Ухвала КЦС ВС № 757/48185/21-ц

У х в а л а 23 жовтня 2023 року м. Київ справа № 757/48185/21 провадження № 61-13357ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, третя особа - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено. Позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року у цій справі визнано неподаною та повернуто апелянту. 10 вересня 2023 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить зазначене судове рішення скасувати й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ОСОБА_1 отримав 11 серпня 2023 року шляхом вручення рекомендованого листа у поштовому відділенні Київ-222, не надавши, при цьому, належних доказів на підтвердження зазначених обставин. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. На усунення недоліків, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2023 року, заявник направив до суду запитувані матеріали. Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Перевіривши підстави пропуску строку на касаційне оскарження суд вважає, що заявлене клопотання про поновлення цього строку підлягає задоволенню. У відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з наступного. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності вказаного судового рішення. Такого висновку суд дійшов з огляду на таке. Предметом оскарження у цій справі є судове рішення апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти підстави для поновлення строків для оскарження, які мають виправдовувати втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Апеляційним судом установлено, що 15 квітня 2023 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року у цій справі. 17 квітня 2023 року вказана апеляційна скарга надійшла на адресу Київського апеляційного суду. 31 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли матеріали справи № 757/48185/21-ц. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року в цій справі залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали. Роз`яснено наслідки невиконання цієї вимог ухвали у визначений строк. Супровідним листом Київського апеляційного суду від 23 червня 2023 року ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року направлено на поштову адресу апелянта. Згідно з даними рекомендованого повідомлення про вручення, яке повернулося на адресу Київського апеляційного суду, копію ухвали Київського апеляційного суду від 19 червня 2023, направлену на поштову адресу апелянта, яка була ним отримана особисто 05 липня 2023 року. 11 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Березовенко Р. В., направлена засобами електронного зв`язку. Вказано, що з указаної заяви ОСОБА_1 про відвід судді, окрім іншого, вбачається, що заявник ознайомлений зі змістом ухвали Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованим. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що зважаючи на дату отримання апелянтом копії ухвали Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху (05 липня 2023 року), з 06 липня 2023 року розпочався п`ятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Крім того, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що подання ОСОБА_1 11 липня 2023 року заяви про відвід судді не перешкоджало останньому звернутися до суду з заявою про усунення недоліків його апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року. Отже, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі можливі дії щодо повідомлення апелянта про залишення апеляційної скарги без руху. Однак, протягом строку, визначеного в ухвалі суду, апелянтом не було усунуто недоліки апеляційної скарги. Відтак повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом й не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки. Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. У відповідності до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Так заявник в установлений строк не виконав вимог апеляційного суду, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги. Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до апеляційного суду. Отже касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, третя особа - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара