Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/6272/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3345/24 Справа № 202/6272/23 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Попенко Ю.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лавринович Оксани Володимирівни на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування в особі адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування в особі адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини малолітньої дитини з матір`ю. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що з 31 серпня 2018 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року шлюб між сторонами було розірвано. На час розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем була домовленість про те, що дитина залишиться проживати з матірю. Після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та постійно проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . вказана квартира належить ОСОБА_2 на праві власності. За вказаною адресою проживання створені належні житлово-побутові умови для проживання, виховання, гармонійного розвитку дитини: в квартирі у дитини є власна кімната, ліжко, іграшки та місце для ігор. З 03 жовтня 2022 року і до теперішнього часу дитина відвідує заклад дошкільної освіти Центру дитячого розвитку Ельфік. У вільний час дитина відвідує роллер школу RBF. На теперішній час між сторонами почалися суперечки стосовно визначення місця проживання дитини. Позивач вказує, вона жодним чином не заперечує проти спілкування дитини з батьком і завжди йде на зустріч задля того, щоб син проводив час разом зі своїм батьком. Також позивач зазначає, що відповідач фактично з народження дитини не виконує належним чином батьківські обов`язки, майже не приділяє уваги вихованню сина, його лікуванню, навчанню, відноситься до батьківських обов`язків безвідповідально, буває емоційно нестриманим. Відповідач є платником аліментів на утримання неповнолітнього сина до досягнення ним повноліття на підставі судового наказу, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області 21 серпня 2020 року, з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку, починаючи з 06 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач вказує, що в її родині створений позитивний психоемоційний мікроклімат, теплі сімейні стосунки, взаєморозуміння. Вона разом із сином систематично декілька разів на рік їздить у відпустку для оздоровлення дитини. У дитини хронічний тонзиліт та вона регулярно водить сина до лікаря, здійснює нагляд за сином самостійно. Відповідач участі у догляді за дитиною не приймає. Позивач вважає, що враховуючи вік та потреби сина, тільки вона зможе дати своїй дитині материнську любов, турботу, увагу, яких потребує дитина. Відповідач має можливість брати участь у житті, вихованні сина. На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування в особі адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини. Судові витрати віднесено на рахунок позивача. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лавринович О.В. просить рішення суду від 04 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Свірідов Д.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 04 січня 2024 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, посилаючись на те, що на час розірвання шлюбу між нею та відповідачем була домовленість про те, що дитина залишиться проживати з нею. Після розірвання шлюбу малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та постійно проживає з матір`ю ОСОБА_2 . Однак, на теперішній час між сторонами почалися суперечки стосовно визначення місця проживання дитини. Позивач вказує, вона не заперечує проти спілкування дитини з батьком і завжди йде на зустріч задля того, щоб син проводив час разом зі своїм батьком. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції посилався на те, що жоден з наданих позивачем доказів не доводить ті обставини, які мають значення для справи і на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, враховуючи, що відповідач заперечує проти позову, у зв`язку чим вочевидь невиконання позивачем обов`язку доказування у цій справі, тому підстави для задоволення позову відсутні. Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Стаття 11 Закону України Про охорону дитинства наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про охорону дитинства батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно зі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини). Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від17 липня 1997 року № 475/97-ВР. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, питання втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання. Так, рішенням у справі М.С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №357/17852/15-ц від 29 травня 2019 року. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Але даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини. У справі встановлено, з 31 серпня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивача ОСОБА_2 залишено ОСОБА_5 (а.с.12, 13). Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10). Сторонами не заперечується, на час розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем була домовленість про те, що дитина залишиться проживати з матір`ю ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та постійно проживає з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с. 19). Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить позивачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Т.С., зареєстрованого в реєстрі №845 (а.с. 15 - 18). Судовим наказом Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2020 року у справі №182/3752/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 06 липня 2020 року і до досягнення дитини повноліття (а.с.14). Мати дитини ОСОБА_2 працює лікарем стоматологом у фізичної особи підприємця ОСОБА_6 з 06 квітня 2016 року. З 03 березня 2020 року по 11 січня 2023 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років (а.с. 25). Відповідно до наказу від 12 січня 2023 року про продовження відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 надано відпустку по догляду за дитиною з 12 січня 2023 року по 11 липня 2023 року включно (а.с. 26). Позивач ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 27). Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03 жовтня 2022 року і по теперішній час відвідує Центр дитячого розвитку Ельфік (а.с. 23). Відповідач ОСОБА_3 проходить службу в ГУ НП в Дніпропетровській області, за місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 68, 69). 23 листопада 2023 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.115). Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач зазначала про те, що між нею та відповідачем виникають суперечки, непорозуміння щодо місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.1-3). Позивач зазначає, що із батьком дитини виникають спори щодо місця проживання дитини. Відповідач заперечує проти наявності спору із позивачем щодо місця проживання дитини, при цьому позовні вимоги відповідач не визнає, просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Малолітній дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на теперішній час виповнилося 4 роки. Відповідно до висновку Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради №5/6 -207 від 20 листопада 2023 року Про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 84, 85). Із вказаного висновку вбачається, співробітниками упраління-служби у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, умови проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовільні (є все необхідне для комфортного проживання). При вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку. Вирішуючи спір між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них має проживати дитина, суд виходить із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, та перш за все, керуючись пріоритетом прав дитини, та маючи на меті ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам дитини. Мати дитини ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , Власником квартири є позивач - ОСОБА_2 (а.с.15-19). 23 листопада 2023 року позивач ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.45). Встановлено, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу сторін постійно проживає разом із матірю, яка належним чином виконує свої батьківські обов`язки, піклується про її розвиток, здоров`я. Враховуючи ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, стан її здоров`я, інтереси дитини, враховуючи, що дитина після розірвання шлюбу сторін проживає разом із матірю, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, колегія суддів дійшла висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матірю, що не є розлученням дитини з батьком, який не позбавлений права спілкування з дитиною, а також брати участь у її вихованні та забезпеченні, і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матірю дитини щодо встановлення часу спілкування з дитиною, а у разі недосягнення такої згоди, за рішенням органу опіки та піклування або за судовим рішенням. Визначення місця проживання дитини із матірю, не впливатиме на взаємовідносини дитини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з однім із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати. Враховуючи встановлені обставини у справі, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лавринович Оксани Володимирівни задовольнити. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування в особі адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування в особі адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини задовольнити. Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за звернення з позовною заявою та апеляційною скаргою у розмірі 2 684 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П.Красвітна О.В.Свистунова