Постанова Харківський апеляційний суд № 641/4703/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/4703/21 Номер провадження 22-ц/818/113/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 березня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів Бурлака І.В., Пилипчук Н.П., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року в складі судді Музиченко В.О. у справі № 641/4703/21 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання та з центрального водовідведення, в с т а н о в и в : У червні 2021 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі КП -«ХТМ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. Позов мотивовано тим, що позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання відповідно до норм ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами. Зазначає, що відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість за період з 01 березня 2013 року по 31 травня 2021 року, на яку відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України нараховано 3% річних та інфляційні витрати. Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «ХТМ» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 березня 2013 року по 31 травня 2021 року в розмірі 110 190,00 грн, індексу інфляції за час прострочення в розмірі 5191,92 грн, 3% річних в розмірі 2117,79 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. 29 вересня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимогах до нього. Відзив мотивовано тим, що з ОСОБА_2 він розірвав шлюб більше 15 років тому, на даний час вона проживає у США, де вийшла заміж та змінила прізвище, його син ОСОБА_3 також проживає у США. Відповідачі послугами КП «ХТМ» не користуються, тому не мають обов`язку їх сплачувати. Матеріали справи не містять підтверджень, що позивач надав їм свої послуги. Реєстрація відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартири є незаконною, оскільки вони заяв на реєстрацію не подавали. Він є вчителем та має пільги на оплату комунальних послуг. Зазначив, що позивач звернувся до суду поза межами строків позовної давності. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «ХТМ» заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за період 01 червня 2018 року по 31 травня 2021 року у розмірі 51 753,09 грн, інфляційні витрати у розмірі 5191,92 грн, 3 % річних у розмірі 2117,79 грн, а разом у сумі 59 062, 80 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «ХТМ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1139,54 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконували, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП «ХТМ» заборгованості за надані послуги, з урахуванням строків позовної давності, а саме з 01 червня 2018 року по 31 травня 2021 року у розмірі 51753,09 грн, інфляційні витрати у розмірі 5191,92 грн, 3 % річних у розмірі 2117,79 грн, а разом у сумі 59 062, 80 грн. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року залишено без задоволення. Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції, передбачених статтею 288 ЦПК України. 17 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким позов залишити без розгляду. Апеляційна скарга мотивована доводами які є аналогічними доводам зазначеним у відзиві на позовну заяву. Також зазначив, що договір обслуговування позивач з відповідачами не укладав. Розрахунки позивача, які він наводить у відомості про оплату за послуги, виконані працівниками КП «ХТМ» самостійно, суперечать логікі, не відповідають даним Довідкам про зареєстрованих у житловому приміщені осіб. Також, його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи. Інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Відповідно до частини 2 статті 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. В пункті 2 частині 7 статті 128 ЦПК України визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно з частиною 2 статті 211 ЦПК Українипро місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Отже, цивільна справа може бути розглянута судом без учасників процесу лише у разі їх попереднього повідомлення про час та місце розгляду справи. З Довідок про зареєстрованих у житловому приміщені осіб від 22 червня 2021 року, від 16 лютого 2022 року та від 06 квітня 2023 року, поданих на запит суду, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11, 58, 69). Матеріали справи не містять доказав на підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи призначеної на 06 квітня 2023 року. Отже, 06 квітня 2023 року суд першої інстанції розглянув справу по суті та ухвалив заочне рішення за відсутністю даних про належне повідомлення ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він не був належним чином повідомлений, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Щодо суті спору, то слід зазначити таке. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зареєстровані та мешкають у квартирі АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з теплопостачання (особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_2 ). (а.с. 4, 11, 58, 69). Відповідно до статті 68 ЖК Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договорів найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями. Приписами пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно статті 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до пункту 30, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі зобов`язані оплачувати комунальні послуги в установлені договором строки. Відповідно до статті 162 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року №1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «ХТМ». Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Підставою звернення із позовом до суду було те, що відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01 березня 2013 року по 31 травня 2021 року в розмірі 110 190, 00 грн. Визнання відповідачами договірних відносин із КП «ХТМ» підтверджується розрахунком позивача, де зазначено інформацію щодо об`єму поставлених відповідачу послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачем оплати (а.с.3-6). Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є обґрунтованими. У відзиві на позов ОСОБА_1 заявляв клопотання про застосування строків позовної давності до вимог КП «ХТМ». Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 ЦК України). Суд першої інстанції, врахувавши заяву ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності та встановивши, що у даній справі відсутні підстави для застосування положень статті 264 ЦК України, вірно зазначив, що позов підлягає частковому задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що КП «ХТМ» звернулося до суду 18 червня 2021 року з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість за період з 01 березня 2013 року по 31 травня 2021 року. Відтак, частина позовних вимог стосується стягнення заборгованості за період, щодо якого сплив строк позовної давності. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що розглядати позовні вимоги КП «ХТМ» слід в межах позовної давності, за період з 01 червня 2018 року по 31 травня 2021 року. Колегія суддів вважає вірним перерахунок здійснений судом першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням застосування строків позовної давності, доказами підтверджується, що заборгованість ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 перед позивачем за період з 01 червня 2018 року по 31 травня 2021 року становить суму в розмірі 51 753,09 грн. Отже, саме вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь КП «ХТМ» в рахунок погашення заборгованості за надані послуги. Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Розмір інфляційних витрат визначається за допомогою середніх індексів інфляції із розрахунку за кожен місяць, а потім сума боргу ділиться на 100 та перемножується на індекс інфляції. Розмір 3 % річних визначено за допомогою наступної формули: (сума боргу) : 100 х 3 х (дні) :

365. Також, суд враховує, що відповідно до п 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Отже, штрафні санкції підлягають нарахуванню з 21 дня наступного місяця, що настає за розрахунковим. Таким чином, кількість днів, за які має бути нараховані 3% річних має визначатися з 21 числа наступного місяця, за яких нараховано послуги, а саме, наприклад, за листопад 2016 року - з 21 грудня 2016 року, тощо. З урахування доказів наданих позивачем, суд першої інстанції вірно встановив суми що підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача: 5 191,92 грн інфляційні втрати за час прострочення та 2 117,79 грн - 3% річних від простроченої суми. Вказані суми розраховані за допомогою онлайн кальку­лятора https://calculator.in.ua/web/three-percent. Отже, загальних розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів на користь КП «ХТМ» становить 51 753,09 + 5 191,92 + 2 117,79 = 59 062,80 грн. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Посилання в апеляційній скарзі на те, що між сторонами не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг, суд не приймає до уваги, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 особовий рахунок НОМЕР_1 було відкрито на ім`я ОСОБА_2 . Факт відсутності договору про надання житлово - комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Крім того, доказів на підтвердження звернення відповідачів до органу місцевого самоврядування із заявами про відключення належної їм квартири від мережі централізованого опалення та водопостачання матеріали справи не містять. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не споживають послуги позивача, оскільки шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано більше 15 років та на даний час вона разом з ОСОБА_3 проживають у США, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є належними відповідачами по цій справі з надання КП «ХТМ» послуг з теплопостачання до житла, в якому відповідачі значяться зареєстрованими. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції також не спростовують, зводяться до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки суд правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково. Разом з тим, враховуючи те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що є доводом апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні з позовом до суду КП «ХТМ» сплатило судовий збір у сумі 2270,00 грн (а.с. 8). Оскільки позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено частково, а саме - на 50,26 % (59 062,80 х 100) : 117 499,71, то позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1140,90 грн (2270 х 50,26 %). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню в рівних частках судовий збір в розмірі 1140,90 грн. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року скасувати. Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за період 01 червня 2018 року по 31 травня 2021 року у розмірі 51753,09 грн, інфляційні витрати у розмірі 5191,92 грн, 3 % річних у розмірі 2117,79 грн, а разом у сумі 59 062 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят дві) грн 80 коп. Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1140 (одна тисяча сто сорок) грн 90 коп. тобто по 380 (триста вісімдесят) грн 30 коп з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака Н.П. Пилипчук