Ухвала КЦС ВС № 757/37157/22-ц

УХВАЛА 15 березня 2024 року м. Київ справа № 757/37157/22-ц провадження № 61-3063ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України», Міністерства фінансів України про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди внаслідок порушення прав володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном громадянина СРСР/України грошовими вкладами, ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), Міністерства фінансів України, в якому просив суд: - визнати АТ «Ощадбанк», Міністерство фінансів України винним у нанесені їх діями (бездіяльністю) матеріальних збитків та моральної шкоди невизначеному колу потерпілих громадян СРСР/України, в тому числі і позивачу; - забезпечити судове рішення на відшкодування споживачеві банківських послуг матеріальних збитків відповідачем АТ «Ощадбанк» та співвідповідачем Міністерством Фінансів України трудових заощаджень/матеріальних збитків у сумі 9 600 064 984 294 400,00 грн та моральної шкоди у сумі 9 600 064 984 294 400,00 грн, у тому числі його особисті заощадження вільні від кредитів у сумі 73 442 486,09 грн; - забезпечити виплату з особистих активів та майна уповноважених осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також солідарних боржників - осіб, які позбавили споживачів якісних банківських послуг, приймали рішення замість народу у період 1991-2022 років. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк», Міністерства фінансів України про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди внаслідок порушення прав володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном громадянина СРСР/України грошовими вкладами залишено без задоволення. 04 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також, заявником порушено вимоги пункту першого частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: невірно вказана назва суду, до якого подається касаційна скарга. Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Крім того, у касаційній скарзі порушено вимоги пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), оскільки у касаційній скарзі не зазначено відповідачів: АТ «Ощадбанк» та Міністерство фінансів України. Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду у зв`язку з тим, що порушено вимоги пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: не вірно вказано судове рішення, що оскаржується (у касаційній скарзі заявник зазначає ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року та Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року). Отже, заявнику необхідно уточнити, які саме судові рішення він оскаржує. Крім того, заявником у змісті прохальної частини касаційної скарги викладено перелік вимог та клопотань. Таким чином сформульована прохальна частина касаційної скарги не в повній мірі відповідає повноваженням суду касаційної інстанції. Згідно з частиною першою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Відповідно, заявникові необхідно уточнити касаційну скаргу із чітким посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України; уточнити прохальну частину касаційної скарги, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених змістом статті 409 ЦПК України та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Так, касаційна скарга була направлена на офіційну електронну адресу Верховного Суду, проте доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги або направлення касаційної скарги через систему «Електронний суд» заявник не надав. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць