Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6536/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2024 р. Справа № 520/6536/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2022, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.10.22 по справі № 520/6536/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про стягнення грошового забезпечення, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (далі - відповідач, ТУ ССО у Харківській обл.), у якому просив: - стягнути з відповідача на його користь 153 214, 28 грн.; - стягнути з відповідача на його користь, сплачений судовий збір в розмірі 1532,14 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано ТУ ССО у Харківській обл. здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), за період з 01.03.2022 до 15.07.2022. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом не було враховано, що відповідачем не розглядалося питання щодо прийняття наказу про призначення сержанту ССО ОСОБА_1 з 24.02.2022 до 15.07.2022 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно на підставі Постанови №168 чи відмови в винесенні такого наказу, а було надано лише відповідь щодо відсутності коштів на зазначену виплату. Вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення ТУ ССО у Харківській обл. про нарахування та виплату позивачу з 24.02.2022 до 15.07.2022 додаткової винагороди на підставі Постанови №168 чи відмови у її виплаті у формі наказу, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Це питання є дискрецією (вільним розсудом) відповідача. Позивач правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. З 14.11.2019 по 15.07.2022 позивач проходив службу у ТУ ССО у Харківській обл. та перебував на посаді контролера ІІ категорії 2 відділення (Червонозаводський районний суд м.Харкова) 1 взводу охорони 1 підрозділу охорони ТУ ССО у Харківській обл. (наказ територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 31.12.2020 № 437 о/с), що підтверджується довідкою ТУ ССО у Харківській обл. № 37 від 05.09.2022. 12.07.2022 наказом ТУ ССО у Харківській обл. № 242 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в запас ЗСУ (за власним бажанням) з 15.07.2022. У позовній заяві позивачем вказано, що згідно з п. 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Проте, додаткової винагороди відповідно до Потанови № 168 позивачем отримано не було. 06.07.2022 представником позивача стосовно ОСОБА_1 було направлено до відповідача адвокатський запит. 11.07.2022 листом ТУ ССО у Харківській обл. №51.05-82 представника позивача було повідомлено про те, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби на 2022 рік та, відповідно, кошторис територіального Управління Служби судової охорони у Харківській області видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку з чим виплата додаткової винагороди співробітникам Служби за період з 24.02.2022 по теперішній час не проводилась. При цьому, зазначено, що з метою недопущення порушень бюджетного законодавства накази територіальним Управлінням Служби про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, не видавалися. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані у встановленому порядку. Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн., протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив того, що позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, відсутність кошторисних призначень для виплати вказаної винагороди співробітникам ТУ ССО у Харківській обл. на вказане право позивача не впливає, а відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати позивачу у період з 01.03.2022 до 15.07.2022 вказаної додаткової винагороди. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом ст. 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони. На підставі ч. 1, 2 ст.161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України. Згідно з ч.1 ст.165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Частиною 2 ст.165 Закону №1402-VIII передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 №289 (далі - Постанова №289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України. На виконання ст. 165 Закону №1402-VIII та Постанови №289 ДСА України наказом від 26.08.2020 затвердила Порядок №384, згідно з пунктом 1 розділу І якого, цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі Порядок №384). Відповідно до п.15 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Пунктом 16 розділу І Порядку №384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану, зокрема співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 до Постанови №168 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів "та поліцейським" доповнено словами "… а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка". Отже Постановою №168 встановлено, зокрема, співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 15.07.2022 проходив службу в ТУ ССО у Харківській обл., виконуючи завдання із забезпечення охорони та підтримання громадського порядку на об`єктах, розташованих в місті Харків, а саме: Червонозаводському районному суді м. Харкова. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 Харківська область включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка». Проте, позивачу за період проходження служби під час дії воєнного стану не виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 та не видавалися накази ТУ ССО у Харківській області про її виплату, що призвело до порушення його права на отримання вказаної додаткової винагороди. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30 000 грн., відповідно до Постанови №168. Проте, позивачу за період проходження служби під час дії воєнного стану не виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 та не видавалися накази ТУ ССО у Харківській обл. про її виплату, що призвело до порушення його права на отримання вказаної додаткової винагороди, отже відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу вказаної додаткової винагороди. Колегія суддів звертає увагу, що не виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення Постанови №168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України»). Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 17.03.2004 року №7-рп/2004, від 01.12.2004 року №20-рп/2004, від 09.07.2007 року №6-рп/2007. Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 року у справі №21-399во10, від 07.12.2012 року у справі №21-977во10, від 03.12.2010 року у справі №21-44а10). Разом із цим колегія суддів зазначає, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 грн. щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22. Щодо доводів апелянта про відсутність належним чином оформленого рішення ТУ ССО у Харківській обл. про нарахування та виплату позивачу з 24.02.2022 до 15.07.2022 додаткової винагороди на підставі Постанови №168 чи відмови у її виплаті у формі наказу, колегія суддів зазначає, що прийняття відповідачем наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди є лише підставою для виплати. У цій справі позов спрямовано на захист порушеного права саме щодо невиплати та неотримання позивачем належних йому сум додаткової винагороди, а тому, з огляду на нормативно встановлений розмір додаткової щомісячної винагороди, належним способом захисту, що узгоджується з позицією Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22, є визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Харківській обл. щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та зобов`язання ТУ ССО у Харківській обл. нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, в розмірі 30 000 грн. на місяць, починаючи за період з 01.03.2022 до 15.07.2022 (в частині початкової дати виплати винагороди рішення суду позивачем не оскаржується). На підставі вище викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 по справі № 520/6536/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк