Постанова Київський апеляційний суд № 372/2383/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023року місто Київ Справа № 372/2383/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6245/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Желепи О. В. суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф. за участю секретаря судового засідання Ковальової В. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року (ухвалене у складі судді Зінченко О. М., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання договорів іпотеки припиненими та скасування обтяжень нерухомого майна ВСТАНОВИВ У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до АТ «Сенс Банк», в якому просив визнати припиненими іпотечні договори та скасувати обтяження нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 02 серпня 2006 року між ним та Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено кредитний договір № 384/92/06-Ж, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в сумі 50 000 доларів США (п`ятдесят тисяч доларів США) 00 центів, зі сплатою 13% (тринадцять) процентів річних, з порядком повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів до 02 (другого) кожного місяця згідно з графіком погашення кредиту та кінцевим терміном повернення заборгованості до 01 серпня 2021 року включно на умовах, визначених цим Договором. Згідно з умовами п. 1.2. Договору кредиту, кредит було надано позивачеві для придбання ним нерухомого майна, яким є садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 134,9 кв. м, житловою площею 42,2 кв. м та земельна ділянка, на якій розташований будинок, за цією ж адресою, з цільовим призначенням для ведення садівництва, площею 0,117 га. 02 серпня 2006 року, для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за Договором кредиту, між позивачем та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено Іпотечний договір № 04/І-356, згідно якого предметом іпотеки було визначене нерухоме майно, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,117 га з цільовим призначенням для ведення садівництва на якій розташований будинок та яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, територія Обухівської міської ради. Договір іпотеки був забезпечений накладенням заборони на згаданий садовий будинок і земельну ділянку та засвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р., номер у реєстрі 3051 від 02.08.2006 року. Позивач вважає,що вказаний Договір іпотеки є похідним від Договору кредиту № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року, а тому він є чинним до припинення основного зобов`язання перед відповідачем за Договором кредиту, тобто до 01 серпня 2021 року включно. 22 січня 2008 року між позивачем та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору кредиту № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року. Крім того, 22 січня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено інший Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в сумі 227 250 (двісті двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 центів, зі сплатою 14,5% (чотирнадцять цілих та п`ять десятих) процентів річних за Кредитом та комісій, згідно з графіком зниження максимального ліміту заборгованості з 20 (двадцятого) числа кожного місяця та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15 січня 2018 року на умовах, визначених цим Договором. Для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії, того ж дня, 22 січня 2008 року, між позивачем та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено Іпотечний договір № 04/І-12, згідно якого предметом іпотеки було визначене нерухоме майно, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,117 га з цільовим призначенням для ведення садівництва на якій розташований будинок та яка знаходиться за адресою: Україна, Київська область, Обухівський район, територія Обухівської міської ради. Іпотечний договір № 04/І-12 від 22 січня 2008 року був забезпечений накладенням заборони на вищезгаданий садовий будинок і земельну ділянку та засвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р., номер у реєстрі

90. Позивач зазначав, що Іпотечний договір № 04/І-12 від 22 січня 2008 року є похідним від Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року, а тому він є чинним до припинення основного зобов`язання перед відповідачем за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії, тобто до 15 січня 2018 року. Крім того вказував, що за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року, спливли строки позовної давності, що свідчить про його припинення з інших підстав, встановлених законом. Посилався на те, щорішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.06.2021 року по справі № 372/2865/20, за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким у задоволенні позову було відмовлено з підстав недоведеності розміру заборгованості, проведення розрахунку заборгованості у доларах США за договором укладеним про надання кредиту в гривнях, відсутності доказів, що підтверджують звернення відповідача з письмовою заявою про видачу коштів та їх реальним отримання ОСОБА_1 у конкретній валюті та сумі, відсутності передавального акту про передачу прав та обов`язків від АКБ «Укрсоцбанк» за Кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року чи за іншим кредитним договором № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року до АТ «Альфа-Банк», а також зважаючи на те, що банк не підтвердив своє право чи право попередника на здійснення кредитування в іноземній валюті. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року позов задоволено. Визнаноприпиненим Іпотечний договір № 04/І-356, від 02 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за Договором кредиту №384/92/06-Ж, згідно якого предметом іпотеки було визначене нерухоме майно, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,117 га з цільовим призначенням для ведення садівництва на якій розташований будинок та яка знаходиться за адресою: Україна, Київська область, Обухівський район, територія Обухівської міської ради, та який був засвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р., реєстровий номер 3051 від 02.08.2006 року. Визнаноприпиненим Іпотечний договір № 04/І-12, від 22 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за Договором кредиту № 06-10/11 від 22 січня 2008 року, згідно якого предметом іпотеки було визначене нерухоме майно, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,117 га, що необхідна для його обслуговування і яка мала стати власністю Іпотекодавця у майбутньому та який був засвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р., реєстровий номер 90 від 22.01.2008 року. Скасованообтяження нерухомого майна ОСОБА_1 : -номер запису про іпотеку: 34848152 (спеціальний розділ); дата державної реєстрації: 08.02.2007 року; державний реєстратор Ковальчук Сергій Павлович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Підстава для державної реєстрації: повідомлення про реєстрацію іпотеки, серія та номер: 829/0407, виданий 02.08.2006, видавник АКБ «Укрсоцбанк»; Відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року - реєстраційний номер Іпотеки: 4471804 від 08.02.2007 року; об`єкт нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; -номер запису про обтяження: 34848209 (спеціальний розділ); дата державної реєстрації: 23.01.2008 року; державний реєстратор Ковальчук Сергій Павлович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Підстава для державної реєстрації: Договір іпотеки, серія та номер 90, виданий 22 січня 2008 року, видавник: Приватний нотаріус Обухівського РНО Щур Н.Р.; Вид обтяження: заборона на нерухоме майно; Відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року - Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 6441717 від 23.01.2008 року; -заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 4471056; зареєстровано: 08.02.2007 реєстратором: Приватний нотаріус Обухівського РНО Щур Н.Р.; підстава обтяження: договір іпотеки, 3051, 02.08.2006, Щур Н.Р. ; об`єкт обтяження: будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; -заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 4471155; зареєстровано: 08.02.2007 реєстратором: Приватний нотаріус Обухівського РНО Щур Н.Р.; підстава обтяження: договір іпотеки, 3051, 02.08.2006, Щур Н.Р. ; об`єкт обтяження: земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: б/н; -тип обтяження: іпотека, реєстраційний номер обтяження: 4471864; зареєстровано: 08.02.2007 реєстратором: Приватний нотаріус Обухівського РНО Щур Н.Р.; підстава обтяження: повідомлення про реєстрацію іпотеки, 832/0407, 02.08.2006, АКБ «Укрсоцбанк»; об`єкт обтяження: земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: б/н; строк виконання: 01.07.2021; -тип обтяження: іпотека, реєстраційний номер обтяження: 6441812; зареєстровано: 23.01.2008 реєстратором: Приватний нотаріус Обухівського РНО Щур Н.Р.; підстава обтяження: договір іпотеки, 90, 22.01.2008, Приватний нотаріус Обухівського РНО Щур Н.Р.; об`єкт обтяження: садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 15210867; строк виконання: 21.01.2018. Не погоджуючись з таким рішенням представник АТ «Сенс Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовної заяви відмовити. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що на Позачергових Загальних Зборах Акціонерів Акціонерного товариства «Альфа­Банк» прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи. Протоколом Загальних Зборів Акціонерів Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» № 2/2022 від 18.08.2022 року змінено найменування банку з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на найменування: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК». Відповідні зміни було внесено до Статуту товариства та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - Реєстр) 30.11.2022. Як вбачається з інформації, що міститься в Реєстрі станом на 12.12.2022 року щодо Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ідентифікаційний код юридичної особи 23494714 до Реєстру внесено запис про зміну найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Отже, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач (юридична особа з ідентифікаційним кодом 23494714) станом на 12.12.2022 року має найменування - Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,

100. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем зобов`язання за кредитним договором № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року та договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 06­10/11 від 22.01.2008 року не виконані, таким чином і зобов`язання за договором кредиту не припинено. Крім того, позивачем не надано доказів виконання ним зобов`язання за вказаними договорами в повному обсязі. Вказує, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.06.2021 року у справі № 372/2865/20 за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - у задоволенні позову відмовлено, з підстав ненаданням АТ «Альфа-Банк» первинних документів, а не з підстав їх відсутності. Судом не встановлено відсутності факту кредитного боргу та/або виконання Позивачем зобов`язань за кредитним договором перед Банком, що не заперечується і самим позивачем. Зазначає, що посилання на дане судове рішення або на визнання кредитних договорів не укладеними, як на підставу для задоволення позову в частині визнання припиненими іпотечних договорів - є необґрунтованим. Посилається на те, що суд першої інстанції помилково застосував положення ч. 6 ст. 36 Закону України«Про іпотеку», як підставу для припинення договорів іпотеки, оскільки Банк не набув право власності на предмет іпотеки, а тому і наслідки завершення позасудового врегулювання не наступили. Таким чином, норми ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» на дані правовідносини не поширюються та відсутні підстави для припинення договорів іпотеки і зняття пов`язаних з нею обтяжень. Данай позов є способом ухилення боржника від взятих на себе зобов`язань щодо повернення Банку кредитних коштів отриманих на придбання нерухомого майна, яке після його набуття у власність Позичальником передано в іпотеку АТ «Сенс Банк» для забезпечення виконання кредитних зобов`язань. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали. 10 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу поданий представником позивача адвокатом Корзаченко В. М., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року - без змін. Вказує, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованих і законних висновків про те, що на сьогодні основного зобов`язання ОСОБА_1 сплатити кредит на користь АТ «Сенс Банк» не існує і таким чином воно є припиненим у силу судового рішення про відмову у задоволені позову банку про стягнення коштів, а відтак іпотека також є припиненою на підставі ст. 17 ЗУ «Про Іпотеку». Зазначає, що на сьогодні відсутні правові підстави для перебування під обтяженням належного позивачеві нерухомого майна, оскільки ця вимога фактично є похідною від першої вимоги. У судовому засіданні 21 березня 2023 оку представник відповідача Гуйван І.В. доводи скарги підтримав. Представник позивача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Задовольняючи позовсуд першої інстанції вважав встановленим, що 02 серпня 2006 року між позивачем по справі та Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено кредитний договір № 384/92/06-Ж, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в сумі 50 000 доларів США (п`ятдесят тисяч доларів США) 00 центів, зі сплатою 13% (тринадцять) процентів річних, з порядком повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів до 02 (другого) кожного місяця згідно з графіком погашення кредиту та кінцевим терміном повернення заборгованості до 01 серпня 2021 року включно на умовах, визначених цим Договором. Згідно з умовами п. 1.2. Договору кредиту, кредит було надано позивачеві для придбання ним нерухомого майна, яким є садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 134,9 кв. м, житловою площею 42,2 кв. м та земельна ділянка, на якій розташований будинок, за цією ж адресою, з цільовим призначенням для ведення садівництва, площею 0,117 га. У подальшому, а саме 22 січня 2008 року між позивачем та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору кредиту № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року. 02 серпня 2006 року, для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за Договором кредиту, між позивачем та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено Іпотечний договір № 04/І-356, згідно якого предметом іпотеки було визначене нерухоме майно, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,117 га з цільовим призначенням для ведення садівництва на якій розташований будинок та яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, територія Обухівської міської ради. Договір іпотеки був забезпечений накладенням заборони на згаданий садовий будинок і земельну ділянку та засвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р., номер у реєстрі 3051 від 02.08.2006 року, що вбачається з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Вказаний Договір іпотеки є похідним від Договору кредиту № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року та є чинним до припинення основного зобов`язання перед відповідачем за Договором кредиту, тобто до 01 серпня 2021 року включно. 22 січня 2008 року між позивачем та Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено інший Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в сумі 227 250 (двісті двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 центів, зі сплатою 14,5% (чотирнадцять цілих та п`ять десятих) процентів річних за Кредитом та комісій, згідно з графіком зниження максимального ліміту заборгованості з 20 (двадцятого) числа кожного місяця та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15 січня 2018 року на умовах, визначених цим Договором. Для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії, того ж дня, 22 січня 2008 року, між позивачем та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено Іпотечний договір № 04/І-12, згідно якого предметом іпотеки було визначене нерухоме майно, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,117 га з цільовим призначенням для ведення садівництва на якій розташований будинок та яка знаходиться за адресою: Україна, Київська область, Обухівський район, територія Обухівської міської ради. Іпотечний договір № 04/І-12 від 22 січня 2008 року був забезпечений накладенням заборони на вищезгаданий садовий будинок і земельну ділянку та засвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р., номер у реєстрі 90, що вбачається з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Вказаний Іпотечний договір № 04/І-12 від 22 січня 2008 року є похідним від Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року та є чинним до припинення основного зобов`язання перед відповідачем за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії, тобто до 15 січня 2018 року. Станом на дату розгляду цієї справи судом, за вказаним Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року, спливли строки позовної давності, що вказує про його припинення з інших підстав, встановлених законом. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.06.2021 року по справі № 372/2865/20, за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у задоволенні позову було відмовлено з підстав недоведеності розміру заборгованості, проведення розрахунку заборгованості у доларах США за договором укладеним про надання кредиту в гривнях, відсутності доказів, що підтверджують звернення відповідача з письмовою заявою про видачу коштів та їх реальним отримання ОСОБА_1 у конкретній валюті та сумі, відсутності передавального акту про передачу прав та обов`язків від АКБ «Укрсоцбанк» за Кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року чи за іншим кредитним договором № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року до АТ «Альфа-Банк», а також зважаючи на те, що банк не підтвердив своє право чи право попередника на здійснення кредитування в іноземній валюті. З указаного вище рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 червня 2021 року по справі № 372/2865/20, вбачається, що відповідачем не підтверджено навіть факт видачі готівки ОСОБА_1 по кредитному договору № 384/92/06-Ж, від 02.08.2006 року, тож з урахуванням вимог ст. 1046 ЦК України, вказаний договір вважається неукладеним. Також вказаним вище рішенням встановлено, що банк не надав суду жодних даних, які підтверджують існування кредитних взаємовідносин по кредитному договору № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року між позивачем ОСОБА_1 та банком. Не спростовано вказану обставину відповідачем і в цій справі. Вказане вище судове рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 червня 2021 року по справі № 372/2865/20, не оскаржувалося позивачем у тій справі АТ «Альфа-Банк» та набрало законної сили, а тому згідно зі ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим для виконання на всій території України та суд має брати його до уваги згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України. За таких обставин суд погодився з доводами представника позивача, що основного зобов`язання ОСОБА_1 сплатити кредит на користь АТ «Альфа-Банк» на сьогодні не існує і таким чином воно є припиненим у силу судового рішення про відмову у задоволенні позову банку про стягнення коштів, а відтак іпотека також є припиненою на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу.(STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Зважаючи на викладене, суд встановив, що на сьогодні відсутні правові підстави для подальшого перебування під обтяженням належного позивачеві ОСОБА_1 нерухомого майна. Вивчивши матеріали справи суд вважає, що строк дії іпотечних договорів закінчився, а відповідачем протилежного не доведено як не надано доказів продовження дії вказаних у позові кредитних та іпотечних договорів. Також суд встановив, що відповідач вживав заходів позасудового врегулювання спору та вже звертав стягнення на предмет іпотеки: садовий будинок, загальною площею 134,9 кв. м. з усіма надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією виконавчого напису нотаріуса Чуловського Володимира Анатолійовича, вчиненого 23 липня 2018 року, за реєстровим номером 11042. Проте, навіть після третіх торгів, предмет іпотеки так і не був реалізований, а стягувач у ВП № 61352849 (відповідач у цій справі) не виявив бажання залишити за собою нереалізований предмет іпотеки. За таких обставин, приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва, Кравцем В.В. було винесено постанову у ВП № 61352849 від 22 січня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання. Згідно ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, суд вважав доведеними наявність правових підстав для визнання іпотеки припиненою та зняття пов`язаних з нею обтяжень нерухомого майна позивача ОСОБА_1 . Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встановила, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними та спростовуються наявними в справі письмовими доказами. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року в справі № 363/3686/18 (провадження № 61-3946св21) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) зроблено висновок, що: «підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору...»; «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті 997, 1008, 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. За таких обставин позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим». Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17). Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Також, колегія суддів зазначає, що висновок суду про те, що не існує основного зобов`язання за кредитними договорами, виконання яких було забезпечено іпотекою, не підтверджений належними та допустимими доказами. Дослідивши рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 червня 2021 року , яким було відмовлено в задоволенні позову банку про стягнення боргу з боржника, суд встановив, що підставою для відмови було недоведеність розміру заборгованості, відсутність доказів, щодо переходу права вимоги, відсутність доказів в тій справі передачі грошей в конкретно визначеній валюті, а не встановлення факту відсутності зобов`язань за кредитним договором. Висновок суду в даній справі про не укладеність кредитного договору, повністю спростовується наданими доказами, відповідно до яких встановлено, що на кредитних договорах є підпис позичальника - позивача, та в договорах зазначено про отримання кредиту та прийняття обов`язків щодо його повернення. Крім того за обставинами справи встановлено, що позивач з відповідачем уклав два кредитних договори і два самостійних договори іпотеки і доказів, що позивач виконав зобов`язання, хоча б по одному з договорів кредиту суду надано не було. Висновок суду про те, що іпотечний договір за 2006 рік є чинним до 01 серпня 2021 року, а іпотечний договір за 2008 рік до 2018 року в межах строку кредитування не ґрунтується на умовах договору, оскільки відповідно до п. 6.3 іпотечного договору укладеного в 2006 році, та п.7.3 іпотечного договору за 2008 рік договір іпотеки діє до припинення основного зобов`язання та до остаточного виконання прийнятих на себе зобов`язань. Відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла станом на час укладення іпотечних договорів, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Суду не було надано доказів на підтвердження підстав, визначених законом , які б дозволяли зробити висновок, що іпотека припинилась. Посилання представника позивача на те, що відповідач вчинив виконавчий напис, в ході виконання якого відмовився отримати у власність предмет іпотеки, судом відхиляються, оскільки іпотека припиняється саме в разі набуття права власності на іпотечне майно іпотекодержателя та в разі реалізації предмета іпотеки, а не в разі встановлення факту не виконання виконавчого напису в примусовому порядку. Висновок суду з приводу припинення зобов`язань в результаті звернення стягнення на майно боржника в позасудовому порядку також не підкріплений доказами, оскільки повернення виконавчого напису без виконання не свідчить про те, що відбулося звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку. Посилання на пропуск відповідачем строку позовної давності за договором 2008 року та неможливість повторного звернення до суду з позовом також не свідчать про припинення іпотеки, оскільки закінчення строку позовної давності є підставою для відмови особі в судовому захисті, а не для припинення забезпечувального зобов`язання. За таких обставин, доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу не дають підстав для висновку, що іпотека припинилась, а суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з вимогами Закону. За відсутності підстав вважати іпотеку припиненою, суд неправомірно звільнив від обтяження нерухоме майно, яке було забезпеченням виконання зобов`язань позивача за кредитними договорами. Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Колегія суддів встановила, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Положеннями ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - на позивача Згідно ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги в сумі 4 465 грн 80 к. необхідно компенсувати АТ «Сенс Банк», в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року - скасувати та ухвалити нове. У задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання договорів іпотеки припиненими та скасування обтяжень нерухомого майна - відмовити. Компенсувати з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100) - 4 465 грн 80 к. (чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять гривень 80 к.) судових витрат за подання апеляційної скарги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днівз дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 березня 2023 року. Головуючий: О.В. Желепа Судді В.А. Кравець О.Ф. Мазурик