LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд367/7653/21

від 12.03.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Постанова Іменем України 12 березня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/3880/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Немировської О. В., за участю секретаря Марченка М. С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області про призначення експертизи від 24 січня 2023 року в складі судді Шестопалової Я. В. у цивільній справі №367/7653/21 Ірпінського міського суду Київської області за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою У С Т А Н О В И В: Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2023 року задоволено клопотання позивача та призначено у справі судову земельно-технічну експертизу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Як на підставу скасування ухвали ОСОБА_1 посилалася на те, що суд першої інстанції вирішив клопотання про призначення експертизи за її відсутності, чим фактично позбавив сторін у справі скористатися правами, що передбачені ст. 103 ЦПК України, а саме в частині обрання експертної установи та запропонування суду питань, які необхідно постановити експертам. Вказувала, що є безпідставними посилання суду на те, що сторони в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, оскільки це не підтверджується матеріалами справи. На думку скаржника, дана обставина в силу положень ст. 223 ЦПК України унеможливлювала проведення судового засідання 24.01.2023, яке підлягало відкладенню. Вказувала, що судом не вчинено жодних дій, які суддя зобов'язаний провести у відповідності до вимог ст. 197 ЦПК України. Вважала, що без визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, вирішення питання про призначення експертизи є передчасним. Також, як на підставу скасування ухвали суду посилалася на те, що суд в мотивувальній частині ухвали зазначив про необхідність призначення у справі судової лінгвістичної експертизи. Резюмувала, що допущення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ч. 3 та ч. 5 ст. 103 ЦПК України, ст. 189, 197, 223 ЦПК України призвело до помилкової ухвали про призначення експертизи та зупинення провадження у справі. За вказаних обставин просила скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24.01.2023 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній. Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Відповідачі: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідачів, які не з'явилися в судове засідання, і не направили своїх представників. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника ОСОБА_6 , перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для повного встановлення обставин справи та вирішення спору необхідні спеціальні знання. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним з наступних підстав. Як закріплено у ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується, зокрема, за допомогою доказування - одного із основоположних елементів правосуддя. Серед джерел доказів, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є висновок експерта. Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється статтями 103-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень,яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5). Зокрема, в ч. 1 ст. 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумнів щодо їх правильності. Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у справі є право ОСОБА_2 на вільне володіння та користування належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3210800000:01:093:0009 за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Так, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 просив усунути йому перешкоди щодо володіння та користування належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3210800000:01:093:0009 та зобов'язати відповідачів перенеси паркан відповідно до меж земельних ділянок його та відповідачів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що він є власником земельної ділянки, площею 0,0444 га, з кадастровим номером 3210800000:01:093:0009 за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Він виявив порушення його права відповідачами, земельні ділянки яких межують з його земельною ділянкою. За твердженнями позивача, порушення полягає в тому, що відповідачі здійснили зведення паркану між своїми земельними ділянками та його земельною ділянкою, а саме вони розмістили паркан за межами своїх земельних ділянок за рахунок, в середньому, 55 кв.м. його земельної ділянки. Таке призвело до протиправного зменшення належної йому на праві власності земельної ділянки та зробили неможливим доступ до її частини, чим створили перешкоди у здійсненні права користування частиною належної йому земельної ділянки. Таким чином, беручи до уваги обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, доведенню підлягає чи встановлений відповідачами паркан на частині земельної ділянки позивача та чи існують перешкоди позивачу в користуванні його власністю і можливість усунення таких перешкод, у разі їх наявності. Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваної ухвали судом призначено у справі земельно-технічну експертизу, на вирішення якої експертам поставлено наступні питання:

1. Чи відповідає фактичне розташування зведеного відповідачами паркану, межам їх земельних ділянок?

2. Чи було допущено порушення межі земельної ділянки позивача при зведенні відповідачами паркану, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, на земельну ділянку позивача з кадастровим номером 3210800000:01:093:0009?

3. Чи є технічна можливість, відповідно до вимог нормативно-правових актів, усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою позивача?

4. Які варіанти усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою позивача, відповідно до вимог нормативно-правових актів? Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність призначення у справі земельно-технічної експертизи, оскільки для правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції вирішив клопотання про призначення експертизи за відсутності ОСОБА_1 , чим позбавив її права на обрання експертної установи, в якій провести експертизу, та запропонувати питання суду, які необхідно поставити експертам не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки за приписами ч. 4 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. А за приписами ч. 3 ст. 103 ЦПК України, суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. При цьому, апеляційна скарга не містить доводів, які саме питання не враховано судом першої інстанції, які підлягали з'ясуванню експертом, на думку відповідача - скаржника. Отже, доводи апеляційної скарги про порушення судом положень ст. 103 ЦПК України не знайшли свого підтвердження. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом статті 197 ЦПК України, з огляду на таке. В частині другій статті 197 ЦПК України визначено питання, які має вирішити суд у підготовчому судовому засіданні, серед яких вирішення заяв та клопотань учасників справи, а також вирішення питань про призначення експертизи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 ЦПК України, суд відкладає підготовче судове засідання у випадку, коли питання, визначені ч. 2 ст. 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні. За приписами ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання. В судовому засіданні, яке відбулося 24.01.2023 судом першої інстанції вирішено питання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі. В матеріалах справи відсутня ухвала про закінчення підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду по суті. Сукупний аналіз наведеного вказує на те, що не вирішення судом першої інстанції всіх питань, які визначені ч. 2 ст. 197 ЦПК України, до постановлення оскаржуваної ухвали про призначення експертизи, не свідчить про порушення судом норм процесуального права та передчасність такої ухвали, як помилково вважає скаржник, оскільки підготовче провадження у справі не закінчено. Доводи апеляційної скарги про те, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд зазначив про необхідність призначення судової лінгвістичної експертизи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це фактично є технічною опискою, яка підлягає виправленню згідно вимог ст. 269 ЦПК України. Посилання в апеляційній скарзі, що суд допустив порушення вимог ст. 189 ЦПК України, якою визначено завдання та строк підготовчого провадження, не вказують на те, що суд неправильно вирішив питання про призначення судової земельно-технічної експертизи, а відтак такі посилання не заслуговують на увагу судової колегії. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції вирішив питання про призначення експертизи за відсутності сторін, але це не призвело до неправильного вирішення даного процесуального питання про призначення експертизи, оскільки для повного з'ясування всіх обставин справи та правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання, які здобуваються лише під час проведення відповідної експертизи. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що на час розгляду справи апеляційним судом, в матеріалах справи вже наявний Висновок судової земельно-технічної експертизи №1-09/11 від 09.11.2023, який надано за результатами проведення експертизи на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 24.01.2023 (а. с. 150-173). Після находження висновку експерта, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04.12.2023 відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а. с. 174). Та обставина, що на час розгляду судом апеляційної скарги в матеріалах справи вже наявний висновок експерта, виникла з тих підстав, що апеляційну скаргу на ухвалу суду ОСОБА_1 18.05.2023 було подано безпосередньо до апеляційного суду, на що Київським апеляційний судом 26.05.2023 витребувано матеріали даної справи, а 15.06.2023 отримано відповідь від Ірпінського міського суду Київської області про те, що матеріали справи направлено для проведення експертизи. Після проведення експертизи матеріали справи повернулися до Ірпінського міського суду Київської області та 01.02.2024 були передані до Київського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу суду від 24.01.2023. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 13 березня 2024 року. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»