Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/2355/24

Справа № 127/2355/24 Провадження № 22-ц/801/608/2024 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2024 рокуСправа № 127/2355/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Кравчука М.О. про звільнення від сплати судового збору було відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків даної заяви - не більше ніж 5 днів з дня отримання ухвали. 31.01.2024 року на адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Кравчука М.О. про усунення недоліків, до якої долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору та довідку ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1) від 30.01.2024 року, відповідно до якої засуджений ОСОБА_1 за період з 02.06.2010 року по теперішній час в установі не працював, доходів від трудового використання не мав, знаходиться на повному державному забезпеченні. На особистому рахунку кошти відсутні. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Кравчука Михайла Олександровича про звільнення позивача від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди визнано неподаною та повернено позивачу. Не погодившись з такою ухвалою суду, представник позивача адвокат Кравчук М.О., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно з ч.ч. 1-3,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає не повністю. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у клопотанні представника позивача доводи суд не вважав достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція). За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Так у справі «Relief v France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Отже, повертаючи позовну заяву позивача до вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд обмежив його право на доступ до правосуддя. У позовній заяві, а також у поданій заяві на усунення недоліків, позивач виклав за своїм розумінням обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. В даному випадку, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право на захист, звернувся до суду із вказаним позовом. Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до п.13 частини другої ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. ОСОБА_1 звернувся із позовними вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)". Отже, позивачі при зверненні до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, звільненні Законом від сплати судового збору та при зверненні до суду за розглядом такого спору не мають сплачувати судовий збір. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції не врахував зміст позовної вимоги та обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу, а тому безпідставно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав останньому строк для сплати судового збору, оскільки за положеннями п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подання такої позовної заяви судовий збір не справляється взагалі. Тобто, ОСОБА_1 не було необхідно оплачувати будь-яким судовим збором позов, з яким він звернувся до суду, а тому підстави для залишення позову без руху у зв`язку з несплатою судового збору є надуманими та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Отже, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною, у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Л.О. Голота В.В. Оніщук