Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/22600/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/22600/23 пров. № А/857/25865/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Довгої О.І., Матковської З.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року (ухвалене головуючим суддею Мачульський В.В. у м. Луцьк) у справі № 140/22600/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОСАВТО» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000548/2 від 09.08.2023. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні будь-які конкретні обставини, які б однозначно стверджували про наявність сумнівів, причин неможливості визначення заявленої митної вартості імпортованого товару. Не вказав також митний орган в чому саме полягає неможливість перевірки заявленої митної вартості товарів. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000548/2 від 09.08.2023. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що між ТзОВ «КРОСАВТО» та компанією FLEETCOM LTD (UNITED KINGDOM) укладено контракт № 3003-23/FL від 30.03.2023 (а.с.24 зворот-26), відповідно до предмету якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити та оплатити товар на умовах Договору на умовах CIP - Київ, Луцьк, Рівне, CPT - Луцьк, DAP - Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, CIF - м. Чорноморськ, Одеса. Країною відправки є Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії, країни Європейського Союзу, Норвегія, Швейцарія, США, Канада, Китай, ОАЕ. За умовами Контракту покупець оплачує вартість товару шляхом переказу коштів на банківський рахунок Продавця на умовах: передоплата за товар, оплата за фактом після отримання Товару, оплата товару на виплати.). Згідно із пунктом 2 контракту покупець має оплатити поставлений товар в євро, доларах або фунтах стерлінгах, в терміни визначені продавцем, в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури. Відповідно до пункту 3 контракту покупець оплачує вартість Товару шляхом переказу валютних коштів на банківський рахунок Продавця. Перерахунок валюти проводиться за курсом НБУ на день оплати за товар згідно з Контрактом. Покупець має оплатити поставлений товар в Євро, доларах або фунтах стерлінгах, якщо валюта платежу відрізняється від валюти інвойсу/митної декларації, то перерахунок здійснюється по курсу НБУ на день оплати. За погодженням сторін можливі такі види оплати: передоплата за товар банківським переказом на рахунок Продавця; оплата за фактом після отримання Товару банківським переказом на рахунок Продавця; оплата товару на виплати. За загальним правилом Оплата Товару здійснюється не раніше закінчення дії строку цього контракту виключно після отримання письмової вимоги про оплату від Продавця. На виконання умов договору, 15.07.2023 компанія FLEETCOM LTD виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) №200, згідно з яким вартість товару VOLVO, модель - ECR50D, бувший у користуванні (ідентифікаційний номер - VCECR50DT00005488, 2015 року виготовлення, без радіообладнання, призначений для вивантаження); 1.2. Гідромолот BLK680, як навісне обладнання до екскаватора, бувший у користуванні, діаметр штифта 45мм. Масою 150 кг.» , становить 15000,00 GBP (а.с.19). 08.08.2023 з метою митного оформлення товару позивач через декларанта, ТзОВ «МІ-7», подав до Волинської митниці митну декларацію № 23UA205140063297U7, в якій було зазначено ціну товару в сумі 15 000,00 GBP на: товар 1: «Екскаватор-навантажувач гусеничний самохідний, з обертанням верхньої частини на 360 град. та відвалом, в комплекті із ковшем (внутрішній об`єм ковша 0,15 м.куб.) 1шт.: марки VOLVO, модель ECR50D, бувший у використанні, ідентифікаційний (заводський) номер - НОМЕР_1 ; номер двигуна (маркування) - невизначений, двигун - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2615см3, потужність - 31.2кш. Календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення 2015. кількість посадочних місць -1. кількість осей - 2; максимальна глибина копання - 3,659м; - власна маса - 5010 кг. Без радіообладнання в своєму складі. призначений для копання та навантажування (вивантажування). Наявні пошкодження: сліди підтікання технічних рідин із гідравлічної системи. Корозійне пошкодження кузова. Нашарування паливно-мастильних матеріалів. Торгівельна марка VOLVO. Виробник VOLVO, FR»; товар 2: «Механізми товарної позиції 8429: гідромолот BLK 680, як навісне обладнання до екскаватора, бувший у використанні, діаметр штифта 45мм, маса 150 кг. - 2шт.» за першим методом. До митної декларації додано, зокрема: Рахунок-фактура (інвойс) №200 від 15.07.2023; Автотранспортна накладна б/н від 15.07.2023; Декларація про походження товару №272 від 03.08.2023; Специфікація до інвойса №12 від 15.07.2023; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №272 від 03.08.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів крім позначеного 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та\або внутрішніх) договорів №3003-23/FL від 30.03.2023; Договір про надання послуг митного брокера №01/02 від 01.02.2023; Фото від 08.08.2023. За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів митницею встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: 1) в п.3.2 Контракту № 3003-23/FL від 30.03.2023 за домовленістю сторін можливі 3 види оплати: попередня оплата, оплата по факту отримання товару або відтермінування платежу. Проте в інвойсі №200 від 15.07.2023 відсутня інформація про вид оплати за оцінюваний товар. В свою чергу банківський платіжний документ не подано до митного оформлення; 2) в висновку про вартісні характеристики №272 від 03.08.2023 експерт надає загальні посилання інтернет сайтів без конкретної сторінки сайту, що не дає можливості здійснити перевірку вартості. У зв`язку із чим декларанту було запропоновано надати наступні документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; декларацію країни відправлення, банківський платіжний документ, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У відповідь на повідомлення митниці декларант в листі №01-09/2023 від 09.08.2023 повідомив, що надає платіжний банківський документ №62 від 07.08.2023, а також зазначив що інші документи, які зазначені в ч. 3 ст. 53 МК України надаватися не будуть (а.с.69 зворот-70). Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000548/2 від 09.08.2023 (а.с.14). Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності (ті, про які було вказано у повідомленні декларанту про надання додаткових документів). У спірних рішеннях також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України та неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 України) та методу 2г (стаття 63 України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: - товар 1 на рівні 26 900 євро та товар 2 на рівні - 4,29 дол. США/кг за МД №UA204020/2023/26306 від 29.06.2023. Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від №UA205140/2023/006021 (а.с.15). На підставі МД №23UA205140063642U8 від 09.08.2023 товар випущено у вільний обіг (а.с.17-18). Позивач вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України). Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18. Відповідно до частин 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами 6, 7 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару. Разом з цим, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України. Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у розділі №3 «умови оплати» укладеного між сторонами Контракту №3003-23/FL вказано, що покупець оплачує вартість товару шляхом переказу валютних коштів на банківський рахунок продавця. Перерахунок валюти проводиться за курсом НБУ на день оплати за товар згідно з Контрактом. Покупець має оплатити поставлений товар в Євро, доларах або фунтах стерлінгах, якщо валюта платежу відрізняється від валюти інвойсу/митної декларації, то перерахунок здійснюється по курсу НБУ на день оплати. За погодженням сторін можливі такі види оплати: передоплата за товар банківським переказом на рахунок продавця; оплата за фактом після отримання товару банківським переказом на рахунок продавця; оплата товару на виплати. За загальним правилом оплата товару здійснюється не раніше закінчення дії строку цього контракту виключно після отримання письмової вимоги про оплату від продавця. Положення контракту не містять прямого обов`язку у рахунках-фактурах вказувати умови оплати за товар. Сторонами погоджено способи оплати за товар, тому в подальшому обрання одного із способів оплати вважається дотримання умов Контракту та належне виконання зобов`язання по сплаті за товар. Як слідує рахунок-фактура №200 датований 15.07.2023 у, оплата за товар проведена 07.08.2023. На вимогу митного органу такий платіжний документ було долучено, про це навіть вказується в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, у графі №33. Тобто ТзОВ «КРОСАВТО» дотримуючись умов контракту виконав зобов`язання по оплаті за ввезений товар належним чином. Крім того, платіжний документ №62 від 07.08.2023 у графі №70 «Призначення платежу» містить посилання як і на укладений між сторонами контракт, так і на рахунок-фактуру №200 від 15.07.2023 з приміткою «Prepayment» оскільки фактично товар в`їхав на митну територію України 08.08.2023. Відтак, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 15000,00 GBP, яка в повному обсязі сплачена позивачем, як це передбачено у інвойсі. Суд зазначає, що ціна товару в рахунку-фактури (інвойсу) №200 від 15.07.2023 (15000,00 GBP) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140063297U7 від 08.08.2023 (графа 22). Крім цього, згідно з оскаржуваного рішення підставою для коригування митної вартості товару також слугувала інформація щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості. Щодо таких доводів, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Відтак, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару. Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та безпідставними, що має наслідком визнання їх протиправними та скасування. Крім цього, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 4000 грн до 2000 грн. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 140/22600/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга З. М. Матковська