Постанова 4855 № 320/4507/23

від 18.03.2024 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4507/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Журавель В.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бондарчук Інни Олексіївні на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, м. Києві, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2023 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), третя особа ОСОБА_2 (далі - третя особа ОСОБА_2 ), в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Руденко Н.В. від 20 січня 2022 року № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору в розмірі 25 510,63 грн; - визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Руденко Н.В. від 20 січня 2022 року № НОМЕР_3 про стягнення виконавчого збору в розмірі 148 476,44 грн; - зобов`язати Шевченківський закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо виконання постанови від 20 січня 2022 року ВП № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 25 510,63 грн; - зобов`язати Шевченківський закінчити виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо виконання постанови від 20 січня 2022 року ВП № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 148 476,44 грн. В обґрунтування позовних вимог про протиправність оскаржуваних постанов державного виконавця про стягнення з нього судового збору позивач зазначив, що був боржником у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 щодо стягнення з нього коштів на користь ТОВ «Укрдебт Плюс», яке є правонаступником ПАТ «КБ «Надра». Виконавчі документи в обох виконавчих провадженнях повернуті стягувачеві за його заявами у зв`язку із добровільним виконанням боржником виконавчих документів та сплатою стягувачеві усієї заборгованості. Відсутність заборгованості позивача перед стягувачем станом на 15 вересня 2021 року підтверджується відповідною довідкою останнього. Жодні дії в указаних виконавчих провадженнях щодо примусового виконання виконавчих документів державний виконавець не здійснював, тому у нього не було підстав для стягнення з позивача виконавчого збору. Окрім того, оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору винесені з порушенням установленого законодавством строку і за межами виконавчих проваджень, в яких виконувались виконавчі документи про стягнення з позивача коштів на користь ТОВ «Укрдебт Плюс». У зв`язку із добровільним виконанням боржником виконавчих документів та повною сплатою усіх коштів на користь стягувача виконавчі провадження підлягали закінченню, тому відповідно до законодавства виконавчий збір не підлягає стягненню. Зважаючи на протиправність постанов державного виконавця про стягнення з нього виконавчого збору, позивач уважає, що постанови державного виконавця про відкриття виконавчих провадження щодо їх виконання також є протиправним і підлягають скасуванню судом. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 був боржником у двох виконавчих провадження щодо стягнення з нього коштів на користь стягувача ПАТ «КБ «Надра», зокрема у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Щодо вказаних виконавчих проваджень, колегія суддів зазначає наступне. Так, виконавче провадження № НОМЕР_3. Державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа від 22 січня 2014 року № 2-3179/2011, виданого Апеляційним судом міста Києва про стягнення боргу в сумі 1 637 503,72 грн з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «КБ «Надра». Постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29 липня 2015 року № НОМЕР_5 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах звернення стягнення 1 637 503, грн. Докази про винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у цьому виконавчому провадженні судом у ході судового розгляду справи не здобуто. Постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 17 червня 2016 року № НОМЕР_5 встановлено, що за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржника не розшукано. Згідно з довідкою МВС України, транспортні засоби за боржником не зареєстровані. Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, нерухомого майна за боржником не зареєстровано. На майно боржника накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Згідно із відповіддю ПФУ та ДПС боржник працює в ТОВ «Білінк», яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Щербакова,

53. Таким чином, відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ підлягає направленню для виконання за належністю до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві. Борг, виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій не стягувалися. У зв`язку з викладеним виконавче провадження закінчено. У подальшому постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12 серпня 2016 року № НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 30 грудня 2015 № 760/3250/14-ц, виданого Солом`янським районним судом міста Києва, про стягнення боргу в сумі 255 106,26 грн з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «КБ «Надра». 22 вересня 2021 року до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява ТОВ «Укрдебт Плюс» від 15 вересня 2021 року № 2377946, в якому назване товариство повідомило названий вище відділ державної виконавчої служби про те, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва 03 грудня 2020 року у справі № 760/3250/14-ц стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 ПАТ «КБ «Надра» замінено його правонаступником ТОВ «Укрдебт Плюс» та просило повернути виконавчий лист від 22 січня 2014 року № 2-3179/2011, виданий Апеляційним судом міста Києва про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «КБ «Надра» боргу в сумі 255 106,26 грн. Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 січня 2022 року № НОМЕР_3 замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс». Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 січня 2022 № НОМЕР_1 повернуто виконавчий документ, а саме виконавчий лист від 30 грудня 2015 року № 760/3250/14-ц, виданий Солом`янським районним судом міста Києва, повернуто стягувачу ТОВ «Укрдебт Плюс», припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. У постанові зазначено, що виконавчий збір та витрати на виконавче провадження не стягнуті, постанови підлягають виділенню в окреме виконавче провадження Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26 січня 2022 року ВП № НОМЕР_2 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 січня 2022 року № НОМЕР_1 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 25 510,63 грн. Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Так, станом на час відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII . Відповідно 95 жовтня 2016 року набув чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV) передбачалося, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до частини першої-другої статті 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі: виконавчих листів, що видаються судами, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Частиною другою статті 25 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п`ята статті 25 Закону № 606-ХІV). Позовна заяви не містить доводів позивача про те, що він не отримав постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень№ НОМЕР_1 та № НОМЕР_3, що дає підстави суду для висновку про його отримання цих документів. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. За приписами частини третьої цієї ж статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. За змістом частини першої статті 28 Закону № 606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Згідно з частиною шостою статті 28 Закону № 606-ХІV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 47 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Пунктом 1 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (частина третя статті 28 Закону № 606-ХІV). Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі (частина четверта статті 28 Закону № 606-ХІV). Як убачається зі змісту постанови головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18 серпня 2016 року № НОМЕР_3, боржнику для самостійного виконання виконавчого документу у цьому виконавчому провадженні встановлено 7-денний строк з моменту винесення постанови. Водночас повідомлено, що у разі невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк виконавчий документ буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з нього виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Докази на підтвердження самостійного виконання виконавчого документу в указаний семиденний строк позивач не надав, що призвело до виникнення підстав для примусового виконання державним виконавцем виконавчого документу та стягнення з нього, поміж іншого, виконавчого збору. Що стосується постанови головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12 серпня 2016 року № НОМЕР_1, то з її змісту вбачається, що державний виконавець не встановив боржнику строк для самостійного виконання виконавчого документу та не зазначив про стягнення з нього виконавчого збору в установленому законом розмірі у разі невиконання рішення суду самостійно. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що у державного виконавця не виникли підставі для примусового виконання виконавчого документа у цьому виконавчому провадженні, передбачені частинами першою та третьою статті 27 Закону № 606-ХІV. Проте, беручи до увагу, що у подальшому виконавчий документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 був повернутий стягувачу за його заявою і виконавчий збір у цьому виконавчому провадженні із ОСОБА_1 не стягнутий, то відповідно до частини шостої статті 28 Закону № 606-ХІV державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Беручи до уваги вищевикладене, відповідно до приписів Закону № 606-ХІV, чинного станом на час відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_7 № НОМЕР_3, виконавчий збір у цих виконавчих провадження підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 . Станом на час винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов від 20 січня 2022року № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору в розмірі 25 510,63 грн та від 20 січня 2022 № НОМЕР_3 про стягнення виконавчого збору в розмірі 148 476,44 грн, умови і порядок здійснення виконавчого провадження врегульовані Законом № 1404-VIII. Так, частиною першою статті 27 цього Закону визначено, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII). За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи частина третя статті 27 Закону № 1404-VIII). Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. У свою чергу, пунктами 9 та 17 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа. Таким чином, стаття 27 Закону № 1404-VIII передбачає винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та не передбачає можливості нестягнення з боржника виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачеві за його заявою. Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Ураховуючи викладене, головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) обґрунтовано виніс оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору від 20 січня 2022 року № НОМЕР_1 та від 20 січня 2022 року № НОМЕР_3, відповідно до яких з ОСОБА_1 належить стягнути виконавчий збір відповідно у розмірі 25 510,63 грн та 163 750,37 грн., тому ці постанови є правомірними і підстави для визнання їх протиправними і скасування у суду відсутні. Отже, вимоги позивача про визнання протиправними і скасування цих постанов задоволенню судом не підлягають. При цьому, та обставина, на яку вказує позивач в обґрунтування свої доводів про протиправність постанов про стягнення виконавчого збору від 20 січня 2022 року № НОМЕР_1 та від 20 січня 2022 року № НОМЕР_3, що вони винесені державним виконавцем з порушенням установленого законодавством строку, не заслуговує на увагу суду, оскільки абзацом третім частини п`ятої статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору. На підставі вказаної правової норми та постанов про стягнення виконавчого збору від 20 січня 2022 року № НОМЕР_1 та від 20 січня 2022 року № НОМЕР_3 головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) правомірно постановами від 26 січня 2022 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_4 відкрив відповідно виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_4 щодо цих виконавчих документів. Водночас доцільно зауважити, що виконавче провадження № НОМЕР_4 відкрите щодо стягнення з ОСОБА_1 залишку нестягнутого виконавчого збору в розмірі 148 476,44 грн, тобто на 15 273,93 грн. менше, ніж зазначено у виконавчому документі, тобто в постанові про стягнення виконавчого збору від 20 січня 2022 року № НОМЕР_3, відповідно до якого стягненню підлягає виконавчий збір у розмірі 163 750,37 грн. Однак, вказана обставина не порушує права позивача, тому не може слугувати підставою для визнання протиправними і скасування к постанови про стягнення виконавчого збору від 20 січня 2022 року № НОМЕР_3, так і постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 січня 2022 року № НОМЕР_4. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З аналізу змісту даної правової норми можна дійти висновку, що за відсутності доказів порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у суду відсутні підстави для задоволення такого позову. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в цілому є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10 лютого 2010 року). Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку для відмови у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бондарчук Інни Олексіївні - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4855 № 320/4507/23

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше