Постанова 4824 № 759/6392/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2024 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 759/6392/23 номер провадження 22-ц/824/2451/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівМостової Г.І., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О., учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року /суддя Ул`яновська О.В./ у справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором позики зареєстрованого в реєстрі за №379 від 12.11.2021 у розмірі 91425 грн 00 коп., що еквівалентно станом на день звернення до суду 2500 доларів США 00 центів на користь ОСОБА_2 звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль «Skoda», модель FABIA, тип ТЗ: загальний легковий універсал - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір білий, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8041, 31.07.2013, який предметом застави за договором застави від 12.11.2021, посвідчений ПН КМНО Мошківською О.Л., зареєстрованого в реєстрі №380, шляхом продажу на публічних торгах згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також просив стягнути судовий збір з відповідача. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 28-35/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що разом з позовною заявою надано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 83184022 від 28.03.2023 року, зі змісту якого підтверджується здійснення позивачем реєстрації обтяження заставою предмета застави за № 29484318. Крім того з витягу вбачається, що єдиним обтяжувачем предмета застави є позивач, відповідно у позивача відсутній обов`язок повідомляти інших обтяжувачів. Позивач звертаючись до суду із вказаним позовом, обрав спосіб захисту свого права, шляхом звернення стягнення на предмет застави, оскільки стверджує, що відповідачем не виконано умови договору позики, що дає підстави вважати, що дані правовідносини є взаємозалежними один від одного та пов`язані між собою, а тому звернення стягнення на предмет застави, є похідним від виконання зобов`язання за договором позики. Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В рішенні суду зазначено, що позивачем в порушення ст.ст. 76-81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного факту, що не відповідає дійсності і призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення. ОСОБА_3 про розгляд справи поінформований належним чином, про що свідчить отримання судового повідомлення, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з задоволенням позовних вимог, на підставі наступного. Судом встановлено, що 12.11.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, який посвідчений ПН КМНО Мошківською О.Л., зареєстрованого в реєстрі №379, згідно умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 65000 грн 00 коп., що є еквівалентом 2500 доларів США, за курсом 1 долар 26,1022 гривень, а відповідач зобов`язався повернути позивачеві вказану позику 12.04.2022 (а.с. 6). 12.11.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу, який посвідчений ПН КМНО Мошківською О.Л., зареєстрованого в реєстрі №380, згідно умов якого відповідач з метою забезпечення повного виконання зобов`язання за договором позики від 12.11.2023, передає в заставу рухоме майно, а саме: «Skoda», модель FABIA, тип ТЗ: загальний легковий універсал - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір білий, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8041, 31.07.2013 (а.с. 8-11). Згідно п. 6 Договору застави, сторони дійшли згоди, що на строк дії цього договору предмет застави буде знаходитися у користуванні відповідача та зберігатися за адресою: АДРЕСА_1 , який також зобов`язався створити належні умови для його зберігання та експлуатації. Згідно п. 9 Договору застави, сторони дійшли згоди, що вартість предмета застави на момент укладення та підписання цього Договору застави складає 7200 грн 0 коп. Пунктами 17, 17.1 Договору застави передбачено, що позивач набуває право звернути стягнення на предмет застави, якщо на день визначений Основним зобов`язанням відповідач не поверне позивачу суму позики у повному обсязі. У п. 22 Договору застави, зазначено, що реалізація предмету застави здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України, в тому числі Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень. Вартість предмету застави, на який звертається стягнення у випадках, передбачених цим Договором, встановлюється відповідно до висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, кандидатура якого визначається заставодержателем. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказував, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Згідно ч. 3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту звернення стягнення на предмет застави з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести, що такий правочин було укладено і він не виконується відповідачем. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем в порушення ст.ст. 76-81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного факту. Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав. Тлумачення ст. 526 ЦК України свідчить про те, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу, а в даному випадку звернення стягнення на предмет застави, позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу договору позики у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. У матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченого договору позики від 20.11.2021 року /а.с. 6-7/ посвідчена адвокатом Мустіпан О.В., що свідчить про наявність у адвоката оригіналу договору, що було додатково підтверджено оглядом оригіналу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи. Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4) ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч. 1 ст. 589 ЦК України). Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно з ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Частиною першою ст. 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Статтею 3 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги. В матеріалах справи також міститься копія нотаріально посвідченого договору застави від 12.11.2021 р. /а.с. 8/, посвідчена адвокатом Мустіпан О.В., що свідчить про наявність у адвоката оригіналу договору, що також було додатково підтверджено шляхом огляду оригіналу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи. Позовна заява до суду подається у відповідності до ст. 175 ЦПК України та повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Частинами 2, 6 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи судом першої інстанції здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, копії доказів, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог засвідчені належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Отже, суд першої інстанції, постановляючи здійснювати розгляд справи без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, ухвалюючи заочне рішення, вважав достатнім обсяг доказів для прийняття рішення у справі, водночас, розглядаючи справу по суті, констатував недостатність доказів що підтверджують боргове зобов`язання, не навівши достатнього обґрунтування. У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Таким чином, обґрунтовуючи позицію відмови у задоволенні позову недостатністю доказів, всупереч наданим позивачем договорам, вважаючи, що вони не є тими доказами, які підтверджують наявність або відсутність боргового зобов`язання, суд першої інстанції, водночас, не був позбавлений можливості витребування оригіналів доказів, якщо мав сумніви в їх достовірності. Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що зобов`язання щодо повернення позики не виконані, позика забезпечена заставою, на яке в разі неповернення позики звертається стягнення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року - задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року - скасувати, постановивши нове рішення. Позов задовольнити. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором позики зареєстрованого в реєстрі за №379 від 12.11.2021 у сумі 91425 грн 00 коп., що еквівалентно станом на день звернення до суду 2500 доларів США на користь ОСОБА_2 звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль «Skoda», модель FABIA, тип ТЗ: загальний легковий універсал - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір білий, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8041, 31.07.2013 року, що предметом застави за договором застави від 12.11.2021, посвідчений ПН КМНО Мошківською О.Л., зареєстрованого в реєстрі №380, шляхом продажу на публічних торгах згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 1535, 94 гривень та в суді апеляційної інстанції 2303, 91 гривень. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: