Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/25892/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 р. Справа № 520/25892/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№12 )" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.12.23 по справі № 520/25892/23 за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№12 )" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 12)", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 03.05.2023 року №00/10344/04-16 та від 03.05.2023 року №00/10355/04-16 яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5% у сумі 24389, 86 грн. та 10 % у сумі 298 951,76 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позов залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що штрафні санкції застосовані податковим органом за період поза межами 1095 днів, що настали за останнім граничним строком сплати грошового зобов`язання. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" є суб`єктом господарювання - юридичною особою, з 16.03.1993 та по теперішній час перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України. ГУ ДПС проведено камеральну перевірку ДП «Підприємство ДКВС України (№12)» з питання дотримання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень - грудень 2021 року, за січень 2022 року - грудень 2022 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2022 року від 16.01.2023 № 9002225520, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2021 року від 15.02.2022 № 9030925807, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2021 року від 16.02.2022 № 9033236382, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2021 року від 17.02.2022 № 9033828519, Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, Наказ ДПА України від 07.12.10 № 927, ДП "Підприємство ДКВС України (№ 12)" та складено акт від 27.03.2023 № 6930/20-40-04-03 /08680841. Перевіркою встановлено, що підприємством ДП "Підприємство ДКВС України (№ 12)" несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Відповідальність платника передбачена пунктом 124.1 статті 124 розділу II Кодексу. За висновками акту камеральної перевірки від 27.03.2023 № 6930/20-40-04-03/08680841 складені податкові повідомлення - рішення від 03.05.2023 № 00/10344/04-16 про донарахування штрафних санкцій у сумі 24389,86 грн. - 5%, від 03.05.2023 №00/10355/04-16 про донарахування штрафних санкцій у сумі 298951,76 грн. - 10 %. В акті перевірки зазначено, що ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№12)» самостійно визначено грошове зобов`язання та подано податкові декларації з ПДВ, в яких задекларовано суму податку до сплати в бюджет. В електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків. Також, в електронному кабінеті наявна інформація про рахунки, на які здійснюється сплата податкових зобов`язань. Інформація від ДП «Підприємство ДКВС України (№12)» про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання не надходила. Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» було подано заперечення на акт перевірки у зв`язку з необґрунтованістю даних викладених в акті перевірки 13.04.2023 р. На підставі акту перевірки Відповідач виніс податкові повідомлення рішення від 03.05.2023року №00/10344/04-16 та від 03.05.2023 року №00/10355/04-16 яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5% у сумі 24389 грн. 86 копійок та 10% у сумі 298951 гри. 76 копійок за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу та вважаючи його таким, що порушує права позивача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом. Відносини з обліку контролюючими органами стану виконання суб`єктами права податкового обов`язку в частині проведених розрахунків унормовані приписами ст.ст. 71-74 Податкового кодексу України та деталізовані приписами Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943), а раніше - Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрований в міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881). Згідно з п.п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. За приписами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. У розумінні п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України (у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України (у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Згідно з п. 32.1 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Відповідно до п. 32.2 ст. 32 та п. 32.3 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку. Таким чином, нормами Податкового кодексу України запроваджено дві процедури розстрочення та відстрочення податкового обов`язку, а саме: 1) відстрочення чи розстрочення сплати податкового зобов`язання та 2) відстрочення чи розстрочення сплати податкового боргу, у той час як норми КАС України передбачають лише процедуру відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду про стягнення податкового боргу. У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №802/777/16-а розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Вказано, що постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу, таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку. Також, зазначено, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким установлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України. Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 по справі № 821/865/16 вказав, що положення п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України є імперативними і зобов`язують контролюючий орган у разі наявності у платника податків податкового боргу зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, і будь - яких виключень, зокрема і наявність судового рішення про розстрочення виконання судового рішення, чи інших правил зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу норми Податкового кодексу не містять. Крім того, зазначено, що рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Вказано, що постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого грошового зобов`язання, з наявністю якого норми Податкового кодексу України зобов`язують контролюючий орган зарахувати кошти, що сплачує платник податків, саме в рахунок погашення такого податкового боргу. Слід також зазначити, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами, при самостійному визначенні напрямку платежу чи при зарахуванні сплачених платником коштів згідно з черговістю виникнення податкового боргу). Інше тлумачення розглядуваної законодавчої норми ставило би в заздалегідь невигідне становище того платника, який вжив необхідних заходів і погасив податковий борг без розстрочення, оскільки такий платник податків підлягав би відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, а інший платник (якому борг було розстрочено) - ні. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 18.10.2022 у справі №813/18/18 з аналогічними спірними відносинами. Таким чином, колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що у спірних правовідносинах контролюючим органом правильно виявлено затримку сплати заявником узгоджених сум податкового зобов`язань з податку на додану вартість за звітні податкові періоди. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів настання події вчинення податкового правопорушення - несвоєчасної сплати самостійно узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ за строками п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України поза волею заявника або унаслідок дії факторів, котрі звільняють від відповідальності, . На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач у порушення строків п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України провів несвоєчасну оплату ПДВ за переліченими вище податковими деклараціями. Щодо доводів апеляційної скарги про застосування штрафних санкцій в межах строку 1095 днів, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України (зі змінами, внесеними Законом № 1117-IX від 17.12.2020) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. При стягненні коштів за податковим боргом відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України (незалежно від факту застосування чи незастосування процедур відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 378 КАС України у редакції з 15.12.2017 (ст. 263 КАС України у редакції до 15.12.2017) цей строк (слід розуміти строк виконання самостійно задекларованих податкових зобов`язань) не змінюється, позаяк за рішенням суду вже стягується не податкове зобов`язання, а податковий борг, а розстрочення чи відстрочення стосується не оплати податкового зобов`язання, а проведення платежу за рішенням. Тобто, ухвала суду про розстрочення виконання рішення суду про стягнення коштів за податковим боргом, жодним чином не звільняє платника від відповідальності згідно зі ст. 124 Податкового кодексу України, а лише визначає строки періодичних платежів з погашення податкового боргу, стягнутого за рішенням суду. Відповідно до п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення сум податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Крім того, у розумінні п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платникові податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Оскільки у спірних правовідносинах не мала місце подія прийняття контролюючим органом рішення у порядку ст. 100 Податкового кодексу України, то слід дійти висновку про те, що у даному конкретному випадку при розстроченні та відстроченні виконання рішення суду про стягнення податкового боргу не відбувалось перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку. Штраф застосовано контролюючим органом у межах 1095 днів від події вчинення заявником податкового правопорушення - несвоєчасної оплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ за строками згідно з п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України з урахуванням п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України. Крім того, відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року по справі №520/25892/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№12 )" - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 по справі № 520/25892/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич