Постанова Київський апеляційний суд № 362/5366/16-ц

Унікальний номер справи 362/5366/16-ц Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6633/2024 Головуючий у суді першої інстанції Кравченко Л.М. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 21 лютого 2024 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання: Авєлін А.О. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач Калинівська селищна рада розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2023 року, ухваленеу складі судді Кравченко Л.М., в приміщенні Васильківського міськрайонного суду Київської області, у с т а н о в и в : 31.10.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Плесецької сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. про визнання заповіту недійсним, мотивуючи вимоги тим, що 18.03.2005 її батькові - ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. 15.03.2016 її батьком - ОСОБА_3 було складено заповіт зареєстрований в реєстрі за № 26, посвідчений заступником сільського голови з питань діяльності виконавчого округу Плесецької сільської ради Васильківського району Київської області Дерій Т.В. Відповідно до цього заповіту її батько заповів частку житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер. З огляду на незадовільний стан здоров`я спадкодавця ОСОБА_1 вважає, що заповіт не відповідав волі її батька, оскільки у момент його складання, спадкодавець не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам почитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦКУ заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також якщо заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, такий заповіт є нікчемним. Ухвалою суду, постановленою з занесенням до протоколу судового засідання, до участі у справі залучено ОСОБА_4 в якості третьої особи, як особу на ім`я якої складено заповіт. Ухвалою суду від 15.02.2023 замінено відповідача у справі Плесецьку сільську раду Васильківського району Київської області її правонаступником Калинівською селищною радою. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, відмовлено. Не погоджуючись із рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції є поверхневими, судом залишено поза увагою низку обставин, доводів позивача та доказів, які наявні в матеріалах справи. Апелянт зауважує, що її батько ОСОБА_3 за 25 днів до смерті (яка настала внаслідок механічної асфіксії - повішання), склав заповіт на ОСОБА_4 , яка не належить до його родини та яка не була для нього близькою людиною. На думку апелянта, така обставина безумовно повинна враховуватися судом при ухваленні рішення у справі щодо визнання заповіту недійсним. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що ОСОБА_3 тривалий час хворів на важку форму діабету, переніс інсульт, що підтверджується копіями відповідних виписок з медичних карт. Судом витребовувалися медичні документи з різних медичних закладів де лікувався ОСОБА_3 . Разом з тим, судом не було надано оцінки документам, які були витребувані після проведення експертного висновку, яким суд мотивував своє рішення. Стан здоров`я ОСОБА_3 на момент складання заповіту був явно таким, що не дозволяв йому здійснювати розпорядження своїм майном, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними. Судом зроблені хибні висновки щодо наявності волі ОСОБА_3 на розпорядження своїм майном на користь ОСОБА_4 . Окрім того, суперечливі пояснення ОСОБА_4 вказують на неправдивість відомостей викладених у її заяві, яка міститься в матеріалах справи. На думку апелянта заповіт складено неуповноваженою особою. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування», до делегованих повноважень виконкому вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, а положення закону України «Про нотаріат», передбачено, що у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії - посвідчення заповітів, крім секретних. Таким чином, доводи позовної заяви про те, що заступник голови селищної ради не є посадовою особою, уповноважною на посвідчення заповіту є підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки заповіт складено особою, яка не мала на це права. З істотним порушенням складено і висновок судово-психіатричного експерта від 09.02.2018 № 92 відносно ОСОБА_3 . Діагноз, встановлений експертами, не відовідає чинній Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду. Суд, задовольняючи клопотання та призначаючи додаткову посмертну судово-психіатричну експертизи встановив істотні порушення нормативних та методичних вимог судово-психіатримчного експерта від 09.02.2018 №

92. Від відповідача, третіх осіб відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали подану апеляційну скаргу, з викладених підстав. Відповідач Калинівська селищна рада, треті особи, що не заявлять самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції не з`явились, про розгляд справи повідомлялись у відповідності до вимог закону, своїх представників на розгляд справи в суді апеляційної інстанції не направили. Суд апеляційної інстанції, на підставі положень частини другої статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності вказаних осіб, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 (а.с.65, 67 т.1). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.71 т.1). Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Спадкову справу було заведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко А.А. 30.05.2016 з заявою про прийняття спадщини за законом до вказаного приватного нотаріуса звернулась дочка померлого - ОСОБА_1 (позивач у справі), 31.05.2016 з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулась спадкоємиця за заповітом ОСОБА_4 (третя особа у справі) (а.с.62-82 т.1) Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.03.2005 зареєстрованим в реєстрі за № 2-902, частка житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 під номером чотири належить ОСОБА_3 (а.с.77 т.1). ОСОБА_3 15.03.2016 в с. Плесецьке Васильківського району Київської області склав заповіт, яким зробив розорядження на випадок його смерті, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 71, 77). Цей заповіт зроблений та посвідчений Дерій Т.В., заступником сільського голови з питань діяльності виконавчого органу Плесецької сільської ради Васильківського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за №

