Постанова 4856 № 120/15307/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/15307/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 15 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районні Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив: - визнати протиправними дії державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у тимчасовому зупиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо стягнення коштів; - зобов`язати державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) тимчасово зупинити стягнення на кошти військовослужбовця. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також враховуючи відсутність клопотань від учасників справи по розгляд справи за їх участі, справу належить розглядати у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні у Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №2/2506/3533/11 виданого 31.10.2011 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 302101,91 грн на користь ОСОБА_3 . 27.06.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про зупинення виконавчих дій, з підстав його перебування в лавах Збройних Сил України, що, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 34 та пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", є підставою для зупинення виконавчого провадження. Листом начальника Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.06.2023 №9637/1823-25 позивача повідомлено про відсутність підстав для зупинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження. Не погоджуючись з отриманою відмовою у зупинені виконавчих дій у виконавчому провадженні та вважаючи, що факт проходження ним військової служби є прямою підставою для зупинення виконавчих дій, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прохання позивача про зупинення вчинення виконавчих дій не є безумовною підставою для винесення державним виконавцем відповідної постанови, оскільки позивач не є стягувачем за виконавчим провадженням, а матеріали справи не містять обставин, які б свідчили, що умови проходження позивачем (боржником) військової служби унеможливлюють вчинення державним виконавцем виконавчих дій. Також, судом першої інстанції відзначено, що Законом України «Про виконавче провадження» визначено виключний перелік виплат, на які не може бути звернене стягнення, який не містить заборони здійснювати звернення стягнення з заробітної плати боржника. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Підстави для зупинення виконавчих дій передбаченні ст.34 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, пункт 1 частини першої цієї статті встановлює, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу. Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (ч.2 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до ч. 1, 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті. Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову. Так, в результаті аналізу приписів п. 1 ч. 1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" суд першої інстанції дійшов висновку про те, що чинним законодавством передбачено три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій: 1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або 2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи 3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу. Здійснивши синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. У свою чергу, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або» законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби. Таким чином колегія суддів погоджується з аналізом конструкції норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII, який зроблений судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і полягає у тому, що як до першої підстави, так і до другої, застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе». Відтак, надалі предметом перевірки судом апеляційної інстанції є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій крізь призму застосування пункту 1 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII у вимірі спірних правовідносин. На думку судової колегії, вирішальним для правильного розв`язання цього питання є встановлення факту неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби боржника. Так, позивач призваний по мобілізації та перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 24.02.2022, а з 06.08.2023 - залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Як було встановлено судом першої інстанції в ході дослідження матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_3, щомісяця, з заробітної плати позивача стягуються кошти в погашення боргу, що також підтверджується звітами Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) та відповідними платіжними інструкціями. При цьому, доводи позивача щодо поширення вказаних стягнень і на отримувану ним додаткову винагороду жодними належними та достатніми доказами не підтверджено. Всі доводи апелянта, на разі, грунтуються виключно на його власних розрахунках та припущеннях. Так, у відповідності до частин 1 та 2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено виплати, на які не може бути звернене стягнення, а саме: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; допомогу при усиновленні дитини; допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомогу на дітей одиноким матерям; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Стягнення не здійснюється також із сум: неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження. Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» №3048 від 11.04.2023, у Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 30, ст. 542 із наступними змінами): викладено пункт 10-2 в новій редакції, відповідно якого: припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). В розрізі викладеного, суд першої інстанції доцільно відзначив про те, що Законом України «Про виконавче провадження» визначено виключний перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, а останній, в свою чергу, не містить заборони здійснювати звернення стягнення з заробітної плати боржника. Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що умови його служби призводять до неможливості проведення виконавчих дій, а прохання про зупинення вчинення виконавчих дій не є безумовною підставою для винесення державним виконавцем відповідної постанови, оскільки позивач не є стягувачем за виконавчим провадження. Аналогічна правова позиція стосовно подібних правовідносин, викладена Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2023 року у справі №120/875/23. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Окрім того, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.