Постанова Київський апеляційний суд № 753/9903/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/6746/2024 Справа № 753/9903/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 13 березня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва в складі судді Котвицького В.В., постановлену в м. Київ 15 серпня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання розрахунку реструктуризації боргу незаконним та зобов`язання вчинити певні дії, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, в якому просила визнати незаконним розрахунок реструктуризації кредитних зобов`язань від 21 квітня 2023 року № 2179 за кредитним договором № 06/2468К-07 від 09 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» та додаток № 1 до інформації про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації кредитної заборгованості до кредитного договору № 06/2468К-07 від 09 липня 2007 року від 21 квітня 2023 року; зобов`язати АТ «Універсал Банк» провести розрахунок реструктуризації кредитних зобов`язань за кредитним договором № 06/2468К-07 від 09 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті від 13.04.2021 р. № 1381-ІХ», враховуючи, що сума заборгованості по даному договору становить 902865,96 грн. Одночасно з позовом було подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , до набрання рішенням по даній справі законної сили. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що оскільки розгляд справи буде тривалим, внаслідок необхідності проведення судової експертизи, а також оскільки вона постійно отримує від відповідача попередження про відчуження її квартири, якщо вона не сплатить борг по його розрахунку, та оскільки відповідач до ухвалення судового рішення по даній справі може здійснити відчуження її єдиного житла, що намагались зробити раніше, це утруднить або зробить неможливим рішення суду, адже вона впевнена, що згідно закону її борг є значно меншим, ніж приведено у розрахунку реструктуризації відповідача, який вона просить суд визнати незаконним в межах розгляду даної справи. Її квартира АДРЕСА_1 є предметом договору іпотеки від 09 липня 2007 року, укладеного нею та ВАТ «Банк Універсальний», відповідно до якого даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 06/2468к-07 від 09 липня 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, тому відповідач може вчинити дії щодо відчуження квартири третім особам, що унеможливить виконання рішення суду та створить негативні наслідки для неї як для позивача в даній справі. Просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану на праві власності за ОСОБА_1 до набрання рішенням в даній справі законної сили. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач АТ «Універсал Банк», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ст. 149, 150, 151 ЦПК України, вказував, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу. Вказував, що позивачем не було виконано вимоги ст. 151 ЦПК України та не зазначено жодних вагомих причин, в зв`язку з якими виникла необхідність у забезпеченні позову, обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову, зокрема арешту на нерухоме майно, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, а також пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Зауважував, що після проведення АТ «Універсал Банк» реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 06/2468К-07 від 09 липня 2007 року, банк не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в зв`язку з невиконанням останньою своїх зобов`язань за кредитним договором, а відтак відсутнє рішення суду, на підставі якого банк міг би задовольнити свої вимоги за рахунок договору іпотеки. Разом із тим, враховуючи, що на даний час воєнний стан в Україні триває, виключається будь-яка можливість у АТ «Універсал Банк» як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37, 38, 40, 41, 47 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, на даний час відсутні будь-які підстави для забезпечення позову, адже припущення заявника, що банк може звернути стягнення на предмет іпотеки, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справі або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, є необґрунтованими та безпідставними. У разі припинення дії воєнного стану в Україні до прийняття рішення судом по даній справі ОСОБА_1 відповідно до ст. 149 ЦПК України зможе скористатися своїм правом на звернення до суду з заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи. Наводив зміст ч. 10 ст. 153 ЦПК України, якою передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Однак суд першої інстанції не звернув уваги, що заявником не було дотримано вимог, передбачених ст. 151 ЦПК України. Зауважував, що суд, постановивши ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, не зазначив у оскаржуваній ухвалі підстави для обрання такого виду забезпечення позову і не звернув уваги, що до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів, які б підтверджували, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі його можливого задоволення, що свідчить про незаконність та необґрунтованість ухвали про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно. Вказував, що судом не було враховано вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 вересня 2006 року № 9 «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при вирішенні питання про забезпечення позову», якими роз`яснено, що суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов, як наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом забезпечення і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів. Посилався на п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюються провадження у справі до судового розгляду». Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Посилалась на те, що в заяві про забезпечення позову нею було чітко аргументовано підстави звернення до суду з такою заявою та надано суду докази того, що її квартира вже виставлялась на електронні торги в зв`язку з наявністю заборгованості за кредитним договором, яка була стягнута згідно постанови Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року в сумі 107282,68 доларів США. На сьогоднішній день заборгованість за кредитним договором, укладеним між нею та банком, не стягнута, представники відповідача постійно телефонують з погрозами забрати житло та присилають письмові вимоги щодо негайної сплати заборгованості, що підтверджується копією вимоги від 12 жовтня 2023 року. У вимогах при цьому зазначається, що в разі невиконання вимоги термін невиконання кредиту визнається банком таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання вимоги та банк змушений буде в примусовому порядку стягнути борг та буде здійснювати це на власний розсуд, не обмежуючись зверненням стягнення на передане в іпотеку майно. Зазначала, що квартира, яка є предметом іпотеки, є єдиним житлом її сім`ї, іншого нерухомого майна вони не мають, а тому через постійний пресинг зі сторони представників відповідача щодо кредитної заборгованості, погроз забрати квартиру та вже однієї спроби продати квартиру на електронних торгах, вона має всі підстави вважати, що накладення арешту на квартиру є обґрунтованим та необхідним засобом захисту її прав та інтересів. Обраний нею спосіб забезпечення позову не спричинить жодної невідновлювальної шкоди відповідачу та ніяким чином не порушить права чи інтереси банку. Крім того, після повернення реструктуризації заборгованості за кредитним договором банк не звертався до суду з позовом щодо стягнення заборгованості в зв`язку з невиконанням нею зобов`язань за кредитним договором, а відтак наразі відсутнє рішення суду, на підставі якого банк міг би задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки. З приводу посилання представника відповідача на введення в Україні воєнного стану, зазначала, що на сьогоднішній день невідомо, коли буде припинено/скасовано воєнний стан на території України, а тому вважає, що відповідач може скористатись своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення розгляду справи у разі відсутності заходів забезпечення позову. Крім того, на даний час провадження в справі зупинено в зв`язку з проведенням судової економічної експертизи. Вказувала, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у заяві про забезпечення позову вказано на докази, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову через відчуження відповідачем квартири позивача. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статей 149, 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. З аналізу статей 150 - 153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. З наведених вищевказаних положень закону вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову. При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Разом із тим, у справі, що переглядається, суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивача, щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, та не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Так, позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 09 липня 2007 року нею та ВАТ «Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», було укладено кредитний договір № 06/2468К-07, за умовами якого вона отримала кошти в сумі 137000 доларів США строком на 360 місяців до 08 липня 2037 року, кредит взяла для придбання квартири по АДРЕСА_1 . Вартість квартири становить 812050 грн., вона мала лише 26000 доларів США, а тому була змушена звернутись до відповідач для отримання кредитних коштів. 09 липня 2007 року нею та ВАТ «Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», було укладено договір іпотеки, яким забезпечено вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 06/2468К-07 від 09 липня 2007 року. За даним договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Вона належним чином виконувала умови договору, однак в зв`язку з кризою в країні та значним підвищенням курсу долара США їй стало значно складніше сплачувати кредит, вона неодноразово зверталася до банку з проханням здійснити реструктуризацію боргу. 12 липня 2021 року вона звернулась до банку з заявою про реструктуризацію боргу відповідно до Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», однак отримала відмову від 03 вересня 2021 року. Не погоджуючись з відмовою банку, вона звернулась до суду з відповідним позовом, який було задоволено рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2022 року та визнано неправомірною відмову банку в проведенні реструктуризації ОСОБА_1 кредитних зобов`язань за кредитним договором, зобов`язано вчинити дії, а саме провести реструктуризацію кредитних зобов`язань відповідно до Закону України № 1381-ІХ. Після набрання рішенням законної сили вона звернулась до відповідача щодо виконання рішення суду та отримала письмову відповідь, датовану 21 квітня 2023 року, якою її повідомлено про проведення реструктуризації погашення заборгованості за кредитним договором, згідно якого їй розрахували загальну суму заборгованості по тілу кредиту 1 624 324,36 грн., днем проведення реструктуризації встановлено 12 липня 2021 року. Ознайомившись з проведеним розрахунком та провівши свій розрахунок, вважає, що він суперечить нормам чинного законодавства, а розрахована відповідачем сума заборгованості перевищує реальну, яку вона має сплатити. Відповідач не обґрунтував заборгованість, не надав інформації про вже сплачені кошти, починаючи з 2007 року, вона неодноразово зверталася з проханням надати виписку про сплачений кредит, однак так її і не отримала. Крім того, в розрахунку реструктуризації відповідачем не розраховано залишок тіла кредиту, не списано переплату по нарахованим відсоткам, невірно розраховано відсотки на початок виплати. 11 травня 2023 року вона звернулася до відповідача з заявою, в якій вказала, що розрахунок реструктуризації кредитної заборгованості, надісланий банком, зроблений невірно та суперечить вимогам Закону України № 1381-ІХ, відповіді на цю заяву вона не отримала, в зв`язку з чим була змушена звернутися до суду з даним позовом. На підтвердження правильності розрахунку реструктуризації заборгованості, яка була направлена нею відповідачу, та відповідності даного розрахунку вимогам Закону України № 1381-ІХ, має намір звернутися до суду з клопотанням про призначення судової економічної експертизи, яке одразу подає до позову. Просила визнати незаконним розрахунок реструктуризації кредитних зобов`язань від 21 квітня 2023 року № 2179 за кредитним договором № 06/2468К-07 від 09 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» та додаток № 1 до інформації про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації кредитної заборгованості до кредитного договору № 06/2468К-07 від 09 липня 2007 року від 21 квітня 2023 року; зобов`язати АТ «Універсал Банк» провести розрахунок реструктуризації кредитних зобов`язань за кредитним договором № 06/2468К-07 від 09 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті від 13.04.2021 р. № 1381-ІХ», враховуючи, що сума заборгованості по даному договору становить 902865,96 грн. До позову додано копії кредитного договору № 06/2468К-07 від 09 липня 2007 року, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в справі 753/25744/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживача шляхом визнання неправомірною відмови банку в проведенні реструктуризації та зобов`язання провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором, копію листа АТ «Універсал Банк» від 21 квітня 2023 року № 2179 на ім`я ОСОБА_1 щодо розміру заборгованості з дня проведення реструктуризації в розмірі 1 624 324,36 грн., заяви ОСОБА_1 на ім`я АТ «Універсал Банк» від 11 травня 2023 року, в якій позивач, не погоджуючись з розрахунком банку, надала власний розрахунок (а. с. 5 - 27 т. 1). До заяви про забезпечення позову також надано копії листа ДП «СЕТАМ» на адресу іпотекодавця ОСОБА_1 від 13 січня 2022 року, яким на виконання абз. 5 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» та п. 2 розділу VІІ Порядку реалізації арештованого майна надіслано іпотекодавцю копію акту про реалізації предмета іпотеки, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 (лот 502159), акту про проведення електронного аукціону від 10 січня 2021 року, згідно якого, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 753/10108/15, виданого 06 січня 2021 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 06/2648к-07 від 09 липня 2007 року в розмірі 112758,77 доларів США; 28 грудня 2021 року торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів; за викладених обставин вбачається за необхідне видати акт про проведення електронного аукціону, що є підставою для видачі нотаріусом іпотекодержателю свідоцтва про залишення за собою майна з електронного аукціону, що не відбувся (а. с. 34 - 37 т. 1). Крім того, позивачем надано копію попередження АТ «Універсал Банк» від 14 червня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 , яким повідомлено, що розмір простроченої заборгованості станом на дату цієї вимоги становить 472765,80 грн., банк вимагав невідкладно протягом двох днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором та штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань, повідомлено, що у разі відсутності термінової сплати банк буде вимушений достроково стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку та використовуватиме всі можливі заходи щодо захисту своїх інтересів (а. с. 43 т. 3). Із доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо правильності здійснення відповідачем розрахунку реструктуризації кредитних зобов`язань за кредитним договором № 06/2468К-07 від 09 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті від 13.04.2021 р. № 1381-ІХ». Разом із тим, зі змісту позовної заяви не вбачається, що ОСОБА_1 було заявлено будь-які вимоги щодо нерухомого іпотечного майна, яким забезпечувалось виконання зобов`язань за вищевикладеним кредитним договором. В даному випадку позивачем не наведено ґрунтовних доводів про те, яким чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1 утруднить виконання рішення суду про задоволення вимог про визнання незаконним розрахунку реструктуризації кредитних зобов`язань та зобов`язання провести розрахунок реструктуризації, ухваленого за наслідками розгляду заявлених нею вимог, або яким чином невжиття заходів забезпечення унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, наведений захід забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і жодним чином не впливає на ефективний захист, або поновлення права позивача, за захистом якого вона звернулася до суду. Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що накладення арешту на квартиру, яка є єдиним житлом її сім`ї, за умов постійних погроз з боку представників відповідача забрати квартиру, є обґрунтованим та необхідним засобом захисту її прав, не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом як безпідставні. Крім того, з доказів, наявних в матеріалах справи, не встановлено наміру відповідача відчужити квартиру за адресою АДРЕСА_1 , а лише встановлено пред`явлення останнім вимог до позивача про сплату заборгованості за кредитним договором. Також судом першої інстанції не звернуто увагу, що визначальною характеристикою можливості накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову є співмірність вартості такого майна заявленим вимогам. Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України «Про введення воєнного стану в Україні» розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнено пунктом 5-2 такого змісту: «5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону». Дійшовши висновку про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення про задоволення позову через відчуження відповідачем квартири, суд першої інстанції не надав оцінки доцільності накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці, з огляду на зупинення дії відповідних статей Закону. Таким чином, під час апеляційного перегляду знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судом першої інстанції помилкової ухвали, в якій суд безпідставно задовольнив заяву про забезпечення позову. З огляду на викладене, оскаржувана ухвала як така, що не ґрунтується на законі, підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання розрахунку реструктуризації боргу незаконним та зобов`язання вчинити певні дії. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 14 березня 2024 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.