26. ОСОБА_1 вважає заповіт складений її батьком на ім`я ОСОБА_4 недійсним, нею пред`явлено позов до суду про визнання заповіту недійсним з різних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_3 у момент складання та підписання оспорюваного заповіту усвідомлював значення своїх дій, міг ними керувати. Суд дійшов висновку, що волевиявлення заповідача на складання заповіту було вільним і відповідало його внутрішній волі, заповіт було складено та посвідчено уповноваженою на те особою, а тому відсутні підстави для визнання такого заповіту недійсним. Враховуючи суб`єктний склад учасників даної справи, а саме те, що позов ОСОБА_1 пред`явлено до Калинівської селищної ради, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частині рішення суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до статей 1233, 1234, 1254 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Згідно статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу в момент вчинення правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України). За вимогами статей 51, 175 ЦПК України позивач визначає відповідача у справі. Суд не вправі з власної ініціативи і без клопотання позивача залучати до участі у справі співвідповідача чи замінювати неналежного відповідача. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)). У справі, яка переглядається, предметом спору є недійсність заповіту, вчиненого спадкодавцем ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 . Таким чином, у спосіб визнання заповіту недійсним позивачем фактично оспорюється право ОСОБА_4 , на спадкування за цим заповітом. Калинівська селищна рада (Плесецька сільська ради Васильківського району Київської області), заступник сільського голови Плесецької сільської ради Васильківського району Київської області Дерій Т.В., яка посвідчила оспорюваний заповіт, не є учасником спадкових правовідносин та не має особистої і безпосередньої заінтересованості в предметі спору, а також не представляє територіальну громаду при вчиненні нотаріальних дій. Відповідно до статей 1, 7, 9, 37 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за № 1298/20036, посадові особи органів місцевого самоврядування, на яких покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, входять у систему нотаріату та керуються у своїй діяльності Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Посвідчення заповітів є окремим видом нотаріальних дій, при вчиненні яких уповноважена на це посадова особа органу місцевого самоврядування діє від імені держави та не має права вчиняти нотаріальні дії в інтересах жодної із сторін правочину, на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені своїх чоловіка, дружини та інших родичів, а також на ім`я і від імені працівників даного виконавчого комітету, а також цього органу місцевого самоврядування. Отже, пред`явлення ОСОБА_1 позову до Плесецької сільскої ради Васильківського району Київської області, в подальшому замінену ухвалою суду від 15.02.2023 правонаступником Калинівською селищною радою не відповідає змісту права та характеру правовідносин, що виникли фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , на що суд першої інстанції уваги не звернув. Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі № 637/228/17 (провадження № 61-36198св18) зроблено висновок, що сільська рада не є належним відповідачем у справі про визнання заповіту недійсним та/або нікчемним. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 665/103/18 (провадження № 61-21199св19). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції не врахував, що дана юридична особа не є належним відповідачем за такими вимогами, оскільки не є стороною спірних правовідносин та прав позивача не порушувала, а особа, яка є спадкоємцем за оспорюваним заповітом - ОСОБА_4 , не залучена до участі у справі в якості відповідача, що є порушенням норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення. Незалучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості відповідача є порушенням норм процесуального права. Участь ОСОБА_4 у справі в якості третьої особи не свідчить про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд ухвалив рішення за позовом пред`явленим до неналежного відповідача, таке рішення не може бути залишено без змін, воно підлягає зміні (суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову), а саме суд апеляційної інстанції змінює лише мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та викладає мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови, саме через пред`явлення позову до належного відповідача, тобто суд фактично відмовляє у задоволенні позову, але з інших підстав. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права. У цьому зв`язку, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, однак оскаржуване рішення підлягає зміні лише в його мотивувальній частини, а в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову рішення суду першої інстанції залишається без змін, то відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської обасті від 15 листопада 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 14 березня 2024 року. Судді Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна