Постанова 4824 № 761/21467/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2024 року місто Київ. Справа № 761/21467/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2128/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Желепи О.В., суддів: Немировської О.В., Євграфової Є.П. за участю секретаря судового засідання Рябошапка О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року (ухвалено у складі Фролової І.В., інформація щодо дати повного тексту відсутня) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитного договору припиненим ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитного договору припиненим. У своїй позовній заяві просив суд припинити дію договору №200378643 від 10.11.2015р., укладеного між громадянином ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський». Свою позовну заяву обґрунтував тим, що за умовамивищевказаного кредитного договору на ім`я Позивача була випущена картка з кредитним лімітом 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень. Листом від 20.05.2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» повідомив позивача про відступлення прав вимоги за Кредитним договором №200378643 від 10.11.2015 року на користь ТОВ «Плеяда». 12.06.2019 року Позивачем було отримано Довідку від ПАТ «Банк Михайлівський» (Ліквідація) про те, що станом на 11.06.2019 року заборгованість за кредитом становить 22 441,87 гривень. 16.07.2019 року Позивачем було повністю сплачено грошові кошти у розмірі 22 441,87 гривень на користь Банк Михайлівський , що підтверджується копією квитанції №1657-3810-5529-0348. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, яка набрала законної сили, вирішено: апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Господарського суду м. Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/11298/16 задовольнити; рішення Господарського суду м. Києва від 04 березня 2021 року у справі №910/11298/16 скасувати, в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій частині; застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов`язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2; визнати відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 до зазначеного договору факторингу; визнати недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року №1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»; зобов`язати ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2; визнати відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу №1 і №2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року №1 та додатках до нього. Як зазначено в Постанові Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 відступлення прав вимоги від ПАТ «Банк Михайлівський» на користь ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» мало місце бути 20 липня 2020 року. тобто вже після погашення своїх зобов`язань за кредитним договором №200378643 від 10.11.2015р. З врахуванням вищевикладеного, є не законними та не обґрунтованими вимоги TOВ «Діджи Фінанс» до гр. ОСОБА_1 , оскільки договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг, в зв`язку з чим є безпідставним покладення на позичальника, як споживача банківських послуг, ризику настання наслідків нікчемності правочину між його кредиторами, обов`язку повторного погашення заборгованості по одному й тому ж самому кредиту. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 11 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що під час вирішення справи та ухвалення рішення судом першої інстанції не наведено жодної норми матеріального права, яка була судом застосована в описовій частині спірного рішення під час ухвалення рішення. Вважає, що, оскільки ОСОБА_4 не був стороною по справі № 910/11298/16, його жодним чином не було сповіщено про визнання рішенням нікчемності договорів між ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Фінансова компанія «Фагот» та ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда», норма ч. 4 ст. 82 ЦПК України на позивача не поширюється. Зазначає, що доказів направлення ПАТ «Банк Михайлівський» повідомлення на адресу позивача про встановлення вищевказаних обставин, а також роз`яснення їх наслідків матеріали справи не містять. Вказує, що ані від ПАТ «Банк Михайлівький», ані від ТОВ «Діджи Фінанс» позивач не отримував повідомлення про зміну кредитора за спірним кредитним договором із ПАТ «Банк Михайлівський» на ТОВ «Діджи Фінанс». Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання належно повідомлені, причину неявки суду не повідомили. Вислухавши думку представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та позивачем було укладено Кредитний договір №200378643, за умовами якого ПАТ «Банк Михайлівський» відкрив на ім`я Позивача поточний рахунок операції, за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки з дебетно-кредитним порядком обслуговування; випустити на його ім`я платіжну картку, тип якої вказаний в ОП Заяви;позивачпогодився з тим, що складовою та невід`ємною частиною договору про картку будуть являтися Умови по картках та Тарифи по картках з якими він ознайомився повністю та згоден з їх змістом; прийняттям банком його заяви (оферти) про укладення договору про картку будуть дії банку по відкриттю йому рахунку картки; розмір ліміту буде встановлений банком самостійно на підставі відомостей, повідомлених банку. Так, на виконання вказаного вище Договору, на ім`я ОСОБА_1 була випущена картка з кредитним лімітом 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень. Листом від 20 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» повідомив позивача про відступлення прав вимоги за Кредитним договором №200378643 від 10.11.2015 року на користь ТОВ «Плеяда». 27 травня 2016 року Позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою, в якій просив надати реквізити на погашення заборгованості по кредитній картці, яка була відкрита 10.11.2015 року, рахунок НОМЕР_1 , для запобігання нарахування відсотків по даному кредиту. 10 червня 2019 року Позивач звернувся із заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з проханням надати реквізити по погашенню заборгованості по кредитній картці. 12 червня 2019 року Позивачем було отримано Довідку від ПАТ «Банк Михайлівський» (Ліквідація) про те, що станом на 11.06.2019 року заборгованість за кредитом становить 22 441,87 гривень. 16 липня 2019 року Позивачем було повністю сплачено грошові кошти у розмірі 22 441,87 гривень на користь Банк Михайлівський, що підтверджується копією квитанції №1657-3810-5529-0348. 03 січня 2020 року Позивачу була надана Довідка за вих.№згідно/00113 про те, що Банк не має можливості надати суму заборгованості, що обліковується в ЄОІС ФГВФО за кредитним договором №200378643 від 10.11.2015р., укладеним між Банком та ОСОБА_1 , оскільки Північним апеляційним господарським судом здійснюється розгляд справи №910/11298/16. Листом від 17 грудня 2019 року №41-036-21288 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив Позивача про те, що «....радимо позичальникам ПАТ «Банк Михайлівський» дочекатися рішення Верховного суду у даній справі, перш ніж погашати кредитну заборгованість». Також, листом від 24 березня 2021 року за №49-036-4175/21 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив Позивача про те, що «....всі питання стосовно умов виконання зобов`язань Вам належить вирішувати з новим кредитором - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 42649746). адреса: 04112. м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського. буд. 8». Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 єдиним законним кредитором по відступлених договорах ПАТ «Банк Михайлівський» визнано ТОВ «Діджи Фінанс». Відповідно до зазначеної постанови: -Застосовані наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. -Визнані відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. -Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». -Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. -Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, враховуючи висновки, до яких дійшов суд у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, ТОВ «Діджи Фінанс» є належним правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський». Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, враховуючи те що ТОВ «Діджи Фінанс» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором від 10 листопада 2015 № 200378643, укладеними між ПАТ «Банк Михайлівський» та позивачем, дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання вище зазначеного кредитного договору припиненим. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Подаючи позов та апеляційну скаргу, позивач посилався на те, що він виконав свої кредитні зобов`язання за договором , сплативши 16 липня 2019 року Банку Михайлівський 22 441, 8 грн., а тому не повинен нести ризики зміни кредитора про які йому не було повідомлено. Відповідно до ст. 559 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до довідки, виданої позивачу 12 червня 2019 року ПАТ Банк Михайлівський" станом на 12 червня 2019 року за кредитним договором від 20.11.2015 року за позивачем обліковується борг: сума простроченого боргу 22 441 грн. 87 коп., нараховані відсотки 30514 грн. 43 коп. (а.с.16) За таких обставин, за не доведеності позивачем сплати повної заборгованості з відсотками на користь будь-якого з кредиторів, у суду відсутні підстави для визнання припиненими зобов`язань за договором №200378643 від 10.11.2015 року. В разі пред`явлення вимог належним кредитором до позивача про стягнення заборгованості, останній має право доводити обставини, передбачені ст. 613 ЦК України, (прострочення кредитора), якщо такі стали причиною неналежного виконання грошового зобов`язання. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року в справі № 363/3686/18 (провадження № 61-3946св21) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) зроблено висновок, що: «підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору...»; «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті 997, 1008, 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. За таких обставин позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 753/2677/21 (провадження № 61-13008св22) зазначено, що: «вимоги про визнання припиненими кредитного та іпотечного договорів не підлягають задоволенню у зв`язку з обранням позивачами неналежного способу захисту». Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, суд не надав належну оцінку всім доказам, ухвалив рішення з не належним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. З огляду на те, що апеляційним судом змінюється лише мотивування, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 11 березня 2024 року. Головуючий О.В. Желепа Судді О.В. Немировська Є.П. Євграфова