Постанова 4852 № 160/9823/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9823/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 р. (суддя Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі № 160/9823/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 22/2021 за результатами службової перевірки щодо оформлення Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 20.12.2002 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з порушенням вимог чинного законодавства, затверджений Начальником Амур-Нижньодніпровського РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області направити до Амур-Нижньодніпровського РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль Недійсні документи Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби інформацію про скасування висновку Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за результатами службової перевірки № 22/2021 щодо оформлення Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 20.12.2002 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з порушенням вимог чинного законодавства, затверджений Начальником Амур-Нижньодніпровського РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що процедурні порушення, які допущені відповідальним працівником Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, не свідчать про вчинення позивачкою протиправних дій з метою незаконного документування паспортом громадянина України. Позивачка вважає, що в силу ч.1 ст.8 Закону №2235-111 має право на набуття громадянства України, як особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України". Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено та не надано правової оцінки доказам, які підтверджують факт постійного місця проживання позивачки в Україні станом на дату проголошення незалежності України та станом на дату набрання чинності Законом України "Про громадянство України", а також факт відсутності громадянства "рф" станом на дату проголошення незалежності України. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу. ОСОБА_1 оскаржено до суду Висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 22/2021 за результатами службової перевірки щодо оформлення Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 20.12.2002 на її ім`я. Проте, за результатом службової перевірки "Про оформлення паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 з порушенням чинного законодавства" начальником відділу з питань паспортизації, реєстрації та еміграції Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС України в Дніпропетровській області складено Висновок № 349/2020, який затверджено директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 14 грудня 2020 р. (а.с.62-70). Відповідно до цього Висновку паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20.12.2022 Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 вважати оформленим з порушенням вимог законодавства України, пунктів 1,2,12,16,17 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ та пунктів 7,21 Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженої наказом МВС України від 17 серпня 1994 р. № 316 та таким, що відповідно до абзацу дев`ятого пункту 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302, є недійсним, підлягає вилученню, анулюванню та знищенню. Отже, предметом позову у справі є рішення, оформлене Висновком № 349/2020 від 14 грудня 2020 р. про визнання недійсним паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 20 грудня 2002 р. За результатом перевірки спірного Висновку суд першої інстанції дійшов висновку про його правомірність. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (Закон №5492) оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (Порядок № 302). Пунктом 108 (абз. 9) Порядку № 302 визначено, що паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства. Пунктом 109 Порядку № 302 передбачено, що у разі коли рішення про оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року прийнято працівником з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу або територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та в разі наявності підстав для визнання паспорта таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС. Висновки та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років. Як встановлено в ході проведеної службової перевірки, ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 20 грудня 2002 р. у зв?язку з обміном паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 , виданого 10.01.1984 у місті Семипалатинськ Республіки Казахстан. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 19.04.1991 міським бюро ЗАГС м. Семипалатинську 21, ОСОБА_1 після укладення шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_2 ". 05 грудня 2002 р. вона отримала паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_3 . Таким чином, 20 грудня 2002 р. позивачка, будучи громадянкою Російської Федерації, маючи прізвище " ОСОБА_2 " звернулась до Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за оформленням паспорта громадянина України на дівоче ім`я " ОСОБА_4 " та пред`явивши недійсний паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 , виданий 10.01.1984 у місті Семипалатинськ Республіки Казахстан. Такими діями позивачка умисно ввела в оману службових осіб Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, які, у свою чергу, не здійснили перевірку достовірності відомостей щодо заявниці ( ОСОБА_4 ), як це передбачено Інструкцією № 316, та документували її паспортом громадянина України за процедурою щодо осіб, перелік яких наведено у статті 3 Закону України "Про громадянство України" № 2235 (Закон № 2235). Так, наведеною нормою Закону № 2235 визначено, що громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Службовою перевіркою жодна із наведених обставин щодо позивачки не підтверджена, оскільки з 1988 року вона виїхала на навчання в Оренбургському політехнічному інституті після закінчення якого у 1994 році працювала на різних підприємствах на території Російської Федерації та мала зареєстроване місце проживання з 02.06.1993 під прізвищем ОСОБА_5 . В Україну позивачка приїхала у 2002 році і з 19.12.2002 по 11.06.2012 значилась зареєстрованою як ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а з 12.04.2013 - за адресою: АДРЕСА_2 . За даними ГУ ДМС України в Дніпропетровській області серед осіб, які пройшли процедуру встановлення належності до громадянства України або набули, прийняли громадянство України ОСОБА_6 не значиться, відомості про реєстрацію її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 відсутні, дозвіл на імміграцію не отримувала, посвідкою на постійне або тимчасове проживання в Україні не документованою не була. Встановлені під час службової перевірки обставини свідчать про те, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 був виданий 20.12.2002 Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з порушенням вимог законодавства, наслідком чого є визнання його недійсним, анулювання та знищення. Доводи апелянтки про те, що суд першої інстанції не дослідив докази, які підтверджують факт постійного місця її проживання в Україні станом на дату проголошення незалежності України та станом на дату набрання чинності Законом України "Про громадянство України" спростовуються наведеними вище документами. Обставина участі позивачки в процесі приватизації квартири АДРЕСА_3 не спростовує, а додатково підтверджує висновки службового розслідування, оскільки у заяві про приватизацію № 1341 від 5.09.96 членом сім`ї ОСОБА_7 зазначена ОСОБА_1 , тоді як остання з 19.04.1991 мала інше прізвище - " ОСОБА_2 ". Тобто, на території Російської Федерації позивачка з 1991 рік по 2002 рік навчалась, працювала та проживала як ОСОБА_3 , що підтверджується паспортом громадянина Російської Федерації, трудовою книжкою, дипломом про закінчення вищого навчального закладу, а на території України - як ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі заявлено клопотання про витребування у відповідача доказів - копію запиту Амур-Нижньодніпровського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області вих. №1210- 440/1210-199 від 12.10.2019 р., направленого до Генерального консульства рф в м. Харкові; копію відповіді Генерального консульства РФ в м. Харкові №7284 від 18.12.2019 р. на запит Амур-Нижньодніпровського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області вих. №1210-440/1210-199 від 12.10.2019 р. За приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Необхідність дослідження наведених доказів апелянтка обґрунтовує тим, що останні містять відомості щодо реєстрації місця її проживання в Україні станом на 24.08.1991 та станом на 13.11.1991, а також підтверджують відсутність у неї громадянства іншої держави станом на зазначені дати та реєстрацію на території "рф". Колегія суддів додатково звертає увагу, що належність позивачки до громадянства Російської Федерації станом на 20 грудня 2002 р. (отримання паспорту громадянина України) унеможливлює застосування процедури набуття громадянства відповідно до статті 3 Закону України "Про громадянство України", тому клопотання про витребування додаткових доказів задоволенню не підлягає. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 р. в адміністративній справі № 160/9823/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 12 березня 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Н.П. Баранник суддя О.О. Круговий