Постанова 4824 № 754/12510/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/12510/17 Головуючий у 1 інстанції: Панченко О.М. провадження №22-ц/824/3237/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 27 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П., при секретарі: Курченко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнення коштів за упущену вигоду, відшкодування моральної шкоди у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна приватною власністю, - в с т а н о в и в : У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя та визнання майна приватною власністю. У травні 2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, припинення права власності, стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з тих підстав, що позивачу було відомо про десять останніх судових засідань, однак до суду він не з`явився і заяви про розгляд справи у його відсутність не подавав. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_1 неодноразово подавались заяви про збільшення позовних вимог та клопотання про відкладення розгляду справи. Вказує, що всі зазначені ним у заявах підстави для відкладення судових засідань у справі відповідали ризикам для життя та здоров`я громадян, які перебувають у м. Києві, на підставі інформації повідомленої з офіційних джерел та особисто Президентом України у відео-зверненнях. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Зазначає, що ОСОБА_1 , не подає апеляційну скаргу в якості відповідача по первинному позову на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.07.2023 року, яким фактично здійснено розподіл спірного майна подружжя, а це означає, що він визнає такий спосіб розподілу майна. Також не зрозуміло з апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо обставин, які перешкоджали дійсно приймати участь в судових засіданнях. Наразі електронний документообіг передбачає можливість приймати участь в судовому процесі з використанням власних технічних засобів зв`язку. Тобто приймати участь в судових засіданнях з використанням відео зв`язку, що і робилось адвокатом Є.О. Коротенко. Зазначає, що як відомо, ОСОБА_1 також зареєстрований в електронному суді і тому мав технічну можливість приймати участь в судовому засідання, перебуваючи в безпечному на його думку місці. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про судові засідання, які були призначені на 26.04.2022 року, 24.05.2022 року, 01.08.2022 року, 27.09.2022 року, 22.11.2022 року, 31.01.2023 року, 09.03.2023 року, 19.04.2023 року, 25.05.2023 року, 11.07.2023 року, десять разів поспіль у судові засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, визнавши відсутність поважних обставин для відкладення розгляду справи. Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що у вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя та визнання майна приватною власністю. Встановлено, що у травні 2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, припинення права власності, стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди. 25 червня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла письмова заява про збільшення позовних вимог, в порядку ст.49 ЦПК України. Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 липня 2020 року зустрічну позовну заяву залучено до матеріалів первісного позову, вимоги за якою неодноразово збільшував. В судові засідання, що призначалися судом на 26.04.2022 року, 24.05.2022 року, 01.08.2022 року, 27.09.2022 року, 22.11.2022 року, 31.01.2023 року, 09.03.2023 року, 19.04.2023 року, 25.05.2023 року, 11.07.2023 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не з'явився, надіславши електронною поштою до суду заяви про відкладення судових засідань: - перед 24.05.2022 року, 01.08.2022 року, 27.09.2022 року - у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, щоденними неодноразовими повітряними тривогами у м. Києві, перебуванням його представника з родиною у безпечному місці; - перед 22.11.2022 року, 31.01.2023 року, 09.03.2023 року, 19.04.2023 року, 25.05.2023 року у зв'язку із продовженням воєнного стану в Україні, щоденними неодноразовими повітряними тривогами у м. Києві, плановими та екстреними аварійними відключеннями електроенергії у м. Києві, перебуванням його представника з родиною у безпечному місці, та, можливим перебуванням ОСОБА_2 за межами України, а свідків на службі у ЗСУ та за межами України; - перед 11.07.2023 року у зв'язку з продовженням воєнного стану в Україні, щоденними ракетними обстрілами м. Києва та України, в тому числі балістичними ракетами, загрозою радіаційного забруднення м. Києва від підриву ЗАЕС та можливими, пов'язаними з обстрілом екстреними аварійними відключеннями електроенергії у м. Києві, перебуванням його представника з родиною у безпечному місці, та, можливим перебуванням ОСОБА_2 за межами України, а свідків на службі у ЗСУ та за межами України. Встановлено, що в судовому засіданні 11 липня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просила суд продовжувати розгляд справи без участі відповідача ОСОБА_1 , який неодноразово не з'являється в судові засідання, а його зустрічний позов просила залишити без розгляду або відмовити у його задоволенні. Надала суду в якості інформації ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2023 року у справі №757/19452/23-к, в якій заявником був позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , який також був присутній при розгляді його скарги в судовому засіданні, що свідчить про зловживання своїми правами ОСОБА_1 , тоді як в інші судові засідання в суди м. Києва він з'являється, а перед засіданнями подає заяви про відкладення розгляду справи. Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. За ч.1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно - процесуальних правовідносин та їх гарантій. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України). У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою. Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом. Разом з цим, у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду. Питання поважності причин неявки є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії. Положення статті 223 ЦПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку. У разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України. У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі №500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі №205/3009/16 (провадження №61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі №947/15909/21 (провадження №61-10773св22), від 22.03.2023 року у справі №755/201179/21 (провадження №61-12710св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується. Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи. Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання. Обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи підтверджується матеріалами справи та не спростовується учасниками справи. Як убачається з матеріалів справи, позивачу було відомо про десять останніх судових засідань, однак до суду він не з`явився і заяви про розгляд справи у його відсутність не подавав. Виходячи з наведеного та враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом був повідомлений належним чином про судові засідання, які були призначені на 26.04.2022 року, 24.05.2022 року, 01.08.2022 року, 27.09.2022 року, 22.11.2022 року, 31.01.2023 року, 09.03.2023 року, 19.04.2023 року, 25.05.2023 року, 11.07.2023 року, десять разів поспіль у судові засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, визнавши відсутність поважних обставин для відкладення розгляду справи, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України. Посилання позивача у заявах про відкладення судового розгляду справи у зв`язку з воєнними діями на території України не обмежується наявністю бойових дій на тих чи інших територіях України, не заслуговують на увагу, оскільки між воєнними діями (бойовими діями) у державі та неявкою в судове засідання має бути причинний зв`язок, підтверджений належними доказами. Це стосується також і інших причин, зазначених позивачем у заяві про відкладення розгляду справи, а саме, щоденні ракетні обстріли м. Києва та України, в тому числі балістичними ракетами, загроза радіаційного забруднення м. Києва від підриву ЗАЕС та можливими, пов'язаними з обстрілом екстреними аварійними відключеннями електроенергії у м. Києві, перебування його представника з родиною у безпечному місці, та можливим перебуванням ОСОБА_2 за межами України, а свідків на службі у ЗСУ та за межами України. Крім наявності воєнних дій на території України, щоденних ракетних обстрілів, загрозою радіаційного забруднення, можливими екстреними відключеннями електроенергії, перебування його представника у безпечному місці на можливим перебуванням відповідачки за межами України, а свідків в ЗСУ та за межами України, позивач не посилався на будь-які інші обставини, які перешкоджали з`явитися в судові засідання. 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжено. Статтею 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози не безпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. За ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Отже, за змістом вищевказаних норм, право людини на судовий захист не може бути обмежене, тому суди під час воєнного стану працюють у штатному режимі з певними обмеженнями. Верховний Суд на сайті Судової влади України оприлюднив інформацію щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, зокрема, зауважив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно прийматимуться рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом. За загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості), має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. У позивача за зустрічним позовом мали б бути не ілюзорні, а реальні побоювання щодо власної безпеки при переміщенні для участі в судовому засіданні у м. Києві, проте про будь-які реальні побоювання він у клопотаннях не вказував, заяв про розгляд справи без його участі не подавав, клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції не заявляв. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності залишення без розгляду судом першої інстанції зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 14 березня 2024 року. Головуючий: Судді: