Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/7808/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7808/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Л.О. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 18 березня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 10.10.2022 по 14.03.2023,виходячи з її розміру 100 000,00 грн на місяць. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 10.10.2022 по 14.03.2023 включно, виходячи з її розміру 100 000, 00 грн на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану" за періоди з 10.10.2022 по 17.10.2022, з 18.10.2022 по 07.11.2022, з 08.11.2022 по 29.11.2022, з 26.12.2022 по 20.01.2023, з 22.02.2023 по 14.03.2023,виходячи з її розміру 100000,00 грн (сто тисяч гривень) на місяць. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану" за періоди з 10.10.2022 по 17.10.2022 включно, з 18.10.2022 по 07.11.2022 включно, з 08.11.2022 по 29.11.2022 включно, з 26.12.2022 по 20.01.2023 включно, з 22.02.2023 по 14.03.2023 включно, виходячи з її розміру 100000,00 грн (сто тисяч гривень) на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. В задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткової винагороди за період з 30.11.2022 по 25.12.2022, з 21.01.2023 по 29.01.2023, з 30.01.2023 по 10.02.2023 та з 11.02.2023 по 21.02.2023 - відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що пункт 1 постанови КМУ вказує, що виплата винагороди до 100 000 грн. здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах. Відтак, суд не погоджується із доводами відповідача, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно Списки, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Хоча такі мають бути подані, однак не є визначальною чи єдиною підставою для виплати. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що оскільки позивач безперервно знаходився на стаціонарному лікування з моменту отримання поранення та по 09.10.2022, йому здійснювалась виплата збільшеної до 100 000, 00 грн. додатково винагороди. У зв`язку з тим, що з 10.10.2022 позивач був виписаний з медичного закладу та хоча і перебував під наглядом лікаря військової частини приступив до виконання службових обов`язків, відповідно до пункту 7 Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України затвердженої наказом МВС України від 29.03.2022 № 89 виплата збільшеної до 100 000, 00 грн. додатково винагороди була припинена. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Позивач з 12.08.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 06.01.2023 № 2 (пункт 3) та копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 05.11.2013. 03.10.2022 під час виконання бойового завдання позивач отримав бойове поранення, внаслідок вибухової травми, що підтверджується первинними медичними картками від 03.10.2022 та 04.10.2022, довідкою про обставини травми від 21.03.2023 року №50/28/43-1002. Згідно з первинними медичними картками від 03.10.2022 та від 04.10.2022 позивача було першочергово евакуйовано до ПХГП Никифорівка, а в подальшому до ПХГП м. Краматорськ, звідки було переведено до госпітальної групи Олександрівки. З 04.10.2022 по 09.10.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в госпітальній групі військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується виписним епікризом № 2782, згідно з яким рекомендовано динамічний нагляд медика частини та дообстеження в плановому порядку. В подальшому, з 10.10.2022 по 17.10.2022 позивач перебував під наглядом лікаря військової частини в пункті тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_4 від 21.03.2023. В довідці також зазначено, що необхідність перебування позивача в місці тимчасової дислокації підрозділу після стаціонарного лікування в госпітальній групі військової частини НОМЕР_3 пов`язана із неможливістю транспортування військовослужбовця в інший лікувальний заклад. З 18.10.2022 по 07.11.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №773, в якій зазначено, що ОСОБА_1 ушпиталений для стаціонарного обстеження та лікування в плановому порядку за направленням медчастини в/ч НОМЕР_1 . Згідно з рішенням ЛКК від 01.11.2022, в зв`язку з тим, що хворий лікувався стаціонарно без значного покращення, він потребує реабілітаційного лікування. Відповідно до довідки № 430, виданої лікарнею ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області», позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.10.2022 по 07.11.2022 та на момент видачі вказаної довідки продовжував хворіти, причина тимчасової непрацездатності: травма під час служби та її наслідки. З 08.11.2022 по 28.11.2022 року позивач перебував на реабілітаційному лікуванні в МРЦ МВС України «Південний Буг» м. Хмільник», що підтверджується довідкою медичного реабілітаційного центру "Південний Буг" МВС України м. Хмільник, згідно з якою під впливом лікування загальний стан хворого незначно покращився, рекомендовано нагляд у невропатолога та психолога за місцем медичного обслуговування. Відповідно до довідки № 1678, виданої лікарнею ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області», позивач був звільнений від служби з 08.11.2022 по 29.11.2022 та приступив до служби 30.11.2022. З 28.11.2022 по 25.12.2022 року позивач проходив військово - лікарську комісію в ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області», у зв`язку з отриманням травмування 03.10.2022 під час виконання бойових завдань, що підтверджується довідкою від 21.03.2023. З 26.12.2022 по 20.01.