Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/7859/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7859/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 18 березня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати станом на день звільнення 09.05.2023 року одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік військової служби, згідно частини 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні 09.05.2023 року із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік військової служби. згідно частини 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року позов задоволено частково. Зокрема, суд визнав протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби за період військової служби за призовом під час мобілізації, без врахування періоду попередньої військової служби та зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, з урахування періоду попередньої військової служби, а саме з розрахунку за 8 років 06 днів календарної вислуги ОСОБА_1 , з урахуванням вже призначених до виплати та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням в частині відмовлених вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в оскаржуваній частині та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що знаходиться на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 . 29.05.2021 наказом командира 59 окремої мотопіхотної бригади імені ОСОБА_2 (по особовому складу) №110-РС позивача звільнено у запас за підпунктом "д" пункту другого частини п`ятої (за службовою невідповідністю). Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.05.2021 №153 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 . В наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 29.05.2021 у календарному обчисленні становила 07 років 04 місяці 13 днів. В подальшому, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.02.2022 за №60/НСТ позивача, який прибув з першого відділу Гайсинського РТЦК та СП, відповідно до Указу Президента України "Про мобілізацію", зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначити на посади за штатами військового часу, та залучити до виконання бойового завдання. Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №62-РС від 09.05.2023 позивача звільнено у відставку за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 (за станом здоров`я) статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №135/НСТ від 09.05.2023 позивача, який знаходиться в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 , виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Також, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 наказано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 місяців служби з 28.02.2022. Позивач, не погоджуючись з таким розміром та періодом виплати одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач в травні 2023 року був звільнений з військової служби за станом здоров`я, отже одноразова грошова допомога має бути розрахована, з урахування періоду попередньої військової служби, а відтак дії відповідача щодо нарахування одноразової грошової допомоги без врахування періоду попередньої військової служби на підставі п.3 Постанови №460 є протиправними. Що ж до розміру необхідної до виплати позивачу одноразової грошової допомоги, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби з врахуванням попереднього періоду проходження військової служби, тобто за 08 років 06 місяців. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відтак, спірним питанням в межах даного апеляційного провадження є розмір належної до виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (далі - Закону №2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 (далі - Порядок №460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Згідно з пунктом 2 Порядку №460 та умов, військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв`язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ. Пунктами 3-4 Порядку №460 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення. Відповідно до пункту 5 Порядку №460 виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то відповідно до Порядку №460 військовослужбовцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира 59 окремої мотопіхотної бригади імені ОСОБА_2 (по особовому складу) №110-РС позивача звільнено у запас за підпунктом "д" пункту другого частини п`ятої (за службовою невідповідністю) та наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.05.2021 №153 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 . В наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 29.05.2021 у календарному обчисленні становила 07 років 04 місяці 13 днів. В свою чергу, судом першої інстанції шляхом витребування від Військової частини НОМЕР_1 , як відповідача по справі, від Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач безпосередньо проходив військову службу перед звільненням, а також від Першого відділу Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області, до якого позивача направлено до зарахування на військовий облік, було достеменно встановлено, що позивач, відповідно до пункту 6 розділу ХХХІІ Наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018, одноразову грошову допомогу при звільненні 29.05.2021 не отримував, оскільки останній не мав права на її отримання. Відтак, суд першої інстанції обгрунтовано та підставно дійшов висновку, що позивач входить до кола осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому має право на одноразову грошову допомогу, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», саме у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, з урахування періоду попередньої військової служби, а саме з розрахунку за 08 років 06 днів календарної вислуги, з урахуванням вже призначених до виплати та виплачених сум. Враховуючи вищевикладений аналіз норм чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ, саме в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення. В даному випадку, всі доводи апелянта грунтуються на помилковому трактуванні останнім приписів п. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Окрім того, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.