Постанова Львівський апеляційний суд № 464/5878/19

Справа № 464/5878/19 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В. Провадження № 22-ц/811/1386/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2024 року м.Львів Справа № 464/5878/19 Провадження № 22ц/811/1386/22 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Салата Я.І. з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 10 травня 2021 року у складі судді Тімченко О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, - в с т а н о в и в: 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 10 березня 2012 року приблизно о 23.30 год. у м.Сколе ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (1,6 проміле), керуючи автомобілем «Мітсубісі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинив на нього (позивача) наїзд, у результаті чого він отримав тілесні ушкодження. Постановою слідчого СВ Сколівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області від 22 червня 2012 року кримінальну справу за фактом ДТП за ознаками ч.1 ст.286 КК України закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України з підстав, що дії ОСОБА_5 не були причиною настання даної ДТП та відсутності у його діях складу злочину. Внаслідок цієї ДТП йому (позивачу) заподіяно майнову та моральну шкоду. Через ушкодження здоров`я з вини відповідача він тривалий час був позбавлений можливості працювати, оскільки втратив працездатність та змушений був проходити реабілітацію і лікуватися. Йому необхідно було докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.; втрачений заробіток через втрату працездатності в розмірі 137 215 грн., 7 072,63 грн. витрат на лікування, а також понесені ним судові витрати. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 травня 2022 року відмовлено у задоволенні позову. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Зазначає, що суд безпідставно відмовив йому у призначенні судово-медичної експертизи для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень і ступеня втрати працездатності. Посилаючись на доводи позовної заяви, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. 15 серпня 2022 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, вірно застосував матеріальний закон та дотримав процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, та ухвалив справедливе та законне рішення, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. До відзиву представник відповідача долучила заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, у зв`язку з чим належить відмовити в позові. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та апеляційну скаргу. Позивач додатково пояснив, що в результаті ДТП він отримав важку поєднану травму: травму грудної клітки, перелом 6-7-8-9-10 ребер зліва, гемопневмоторакс, забій легені, розходження крижово-клубового зчленування, травматичний та гіповолемічний шок, перелом гомілкової кістки; переніс численні оперативні втручання, тривалий час терпів сильний біль, мав великі фінансові витрати для забезпечення лікування та догляду за ним, втратив працездатність; наслідки отриманих тілесних ушкоджень лікує і на даний час, хоч з часу ДТП пройшов тривалий час (понад 10 років). Він втратив працездатність, його життя повністю змінилося. Вважає, що відповідач добровільно відшкодував йому лише витрати, понесені на початковій стадії лікування - реанімаційні заходи, пов`язані з першою допомогою та первинними оперативними втручаннями. Зазначив, що в суді першої інстанції заявляв клопотання про призначення судово-медичної експертизи для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та втрати працездатності, яке суд початково задовольнив, але з об`єктивних причин через відсутність медичних документів експертиза не була проведена. Після надання запитуваних експертами медичних документів суд не направив справу до експертної установи для проведення експертизи. Заявив, що у зв`язку з розглядом цієї справи він поніс витрати на правничу допомогу та проведення експертизи, які просить стягнути з відповідача. Представники відповідача в судовому засіданні, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, заперечували проти доводів апеляційної скарги та позовних вимог. Додатково пояснили, що відповідач у повному обсязі відшкодував заподіяну шкоду, про що свідчить надана позивачем розписка. Представники відповідача приймали участь в судових засіданнях до 18 січня 2024 року. Відповідач у жодне судове засідання не з`явився. Для повного, всебічного з`ясування обставин справи та встановлення дійсних правовідносин апеляційний суд ухвалив визнати явку відповідача в судове засідання обов`язковою. Представник відповідача повідомила, що ОСОБА_5 перебуває за межами України, вона зобов`язалася повідомити останнього про цю ухвалу суду та забезпечити участь відповідача у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 16 січня 2024 року задоволено заяву представника відповідача про участь ОСОБА_5 в судовому засіданні у режимі відео конференції, яку забезпечуватиме Львівський апеляційний суд та відповідач власними засобами. 18 січня у призначений для розгляду справи час відповідач ОСОБА_5 не під`єднався технічним засобами для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. У зв`язку з цим у судовому засіданні продовжено перерву до 8 лютого 2024 року, про що повідомлено присутню у судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_3 , яка зобов`язалася повідомити про це ОСОБА_5 6 лютого 2024 року відповідач надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що він повністю відшкодував завдану позивачу шкоду. У судове засідання 8 лютого 2024 року відповідач та його представники не прибули, відповідач не під`єднався технічними засобами для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності осіб, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подали, що не перешкоджає розгляду справи та відповідає вимогам ч.2 ст.372 ЦПК України. Ухвалою суду першої інстанції від 3 листопада 2020 року задоволено клопотання позивача про призначення судово-медичної експертизи, проведення якої доручено експертам Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи». 11 січня 2021 року ухвала про призначення експертизи повернута без виконання до суду першої інстанції для переоформлення. Ухвалою цього суду від 10 лютого 2021 року виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали про призначення експертизи від 3 листопада 2020 року. Листом від 1 березня 2021 року Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» повідомило суд про необхідність надання медичних документів та результатів досліджень Чопея А.В. Позивач надав наявні у нього медичні документи суду 23 березня 2021 року і вони були направлені експертам. Листом від 5 квітня 2021 року Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» повторно надав запит на оригінали медичних документів, які необхідно було отримати у різних медичних закладах. 6 травня 2021 року справа повернута до суду без виконання ухвали про призначення експертизи. Ухвалою суду від 17 травня 2021 року поновлено провадження у справі. Позивач надав суду оригінали медичних документів, одержаних у червні 2021 року на його запити в медичних установах. 31 серпня 2021 року та 3 травня 2022 року представником позивача повторно подано до суду клопотання про направлення справи в експертну установу для проведення експертизи. В судовому засіданні 3 травня 2022 року судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про направлення справи для проведення експертизи на виконання ухвали суду про призначення такої. Відповідно до п.1 ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров`я. Під час апеляційного провадження позивач заявив клопотання про призначення судом комісійної судово-медичної експертизи, оскільки призначена судом першої інстанції судово-медична експертиза не проведена, а також цим судом відхилено клопотання про направлення справи для проведення експертизи після надання запитуваних експертом медичних документів. Ухвалою від 6 жовтня 2022 року клопотання позивача задоволено, призначено у справі комісійну судово-медичну експертизу. На виконання ухвали суду така експертиза проведена експертами Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи». Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що 10 березня 2012 року приблизно о 23.30 год. у м.Сколе ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Мітсубісі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який у результаті пригоди отримав тілесні ушкодження. Водій ОСОБА_5 на час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння. Постановою слідчого СВ Сколівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області від 22 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 травня 2019 року, кримінальну справу за фактом ДТП за ознаками ч.1 ст.286 КК України закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України. Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 74 від 10 жовтня 2023 року при вивченні наданих для проведення експертизи матеріалів кримінальної та судової справ, записів медичної документації, ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди 10 березня 2012 року отримав тупу травму лівої половини грудної клітки у вигляді множинних переломів ребер, лівобічного пневмогемотораксу; травму ділянки тазу у вигляді розходження крижово - клубового зчленування зліва та розходження лонного симфізу; травму правої нижньої кінцівки у вигляді закритого перелому верхньої третини малогомілкової кістки. З приводу отриманої травми тазу потерпілому у березні-квітні 2012 року були проведені оперативні втручання: «накладання системи скелетного витягу за горбистість великогомілкових кісток», «відкрите відновлення лонного симфізу, металоостеосинтез 2-ма реконструктивними пластинами, стабілізація кісток тазу стержневим апаратом (ТАЗ)», «демонтаж апарату ТАЗ» і 14 травня 2012 року хворий був виписаний для продовження лікування в амбулаторних умовах. Відповідно до записів медико-експертної справи №26214 ОСОБА_1 7 червня 2012 року (акт №1217/6) був обстежений лікарями спеціалізованої міжрайонної травматологічної МСЕК м. Львова і визнаний інвалідом II групи на період доліковування по діагнозу: «Важка поєднана травма 10 березня 2012 року. Консолідуючий повний розрив лонного симфізу. Металоостеосинтез по АО 16 березня 2012 року. Черезкістковий дистракційний остеосинтез апаратом «ТАЗ». 19 квітня 2012 року демонтаж. Консолідовані переломи 6-10-го ребер зліва, верхньої третини правої малогомілкової кістки. Стан після лівобічного гемопневмотораксу. Хода і статика значно порушені» з датою чергового переогляду 29 травня 2013 року. При повторному обстеженні ОСОБА_1 лікарями травматологічної МСЕК (акт № 1426/13 від 27 червня 2013 року) він був визнаний інвалідом III групи по діагнозу: «Консолідований розрив лонного симфізу. МОС 2-ма пластинами 16 березня 2012 року. Недостатність лонного симфізу І ступеня (1 см). Консолідовані переломи 6-10-го ребер злів. Лівобічний сакроілеїт, симфізит з больовим синдромом. Хода і статика незначно порушені» з датою чергового переогляду 21 червня 2014 року. По наслідкам перенесеної травми тазу 10 березня 2012 року на період визначення ОСОБА_1 III групи інвалідності стійка втрата професійної працездатності становила 25% відповідно п. 10.1.1 таблиці №9 «Критеріїв встановлення стійкої втрати професійної працездатності у відсотках...», затвердженої наказом МОЗ від5 червня 2012 року №

420. Відповідно до записів акту №1187/2 огляду травматологічної МСЕК від 24 червня 2014 року ОСОБА_1 було встановлено діагноз: «Консолідований розрив лонного симфізу. МОМ 2-ма пластинами у 2012 році. Недостатність лонного симфізу 1 ст. Консолідований перелом верхньої третини правої малогомілкової кістки. Хода і статика не порушені. Травма 2012 року» і він не був визнаний інвалідом. У липні 2014 року ОСОБА_1 був оглянутий обласною МСЕК №3 по оскарженню ним рішення травматологічної МСЕК і рішення травматологічної МСЕК було підтверджене. Враховуючи діагноз МСЕК у період з 24 червня 2014 року до часу видалення металевих пластин з лонних кісток під час стаціонарного лікування 17-29 грудня 2015 року у ВМКЦ ЗР і до часу завершення реабілітаційних заходів після проведення операції 18 грудня 2015 pоку, згідно рекомендації лікуючих лікарів до 1 квітня 2016 року стійка втрата професійної працездатності становила 20% відповідно п. 10.1.1 таблиці 9 вказаних раніше «Критеріїв...» Беручи до уваги дані обстеження потерпілого на час проведення даної комісійної експертизи із врахуванням записів медичної документації, результатів рентгенологічних досліджень за подальші роки у період з 1 квітня 2016 року і в теперішній час по наслідкам перенесеної травми під час ДТГІ 10 березня 2012 року стійка втрата професійної працездатності ОСОБА_1 складає 10% відповідно 10.2 таблиці №9 «Критеріїв встановлення стійкої втрати професійної працездатності у відсотках...», затвердженої наказом МОЗ від 05.06.2012 р. № 420, безтерміново. ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділенні Сколівської ЦРЛ з 1 по 20 березня 2012 року, далі був переведений в хірургічне відділення, де перебував до 14 травня 2012 року у зв`язку з поєднаною травмою грудної клітки, переломом 6-10 ребер зліва, лівобічним гемопневмотораксом, розходженням крижово-клубного зчленування зліва та розходженням лонного симфізу, закритим переломом верхньої третини правої малогомілкової кістки. Стана після МОС реконструктивними пластинами, стабілізації тазу стержневим апаратом «ТАЗ», травматичний га гіповолемічний шок. Хворий ОСОБА_1 для попередження нутриційних порушень, стимуляції відновних та репаративних процесів потребував додаткового харчування. Необхідна енергетична цінність раціону, на тлі вказаних травм, складає 4000 ккал. Харчування дробове, 4-5 прийомів їжі на день. З метою стимуляції формування кісткового мозолю рекомендоване харчування з підвищеним вмістом білка: м`ясо, риба, яйця, риб`ячий жир, щоденно доцільно включати молочні продукти, особливо кефір, кисломолочний та твердий сир для нормалізації мікрофлори та попередження дисбактеріозу кишечника (в листку призначень є анальгетики та антибіотики), рекомендовано вживати овочі і фрукти з оптимальним для засвоєння співвідношенням кальцію до фосфору та магнію. Отже, враховуючи білковий і енергетичний дефіцит дієт, які використовувались в хірургічних стаціонарах у 2012 році, потерпілий ОСОБА_1 щоденно потребував додаткового харчування на період перебування в хірургічному відділенні з 20 березня по 14 травня 2012 року. Експертами визначено кількість продуктів, необхідних для додаткового харчування. Відповідно записів індивідуальної програми реабілітації інваліда № 472 від 7 червня 2012 року ОСОБА_1 після визначення йому інвалідності II групи потребував забезпечення його засобами пересування: палиці, милиць. На період перебування у стаціонарі Сколівської ЦРЛ у березні-травні 2012 року і у грудні 2015 року у ВМКЦ ЗР ОСОБА_1 потребував медикаментозного лікування відповідно до призначень лікуючих лікарів, які були зазначені у медичній документації за вказаний період. Визначення характеру, об`єму, корекції медикаментозного лікування, періоду прийому ліків, показів до санаторно-курортного лікування входить до компетенції лікуючих лікарів пацієнта. У наданій для проведення експертизи медичній карті амбулаторного хворого є запис лікаря-травматолога за 28 червня 2013 року про рекомендації санаторно-курортного лікування ОСОБА_1 . Вирішення питання щодо необхідності санаторно-курортного лікування здійснюється лікуючими лікарями та лікарською консультативною комісією медичного закладу, в якому спостерігається хворий. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем, який користується правовою допомогою адвоката, не наведено фактичних даних та переконливо не доведено, що є їх процесуальним обов`язком, наявності правових підстав для стягнення з відповідача коштів в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, окрім вже сплаченої суми в розмірі 100 000 грн. Суд вважає такий розмір цілком достатнім для сатисфакції, що відповідатиме таким загальним засадам цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність. Додатково заявлені в судовому порядку позивачем вимоги про стягнення 200 000 грн. моральної шкоди та 7 072,63 грн. понесених витрат на лікування є безпідставними. Щодо вимоги про стягнення втраченого заробітку через втрату (зменшення) професійної або загальної працездатності внаслідок заподіяних відповідачем тілесних ушкоджень та додаткових витрат, що буде підтверджено експертним висновком, то стороною позивача дану вимогу та конкретний розмір до закінчення розгляду справи, починаючи з 2019 року, не визначено. Призначена судом судово-медична експертиза не проведена через неможливість виконання експертами такої з причини не надання позивачем оригіналів витребуваних ними документів. Від визначеності змісту вимог залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується. Відповідно до письмової розписки позивача від 24 березня 2012 року рідними відповідача ОСОБА_5 відшкодовано матеріальну та моральну шкоду унаслідок ДТП, яке мало місце 10 березня 2012 року. У зв`язку з чим він, як потерпілий, претензій до ОСОБА_5 не має та не буде мати надалі, примирився з останнім. Указане узгоджується із письмовими розписками ОСОБА_6 (матері позивача) та ОСОБА_7 (дружини позивача) від 24 березня 2012 року з аналогічним змістом. Такі наявні у матеріалах кримінальної справи № 127-0127 Сколівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області. Відповідача у суді допитано як свідка у порядку ст.234 ЦПК України, який підтвердив відшкодування позивачу шкоди, спричиненої ДТП, що відображено у наведених розписках. Ствердив, що відшкодував 100 000 грн. Суд вважає такий розмір цілком достатнім для сатисфакції, що відповідатиме таким загальним засадам цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність. Суд відхилив заяву представника відповідача про відмову в позові з підстави пропуску позовної давності з мотивів, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (ст.268 ЦК України). Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного. Підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди визначені ст.ст.1166, 1167 ЦК України, а також ст.1187 цього Кодексу, якою передбачено відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Стаття 1195 ЦК України регулює відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст.1166 ЦК України). Відповідно до ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно із ст. 1187 цього Кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач ОСОБА_5 , як особа, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом на момент ДТП, оскільки неправомірне заволодіння ним транспортним засобом не доведено, здійснював діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і повинен відшкодувати завдану шкоду позивачу, як потерпілій особі; оскільки він не довів, що позивачу шкоди було завдано непереборної сили або його (потерпілого) умислу. У зв`язку з одержаними внаслідок ДТП травмами позивач тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та реабілітації, частково втратив працездатність безтерміново. Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища. Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості у звичайних або спеціально створених умовах. Законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках. Доказом підтвердження ступеню втрати працездатності (у процентах) для застосування ст.1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності. Для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. На підставі цих відомостей суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню. Розрахунок втраченого позивачем заробітку належить провести з урахуванням визначеного судово-медичною екпертизою ступеня втрати працездатності позивачем та її тривалості, а також розрахункової величини - мінімальної заробітної плати у різні періоди. Експертизою встановлено наступне: з 10 березня по 18 грудня 2014 року стійка страта працездатності позивача становила 25 %; з 18 грудня 2014 року по 1 квітня 2016 року - 20 %; з 1 квітня 2016 року до цього часу - 10 %. Відповідно до ч.1 ст. 1197 ЦК України якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. За розрахунковий період з 10 березня 2012 року по 29 жовтня 2019 року належить виходити з наступного. З 10 березня 2012 року по 24 червня 2015 року позивач не працював, з 24 червня 2015 року по 7 квітня 2016 року він працював у ПП «Енерготрейд-ресурс», з 7 квітня 2016 року по жовтень 2019 року він не працював. У цей час його заробітна плата була мінімальною. Розмір втраченого позивачем заробітку становить 137 215 грн., виходячи із наступного розрахунку: за час з 1 квітня 2012 року по 30 червня - 4 102,50 грн. (25 % від 1094х5х3); з 1 липя по 30 вересня 2012 року - 4 132,50 грн. ( 25% від 1102х5х3); з 1 жовтня по 30 листопада 2012 року - 2 795 грн. ( 25% від 1118х5х2); 3 1 по 31 грудня 2012 року - 1 417,50 грн. ( 25 % від 1134х5); з 1 січня 2013 року по 1 листопада 2014 року - 35 017,50 грн. (25 % від 1218х5х23); з 1 січня по 31 серпня 2015 року - 9 744 грн. (20 % від 1218х5х8); з 1 вересня 2015 року по 1 квітня 2016 року - 9 646 грн. (20% від 1378х5х7); з 1 травня по 30 листопада 2016 року - 5 070,50 грн. (10% від 1450х5х7); з 1 по 31 грудня 2016 року - 800 грн. (10 % від 1600х5х1); з 1 січня по 31 грудня 2017 року - 19 200 грн. (10% від 3200х5х12); з 1 січня по 31 грдня 2018 року - 22 358 грн. (10% від 3723х5х12); з 1 січня по 31 жовтня 2019 року - 20 865 грн. (10% від 4173х5х10). Зазначений втрачений заробіток підлягає стягненню з відповідача в користь позивача. Є встановленим, що позивач, починаючи з реанімаційних заходів, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні. На підтвердження придбання ним за власні кошти ліків у період лікування він надав фіскальні чеки на на суму 7 072,63 грн. Зазначені кошти підлягають стягненню користь позивача із відповідача. Позивач зазнав тяжкого ушкодження здоров`я, тривалий час лікувався, терпів і терпить фізичний біль, переніс численні оперативні втручання, реабілітаційні заходи, ніс витрати майнового характеру. Для організації його життя і побуту було і є необхідним докладання додаткових зусиль, які пов`язані із тілесними ушкодженнями, одержаними в ДТП, що належить визнати втратами немайнового характеру (моральною шкодою), яку повинен відшкодуват відповідач. При визначенні розміру втрат немайнового характеру належить врахувати тяжкість одержаних позивачем травм, тривалість лікування, необхідність реабілітації, втрату працездатності, терпіння тривалий час фізичного болю, необхідність вживати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту, враховуючи засади розумності. Колегія суддів прийшла до висновку, що в користь позивача із відповідача належить стягнути моральну шкоду в розмірі 150 000 грн., що буде достатньою сатисфакцією його втрат немайнового характеру з урахуванням встановлених обставин та засад розумності і виваженості. Суд першої інстанції вірно відхилив заяву представника відповідача про відмову в позові з підстави пропуску позовної давності. З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висовку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Є встановленим, що за проведення судово-медичної експертизи позивачем сплачено 17 222,80 грн., що стверджується відповдним платіжним документом та договором. Позивач надав докази про понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Заяв про зменшення розміру зазначених судових витрат не подано. Такі витрати підлягають стягненню із відповідача в користь позивача. Також із відповідача належить стягнути 7 370,24 грн. судового збору в дохід держави. Керуючись: ст. ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 травня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди; 137 215 (сто тридцять сім тисяч двісті п`ятнадцять) грн. втраченого заробітку у зв`язку із стійкою втратою професійної працездатності за період з 10 березня 2012 року по 29 жовтня 2019 року; 7 072, 63 грн. (сім тисяч сімдесят дві грн. 63 коп.) витрат на лікування; 17 222, 80 грн. (сімнадцять тисяч двісті двадцять дві грн. 80 коп.) витрат, пов`язаних із проведенням судово-медичної експертизи; 8 000 (вісім тисяч) грн. витрат на правничу допомогу: всього: 319 510, 43 (триста дев`ятнадцять тисяч п`ятсот десять грн. 43 коп.). В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 7 370, 24 грн. (сім тисяч триста сімдесят грн. 24 коп.) судового збору в дохід держави. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 14 лютого 2024 року. Головуючий Судді