Постанова 4824 № 754/14256/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2024року місто Київ Справа № 754/14256/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6981/24 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Желепи О. В., суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року (ухвалене у складі судді Саламон О. Б., повне рішення складено 14 грудня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ВСТАНОВИВ ОСОБА_3 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн00 к.щомісячно, на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття. Позов обґрунтовувала тим, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у 2013 році укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На даний час діти проживають з матір`ю, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча є працездатним, отримує систематичний дохід, має у власності нерухоме майно. Вказувала, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки щодо утримання дітей, у зв`язку з чим вимушена звертатись до суду з вказаним позовом. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 272 грн прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 06 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 833 грн прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 06 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущенонегайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. Стягнутоз ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 15 січня 2024 року подав безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року змінити та ухвалити: - стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 300 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття; - стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 600 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Вказує, що суд першої інстанції зазначив, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, однак суд не звернув увагу, що доходи позивача не дозволяють йому сплачувати аліменти у визначеному розмірі, а визначений розмір ставить відповідача у скрутне становище. Зазначає, що відповідач перераховує аліменти на утримання дітей лише завдяки допомозі своїх батьків. Так 17 липня 2023 року, 24 серпня 2023 року, 26 вересня 2023 року, 21 жовтня 2023 року відповідачем перераховано аліменти по 2 750 грн, щомісячно, що є навіть більшим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того вказує, що за п`ять місяців (серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року) відповідачем отримано дохід у розмірі 26 674 грн 23 к., тобто середній розмір доходу за п`ять місяців складає 5 334 грн 85 к. На підтвердження вказаних обставин до апеляційної скарги долучено довідку про доходи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року відкрито провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 24 січня 2024 року позивач подала безпосередньо до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року залишити без змін. Крім того просить відмовити відповідачу в задоволені клопотання про долучення нових доказів. У відзиві зазначає, що позивач сама несе витрати на утримання дітей, оплату дитячого садка, школи, на розвиток та навчання дітей. Крім того позивач з дітьми орендують житло, в той час як у відповідача є власна квартира. Вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а відповідач приховує свої доходи та не має бажання сплачувати аліменти в достатньому для життя дітей розмірі. Зазначає, що у відповідача не має можливості сплачувати аліменти, однак у нього є можливість оплачувати послуги адвоката. Так відповідач несе до сьогодні витрати в даній справі на адвоката, поніс витрати на сплату судового збору в суд першої інстанції в сумі 1073,60 грн., поніс витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1610, 40 грн., поніс і продовжує нести витрати на адвоката в двох інших судових справах про розлучення. Вказані обставини лише підтверджують дійсне ставлення відповідача до дітей. Посилається на те, що відповідач побудував доказування в частині, що йому допомагають батьки, на основі припущень, адже матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження вказаних обставин, а представник відповідача в судовому засіданні в суді першої інтенції вказував, що батьки відповідача є непрацездатними. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідачем до апеляційної скраги долучено довідку про працевлаштування, а також довідку про доходи за період з серпня 2023 року по грудень 2023 року, які він просить долучити до матеріалів справи. Вказує, що вказані документи не могли бути подані до суду першої інтенції, оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції вони ще не існували. Однак вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки довідка про працевлаштування відповідача вже наявна в матеріалах справи, а довідка про доходи відповідача за період з серпня 2023 року по грудень 2023 року дублює інформацію з довідки про доходи, що вже міститься в матеріалах справи, крім того відповідач не навів жодного аргументу як нова довідка про доходи змінює обставини справи та як впливає на її вирішення. Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу долучено клопотання про витребування доказів, а саме витребування у АБ КБ «ПриватБанк» виписки про рух коштів по рахункам відповідача, за період з 01 січня 2023 року по дату надання інформації, а також суми та дати зарахування грошових коштів на рахунок відповідача. В обґрунтування клопотання позивач вказує, що у зв`язку з аргументами апеляційної скарги у неї виникла необхідність для їх спростування, а також їй стало відомо що відповідач отримує доходи по 15 000 грн. Зазначає, що така інформація має суттєве значення для справи, так як буде доказом того чи має відповідач доходи, в тому числі з інших місць роботи, ніж він зазначав, враховуючи і неофіційні, та чи дійсно він перебуває на межі виживання, як зазначає в апеляційній скарзі. Колегія суддів дослідивши матеріали справи та доводи клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. Факт наявності або відсутності у відповідача відкритих рахунків у банківських установах, а також кількість розміщених на цих рахунках коштів не свідчить про розмір доходу відповідача. Окрім того, таке клопотання позивачем у суді першої інстанції не заявлялось. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Як визначено ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції вважав встановленим, що сторони від спільного проживання мають малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дітипроживають з позивачем та перебувають на її утриманні. У спростування викладених обставин будь-яких доказів відповідачем суду не надано. Вирішуючи спір та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що доцільно визначити розмір аліментів на утримання дітей в твердій грошовій сумі з урахуванням потреб дітей і можливостей батька, та стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дітей аліменти у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону. Статтею 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей. Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права і обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання. Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, законодавством чітко визначено обов`язок обох батьків утримувати дітей. Судом встановлено, що діти сторін проживають разом з матір`ю. ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно зобов`язаний утримувати та матеріально забезпечувати своїх дітей, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто. Відповідач у апеляційній скарзі фактично не оспорює висновки суду щодо обов`язку зі сплати аліментів на утримання дітей, однак категорично не погоджується з визначеним судом розміром. Нормами ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Разом з тим, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Положеннями ст. 182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Скаржник на підтвердження скрутного матеріального становища та неможливості сплачувати аліменти надав до суду першої інстанції довідку з ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» про працевлаштування та про доходи, з якої вбачається що відповідач працює у ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» з 11.08.2023 на посаді продавця-консультанта. Дохід відповідача на вказаному місці роботи з серпня 2023 року по жовтень 2023 року склав 11 568 грн 05 к. Суд першої інстанції вірно не взяв вказану довідку, як достовірний доказ доходів відповідача, оскільки мінімальний розмір заробітної плати в 2023 році складав 6700 грн. на місяць. Таким чином, зазначений в довідці дохід за три місяці свідчить про те, що відповідач працевлаштований на неповну зайнятість в серпні, вересні та жовтні 2023 року та отримав заробітну плату за відпрацьовані години. Крім того, відповідач надав лише довідку про доходи за серпень-жовтень 2023 року наданої підприємством, разом з тим будь-яких довідок про наявні доходи до серпня 2023 року відповідачем не надано і матеріали справи не містять. Такі обставини свідчать про вибірковість наданих доказів. Встановити реальний дохід відповідача за такої процесуальної поведінки відповідача не можливо, тому доводи скаржника про скрутний матеріальний стан, суд відхиляє через недоведеність такої обставини.Саме відповідач мав довести неможливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі, та надати такі докази, які б безаперечно свідчили про обставини на які посилається відповідач. При цьому, тимчасове нестабільне фінансове та матеріальне забезпечення відповідача не може свідчити про відсутність можливості надання утримання малолітнім дітям та про його матеріальний стан (матеріальну забезпеченість) взагалі. Апеляційний суд звертає увагу, що спір в даній справі перш за все стосується прав неповнолітніх дітей. Сукупний розмір аліментів на двох дітей, що стягнутий судом складає суму 5105 грн. Осановними засадами цивільного судочинства є розумність, справедливість та добросовісність. Задоволення апеляційної скарги відповідача та зменшення вказаного розміру аліментів, призведе до порушення принципу рівності обов`язків батьків утримувати дітей, та призведе до покладення основного тягаря щодо забезпечвення дітей лише на позивача. Тобто, задоволення апеляційної скаги відповідача та зменшення розміру присуджених аліментів на двох неповнолітніх дітей на переконання суду не буде відповідати найкращим інтересам дітей та загальним принципам цивільного судочинства та фактично звільнить батька від своїх прямих обов`язків утримувати неповнолітніх дітей. Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини. Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей. Тому апеляційний суд вважає, що визначений місцевим судом розмір аліментів є мінімальним розміром, який з урахуванням коштів, які мати буде заробляти та витрачати на дітей в такому ж розмірі, зможе забезпечити гармонійний розвиток двох неповнолітніх дітей. Підстав для зменшення розміру аліментів до 1 300 грн та 1 600 грн апеляційний суд не вбачає. Аліменти у визначеному районним судом розмірі є помірною сумою, не завищеною в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дітей тощо, а також такий розмір не може бути визнаний надто обтяжливим для відповідача. Також апеляційний суд повністю погоджується з твердженням місцевого суду, що відповідачем не наданодоказівперебування на його утримані інших осіб, також матеріали справи не містять доказів непрацездатностіостаннього, ОСОБА_2 є фізично здоровий, працездатний, може працювати та сплачувати аліменти на утримання дітей, а визначена судом першо інстанції сума на утримання двох дітей не є завищено, а є мінімальною. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та правильність ухвалення судового рішення не впливають. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в частині визначення розміру аліментів має бути залишено без змін. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 268, 367,368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України Повний текст постанови складено 13 березня 2024року. Суддя-доповідач О. В. Желепа Судді О. Ф. Мазурик О. В. Немировська