Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/21568/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21568/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року (головуючий суддя Ніколайчук С.В., повний текст 20.11.2023 року) в адміністративній справі № 160/21568/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 25.08.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, в якому просила: - визнати протиправними дії Божедарівської селищної ради щодо відмови ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення яка знаходиться на території Божедарівської селищної ради Дніпропетровської області із земель комунальної власності; - зобов`язати Божедарівську селищну раду надати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення яка знаходиться на території Божедарівської селищної ради Дніпропетровської області із земель комунальної власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою листом від 01.03.2023 року №272/02-12 «Про надання інформації», де зазначив, що варіант цільового призначення земельних ділянок, які передаються в порядку безоплатної визначено в ст.121 Земельного кодексу України та серед цього переліку відсутня земельна ділянка з таким цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому така ділянка не може бути отримана в порядку безоплатної приватизації, не погоджуючись з чим позивачка звернувся з цим позовом до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області стосовно не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2023 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Зобов`язано Божедарівську селищну раду Кам`янського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2023 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення, відповідно до чинного законодавства. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач є власником комплексу приміщень тваринницької будівлі, силосховища за адресою: АДРЕСА_1 тваринницька будівля, ІІІ вугильний майданчик, ІV вугильний майданчик). Будівлі та споруди належать на правах приватної власності позивачу , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2426498712220., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, то позивач праві отримати дозвіл на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану. Враховуючи встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача з приводу розгляду клопотання позивача від 06.02.2023 року, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача від 06.02.2023 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам та перелік варіантів цільового призначення земельних ділянок, які передаються порядку безоплатної визначено ст. 121 Земельного кодексу України. Серед даного переліку відсутня земельна ділянка з таким цільовим призначенням як «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Беручи до уваги зазначене, така ділянка не може бути отримана в порядку безоплатної приватизації. В зв`язку з цим і не підлягає до застосування порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, який встановлений ст. 118 ЗК України. Отже, враховуючи вищенаведене, земельні ділянки на яких розміщені господарські будівлі та споруди (корівник, телятник, свинарник, тощо) можна передати фізичній особі лише на умовах оренди». Крім того, встановлено, що Божедарівська селищна рада набула у власність вказану земельну ділянку відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності. Згідно з цим законом до ч. 3 ст. 83 ЗК України були внесені зміни, відповідно до яких земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність. Нерухоме майно позивача знаходиться на земельній ділянці площею 4.628 га, кадастровий номер 1222083000:01:001:0709, цільове призначення: Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що знаходиться адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район Божедарівська селищна рада. Отримання земельної ділянки земельної ділянки на правах безоплатної приватизації у розмірах, що значно перевищують площу належної позивачу будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст.134, 135 ЗК України. Відповідно до 4.4.1,2 ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону. Також, отримання такої земельної ділянки на правах безоплатної приватизації не відповідає інтересам територіальної громади, призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету за надання у користування земельної ділянки у більшому розмірі, який би можна було встановити під час торгів. Крім того, хочу зауважити, комісією з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природнього середовища Божедарівської селищної ради прийнято рішення про відмову у наданні земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, оскільки вказане може призвести до настання надзвичайних ситуацій, пов`язаних із забезпеченням продовольчої безпеки в умовах дії воєнного стану, відповідно до Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується. Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Божедарівської селищної ради з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки к власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Божедарівської селищної ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області із земель комунальної власності. У заяві також зазначено, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури за адресою: АДРЕСА_2 (лятера Г-1 тваринницька будівля, ІІІ вугильний майданчик, ІV вугильний майданчик). Будівлі та споруди належать на правах приватної власності позивачу , реєстраційний номер об`кта нерухомого майна 2426498712220. До клопотання позивач додала: - копію паспорту; - копію ідентифікаційного коду; - графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; - копія витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно. Листом від 01.03.2023 року 3 272/02-12 «Щодо надання інформації» відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначивши, що така ділянка не може бути отримана в порядку безоплатної приватизації, оскільки не підлягає до застосування порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, встановлений ст. 118 Земельного кодексу України. Позивачка вважає протиправними дії відповідача щодо не надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно з ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п.«б», ч.1 ст.81 Земельного кодексу України). За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до вимог частин 1-3 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п.«б» ч.1 ст.121 ЗКУ). Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 Земельного кодексу України. Згідно з частинами 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз наведених норм чинного законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нормами ЗКУ встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Зокрема: 1) для отримання земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається із клопотанням, яке повинно відповідати встановленим вимогам, та до клопотання повинні бути долучені необхідні документи (графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, погодження землекористувача, якщо земельну ділянку необхідно вилучити у попереднього землекористувача); 2) клопотання для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до відповідних органів державної влади чи місцевого самоврядування; 3) уповноважений орган повинен розглянути клопотання у місячний строк; 4) за результатами розгляду орган приймає одне з відповідних рішень: про надання дозволу чи відмову у його наданні; 5) відмова у наданні дозволу може бути лише у випадку, передбаченому у частині сьомій статті 118 ЗК України Матеріалами справи підтверджується, що станом на день розгляду справи відповідач не прийняв рішення стосовно клопотання позивача від 06.02.2023 року саме на сесії Божедарівської селищної ради. Докази протилежного матеріали справи не містять (відповідач суду не надав). Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету (ст.59 ЗУ №280/97-ВР). Таким чином, відповідач повинен прийняти рішення по заяві позивачки виключно на пленарному засіданні селищної ради, чого, зокрема, зроблено не було. При цьому, Лист відповідача від 01.03.2023 року №272/02-12 не є рішенням селищної ради стосовно розгляду заяви позивачки. Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до частини 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок». Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення відповідача, яке прийнято на сесії ради, стосовно задоволення клопотання позивача або про відмову у задоволенні клопотання позивача. Водночас, відповідачем не надано суду пояснень з цього приводу. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача. Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі, тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про звільнення відповідної ради від обов`язку розглянути питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Згідно із абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Проте цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17). Аналіз положень абзацу 3 частини 7 статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права. Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення. Відтак. якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу. Частина 6 статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України. Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні. Також чстиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу. Аналогічну позицію займає і Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 17.12.2018 року по справі №509/4156/15-а. Враховуючи відсутність рішення відповідача з приводу клопотання позивача, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки відсутні докази, які б підтверджували поважність причин та умов порушення вказаного вище строку розгляду клопотання позивачки. Таким чином відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо розгляду клопотання позивачки від 06.02.2023 року. Слід зазначити, що в силу п.п.5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. При цьому, положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом. На всій території України запроваджено воєнний стан з 24.02.2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, який затверджено законом України від 24.02.2022 року № 2101-IX. Позивачка є власником комплексу приміщень тваринницької будівлі, силосховища за адресою: АДРЕСА_2 (літера Г-1 тваринницька будівля, ІІІ вугильний майданчик, ІV вугильний майданчик). Будівлі та споруди належать на правах приватної власності позивачці, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2426498712220., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Тому позивачка праві отримати дозвіл на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану. Враховуючи встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача з приводу не розгляду клопотання позивачки від 06.02.2023 року, то ефективним способом захисту порушених прав позивачки є зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивачки від 06.02.2023 року. Згідно із правовою позицією, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.03.2021 року у справі №199/3323/19 триваюче правопорушення (бездіяльність) це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючи правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії (бездіяльність) безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. За вказаних обставин, враховуючи те, що відповідач не прийняв на сесії рішення стосовно заяви позивача, то це свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, отже допустив протиправну бездіяльність, тобто вчинив триваюче правопорушення, а тому строк звернення з позовом до суду позивачем не пропущено. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Виходячи з результатів апеляційного перегляду, не підлягають розподілу судові витрати у справі. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 06.03.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова