Постанова 4824 № 754/7826/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/7826/22 Головуючий у суді І інстанції: Зотько Т.А. провадження №22-ц/824/3395/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., секретар судового засідання: Максимук Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Філоненко Яни В`ячеславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року позивач звернувся з вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що позивачу на праві приватної власності належить будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , в якому проживали орендарі. 23.09.2019 року відповідачка ОСОБА_1 вигнала орендарів позивача з вказаного будинку та вселила інших орендарів, неправдиво представившись його дружиною, хоча шлюб між ними було розірвано у 2015 році. Відповідно до договору оренди приміщення №050320 від 05 березня 2020 року, орендар ОСОБА_3 здійснила переказ орендної плати відповідачці на її банківську картку. У зв`язку з чим, за заявою позивача було відкрито кримінальне провадження № 12020115210000076 від 24.08.2020 року. З даних матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 перерахувала на картку відповідачки гроші у такому порядку: березень-квітень = (22000*2) 44 000грн; травень-червень = (30 000*2) 60 000 грн. При підписанні договору оренди була сплачена залогова сума в розмірі 50 000 грн. Таким чином, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 суму у розмірі 154 000 грн. Крім того, у будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідачка вкрала Централь сигналізації вартістю 22 237,00 грн, що підтверджують написаною власноруч представником відповідачки - адвокатом Філоненко Я.В. заявою, зі змісту якої вбачається, що вона надасть позивачу пристрій Аякс, якщо він не претендуватиме на квартиру АДРЕСА_2 , власником 1/2 частки він є. Отже, у зв`язку з зазначеним, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 понесену ним матеріальну шкоду у загальному розмірі 176 237,00 грн. Також, позивач просив стягнути моральну шкоду, спричинену протиправними діями відповідачки, оскільки за весь період протягом якого позивач намагається поновити свої порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. В наслідок чого, організм позивача послабився і він захворів на COVID-19 та був змушений купувати ліки при лікуванні корона вірусу у Київській клінічній лікарні №4, в якій позивач перебував на стаціонарі з 20.10.2021 року по 03.11.2021 року. Всього було придбано ліків на суму 4 399,72 грн. Внаслідок протиправних дій відповідачки, позивачем були понесені значні моральні втрати, які позбавили його можливості реалізації свої звичок та бажань, які він міг би реалізувати. Враховуючи наявність психологічно-травмуючого фактору внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , позивач просить суд стягнути з відповідачки моральну шкоду у розмірі 104 399,72 грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 52 000 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 807,00 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, 15 грудня 2023 року адвокат Філоненко Яна В`ячеславівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви. Також просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 15 000 грн, а також сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4212 грн. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції прийняв до уваги неналежні докази, а саме договір оренди не наданий в оригіналі, позивач не ставив питання щодо його витребування у осіб у яких на його думку цей договір знаходиться. Відповідачем зазначалось, як у відзиві так і в судовому засіданні, що її невідомо про підписання такого договору, сам позивач стверджував, що можливо такий договір підписаний через електронну пошту, оскільки відповідач знаходилась за кордоном. Вважає, що задовольняючи позов суд першої інстанції неправомірно поклав на відповідача спростовувати недійсність договору оренди, взяв до увагу невідому ксерокопію надану позивачем, який не зміг пояснити яким чином укладався договір і як відбувалися оплати по даному Договору. При дослідженні доказів позивач вказав, оригінал відсутній, тому суд не міг навіть звірити копію. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що позивач подав клопотання про витребування доказів щодо перерахування коштів по спірному договору оренди, проте в матеріалах справи наявна відповідь банківської установи, яка вказала, що будь-яких платежів від ОСОБА_3 у період з жовтня 2019 року по червень 2020 року дії спірного договору не надходили. У матеріалах справи відсутні також докази, що скаржниця отримувала будь-які кошти від ОСОБА_4 .. Вважає, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Суд першої інстанції не взяв до уваги що у даних правовідносинах відсутні докази виконання умов договору. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача витрат на професійну юридичну допомогу вказувала на те, що позивач подав до суду позов на 3-4 аркушах підписаний самостійно, надалі виключно сам приймав участь в судах, суд постійно роз`ясняв права та вказував на порушення стадії подання доказів чи заяв. Представник відповідача вважає поданий в матеріали справи про надання юридичної допомоги є штучним, адже 4 сторінки позову не можуть коштувати 10 000 грн стягнуті судом на правову допомогу, також відсутні докази того, що позивач перерахував кошти адвокату чи юристу за складання документів чи вчинення інших дій, не надано розрахунок з чого складається сума юридичних послуг наданих позивачу. В свою чергу представник скаржника складав всі процесуальні документи за своїм підписом, майже рік брав участь у судових засіданнях, надав розрахунок витраченого часу та факт оплати і суд стягнув лише 10 000 грн і також безпідставно стягнув ще з скаржниці за штучно створені юридичні послуги надані позивачу, жодного разу адвокат чи юрист зі сторони позивача не приймав участь у судових засіданнях. Також не погодившись з вказаним судовим рішенням, 25 грудня 2023 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та увалити нове судове рішення, яким позовні задовольнити в повному обсязі. Просив також судові витрати пов`язані з правовою допомогою відповідачки ОСОБА_1 залишити без задоволення. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції помилково погодився з бездоказовими висловлюваннями представника відповідача у відзиві на позовну заяву і не взяла до уваги докази, які позивач подав разом з позовною заявою. Вказував, що позивач в суді першої інстанції неодноразово наголошував, що садовий будинок АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 є не житловим приміщенням. Орендна плата провадилася за житлове приміщення, яким є садовий будинок АДРЕСА_4 є літньою кухнею не заперечувалося представником відповідача. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що сторона відповідача не надала суду першої інстанції доказ того, що заставна сума 50 000 грн не є законним прибутком для ОСОБА_1 .. Відповідачка не повернула ці гроші орендарю. Вказував, що сторона відповідача не спростувала той факт, що заставна сума у розмірі 50 000 грн було незаконно присвоєно відповідачкою ОСОБА_1 .. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував на безпідставність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки на переконання позивача, ним було подано належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. 01 лютого 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача від позивача ОСОБА_2 , в якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 та апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачка без відповідної правової підстави та без згоди позивача уклала договір оренди двох житлових приміщень, які складаються з 6-ти кімнат і прилеглої ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , разом з предметами домашнього вжитку та меблями не тільки на належну їй на праві власності частину нерухомого майна, а й на частину, що належить позивачу, а саме садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується умовами договору оренди, а відтак суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину сплачених ОСОБА_3 за договором оренди на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 52 000,00 грн, тобто за оренду належної на праві власності позивачу частини нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Відмовляючи у в частині стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми у розмірі 50 000 грн, яка була сплачена ОСОБА_3 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що вказана сума за умовами договору підлягає поверненню орендарю за умови виконання умов договору. Як зазначив суду позивач, він при виїзді родини ОСОБА_3 вказану суму останній не повертав, а відтак суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для її відшкодування відповідачкою на користь позивача. Відмовляючи у відшкодуванні шкоди у розмірі 22 237 грн вартості центральної сигналізації Аякс, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано суду належних доказів, що підтверджували б вартість безпосередньо самої центральної сигналізації Аякс у розмірі 22 237 грн окремо від складових вказаної сигналізації та монтажних робіт при її встановленні. Також позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження його пояснень, що вказана центральна сигналізації Аякс не є замінною та у випадку її вилучення, підлягає демонтажу вся система сигналізації, встановлена у будинку. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на придбання ліків, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять достатньої необхідності доказів на доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та станом здоров`я позивача і перенесеними ним захворюваннями, клопотання про призначення судової-психологічної експертизи позивачем не заявлялось, відтак суд першої інстанції не вбачав передбачених законом підстав для задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог про стягнення на його користь моральної шкоди у визначеному ним розмірі. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, зазначена норма передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлено, що садовий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 (а.с. 6). Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.11.2015 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 8). Відповідно до копії договору оренди приміщення №050320 від 05.03.2020 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , предметом договору є два житлових приміщення, які складаються з 6-ти кімнат і прилеглої ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , разом з предметами домашнього вжитку та меблями (а.с. 9). Відповідно до п. 3.3 вказаного договору при підписанні договору орендар вносить першу орендну передоплату 22 000 грн, та заставну суму у розмірі 50 000 грн. Заставна сума повертається орендарю при здачі будинку орендодавцю та при виконанні всіх умов цього договору (а.с. 9 зв.). Відповідно до розрахунку вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт по облаштуванню системою охоронної сигналізації за адресою АДРЕСА_1 , загальна вартість обладнання, матеріалів та робіт складає 22 237 грн (а.с. 11). В матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_6 - адвоката Філоненко Я.В., зі змісту якої вбачається, що у випадку надання ОСОБА_2 заяви в якій він зобов`язується не вчиняти дій щодо вселення у квартиру АДРЕСА_2 , остання зобов`язувалась надати пристрій - сигналізація Ajax (а.с. 12). Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 15.10.2020 року, свідок показала, що дійсно орендувала вищевказаний будинок та проживала у ньому до 12.06.2020, договір оренди був укладений між нею та відповідачкою ОСОБА_1 05.03.2020 року, після того, як вона дізналася, що власником орендованого приміщення є ОСОБА_2 , то на його вимогу з`їхала з родиною (а.с. 13-14). Разом з тим, з наданих позивачем у судовому засіданні суду першої інстанції пояснень вбачається, що у червні 2020 року йому стало відомо про проживання у будинку орендарів та вказав, що по червень орендарі платили відповідачці ОСОБА_1 , а з липня вже платили ОСОБА_2 .. Відповідно до наданої позивачем медичної довідки вбачається, що останній з 20.10.2021 по 03.11.2021 року перебував на лікарняному, у зв`язку з захворюванням на коронавірусну хворобу COVID-19 (а.с. 16-18). Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду від 22 березня 2023 року витребувано від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» інформацію, щодо загального обсягу надходження коштів, перерахованих ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 06.03.2012 Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві) на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) в період часу з жовтня 2019 року по червень 2020 року, включно (а.с. 67). 27 квітня 2023 року до суду першої інстанції на виконання вищевказаної ухвали АТ КБ «ПриватБанк» повідомив суд про те, що відсутні надходження коштів, перерахованих ОСОБА_3 на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 за запитуваний період часу з жовтня 2019 року по червень 2020 року включно (а.с. 93-94). З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки суд повно та всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють. Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката Філоненко Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 .. Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги копію договору оренди, однак не перевірив його в оригіналі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки даний договір оренди в судовому порядку не оскаржений, тому у суду відсутні підстави вважати, що такий договір є недійсним. Крім того факт його існування, підтвердила орендар ОСОБА_3 в поясненнях наданих поліції. Відповідно до протоколу допиту свідка від 15.10.2020 року ОСОБА_3 показала, що оскільки на момент укладання договору оренди ОСОБА_1 знаходилась за межами України, тому договір оренди був укладений за допомогою мережі інтернет (а.с. 14). Доводи апеляційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію про відсутність надходження коштів ОСОБА_3 на картковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , а тому відсутні докази, що остання отримувала будь-які кошти від ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки плата за орендоване приміщення могло відбуватися, як у готівковій формі так і шляхом перерахунку кошті на інші банківські рахунки. Суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами договору оренди не вбачається конкретизований спосіб сплати коштів за оренду житлових приміщень. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінку тим обставинам, що майно сторін є спільним, та два житлових будинка зареєстровані як на позивача так і на відповідача, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки з оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції врахував, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який надалі рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.11.2015 року було розірвано, у зв`язку з чим прийшов до часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь В.А. 1/2 частину сплачених ОСОБА_3 за договором оренди на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 52 000 грн, тобто за оренду належної на праві власності позивачу частини нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну юридичну допомогу, оскільки позивачем не надано доказів перерахування коштів адвокату за складання документів чи вчинення інших дій, не надано розрахунку з чого складається сума юридичних послуг, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія квитанції № 9Т32-М8М5-НАКР-8ВА3 від 31.03.2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 перерахував на рахунок адвоката Шибаєва О.В. загальну суму у розмірі 18 000 грн, призначення платежу зазначено: договір від 12.02.2023 про надання правової допомоги (а.с. 85). Що стосується твердження представника відповідача про те, що позивачем не надано розрахунку з чого складається сума юридичних послуг, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься рахунок-фактура (детальний опис робіт) від 31.03.2023 року, з якого вбачається надані адвокатом Шибаєвим О.Б. позивачу ОСОБА_2 юридичні послуги, а саме у вигляді: консультації та аналізу документів, аналізу та зауваження у позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, аналіз та зауваження у заяві про забезпечення позову (накладення арешту на майно), аналіз та зауваження у клопотанні про витребування доказів з карткового рахунку, аналіз та зауваження у відповіді на відзив, складання клопотання про стягнення з відповідача послуги адвоката. У вказаному розрахунку зазначено, що вартість 1 години адвоката становить 2000 грн, загальна вартість яка була надана адвокатом позивачу становить 18 000 грн (а.с. 84). Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з дотриманням визначеного частиною 4 статті 137 ЦПК України принципу співмірності, про зменшення витрат на правову допомогу, що підлягали стягнення з 18 000 грн до 10 000 грн. Інші доводи апеляційної скарги адвоката Філоненко Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача було порушено відповідачем. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції помилково погодився з бездоказовими висловлюваннями представника відповідача у відзиві на позовну заяву і не взяла до уваги докази, які позивач подав разом з позовною заявою, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки суд першої інстанції вірно встановивши обставин по справі та правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, та як наслідок дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що сторона відповідача не надала суду першої інстанції доказів того, що заставна сума 50 000 грн не є незаконним прибутком для ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав для її відшкодування відповідачкою на користь позивача, яка була сплачена орендарем ОСОБА_3 , оскільки вказана сума за умовами договору підлягає поверненню орендарю за умови не виконання умов договору. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки на переконання позивача, ним було подано належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відмовляючи позивачу у відшкодуванні моральної шкоди, на спричинення якої він посилався, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач, в силу покладеного на нього процесуального обов`язку, обумовленого статтею 81 ЦПК України, не надав доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. ст. 22, 23, 762, 1166 ЦК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Філоненко Яни В`ячеславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено «14» березня 2024 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник