Ухвала КЦС ВС № 734/1532/21

Ухвала Іменем України 05 березня 2024 року м. Київ справа № 734/1532/21 провадження № 61-662ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 березня 2023 року у складі судді: Домашенка Ю. М., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Онищенко О. І., Шитченко Н. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивований тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 620/268/19 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, яке набрало законної сили, та постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 734/960/20 скасовано рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2020 року, визнано незаконними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_1 щодо не зарахування майора запасу ОСОБА_1 на квартирний облік та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 поновити позивача на квартирному обліку. Позивач посилається, що вказані рішення судів відповідачем добровільно не виконувалися, у зв`язку з чим позивач змушений був неодноразово звертатись з вимогою їх виконання. Зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем прав позивача, недотриманням ним вимог статті 19 Конституції України, позивач, будучи інвалідом третьої групи, змушений був двічі звертатись до суду з метою відновлення порушених прав, а після ухвалення рішень неодноразово звертався до відповідача з метою їх виконання. Зазначене обумовило необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, нераціонального витрачання життєвого часу, підвищеної психоемоційної напруги, що негативно позначилось на стані здоров`я позивача. ОСОБА_1 просив стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України 3 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішенням Козелецького районного суду від 30 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: як вбачається з положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; судом встановлено, що за захистом своїх порушених прав Позивач двічі звертався до судів, рішеннями яких: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.08.2018; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 лютого 2018 року; визнано незаконними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 в особі житлової комісії поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку з 15 листопада 2018 року; при визначенні розміру моральної шкоди у заявленому розмірі - 3000000 грн. Позивач виходив з того, що рішення адміністративного та апеляційного судів тривалий час не виконувались. Крім того, Відповідач неправомірно відмовив Позивачу у поновленні його на квартирній черзі, при тому як Позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи та отримав захворювання пов`язані із захистом Батьківщини. Водночас, постанова Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, яка набрала законної сили 30.11.2020, щодо поновлення Позивача на квартирному обліку Військової частини НОМЕР_1 , виконана Відповідачем 15.12.2020. З огляду на викладене, Відповідачем не допущено зволікань із виконанням зазначеного рішення суду; враховуючи встановлення порушення прав позивача рішеннями адміністративного та апеляційного судів, в результаті протиправних дій та бездіяльності Відповідача, тривале безпідставне невиконання рішення адміністративного суду, що спричинили Позивачу моральних страждань, враховуючи глибину та тривалість душевних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що достатнім розміром відшкодування моральної шкоди є грошова сума в розмірі 25000 грн, в зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 березня 2023 року змінено, зменшивши розмір моральної шкоди з 25 000,00 грн до 5 000,00 грн. Зменшено розмір стягнутого з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України судового збору на користь держави з 375,00 грн до 9,08 грн. У іншій частині рішення суду залишено без змін. Компенсовано військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України за рахунок держави у порядку встановленому КМУ судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 871,68 грн. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в результаті протиправних дій та бездіяльності відповідача, тривале безпідставне невиконання рішення адміністративного суду, що спричинили позивачу моральних страждань, враховуючи глибину та тривалість душевних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку, що достатнім розміром відшкодування моральної шкоди є грошова сума в розмірі 25 000 грн. З висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення моральної шкоди погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне. проаналізувавши обставини справи, перевіривши доводи позову та апеляційних скарг судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення судів, на які посилається позивач у справі, виконані, термін їх виконання був не надто тривалим, тобто на протязі декількох місяців, вказані обставини підтвердив позивач під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції; матеріалами цивільної справи підтверджуються доводи позову про те, що в результаті протиправних дій та бездіяльності відповідача судами ухвалено рішення про захист порушених прав позивача, хоч і не тривале, проте безпідставне невиконання рішення судів спричинили позивачу моральних страждань, через протиправну бездіяльність відповідача позивач був змушений прикладати особисті зусилля для захисту своїх прав, не виконання рішення судів негативно відобразилось на його самопочутті; за таких обставин, на переконання колегії суддів, доводи ОСОБА_1 про завдання йому моральної шкоди протиправною бездіяльністю відповідача, що підтверджено рішеннями судів та матеріалами справи, невиконані рішення судів своєчасно, знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, проте місцевий суд прийшов до помилкового висновку щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача в розмірі 25 000 грн, апеляційний суд вважає, що стягнута сума відшкодування моральної шкоди у визначеному місцевим судом розмірі є завищеною, враховуючи наступне. Верховний Суд у своїй постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц наголосив, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення; рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення; Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року); слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз; зважаючи на те, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, яка набрала законної сили 30 листопада 2020 року (а.с. 12-15 т. 1), поновлено ОСОБА_1 на квартирному обліку Військової частини НОМЕР_1 , та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 04 листопада 2019 року (а.с. 7-11 т. 1) визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та компенсації відпустки за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, негативно відобразилось на самопочутті позивача, тривалістю не виконання рішення судів, позивач має право на компенсацію відшкодування моральних страждань, у розмірі 5000 грн, яка відповідає вимогам розумності і справедливості. З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги та відзиву ОСОБА_1 не дають підстав для задоволення позову у повному обсязі, та підлягають відхиленню. апеляційним судом зазначено, що основним доказом у справі, на який посилався позивач, як на підставу для задоволення позову для стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000 000,00 грн, є висновок експерта психолога від 28 лютого 2022 року, згідно якого грошовий еквівалент моральних страждань (моральної шкоди), завданої ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій та бездіяльності військової частини НОМЕР_1 за обставин, що досліджуються за справою, експерт визначив в сумі від трьох мільйонів гривень. Судом першої інстанції було оцінено висновок експерта психолога від 28 лютого 2022 року в сукупності з іншими доказами, та правильно не прийнято його до уваги, оскільки з його тексту вбачається, що дане дослідження проведено спеціалістом, а не атестованим судовим експертом в цій галузі. Відсутні дані щодо ОСОБА_2 і в Реєстрі атестованих судових експертів. Тому, з урахуванням викладеного, не є обґрунтованими і доводи, що стороною відповідача висновки експертизи не спростовано, як і посилання, що правом на призначення додаткової чи повторної експертизи відповідач не скористався, та посилання, що суд у своєму рішенні не навів мотивів відхилення висновків зазначеної експертизи; Оцінка рівня моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Вирішуючи спір, встановивши, що рішення судів якими встановлено порушення прав позивача виконані, разом з тим, позивачу завдано моральної шкоди у зв`язку з незначним терміном порушення їх виконання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, проте прийшов до помилково висновку щодо визначення розміру моральної шкоди. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України частково, відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміни рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір моральної шкоди з 25000 грн до 5 000 грн. Ураховуючи зміну рішення суду першої інстанції та зменшення розміру моральної шкоди з 25 000,00 грн до 5 000,00 грн, сума судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції також підлягає зменшенню. 09 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 березня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року (повне судове рішення складено 15 червня 2023 року). Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 30 січня 2024 року ці недоліки було усунуто, зокрема, надано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, повне рішення позивачу не видано, позивач має інвалідність 3 групи, проживає у віддаленій сільській місцевості і доступу до інтернету не має, повне судове рішення відправлено йому лише 13 грудня 2023 року та отримано 19 грудня 2023 року. На підтвердження указаних обставин суду надано ксерокопію супровідного листа Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року про направлення ОСОБА_1 копії постанови від 14 червня 2023 року та ксерокопію конверту, адресованого Чернігівським апеляційним судом простою поштовою кореспонденцією ОСОБА_1 з відміткою поштового штампу про відправлення 13 грудня 2023 року. Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18; від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18; від 22 січня 2019 року у справі № 697/2272/14-к;від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17; від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19; від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19. Уточнена касаційна скарга мотивована тим, що: навіть за відсутності у психолога процесуального статусу спеціаліста (частина перша статті 74 ЦПК України) чи експерта (частина перша статті 72 ЦПК України) висновок психолога чи експерта є письмовим доказом (пункт 1 частини другої статті 76, частина перша статті 95 ЦПК України), якщо містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема стосовно страждань позивача. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань; висновок експерта-психолога від 28 лютого 2022 року повністю відповідає вимогам встановленим чинним законодавством до висновку експерта. А відтак, судова психологічна експертиза проведена на законній підставі відповідно до ухвали суду належним суб`єктом судово-експертної діяльності і не була жодним чином спростована судами обох інстанцій або відповідачем ані в частині законності її призначення, ані в частині належності суб`єкта судово-експертної діяльності, ані в частині результатів проведеного дослідження, ані в частині обґрунтованості висновків експерта психолога; суди встановили «тривалість невиконання судових рішень» за причину моральних страждань, нанесених позивачу в обґрунтування своїх тверджень, зазначаючи, що нібито сам позивач посилався на вказане в матеріалах справи, при цьому не вказавши де саме, взявши на себе роль експертів-психологів; разом з тим, вирішення питання щодо виплатити грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік та індексації грошового забезпечення зайняло від півтора до трьох років. А через незаконні дії житлової комісії військової частини НОМЕР_1 щодо зняття у 218 році лише тільки поновлення порушених соціальних прав на житло зайняло 2 роки 1 місяць; позивач, як фізична особа, внаслідок впливу психотравмуючих факторів протиправної поведінки державного органу та тривалої боротьби за свої права зазнавав численні негативні реакції, спричинені приниженням гідності, погіршенням стану його фізичного та психічного здоров`я, що викликало у нього почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій державного органу через неправомірність рішень прийнятих щодо нього; суд апеляційної інстанції значно зменшив суму компенсації моральної шкоди, визначену судом першої інстанції, що не узгоджується з характером моральних страждань позивача. Сума компенсації, визначена апеляційним судом є недостатньою для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру та порушує правило заборони до гіршого. Рішення про відшкодування витрат на підготовку експертного висновку призвело до того, що позивач потрапив в гірше становище, зазнавши збитків на суму 25 000,00 грн з огляду на низький розмір присудженої суми. Використаний судами компенсаційний засіб правового захисту є неефективним в розумінні статті 13 у поєднанні зі статтею 3 Конвенції про права людини. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що позивач - ОСОБА_1 має право пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними дій та зобов`язання поновити на квартирному обліку для забезпечення житлом відмовлено. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2020 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування майора запасу ОСОБА_1 на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 . Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військової частини НОМЕР_1 з 15 листопада 2018 року. Суди встановили, що листами від 16 грудня 2020 року № 2204 та від 24 грудня 2020 року № 2274 відповідач повідомив позивача про поновлення його на квартирному обліку та включення в списки на першочергове забезпечення житлом, як учасника бойових дій, з 15 листопада 2018 року військової частини НОМЕР_1 . Згідно листа від 11 січня 2021 року відповідач повідомив позивача про засідання житлової комісії, на якому буде прийнято рішення щодо постановки ОСОБА_1 на позачерговий облік. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 04 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 серпня 2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 лютого 2018 року. 30 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату належних йому грошових коштів згідно вказаного вище рішення Чернігівського окружного суду від 03 жовтня 2019 року. У відповідь на вказане звернення ОСОБА_3 відповідач листом від 07 лютого 2020 року повідомив останнього про направлення клопотання до юридичного департаменту Міністерства оборони України стосовно отримання письмової згоди на виплату за фондом грошового забезпечення (в тому числі грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, індексації грошового забезпечення у справі № 620/268/19 згідно довідки-розрахунку від 31 січня 2020 року № 184 у розмірі 23 548,26 грн. Листом від 12 березня 2020 року № 852/пср ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача про результати проведеної перевірки за його скаргою від 06 лютого 2020 року щодо можливих неправомірних дій з боку командування військової частини НОМЕР_1 стосовно порушення строків виплати грошового забезпечення та порушень в частині зняття і відмові у поновленні на житловій черзі. Проведеною перевіркою підтверджено факт несвоєчасного виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 04 листопада 2019 року. Відповідно до платіжного доручення від 11 лютого 2020 року № 80, виданого Державною казначейською службою України, встановлено, що зарахування коштів на рахунок позивача проведено лише 12 лютого 2020 року. В частині наведеної у скарзі інформації щодо зняття позивача комісією військової частини НОМЕР_1 з житлової черги з низкою порушень та відмовою в поновленні незважаючи на наявність інвалідності, в діях житлової комісії військової частини НОМЕР_1 порушень не виявлено. Листом ГУ ВСП ЗСУ від 04 січня 2021 року № 306/1127 ОСОБА_1 повідомлено, що в діях посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо виконання рішення Чернігівського апеляційного суду по справі № 734/960/20 в частині поновлення позивача на квартирному обліку та здійснень виплат судового збору за апеляційний розгляд справи, порушень не виявлено. Згідно копії довідки до акту огляду МСЕК від 19 червня 2019 року серії 12 ААБ № 493919 позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи з 28 травня 2019 року та продовжено ІІІ групу інвалідності з 01 липня 2020 року до 26 серпня 2022 року. Причина інвалідності: захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини. Відповідно долиста т.в.о. начальника Остерської КЕЧ району від 05 лютого 2021 року № 274 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2: у загальній черзі за порядковим № 229; у першочерговій черзі за порядковим № 132; у позачерговій черзі за порядковим №

26. З 2019 року жодна особа, яка перебувала на квартирному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 житло для постійного користування не отримувала. Протягом 2019-2020 років грошову компенсацію замість житла для постійного проживання отримали 4 особи. На даний час позивач забезпечений однокімнатною службовою квартирою. При надходженні житла для постійного проживання позивача буде забезпечено згідно черги у ІНФОРМАЦІЯ_2. З 2016 року забезпечення житлом для постійного проживання в інших населених пунктах не проводилось. Суди встановили, що відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 08 травня 2019 року № 1205, колишній військовослужбовець ОСОБА_1 має такі захворювання: посттравматичний стресовий розлад з вираженою афективною нестійкістю, тривожно-депресивним синдромом, стійкою агрипнією. Вегетосудинна дистонія. Захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно висновку експерта психолога від 28 лютого 2022 року внаслідок протиправних дій та бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України за обставин, що досліджуються за справою, ОСОБА_1 були заподіяні моральні страждання (моральна шкода). Грошовий еквівалент моральних страждань (моральної шкоди), завданої ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій та бездіяльності військової частини НОМЕР_1 за обставин, що досліджуються за справою, можна визначити в сумі від трьох мільйонів гривень. Як окрему обставину, важливу для повноти відповіді на поставлені питання, необхідно зазначити, що психотравмувальна ситуація ще себе не вичерпала і продовжує свою дію. Відповідно, перелік стрес-факторів, виявлений обсяг та глибина моральних страждань (моральної шкоди), а також грошовий еквівалент цих моральних страждань (моральної шкоди) не є остаточними і встановлені на дату проведення дослідження. Постанова Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, яка набрала законної сили 30 листопада 2020 року, щодо поновлення ОСОБА_1 на квартирному обліку військової частини НОМЕР_1 , виконана відповідачем, що підтверджується листами від 16 грудня 2020 року № 2204 та від 24 грудня 2020 року № 2274, якими відповідач повідомив позивача про поновлення його на квартирному обліку на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 99 від 15 грудня 2020 року та включення в списки на першочергове забезпечення житлом, як учасника бойових дій, з 15 листопада 2018 року військової частини НОМЕР_1 . Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 04 листопада 2019 року, виконано, що вбачається з листа від 12 березня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно якого відповідно до платіжного доручення від 11 лютого 2020 року № 80, виданого Державною казначейською службою України, встановлено, що зарахування коштів на рахунок позивача проведено лише 12 лютого 2020 року. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21)). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суди встановили, що в результаті протиправних дій та бездіяльності відповідача судами ухвалено рішення про захист порушених прав позивача, хоч і не тривале, проте безпідставне невиконання рішення судів спричинили позивачу моральних страждань, через протиправну бездіяльність відповідача позивач був змушений прикладати особисті зусилля для захисту своїх прав, не виконання рішення судів негативно відобразилось на його самопочутті. При визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу душевних страждань позивача, вимог розумності та справедливості, апеляційний суд обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції та визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог про компенсацію моральної шкоди. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18; від 22 січня 2019 року у справі № 697/2272/14-к;від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17; від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19; від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 необґрунтовані, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин. Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 є необґрунтованими, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) (пункт 5 частини другої статті 394 ЦПК України). Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 березня 2023 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 березня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков