Постанова 4870 № 921/2/21(921/744/21)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2024 р. Справа №921/2/21(921/744/21) м.Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді МАТУЩАКА О.І. суддів: КРАВЧУК Н.М. СКРИПЧУК О.С. за участю секретаря судового засідання Гулик Н. за участю представників сторін: від скаржника Півторак В.М.- адвокат; від відповідача Ханас І.О. - в порядку самопредставництва; від третьої особи Гнатюк Д.С.- адвокат; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» в особі ліквідатора Шимечка А.Я. за вих.№334 від 16.08.2023 (вх.ЗАГС №0105/2682/23 від 18.08.2023) на рішення Господарського Тернопільської області від 31.05.2023, повний текст 17.08.2023 (суддя Хома С.О.) у справі №921/2/21(921/744/21) за позовом: Приватного підприємства "Да-Руся", м.Тернопіль до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАММОН", м.Тернопіль за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , м.Тернопіль про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки і нерухомого майна та визнання права власності за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" в особі ліквідатора Шимечка А.Я. до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАММОН", м.Тернопіль про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки і нерухомого майна та визнання права власності в межах справи №921/2/21 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" ВСТАНОВИВ: В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/2/21 про банкрутство ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод», відкрита ухвалою суду від 14.07.2021. Постановою Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2022 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном боржника; ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Шимечка А.Я. ПрАТ «Да-Руся» подало до Господарського суду Тернопільської області 15.11.2021 позовну заяву до ТОВ «Маммон» про витребування з чужого незаконного володіння будівлі складської дільниці № 2, загальною площею 1122,4 кв.м., що знаходяться у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25Б та земельної ділянки загальною площею 0,2315 га за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6110100000:02:01:0050, що розташована у м.Тернополі по вул. Полковника Нечая,

25. Ухвалою суду від 18.11.2021 відкрито провадження за вказаною позовною заявою та присвоєно справі № 921/744/21. 07.02.2022 ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» в особі ліквідатора Шимечка А.Я. подав заяву як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору з аналогічними позовними вимогами до того ж відповідача - ТОВ «Маммон» про витребування з чужого незаконного володіння будівлі складської дільниці № 2, загальною площею 1122,4 кв.м., що знаходяться у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25Б та земельної ділянки загальною площею 0,2315 га за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6110100000:02:01:0050, що розташована у м.Тернополі по вул. Полковника Нечая,

25. Ухвалою суду першої інстанції від 22.03.2022 прийнято вказану позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору до розгляду разом із первинною позовною заявою ПрАТ «Да-Руся», а наступною ухвалою від 19.05.2022, у зв`язку із тим, що третьою особою у цій справі із самостійними вимогами є товариство, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, відповідно до вимог ст. 7 КУзПБ, справу передано для розгляду в межах такої справи про банкрутство ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод». Така заява третьої особи із самостійними вимогами обгрунтована тим, що під час укладання перших договорів купівлі-продажі будівлі і земельної ділянки в березні та квітні 2014 року на підставі яких спірне майно вибуло від ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод», незважаючи на те, що у Єдиному державному реєстрі заборон і обтяжень були відсутні записи про іпотеку із забороною відчуження, при наявній чинній іпотеці внаслідок скасування судового рішення касаційною інстанцією попередніх судових рішень про визнання недійсним договору іпотеки, в силу нікчемності таких договорів згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку», які не потребують визнання їх недійсними. Нікчемність таких договорів вказує на їх відсутність як і відсутність волі відчужувача, що в силу ч.1 ст. 388 ЦК України є підставою для витребування цього майна від добросовісного набувача. Окрім цього, відсутність необхідності визнавати вказані перші договори відчуження спірного нерухомого майна обгрунтував правовим висновком, викладеним у п.36 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2618/16 від 06.07.2022. Окрім цього зазначив, що в період після визнання недійсним договору іпотеки до дати скасування таких судових рішень судом касаційної інстанції, було вилучено записи із Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в подальшому видозмінено майно і повторно зареєстроване під іншими реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна, що не дало змоги після скасування судових рішень, відновити записи у реєстрі заборон та іпотеки. Вважає це способом тодішніх керівників ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод», оскільки були ініціаторами визнання в судовому порядку договору іпотеки недійсним, позбавити товариство цінних активів шляхом здійсненої їх нової державної реєстрації від 22.03.2014 та 04.04.2014. Щодо такої зацікавленості також зазначив, що покупцем першого договору купівлі-продажі будівлі-складу дільниці №2 від 03.03.2014 стала дружина голови Наглядової ради товарисвта ОСОБА_2 , а покупцем наступного договору купівлі-продажі земельної ділянки від 26.01.2015, став сам голова Наглядової ради ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 в травні 2014 року померла. Так зазначив, що вказані обидва договори не були оплачені взагалі, тому в силу ч.3 ст. 388 ЦК України, майно придбане безоплатно може бути витребувано навіть і від добросовісного набувача. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2023 відмовлено у задоволенні позовних вимог первісного позивача так і третьої особи із самостійними вимогами до відповідача. Загалом таке рішення не відповідає вимогам ч.ч. 1-5 ст. 238 ГПК України, оскільки визначити у його змісті межі і обставини, які повинні стосуватися окремо описової і мотивувальної частин, складно, а щодо деяких обставин і позовних вимог, - неможливо. Оскільки рішення оскаржується лише в частині відмови у задоволені позовних вимог третьої особи ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод», то відповідно наводяться узагальнені мотиви постановленого рішення лише в цій частині в силу вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України. Зокрема: - позивач не вказав хто був іпотекодержателем спірних об`єктів нерухомого майна під час їх нової реєстрації права власності в період чинності договору іпотеки і відповідно хто би мав надавати згоду як іпотекодержатель на перереєстрацію такого майна; - будь-яким чином нова реєстрація права власності за ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» на будівлю і земельну ділянку негативно не впливає на іпотеку; - під час нової реєстрації прав власності на спірні об`єкти 22.03.2014 та 04.04.0214 не те що незаконного, а взагалі будь-якого відчуження таких об`єктів нерухомого майна від ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод», не відбулося; - оскільки нові реєстраційні дії прав власності на спірні об`єкти 22.03.2014 та 04.04.2014 не оскаржуються, щодо них не сформовано позовні вимоги, то відповідно вони на предмет законності чи незаконності не досліджуються і вважаються правомірними; - ТОВ «Маммон» є добросовісним набувачем нерухомого майна у вигляді будівлі і земельної ділянки, такі об`єкти вибули від ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» з його волі, тому в силу ч.1 ст. 388 ЦК України, витребуване бути не може; - іншими другорядним и обставинами або обставинами, які не стосуються меж і предмету судового розгляду. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» подано апеляційну скаргу лише в частині оскарження відмови у задоволенні його позовних вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння. Така апеляційна скарга загалом мотивована тим, що: суд безпідставно зазначив про відсутність зазначеного третьою особою законного іпотекодержателя без згоди якого відбулося відчуження іпотечного майна, хоча в матеріалах справи достатньо доказів та рішення у іншій справі господарського судочинства в частині визнання недійсним договору іпотеки, які вказують, що таким іпотекодержателем є ПАТ «Банк Універсальний»; ТОВ «Маммон» не є добросовісним набувачем спірних об`єктів нерухомого майна, оскільки його попередній єдиний засновник ОСОБА_1 , був обізнаний у вилученні майна від третьої особи всупереч вимог ст. 12 Закону України «Про іпотеку» і незаконно набув прав іпотекодержателя; в силу ст. 12 Закону України «Про іпотеку», договір відчуження предмету іпотеки без згоди іпотекодержателя в силу закону є недійсним, тому визнавати його таким немає потреби. У відзиві від 13.09.2023 на апеляційну скаргу, ТОВ «Маммон» загалом зазначило ті ж обставини та підстави, якими судом першої інстанції обгрунтоване оскаржуване рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Присутні в судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені відповідно у апеляційній скарзі та відзиві на таку. Дослідивши обставини справи в сукупності із доводами та запереченнями представників сторін, судом апеляційної інстанції встановлено наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 15.07.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» як кредитором та Кооперативом «Союз» як позичальником було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій №12/05-Гд-07, згідно п.1.1. якого банк надає послуги позичальнику по здійсненню кредитних операцій, а саме: видача кредитів, відкриття кредитних ліній, надання гарантій, контр гарантій, врахування та авалювання векселів. Порядок і умови надання таких послуг визначаються в додаткових договорах, що укладаються в рамках цього договору. В подальшому між цими ж сторонами було укладено додаткові угоди до означеного вище генерального договору від 15.02.2008, 27.06.2008 та кредитний договір в межах генерального договору від 21.08.2007 та додатковою угодою до такого від 15.02.2008. Для забезпечення виконання умов кредитних договорів позичальником Кооперативом «Союз», 31.10.2008 між ВАТ «Банк Універсальний» як іпотекодержателем та ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод» як майновим поручителем, укладено договір іпотеки, посвідчений 31.10.2008 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. та зареєстрований в реєстрі за №3803. Відповідно до умов даного договору іпотеки, таким забезпечувалося повернення основним позичальником сума 7 827 500, 00 грн отриманих кредитних коштів. Згідно п.1.1. договору іпотеки іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно: будівлі та споруди із 7-ми найменувань, до переліку якого і увійшла будівля складальної дільниці №2, під літерою Б, Б, загальною площею 1100,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Тернопіль, вул. Полковника Нечая, 25 та земельну ділянку, на якій знаходяться будівлі та споруди, що є виділеною в натурі та межі якої визначено на місцевості за адресою: м. Тернопіль, вул. Полковника Нечая,25, площею 0,9953 га, кадастровий номер 6110100000:02:0110038 Згідно п.п.2.1.1.п.2.1. договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань за будь-яким із кредитних договорів, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. Згідно п.п.2.4.1., п.п.2.4.2. п.2.4. договору іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний відповідно не порушувати прав іпотекодержателя, що надані останньому Законом України «Про іпотеку» та виконувати обов`язки, що покладені на іпотекодавця згідно цього Закону. Вказаний договір іпотеки 31.10.2008 посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. та зареєстровано в реєстрі заборони за №3804 та 3805 заборони відчуження зазначених в договорі будівель та споруд і земельної ділянки, які належать ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод» до повного погашення боргу, забезпеченого цим договором іпотеки або розірвання цього договору. Рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/452/13-г/7 від 05.06.2013, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013, за позовом ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» до відповідачів: Кооперативу «Союз»; ПАТ «Банк Універсальний», визнано недійсним договір іпотеки від 31.10.2008. Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 рішення господарського суду Тернопільської області від 05.06.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 у вказаній справі №921/452/13-г/7 в частині визнання недійсним договору іпотеки від 31.10.2008 скасовано з передачею в цій частині справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2016 в позові відмовлено, а постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 таке рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, залишено без змін. Після ухвалення постанови Львівським апеляційним господарським судом від 19.12.2013 якою іпотечний договір визнаний недійсним та таке рішення вступило в законну силу і в період до скасування попередніх судових рішень у цій справі постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2014, з 19.12.2013 до 16.06.2014, за заявами ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод» відповідно до витягу №21537393 від 31.10.2018, вилучено з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи №3804 та 3805, внесені під час посвідчення договору іпотеки відповідно до витягів №№21536939 та 21537008 від 31.10.2008 щодо спірної будівлі та земельної ділянки. Окрім цього, у вказаний вище час, на підставі свідоцтв про право власності №19400973 від 22.03.2014 та №20032189 від 04.04.2014, зареєстровано нове право власності з іншими реєстраційними номерами 20032189 та 19400973 об`єктів нерухомого майна за ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод», вчинені під час перебування вказаного майна в іпотеці, з огляду на те, що попередні судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій були скасовані з дати їх ухвалення. Дане твердження судом апеляційної інстанції обгрунтовується правовим висновком, який в силу ч.4 ст. 236 ГПК України повинен враховуватися, Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц наступного змісту: «За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек». При цьому, вказані об`єкти нерухомого майна за такою новою реєстрацією були змінені в частині присвоєння інших реєстраційних номерів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а земельна ділянка ще додатково поділена, і стала меншої площі 0,2315 га, а дії посадових осіб ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» хоча і носять формально законний характер (оскільки власник не змінився на що звернув увагу суд першої інстанції), але це стало єдиною і можливою підставою для унеможливлення в подальшому повернути записи в Реєстр іпотек та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині заборони і обтяження іпотекою після скасування незаконних рішень судів попередніх двох інстанцій судом касаційної інстанції і подальшого відчуження цих об`єктів нерухомого майна зацікавленим особам. Завдяки такій новій державній реєстрації, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажі нежитлового приміщення від 03.04.2014, ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» в особі директора Галата Г.І. продало, а фізична особа ОСОБА_2 купила будівлю складу дільниці №2 площею 1 100,6 м.кв., що розташована у АДРЕСА_1 за ціною 1 592 711 грн, які покупець згідно п. 6 зобов`язувалася сплатити до 03.03.2014. Фактично, виходячи із змісту вказаного п.6 цього договору, враховуючи дату, до якої повинні бути сплачені кошти та дату укладення договору, такі грошові кошти ОСОБА_2 повинні були б бути сплачені продавцю ще до його укладання. В матеріалах справи докази сплати суми 1 592 711 грн покупцем продавцю відсутні, про обставини та умови сплати, сторонами не зазначається. 06.01.2015 укладено аналогічного змісту нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,2315 га з кадастровим номером 6110100000:02:011:0050, на якій згідно п. 3 такого договору знаходиться, будівля складальної дільниці № 2 площею 1 100,6 м.кв., яке належить покупцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 23.01.2015 тим же приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В., що і цей договір. Згідно умов п. 4 цього договору, продаж здійснено за ціною 638 348,4 грн, які продавець готівкою отримав від покупця до укладання і посвідчення цього договору. Вказаний договір також від імені продавця підписано головою правління ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_5 , який в той час був головою Наглядової ради цього ж товариства-продавця. Лише усне твердження зацікавлених представників сторін договорів купівлі-продажі будівлі і земельної ділянки, яке письмово шляхом вчинення нотаріусом нотаріальної дії не є належним, допустимим і достовірним доказом відповідно до вимог ст.ст. 76-78 ГПК України проведення господарської операції, оскільки таким належним доказом міг би бути лише письмово оформлений документ з переліком інформації, що передбачений ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» у редакції станом на дату вчинення таких правочинів. Тому, апеляційним господарським судом з цього приводу робиться висновок, що зазначені вище два договори купівлі-продажі будівлі та земельної ділянки від 03.04.2014 та 26.01.2015, є неоплатними. Окрім цього, надаючи правову оцінку означеним вище двом первинним договорам купівлі-продажі, судом апеляційної інстанції також береться до уваги, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною на дату їх укладання, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому, зважаючи на те, що означеними вище доказами та обставинами справи із застосуванням правових висновків Верховного Суду встановлено, що спірні об`єкти нерухомого майна (будівля і земельна ділянка) входили у перелік предметів іпотеки, продовжують існувати на час розгляду справи як окремі (з окремими ідентифікуючими ознаками) об`єкти нерухомого майна, що також сторонами не заперечується, іпотека юридично не припинялася і існує на даний час, доказів надання згоди іпотекодержателя АТ «Банк Універсальний» на відчуження предмету іпотеки сторонами не надано і відповідно такі в матеріалах справи відсутні, що також не заперечується сторонами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недійсність таких договорів відчуження будівлі і земельної ділянки в силу закону. Окрім цього, судом апеляційної інстанції враховується правовий висновок, викладеного у п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 376/2022/15-ц наступного змісту: «Оскільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішень Ірпінської міської ради, скасованих у судовому порядку у справі № 1013/4597/2012 через їх незаконність, волі територіальної громади м. Ірпеня на таке вибуття не було. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15, від 2 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц і від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15». Тому, судом також робиться висновок, що оскільки означені вище договори є в силу закону недійсними, відповідно об`єкти нерухомого майна, які були предметом таких договорів, вибули із власності ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» поза його волею. В подальшому, після смерті ОСОБА_2 , на підставі нотаріального свідоцтва про право на спадщину згідно закону, об`єкт нерухомого майна будівля, успадкована її чоловіком ОСОБА_3 , який на дати укладення договорів був головою Наглядової ради ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» і 23.01.2015 зареєстровано за ним право власності. У листопаді 2016 року єдиний засновник (власник) та директор ПП «Да-Руся» та одночасно голова Наглядової ради ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» ОСОБА_3 вніс до статутного капіталу ПП «Да-Руся» будівлю складальної дільниці № 2 загальною площею 1100,6 кв.м. та земельну ділянку з кадастровим номером 61110100000020110050, внаслідок чого 15.11.2016 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 18.02.2015 та довідки № 6/16 від 01.12.2016, виданої ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області», об`єкти нерухомого майна (будівля і земельна ділянка) зареєстровані на праві власності за вказаним приватним підприємством. Право власності на вказані об`єкти нерухомого майна зареєстровано 17.11.2016 ОСОБА_6 , державним реєстратором Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 32400477 та 32401105 від 17.11.2016). Крім того, при вказаній реєстрації була змінена загальна площа будівлі складальної дільниці № 2 з 1 100,6 кв. м. на 1 122,4 кв.м., а площа земельної ділянки залишилася незмінною. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, його частку в статутному капіталі ПП «Да-Руся» у лютому 2020 року успадкував його син ОСОБА_7 , який призначив себе директором та був таким станом на дату відкриття провадження у цій справі. У квітні 2019 року іпотекодержатель ВАТ (АТ) «Банк Універсальний» продав право вимоги за кредитними договорами та за договором іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», яке надалі продало ці права вимоги ОСОБА_1 на підставі договору від 12.04.2019, посвідченого Ломакіною Л.В., приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу (реєстр за № 385), за яким ОСОБА_1 набув право вимоги. В подальшому, на підставі договору іпотеки від 31.10.2008, вимоги про усунення порушень про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_1 б/н від 15.07.2019, договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.04.2019, посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В. (реєстр за № 385) та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.04.2019, посвідченого тим же нотаріусом, право власності на вказаний об`єкт (будівлю) перейшло до ОСОБА_1 і зареєстровано 29.08.2019 тим приватним нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 48444064 від 29.08.2019). Надалі, 06.09.2019 ОСОБА_1 , як єдиний учасник ТОВ «Маммон» вніс до статутного капіталу цього товариства будівлю складальної дільниці № 2, внаслідок чого останнє стало його власником на підставі акту приймання-передавання нерухомого майна до статутного капіталу б/н від 04.09.2019 та рішення засновника про збільшення статутного капіталу товариства № 2 від 04.09.2019. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано 06.09.2019 ОСОБА_8 , державним реєстратором Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 48605099 від 10.09.2019. У лютому 2020 ОСОБА_1 продав 100% статутного капіталу ТОВ «Мамон» ОСОБА_9 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Таким чином, на дату подання позову у цій справі, власником будівлі складальної дільниці № 2 площею 1 122,4 кв.м. і земельної ділянки з кадастровим номером 61110100000020110050 площею 0, 2315 га є ТОВ «Маммон». Додатково надаючи правовий аналіз вказаним вище додатковим обставинам, судом апеляційної інстанції береться до уваги таке нормативне регулювання. Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази та доведені обставини того, що ТОВ «Маммон» в особі керівних виконавчих органів (директора) знав або міг знати про те, що вперше спірне нерухоме майно вибуло від ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» незаконно і поза його волею та на підставі безоплатних договорів, то відповідно такого набувача, як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи із зворотного неможна вважати недобросовісним, і він за наслідками розгляду цієї справи є добросовісним. В силу ж зазначеної вище норми цивільного законодавства та встановлених обставин цієї справи, витребувати майно від добросовісного набувача можна з двох підстав, кожна з яких є достатньою для задоволення позовних вимог третьої особи. Це: 1) таке майно вибуло з володіння власника не з його волі; 2) майно набуте безоплатно. Означені дві самостійні обставини, описані і досліджені вище та підтверджені матеріалами справи. Як суб`єктивна обставина, яка в сукупності з іншими доказами та обставинами впливає на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у цій справі є те, що: 1) майно вибуло від ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» на користь зацікавлених фізичних осіб, один із яких виконував посадові обов`язки виконавчого органу товариства, а інша, перебувала з ним у зареєстрованих шлюбних відносинах; 2) кредитні кошти третьою особою із самостійними вимогами не отримувалися взагалі, але майно вибуло від неї не на виконання кредитних, поручительських зобов`язань; 3) хоча в подальшому матеріальні взаємовідносини із первинним іпотекодержателем Банком були врегульовані за рахунок цього ж майна, проте без участі поручителя законного власника майна, його контролю за таким погашенням із відомостями про реальний стан кредитної заборгованості іншої особи позичальника, Кооперативу «Союз». Щодо способу захисту порушеного права, то судом апеляційної інстанції береться до уваги таке. У п.п. 114-116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16(14-208цс18) зроблено такі правові висновки: «Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем». У пункті 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц зроблено правовий висновок: «Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовна вимога про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно у разі її задоволення у частині витребування майна, стане подвійним задоволенням одних і тих же позовних вимог. Тому позов у цій частині (щодо визнання права власності) задоволенню не підлягає, відтак оскаржуване рішення в зазначеній частині належить залишити без змін. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За таких обставин, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» про витребування з чужого незаконного володіння спірного нерухомого майна належить скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити і витребувати у ТОВ «Маммон» таке майно. В решті оскаржуване рішення залишається без змін, оскільки у інших його частинах не оскаржується. Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» в особі ліквідатора Шимечка А.Я. задовольнити.

2. Рішення Господарського Тернопільської області від 31.05.2023 у справі №921/2/21(921/744/21) скасувати в частині відмови у позові про витребування об`єктів нерухомого майна. У цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Маммон» (код ЄДРПОУ: 43181472, адреса: 46003, м.Тернопіль, вул. Полковника Нечая, 25) на користь Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» (код ЄДРПОУ: 01267917, адреса: 46003, м.Тернопіль, вул. Полковника Нечая, 25) наступне нерухоме майно: - будівлю складальної дільниці № 2 загальною площею 1 122,4 кв.м., що розташована: у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25а; - земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:02:01:0050, площею 0,2315 га, що розташована у м. Тернополі, вул. Полковника Нечая,; В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Матущака О.І., складений 12.03.2024. Головуючий-суддя О.І. МАТУЩАК Судді О.С. СКРИПЧУК Н.М. КРАВЧУК