Постанова Черкаський апеляційний суд № 691/1324/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2024 року м. Черкаси Справа № 691/1324/23 Провадження № 22-ц/821/476/24 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Ярошенка Б.М. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року (ухваленого під головуванням судді Подороги Л.В. в приміщенні Городищенського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 17 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Городищенського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 20.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №706423965. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого Клієнт відступає Фактору права вимог, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. 31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 текст договору факторингу викладено у новій редакції. Відповідно до Реєстру боржників № 152 від 21.09.2021 до договору факторингу №28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 06423965. 20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів » укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає права вимоги до боржників, вказані у реєстрах прав вимоги. Згідно п. 2.1 договору, фактор зобов`язується прийняти і передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги за плату на умовах договору. Згідно п. 4.1 договору, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається на наступний день після підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у додатку до договору. Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 101568 грн. 65 коп., з яких: 21999 грн. 20 коп. - сума заборгованості по основному боргу, 79569 грн. 45 коп. сума заборгованості за відсотками. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 706423965 від 20.03.2021 у сумі 101568 грн. 65 коп. Оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за вище вказаним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, тому останній вимушений звернутися до суду з вказаним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договром у розмірі 101568,65 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами перехід права вимоги за кредитним договором від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», та в подальшому, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки право вимоги останнього не доведено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У поданій через засоби поштового зв`язку 29 січня 2024 року апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновків Верховного Суду, просило скасувати заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що та підстава, яка слугувала відмовою в задоволенні позову, за своєю суттю та за приписами ЦПК України є підставою для залишення позову без руху з наданням позивачеві можливості усунути недоліки шляхом подачі відповідних доказів. Судом першої інстанції не було роз`яснено позивачеві, що для повного з`ясування обставин справи, суду необхідно надати договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та реєстр боржників до нього, а також судом не роз`яснено наслідки неподання таких доказів. Крім того, договір факторингу в силу його існування та неоспорюваності підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо відступлення прав вимоги до відповідача за кредитними договором №706423965 від 20.03.2021 року. Суд першої інстанції, не врахувавши наведене вище, фактично ухилився від вирішення спору по суті. Враховуючи наведене, особа, що подала апеляційну скаргу просить суд апеляційної інстанції переглянути вказану справу з урахуванням додатково поданих доказів до апеляційної скарги, зокрема, витягу з договору про відступленя прав вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року, витягу з реєстру прав вимог №152 від 21.09.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, які, в свою чергу, доводять дійсність переходу права вимоги від ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Відзив на апеляційну скаргу 28 лютого 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання, вважаючи заочне рішеня суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 706423965, відповідно до умов п. 1.1, 1.2 якого кредитодавець надає позичальнику кредит у сумі 22000,00 грн., строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та умовах, визначених даним договором. Відповідно до п. 1.4.1 вказаного договору, ОСОБА_1 сплачує кредитодавцю відсотки за користування кредитом, у період строку, визначеного п. 1.2 договору, щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 113,15 % річних, що становить 0,31 % від суми кредиту за кожен день користування. За п. 1.9 договору, попередній розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу, згідно строку, передбаченого п. 1.2 договору, наведено в паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до договору та у графіку розрахунків, наведеному в додатку № 1 до договору. Відповідно до п. 3.1 договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України. Згідно п. 4.2 договору, сторони дійшли згоди, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразового ідентифікатора та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 договору. За додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», останнє зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати за грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. У п.п. 4 п. 8.1 р. 8 цієї додаткової угоди зазначено, що вона є невід`ємною частиною Договору. Крім того, умовами п. 4.1 додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 визначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Також суду надано договір факторингу № 20102022 від 20.10.2022, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передає /відступає /ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, що вказані в реєстрі боржників. У п. 4.1 договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 також зазначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у додатку до цього договору. Відповідно до р. 12 договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, додатки складають невід`ємну частину договору. Суду наданий витяг з реєстру прав вимог № 2 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022. Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилалось на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № №706423965 від 20.03.2021 року утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути як правонаступник кредитора у спірних правовідносинах. На підтвердження заявлених вимог позивачем було долучено копію Кредитного договору з додатками, копію Паспорту споживчого продукту «Смарт» до договору №706423965 від 20.03.2021, копію Додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, копію Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, Витяг з Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, розрахунок суми заборгованості за період з 06.03.2023 по 31.08.2023. Отже, надані позивачем докази підтверджують укладення кредитного договору №706423965 від 20 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України). Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання, як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77 - 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України). З огляду на характер спірних правовідносин, зміст та підстави заявлених позовних вимог, позивач мав довести, а суд перевірити на підставі наданих сторонами доказів факт переходу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитним договором № 706423965 від 20 березня 2021 року, а також наявність та розмір існуючої заборгованості відповідача за Договором. Як вбачається із матералів справи, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу 28/1118-01, проте, в матеріалах справи відсутній примірник вказаного договору, про що вірно вказано судом першої інстанції. 31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена Додаткова Угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно умов якої сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. Пунктом 4.1 Додаткової Угоди № 26 сторони визначили порядок відступлення права вимоги, зокрема, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги. Крім того, на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 (28 листопада 2018 року) кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (укладеного 20.03.2021) ще не існувало. Позивачем не надано суду також Реєстру прав вимоги, як невід`ємної частини договору факторингу від 28.11.2018, хоча в позовній заяві позивач посилається на витяг з реєстру боржників № 152 від 21.09.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Із наведеного слідує, що позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом та зазначаючи в позові про наявність договору факторингу № 28/1118-01 та реєстру боржників № 152 від 21.09.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, не надав їх на адресу суду, а відтак не підтвердив належними та достатніми доказами навність у ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимог, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах , визначених цим договором (п. 2.1). Договір містить перелік додатків: Додаток № 1 форма реєстру прав вимоги; Додаток № 2 форма повідомлення боржника; Додаток № 3 форма акту повернення права вимоги; Додаток № 4 форма надання інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді; Додаток № 5 форма Акту приймання передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді. З наданого позивачем до позовної заяви переліку доданих до позовної заяви на підтвердження переходу права грошової вимоги документів було долучено лише Витяг з Реєстру права вимоги № 2 до договору факторингу № 20.10.2022, датований 06.02.2023. Інших додатків, вказаних у договорі факторингу, матеріали справи не містять. Колегія суддів зауважує, що сам по собі Витяг з Реєстру прав вимоги № 2 договору факторингу 20102022 від 20.10.2022 не засвідчує перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 706423965 від 20 березня 2021 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Крім того, згідно умов договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у додатку до цього договору ( п. 4.1.). Отже, із умов договору вбачається, що сторони погодили умови переходу права вимоги від Клієнта до Фактора, проте, позивачем не надано доказів щодо набуття права грошової вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором №706423965 від 20 березня 2021 року перед ТОВ «Таліон Плюс» у зв`язку з укладенням договору факторингу №28/1118-01 від 28.12.2018 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». У контексті наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для врахування доказів, які були долучені до апеляційної скарги, зокрема, витягу з договору про відступленя прав вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року, витягу з реєстру прав вимог №152 від 21.09.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, з огляду на наступне. Як було зазначено вище, за змістом статті 83 ЦПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів, а також подання заяв чи клопотань. Разом з тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, а не чекати, коли їм буде відмовлено у задоволенні позовних вимог за недоведеністю, та потім вишукувати нові докази і долучати їх до апеляційної скарги. Колегією суддів перевірено, що позивач, звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами та посилаючись в позовній заяві на зазначені вище докази, не долучив їх до позову, однак, наразі просить суд апеляційної інстанції приєднати до матеріалів справи витяг з договору про відступленя прав вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року, витяг з реєстру прав вимог №152 від 21.09.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. Враховуючи, що в процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 367 ЦПК України має визначені межі перегляду справи та з огляду на те, що поважності причин ненадання таких документів до суду першої інстанції разом з позовною заявою чи належного обгрунтування надання таких доказів на стадії апеляційного провадження - позивачем не наведено, колегія суддів не приймає долучені докази з підстав пропуску позивачем строку на подання доказів за відсутності обгрунтування пропуску такого строку та відповідного клопотання про поновлення такого строку. Крім того, в оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою, суд апеляційної інстанції враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20. Також не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що у разі недостатності доказів суд мав залишити позов без руху для усунення недоліків з огляду на те, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року по справі №990/114/23. Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях цивільного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає,що позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком, на підтвердження права грошової вимоги позивача до відповідача та щодо визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за договором № 706423965 від 20 березня 2021 року. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 706423965 від 20 березня 2021 року. Щодо розміру заборгованості, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України). На підтвердження розміру заборгованості, яку позивач просив стягнути з відповідача, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало лише розрахунок заборгованості, згідно якого за кредитним договором № 706423965 від 20 березня 2021 за період з 06.03.2023 по 31.08.2023, заборгованість становить 101568,65 грн., з яких 21 999,20 грн заборгованість по основному боргу та 79569,45 грн заборгованість по відсоткам. Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов`язки попередника. В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15. Матеріали справи не містять виписки за картковим рахунком відповідачки ОСОБА_1 , отже, суд позбавлений можливості перевірити заявлені товариством вимоги в частині обґрунтованості та правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості. Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, а тому не приймаються до уваги та не підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення. Заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко