Постанова Київський апеляційний суд № 756/6406/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2024 року місто Київ. Справа № 756/6406/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1627/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Євграфової Є.П. Немировська О.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року (у складі судді Диби О.В., повний текст складено 14.08.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння ВСТАНОВИВ Позивач звернувся з позовом до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.09.2013 між ПАТ «Укрінбанк», правонаступником якого є ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «Оленерго» укладено договір відновлювальної кредитної лінії №4982, за умовами якого останній отримав кредитний ліміт на суму 199000000 грн. (або еквівалент у доларах США по курсу НБУ на дату видачі кредиту) на термін до 18.09.2015 включно, розмір процентів за користування кредитом складає 11,25% у гривні та 8,8% у доларах США. З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Оленерго» за кредитним договором 13.03.2015 між ПАТ «Укрінбанк» та ОСОБА_1 укладено договір застави №2 транспортних засобів, за яким у заставу банку було передано наступне майно: автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль «DAF» д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль «Scania» д.н.з. НОМЕР_5 , автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_6 , автомобіль «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_7 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_8 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_9 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_10 , напівпричіп «Enerco» д.н.з. НОМЕР_11 , напівпричіп «Merceron» д.н.з. НОМЕР_12 , напівпричіп «Kassbohrer» д.н.з. НОМЕР_13 , напівпричіп «Koscian» д.н.з. НОМЕР_14 . Вартість предмету застави склала 5023473 грн. Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Оленерго», в подальшому ПАТ «Укрінбанк» визнано кредитором ТОВ «Оленерго» з грошовими вимогами на суму 205650374,58 грн. В подальшому, як стало відомо позивачу, 17.06.2022 деякі автомобілі, а саме: автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль «DAF» д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль «Scania» д.н.з. НОМЕР_5 , автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_6 , напівпричіп «Enerco» д.н.з. НОМЕР_11 , напівпричіп «Merceron» д.н.з. НОМЕР_12 , напівпричіп «Kassbohrer» д.н.з. НОМЕР_13 , були перереєстровані на відповідача, при цьому як зазначає позивач, він своєї згоди на відчуження вказаних автомобілів не надавав. Враховуючи викладене, позивач просить витребувати у відповідача наступні автомобілі: автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль «DAF» д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль «Scania» д.н.з. НОМЕР_5 , автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_6 , напівпричіп «Enerco» д.н.з. НОМЕР_11 , напівпричіп «Merceron» д.н.з. НОМЕР_12 , напівпричіп «Kassbohrer» д.н.з. НОМЕР_13 , а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу. Рішенням районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 09 листопада 2023 року направив засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Аргументуючи апеляційну скаргу, вказує, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та за неправильного застосування норм матеріального права . Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 201/12569/16 -ц від 19 травня 2021року, вказує, що позивач за віндикаційним позовом не повинен доводити те, що майно вибуло із його володіння поза його волею, оскільки його право власності презюмується. В той же час суд першої інстанції поклав тягар доказування цієї обставини саме на Позивича та саме через недоведеність цієї обставини обґрунтував відмову у задоволенні позову. Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що будь-яких доказів недійсності довідок-рахунків, за якими було відчужено спірні транспортні засоби, стороною позивача надано не було, доказів відсутності волевиявлення позивача на укладення договорів купівлі-продажу спірного рухомого майна, оформлених у вигляді довідок-рахунків позивачем не надано, звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18): «Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника» Вказує, що судом взагалі не досліджувалось, як саме спірні автомобілі вибули з власності ОСОБА_1 , яким чином вони були оформлені на ОСОБА_2 ОСОБА_1 не укладав з ТОВ «Автопровайдер» (Обухівською філією ТОВ «Автопровайдер») договору щодо відчуження спірних автомобілів і грошові кошти не отримував. Крім того, ОСОБА_1 , не звертався із заявою про перереєстрацію транспортних засобів, не було надано і актів приймання-передачі транспортних засобів, засвідчених підписом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначає, що лише довідки-рахунки, які були видані Обухівською філією ТОВ «Автопровайдер», на підставі яких спірні автомобілі були зареєстровано за ОСОБА_2 , не можуть вважатися правовим оформленням переходу права власності від ОСОБА_1 та підтверджувати відчуження майна з досягненням всіх істотних умов договору купівлі- продажу, оскільки ОСОБА_1 не виявляв наміру реалізувати право на продаж автомобілів, не уповноважував Обухівську філію ТОВ «Автопровайдер» на видачу вказаних довідок рахунків. Ці довідки не містить ані підпису ОСОБА_1 , як власника автомобілів, а ні жодних відомостей щодо повноважень Обухівської філії ТОВ «Автопровайдер» на розпорядження майном як посередника. Договір комісії щодо відчуження спірних транспортних засобів ОСОБА_1 не підписував та не уповноважував нікого на здійснення будь-яких дій щодо продажу автомобілів на користь інших осіб. Не містять матеріали справи і актів приймання-передачі спірних автомобілів. Судом дані докази не було досліджено, не було надано належної оцінки щодо них. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня2023 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню . Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважав встановленими такі обставини. 20.09.2013 між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Оленерго» укладено кредитний договір №4982 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 199000000 грн. або еквівалент у доларах США по курсу НБУ на дату видачі кредитних коштів, на термін до 18.09.2015 включно, під 11,25% за користування кредитом у гривні та 8,8% у доларах США, з погашенням в кінцевий термін повернення кредиту. 13.03.2015 між ПАТ «Український інноваційний банк» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави №2 транспортних засобів (майнова порука), відповідно до якого заставодавець передає у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №4982 від 20.09.2013 належні йому на праві власності транспортні засоби, а саме: автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль «DAF» д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль «Scania» д.н.з. НОМЕР_5 , автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_6 , автомобіль «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_7 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_8 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_9 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_10 , напівпричіп «Enerco» д.н.з. НОМЕР_11 , напівпричіп «Merceron» д.н.з. НОМЕР_12 , напівпричіп «Kassbohrer» д.н.з. НОМЕР_13 , напівпричіп «Koscian» д.н.з. НОМЕР_14 . Вартість предмету застави склала 5023473 грн. З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №46567222 від 13.03.2015 убачається, що по спірним автомобілям внесено реєстраційний запис щодо застави рухомого майна. В подальшому, ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/343/16 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Оленерго». Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2016 у справі №911/343/16 визнано грошові вимоги ПАТ «Укрінбанк» до ТОВ «Оленерго» за кредитним договором №4982 від 20.09.2013 у розмірі 205 650 374, 58 грн. Водночас, як убачається з довідок-рахунків виданих ТОВ «Автопровайдер» від 03.09.2015 та від 04.09.2015 (а.с.79-86), ОСОБА_2 були продані та видані: автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль «DAF» д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль «Scania» д.н.з. НОМЕР_5 , автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_6 , напівпричіп «Enerco» д.н.з. НОМЕР_11 , напівпричіп «Merceron» д.н.з. НОМЕР_12 , напівпричіп «Kassbohrer» д.н.з. НОМЕР_13 . Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСУ МВС у Київській області від 19.07.2022 (а.с.12), транспортні засоби, що були передані в заставу згідно договору застави №2 від 13.03.2015, зареєстровані за наступними особами: автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_5 , автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 , автомобіль «DAF» д.н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_2 , автомобіль «Scania» д.н.з. НОМЕР_5 - ОСОБА_2 , автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_6 - ОСОБА_2 , автомобіль «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_7 - знятий з обліку для реалізації ОСОБА_1 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_8 - ОСОБА_6 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_9 - ОСОБА_7 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_10 - ОСОБА_8 , напівпричіп «Enerco» д.н.з. НОМЕР_11 - ОСОБА_2 , напівпричіп «Merceron» д.н.з. НОМЕР_12 - ОСОБА_2 , напівпричіп «Kassbohrer» д.н.з. НОМЕР_13 - ОСОБА_2 , напівпричіп «Koscian» д.н.з. НОМЕР_14 - ОСОБА_9 . Згідно із результатами проведених перевірок під час перереєстрації спірного рухомого майна за відповідачем (а.с.137-156), убачається, що на час відчуження спірного майна були відсутні відомості про його обтяження. Водночас, згідно витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №63457863 від 02.12.2019 та №80107546 від 01.09.2022 реєстраційний запис щодо застави рухомого майна є дійсним. З матеріалів справи убачається, що за фактом здійснення з боку невстановлених осіб незаконного заволодіння транспортними засобами в кількості 22 штук, які належали ОСОБА_1 та ТОВ «Оленерго» та перебували у заставі ПАТ «Укрінком» відкрито кримінальне провадження №12017110200007168 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, яке перебуває у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області (а.с.218-223). Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.02.2021 звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 13.03.2015 №2, укладеним між ПАТ «Укрінбанк» та ОСОБА_1 , в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Оленерго» за кредитним договором №4982 від 20.09.2013 перед ПАТ «Укрінком» в загальній сумі 6000000 грн. на наступне рухоме майно: автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль «DAF» д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль «Scania» д.н.з. НОМЕР_5 , автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_6 , автомобіль «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_7 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_8 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_9 , напівпричіп «ППЦ» д.н.з. НОМЕР_10 , напівпричіп «Enerco» д.н.з. НОМЕР_11 , напівпричіп «Merceron» д.н.з. НОМЕР_12 , напівпричіп «Kassbohrer» д.н.з. НОМЕР_13 , напівпричіп «Koscian» д.н.з. НОМЕР_14 ; встановлено спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 09.02.2021, прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції встановлено, що на момент відчуження спірного рухомого майна державна реєстрація транспортних засобів проводилась на підставі довідки-рахунку, яка фактично виконувала функцію договору купівлі-продажу автотранспортного засобу та підтверджувала реалізацію транспортних засобів. Будь-яких доказів не вчинення позивачем правочинів з відчуження транспортних засобів та вибуття їх з власності позивача поза його волею суду надано не було, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України. Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України майно, відчужене особою, яка не мала на це права, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18)). Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)). Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)). Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) вказано, що «можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України). Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, а ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, яка набула земельну ділянку на підставі оскарженого рішення. Останнє Піщанська сільська рада прийняла, керуючись статтею 40, пунктом «б» частини першої статті 81, статтями 118 і 121 ЗК України, що передбачають безоплатне набуття громадянами права власності на земельні ділянки. Відтак, Дніпропетровська ОДА згідно з частиною третьою статті 388 ЦК України має право на витребування від ОСОБА_3 земельної ділянки, яка вибула з володіння держави поза її волею та була набута у порядку безоплатної приватизації від Піщанської сільської ради, що не мала права відчужувати цю ділянку». У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції встановив, що спірне майно позивача відчужено на підставі довідок-рахунків, які фактично виконували функцію договору купівлі-продажу, доказів, які підтверджували б вчинення договору купівлі-продажу під впливом психологічного насильства, обману,чи під впливом тяжких обставин позивач не надав, тому суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування майна, оскільки таке майно вибуло з володіння позивача за його волею, за договором, а отже підстав для застосування статті 388 ЦК України немає. Втручання у право мирного володіння відповідачем спірним автомобілем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки за обставин цієї справи не встановлено, а позивач не довів, недобросовісності набуття ОСОБА_2 спірного майна. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 201/13098/16. Колегія суддів також враховує той факт, що доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях. Як вірно зазначено судом першої інстанції, як убачається з положень ч.2 ст.8 постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»). Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, засвідчена підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. У постанові по справі № 484/3915/15-ц від 23 січня 2019 року Верховний Суд вказав, що довідка-рахунок підтверджує обставини укладення договору купівлі-продажу автомобіля. Відповідно до ст. 12 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень. Посилання в апеляційній скарзі на те, що лише довідка рахунок на підставі якої спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2 не може вважатися правовим оформленням переходу права власності від ОСОБА_1 та підтверджувати відчудження майна, так як ОСОБА_1 не виявляв наміру реалізувати право на продажу автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки довідка-рахунок є документом, що підтверджує обставини укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу. Крім того, в матеріалах справи наявні документи, які долучались до заяв про реєстрацію переходу права власності на транспортні засоби, серед яких містяться копії технічних паспортів на транспортні засоби, що свідчить про те, що оригінали технічних паспортів на транспортні засоби були передані їх власником ОСОБА_2 , що свідчить про відчуження позивачем транспортних засобів на користь ОСОБА_2 . Пояснення представника позивача про те, що сторони працювали разом і оригінали технічних-паспортів були в розпорядженні відповідача не підтверджені належними доказами. Посилання на те, що існує відкрите кримінальне провадження, щодо незаконного заволодіння ОСОБА_2 транспортними засобами також не доводить відсутності волевиявлення позивача на відчуження майна в 2015 році. Сам факт відкриття кримінального провадження не доводить вчинення будь-яких протиправних дій. Посилання на перебування транспортних засобів в заставі в момент їх відчуження не свідчить про порушення прав позивача, а крім того судом не встановлено, що в момент переходу права власності на транспортні засоби існувала зареєстрована заборона на їх відчуження, накладена в інтересах позивача. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, який у повному обсязі з`ясував права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірив наданими суду доказами та дав їм належну оцінку, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до необхідності переоцінки доказів. Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість чи обов`язок скасування або зміни судового рішення, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України залишається без змін. Перерозподіл судових витрат не проводиться, з огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 березня 2024 року. Головуючий О.В. Желепа Судді Є.П. Євграфова О.В. Немировська