифікатора» в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, що відповідає вищенаведеним приписам ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відтак посилання скаржника на те, що наданий позивачем кредитний договір ніким не підписано, свого підтвердження при розгляді справи не знайшли. На примірнику договору, наявному на а.с. 14, зазначено, що від імені позичальника ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), а від імені кредитора виконавчим директором ОСОБА_3 . На час розгляду справи зазначений договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався. Таким чином, оскільки кредитні кошти позичальнику надавалися з умовою повернення до 19.08.2020, зобов`язання щодо чого позичальником належним чином виконані не були, позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогами про стягнення тіла кредиту та нарахованих на нього відсотків за користування кредитними коштами. Відтак суд першої інстанції позовні вимоги у справі вирішив вірно. Заперечень щодо правильності математичних розрахунків позивача відповідач не наводить. Також апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що він не укладав договору кредиту, а став потерпілим щодо вчинення шахрайських дій та протягом 2020-2023 років звертався з даного приводу до правоохоронних органів, адже доказів вчинення шахрайських дій з банківськими рахунками відповідача суду надано не було, зокрема, відповідних рішень органів досудового розслідування щодо встановлення обставин вказаних злочинних дій щодо відповідача суду надано не було. Надані відповідачем довідки поліції щодо розгляду його звернень по результатам яких встановлено відсутність доказів події кримінального правопорушення та наявність цивільно-правових відносин між сторонами, самі по собі не можуть свідчити про не укладення відповідачем кредитного договору з позивачем у даній справі. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Апеляційний суд не погоджується із вказівкою скаржника на те, що строк кредитування скінчився 21.08.2020, однак позов до суду подано 10.10.2023, тобто зі спливом строків позовної давності, адже згідно приписів п.10 договору кредиту від 06.08.2020 у разі невиконання позичальником своїх обов`язків протягом строку за п.2 (14 днів з моменту укладення) дія договору продовжується на період фактичного користування кредитом до фактичної дати повернення суми кредиту та відсотків. Відтак зобов`язання щодо повернення кредитних коштів на момент звернення до суду з позовом продовжували існувати в межах строків позовної давності. Інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.12.2023 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як особа з інвалідністю ІІ групи, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи слід віднести на рахунок державного бюджету. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу відхилити. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.12.2023 у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи віднести на рахунок державного бюджету. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 07.02.2024. Суддя-доповідач Судді