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім. академіка О.І. Ющенка», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 15287. Виписаний у військову частину НОМЕР_1 . З 30.01.2023 по 10.02.2023 позивач перебував на амбулаторному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області», що підтверджується довідкою № 191, причина тимчасової непрацездатності: загальне захворювання. Приступити до служби з 11.02.2023. З 22.02.2023 по 14.03.2022 позивач перебував на реабілітаційному лікуванні в МЦ «Нові Санжари», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №

15. Позивач вважає, що у зв`язку з тим, що в період з 10.10.2022 по 14.03.2023 він перебував на лікуванні внаслідок отриманого поранення, що пов`язано із захистом Батьківщини, відтак відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 він мав право на отримання виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100000 грн. (пропорційно на місяць) за увесь час лікування. Однак, відповідач нарахував та виплатив позивачу додаткову винагороду у розрахунку 100 000 грн. на місяць виключно лише за період стаціонарного лікування позивача починаючи з 04.10.2022 по 10.10.2022. Позивач звернувся до відповідача з проханням зробити перерахунок додаткової винагороди за весь час його лікування. Однак, відповідач надав письмову відмову, оформлену листом від 17.04.2023 №50/28/12-Ш-1339. Обґрунтовуючи відмову, відповідач посилався на приписи п.7 Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої Наказом командувача національної гвардії України від 29.03.2022 №89, згідно якого додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень також виплачується військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або заходах, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій та отримали поранення (контузії, травми, каліцтва) - за увесь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, але не більше періодів дії воєнного стану. Відповідач зазначив, що оскільки у виписному епікризі № 2728 будь-якої інформації щодо необхідності подальшого лікування не зазначена, перевідний епікриз, який оформлюють за потреби продовження лікування в іншому медичному закладі позивачу не видавався, відтак відсутні підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року. Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168). Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року. При цьому, 01.04.2022 до постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Разом з тим, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини. Так, згідно матеріалів справи, 03.10.2022 о 11:55, виконуючи бойове завдання, пов`язане із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області, внаслідок обстрілу російськими військами із реактивних систем залпового вогню позицій ЗСУ, НГУ, головний сержант ОСОБА_1 отримав бойове травмування від розриву коло нього реактивного снаряду та був госпіталізований першочергово до ПХГП Никифорівка, а в подальшому до ПХГП м. Краматорськ, звідки був переведений до госпітальної групи військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), де перебував на стаціонарному лікуванні з 04.10.2022 по 09.10.2022, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виписним епікризом № 2782. За час перебування на стаціонарному лікуванні з 04.10.2022 по 09.10.2022 відповідач виплачував позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000 грн., що передбачена Постановою №

168. Даний факт сторонами не оспорюється. Відповідно до виписного епікризу № 2782 позивачу рекомендовано динамічний нагляд медика частини та дообстеження в плановому порядку. Крім того, з 10.10.2022 по 17.10.2022 позивач перебував під наглядом лікаря військової частини в пункті тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_4 від 21.03.2023. В довідці також зазначено, що необхідність перебування позивача в місці тимчасової дислокації підрозділу після стаціонарного лікування в госпітальній групі військової частини НОМЕР_3 пов`язана із неможливістю транспортування військовослужбовця в інший лікувальний заклад. З 18.10.2022 по 07.11.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №773, в якій зазначено, що ОСОБА_1 ушпиталений для стаціонарного обстеження та лікування в плановому порядку за направленням медчастини в/ч НОМЕР_1 . Згідно з рішенням ЛКК від 01.11.2022, в зв`язку з тим, що хворий лікувався стаціонарно без значного покращення, він потребує реабілітаційного лікування. Згідно довідки № 430, виданої лікарнею ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області», позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.10.2022 по 07.11.2022 та на момент видачі вказаної довідки продовжував хворіти, причина тимчасової непрацездатності: травма під час служби та її наслідки. Разом з тим, з 08.11.2022 по 28.11.2022 позивач перебував на реабілітаційному лікуванні в МРЦ МВС України «Південний Буг» м. Хмільник», що підтверджується довідкою медичного реабілітаційного центру "Південний Буг" МВС України м. Хмільник, згідно з якою під впливом лікування загальний стан хворого незначно покращився, рекомендовано нагляд у невропатолога та психолога за місцем медичного обслуговування. Відповідно до довідки № 1678, виданої лікарнею ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області», позивач був звільнений від служби з 08.11.2022 по 29.11.2022 та приступив до служби 30.11.2022. З 26.12.2022 по 20.01.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім.академіка О.І. Ющенка», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 15287. Виписаний у військову частину НОМЕР_1 . З 22.02.2023 по 14.03.2022 позивач перебував на реабілітаційному лікуванні в МЦ «Нові Санжари», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №

15. Відповідач за період з 10.10.2022 по 14.03.2023 не виплачував позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі в сумі 100 000 пропорційно за місяць, а здійснював нарахування позивачу винагороди лише в розмірі 30000 грн., мотивуючи це тим, що після видачі виписного епікризу № 2782 військовою частиною НОМЕР_3 будь - якої інформації щодо подальшого лікування не зазначено, відтак і відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Однак, такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн., а саме: 1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого; 2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Матеріалами справи підтверджено, що в період з 10.10.2022 по 17.10.2022 позивач перебував в місці дислокації підрозділу н.п. Рай-Олександрівка Донецької області після стаціонарного лікування у військовій частині НОМЕР_3 Олександрівки, у зв`язку з неможливістю транспортування військовослужбовця в інший лікувальний заклад, що підтверджується довідкою начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2023. Крім того, відповідно до виписного епікризу № 2782 позивачу рекомендовано динамічний нагляд медика частини та дообстеження в плановому порядку, що в подальшому і було зроблено, а саме з 18.10.2022 року по 07.11.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №773, в якій зазначено, що ОСОБА_1 ушпиталений для стаціонарного обстеження та лікування в плановому порядку за направленням медчастини в/ч НОМЕР_1 . Отже, в період з 10.10.2022 по 17.10.2022 позивач потребував продовження стаціонарного лікування, внаслідок отриманої травми 03.10.2022, однак, у зв`язку із відсутністю можливості транспортування до іншого лікувального закладу перебував в місці дислокації підрозділу н.п. Рай-Олександрівка Донецької області. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний період, як час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, має бути зарахований до періоду за який позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100 000 грн. на місяць, а тому дії відповідача щодо зменшення такої винагороди до 30000,00 грн. у відповідний період є протиправними. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні в періоди з 18.10.2022 по 07.11.2022, з 08.11.2022 по 28.11.2022, з 26.12.2022 по 20.01.2023, з 22.02.2023 по 14.03.2022. Водночас, щодо доводи відповідача, що в період з 08.11.2022 по 29.11.2022 та з 22.02.2023 по 14.03.2023 позивач проходив реабілітаційне лікування, а тому збільшена винагорода за вказані періоди йому не може бути виплачена, є необґрунтованими. Зокрема Постановою №168 передбачено, що нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. здійснюється особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних). В той же час, наведені приписи не виокремлюють випадки перебування на стаціонарному лікуванні в зв`язку з проходженням реабілітаційного лікування, як обставину, коли виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. не здійснюється. При цьому згідно з дослідженою медичною документацією (виписками із медичної карти стаціонарного хворого ), позивач проходив реабілітаційне лікування саме в умовах стаціонару в МРЦ МВС України «Південний Буг» м. Хмільник» та МЦ «Нові Санжари» Національної гвардії України. Крім того, таке лікування відбувалося у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме отриманням позивачем 03.10.2022 вибухової травми, що підтверджується відповідним діагнозом, зазначеним у виписках з медичної карти стаціонарного хворого. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100 000 грн. на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні з 18.10.2022 по 07.11.2022, з 08.11.2022 по 28.11.2022, з 26.12.2022 по 20.01.2023, з 22.02.2023 по 14.03.2022, а тому дії відповідача щодо зменшення такої винагороди до 30000,00 грн. у відповідні періоди є протиправними. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 10.10.2022 у справі № 400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.