Постанова 4821 № 711/5327/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/560/24 Головуючий по 1 інстанції Номер провадження 22-ц/821/561/24 Справа №711/5327/21 Категорія: 305010900 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідач Фетісова Т.Л. судді секретар Новіков О.М., Сіренко Ю.В. Любченко Т.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (особи, яка не брала участі у справі, однак стверджує про вирішення судом у рішенні питання про її права та обов`язки) на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07.12.2023 (повний текст складено 18.12.2023, суддя в суді першої інстанції Казидуб О.Г.) та додаткове рішення цього ж суду від 25.12.2023 (повний текст складено 02.01.2024) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту та шлюбу недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в с т а н о в и в : у серпні 2021 року адвокат Шимановський А.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 30.12.2020, номер у спадковому реєстрі № 67030285, яким він все належне йому майно заповів відповідачу ОСОБА_3 ; визнати недійсним шлюб, зареєстрований 30.12.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Черкаським МВ ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис 1679. Позовні вимоги мотивовані тим, що батьком позивача є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При оформленні своїх спадкових прав позивачу стало відомо, що 30.12.2020 його батько склав заповіт, яким усе належне йому майно заповів відповідачу ОСОБА_3 . В цей же день з використанням послуги «шлюб за добу» його батько зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_2 , як сина, ні про заповіт, ні про весілля повідомлено не було. Позивач вважає, що його батько, складаючи заповіт на відповідача та укладаючи з нею шлюб, діяв не усвідомлюючи значення своїх дій та не маючи змоги ними керувати, адже він тяжко хворів та приймав сильнодіючі медичні препарати, що й обумовило звернення з цим позовом до суду. Крім того, 13.12.2022 адвокат Скіць С.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовної заявою, якою просив встановити факт проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.03.2006 до 30.12.2020. Указує, що з 17.05.2004 ОСОБА_3 працювала сестрою медичною палатного відділення гострої коронарної недостатності та порушень ритму Черкаського обласного кардіологічного центру. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали спільно проживати з 01.03.2006 в частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та жили однією сім`єю без реєстрації шлюбу впродовж приблизно 15 років до смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому ОСОБА_4 прописав ОСОБА_3 у своєму будинку за вказаною адресою 07.12.2012. Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, такими фактами: - зверненням ОСОБА_3 вночі 10.05.2014 за медичною допомогою щодо ОСОБА_4 , в якого трапився інфаркт; - спільним відпочинком протягом багатьох років до 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в АРК, місто Євпаторія, селище Новоозерне, де ОСОБА_4 мав власну квартиру; - оплатою ОСОБА_3 комунальних послуг за адресою їх проживання, а також місцем проживання матері ОСОБА_4 ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 . Після виявлення в грудні 2020 року у ОСОБА_4 важкої хвороби він вирішив скласти заповіт на ім`я ОСОБА_3 та укласти з нею офіційний шлюб. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07.12.2023 первісну позовну заяву залишено без розгляду, а вимоги зустрічного позову задоволено. Суд вказав, що належним чином повідомлений про розгляд справи позивач за первісним позовом не з`явився у судове засідання, що за приписами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є підставою для залишення його без розгляду. Також суд зазначив, що ОСОБА_3 довела факт проживання нею однією сім`єю як чоловіка та жінки без укладення шлюбу зі ОСОБА_4 , що є підставою для задоволення її зустрічних позовних вимог. Додатковим рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 25.12.2023 рішення від 07.12.2023 доповнено вказівкою про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 60000 грн. 14.02.2024 ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі, однак стверджує про вирішення судом у рішенні питання про її права та обов`язки) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 07.12.2023 та додаткове рішення від 25.12.2023 скасувати, справу за первісними позовними вимогами передати до суду першої інстанції для вирішення по суті, а в задоволенні зустрічних вимог відмовити. В обґрунтування вказано на те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2023 в редакції постанови Черкаського апеляційного суду від 06.09.2023 у справі №711/5299/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики зі спадкоємця задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05.10.2019, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в межах вартості спадкового майна в сумі 5 500 000 грн., судовий збір в сумі 11350 грн., витрати, пов`язані із правовою допомогою, в сумі 15000 грн. Зазначає, що було пропущено процесуальні строки подання зустрічного позову. ОСОБА_3 не вказала для захисту яких саме прав їй необхідно встановити юридичний факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу. Суд не врахував, що первісний та зустрічний позови не пов`язані ні предметом спору ні підставами заявлених вимог. Зустрічний позов заявлено до неналежного відповідача, яким має бути скаржник, як кредитор спадкодавця. Свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не довела. Крім того, суд залишив первісні позовні вимоги без розгляду, ухваливши рішення про це, проте за приписами процесуального закону мав постановити ухвалу з даного питання. Відшкодовуючи витрати на правову допомогу ОСОБА_3 у сумі 60000 грн., суд не врахував, що у іншій справі №711/5299/21 судом встановлена невисоку суму доходу у ОСОБА_3 , що стало підставою для її звільнення від сплати судового збору. Отже вона не мала змоги сплатити своєму адвокату Скіцю С.М. 60000 грн. в якості оплати правничої допомоги. Зазначені витрати є завищеними. Вирішуючи питання про можливість розгляду по суті зазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в цій справі, апеляційний суд враховує таке. У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право саме у тих правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення прямо впливає на права та обов`язки такої особи, або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. У постановах ВС від 01.08.2019 в справі №412/1277/2012 та від 26.02.2020 у справі №619/134/17 зроблено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. За обставин цієї справи скаржник зазначає, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2023 у справі №711/5299/21 було задоволено його позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики зі спадкоємця позичальника в межах вартості спадкового майна. Однак предмет спору у даній справі, в якій подано апеляційну скаргу, щодо визнання недійсними заповіту ОСОБА_4 від 30.12.2020, шлюбу, зареєстрованого 30.12.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ніяким чином не стосується того обсягу правовідносин, що виникли між скаржником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу погашення заборгованості спадкоємцем позичальника перед його кредитором, адже відповідні відносини мають різне правове регулювання (ст. 1281 ЦК України та ст. 1257 ЦК України, ст. 293 ЦПК України відповідно) та інші фактичні підстави виникнення. Крім того, частинами 2, 3 статті 258 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції та, зокрема, залишенням заяви без розгляду, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. При цьому частини перша та друга статті 352 ЦПК України надають право апеляційного оскарження особі, яка не брала участі у справі (як у даному випадку), лише у разі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, шляхом прийняття оскаржуваного рішення. Однак залишення первісного позову у цій справі без розгляду, що не є вирішенням його вимог по суті, не дає підстав особі, яка не брала участі у справі (скаржнику ОСОБА_1 ), процесуального права оскаржувати вирішення судом першої інстанції відповідного процесуального питання, не пов`язаного з правами, свободами, інтересами та (або) обов`язками скаржника. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що скаржник ОСОБА_1 не довів існування у нього права апеляційного оскарження рішення суду у цій справі. За правовими висновками ВП ВС у постанові від 05.07.2023 у справі №904/8884/21 додаткове рішення є невід`ємною частиною основного рішення у справі, яким усуваються його недоліки, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Згідно п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що питання про права, свободи, інтереси та обов`язки скаржника судом першої інстанції у цій справі не розглядалося та не вирішувалось, що є підставою для закриття апеляційного провадження. Таким чином право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 07.12.2023 та додаткового рішення від 25.12.2023 в цій справі у ОСОБА_1 відсутнє. Інші апеляційні доводи скаржника правильності таких висновків апеляційного суду не спростовують, адже не підтверджують вирішення судом в оскаржуваному рішенні питання про свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 . Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ виходить із поваги до правила res judicataяк принципу остаточності судових рішень, відповідно до якого повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають використовуватися для виправлення фундаментальних судових помилок під час здійснення правосуддя, а не для нового розгляду справи. Перегляд справи не може розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох поглядів на предмет не є підставою для повторного розгляду справи (п.52 рішення від 24.07.2003 у справі «Ryabykh v. Russia»). Керуючись п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07.12.2023 та додаткове рішення цього ж суду від 25.12.2023 у даній справі. Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Суддя-доповідач Судді