Постанова 4851 № 520/4731/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2024 р. Справа № 520/4731/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 (суддя Тітов О.М.; м. Харків) по справі № 520/4731/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (надалі також - відповідач, ТУ ССО у Харківській області) в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо не нарахування та не виплати капралу Служби судової охорони ОСОБА_1 з 17 листопада 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000.00 грн. пропорційно у розрахунку на місяць, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити капралу Служби судової охорони ОСОБА_1 з 17 листопада 2022 року до 20.01.2023 року додаткової винагороди у розмірі 30 000.00 грн. пропорційно у розрахунку на місяць на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати капралу Служби судової охорони ОСОБА_1 з 17.11.2022 до 20.01.2023 додаткової винагороди у розмiрi 30000,00 грн. щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у складі Колегій суддів Касаційного адміністративного суду у справі №260/3564/22. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі №520/4731/23 - задоволено. Поновлено провадження у справі №520/4731/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, вже було прийнято та набрало законної сили рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року по справі № 520/6739/22 відносно виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24 лютого 2022 року. Разом з цим, заперечуючи по суті заявлених вимог позивача відповідач зазначає, що період з 14 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 не був співробітником ТУ ССО у Харківській області. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 на період дії воєнного стану виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць співробітникам Служби судової охорони. Крім того, пунктом 3 Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 р., додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком. Крім того, період нарахування та виплати позивачу зазначеної додаткової винагороди з 01 січня 2023 року до 20 січня 2023 року увійшов до періоду виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.202 № 168, за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року по справі № 520/6739/22. Оскільки з 01 січня 2023 року ОСОБА_1 наказом по територіальному управлінню від 02.01.2023 №1 о/с, який міститься в матеріалах справи, призначено на посаду контролера ІІ категорії 1 відділення 10 взводу охорони 3 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області. Вказує, що суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що капрал Служби судової охорони ОСОБА_1 з 13.05.2021 по теперішній час перебуває на службі в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Харківській області. Позивач звернувся до відповідача для з`ясування обставин щодо невиплати додаткової грошової винагороди. Листом від 13.02.2023 № 51.07-179 Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області повідомило, що виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися у кошторисі, у зв`язку з чим виплата додаткової винагороди співробітникам Служби за період з 17.11.2022 по 20.01.2023 не проводилась. Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, врахувавши висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо не нарахування та не виплати капралу Служби судової охорони ОСОБА_1 з 17 листопада 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000.00 грн. пропорційно у розрахунку на місяць, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 160 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02.06.2016 підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони. Частинами 1, 2 ст. 161 Закону № 1402-VIII встановлено, що служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України. Згідно із ч. 1 ст. 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до ч. 2 ст. 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони від 03.03.2019 № 289 затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України. На виконання ст. 165 Закону № 1402-VIII та постанови Кабінету міністрів України № 289 ДСА України наказом від 26.08.2020 затвердила Порядок № 384, згідно з п. 1 розд. І якого, цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Відповідно до п. 15 розд. І Порядку № 384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Пунктом 16 розд. І Порядку № 384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку. На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Таким чином, у позивача виникло право на отримання додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. Постановою КМУ "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 р. № 793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови КМУ № 168: - в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». Зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. Разом з цим варто зазначити про відсутність підстав для застосування Порядку та умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 № 396 в частині визначення розміру додаткової винагороди, оскільки при вирішенні вказаного питання п. 7 Порядку № 396, оскільки за імперативною нормою ч. 2 ст. 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом міністрів України. Отже, при визначенні розміру додаткової винагороди позивача підлягають застосуванню норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку № 396, який прийнятий на виконання відповідних постанов, проте суперечить їм у відповідній частині. Системний аналіз пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 (у редакції постанови Кабінету міністрів України № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород. Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у зразковій справі № 260/3564/22. У подальшому Постановою від 20 січня 2023 за № 43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", яка набрала чинності 21 січня 2023, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень. Цією постановою з переліку, зазначеного у першому реченні абзацу першого Постанови № 168, виключені співробітники Служби судової охорони. Отже, Положення постанови КМУ № 43 не поширюються на правовідносини, які виникли та існували до набрання нею чинності, тому з 21 січня 2023 співробітники Служби судової охорони вже не мають права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої Постановою КМУ №

168. Аналіз наведених правових норм свідчить, що позивач у спірний період з 17 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року мав право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №

168. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач вже звертався за захистом свого порушеного права на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №

168. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року по справі № 520/6739/22, яке набрало законної сили 28.11.2023, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, 36, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 43181818) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Колегія суддів зазначає, що у вказаному судовому рішенні визначено лише дату, з якої Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області зобов`язано здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди та не обмежено її кінцевим періодом або строком. Оскільки виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, не носить разового характеру, а здійснюється щомісячно у складі грошового забезпечення, то відповідач мав обов`язок зі здійснення таких виплат позивачу на виконання судового рішення по справі № 520/6739/22 або до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при ухваленні рішення, або до зміни місця проходження служби позивачем/звільнення його зі служби, в залежності від того, яка із подій відбулася раніше. Як вже було зазначено, зміни до норм законодавства, якими було передбачено здійснення виплати додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони були внесені постановою від 20 січня 2023 за № 43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", яка набрала чинності 21 січня 2023. Разом з цим колегією суддів встановлено, що у період з 15.08.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_1 проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області. З 01.01.2023 ОСОБА_1 переміщений для подальшого проходження служби до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, що підтверджується довідками ТУ ССО у м. Києві та Київській області та ТУ ССО у Харківській області, наказами по особовому складу ТУ ССО у Харківській області від 12.08.2022 № 280 о/с, від 02.01.2023 № 1о/с (а.с. 8, 17, 59, 60). Отже, у період з 15.08.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_1 не проходив службу в ТУ ССО у Харківській області, виплата грошового забезпечення у вказаний період здійснювалась ТУ ССО у м. Києві та Київській області, що також підтверджується довідкою про доходи виданою позивачу ТУ ССО у м. Києві та Київській області (а.с. 9). Відповідно, питання про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у період з 15.08.2022 по 31.12.2022 вирішувалось ТУ ССО у м. Києві та Київській області. Враховуючи наведене, ТУ ССО у Харківській області не може виступати самостійним відповідачем у цій справі, оскільки належним відповідачем в частині позовних вимог, що охоплюють період з 17.11.2022 по 31.12.2022 є саме відповідний орган, на який чинним законодавством покладено обов`язок здійснення виплати грошового забезпечення позивачу, тобто Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області. Проте Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області не було визначене позивачем, як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був. Таким чином, позивачем заявлено частину позовних вимог, що стосуються періоду з 17.11.2022 по 31.12.2022 до неналежного відповідача. З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що, відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України). Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права, зокрема, була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18. Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір. Тож, результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення). З огляду на викладене, враховуючи предмет цього позову, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу в період з 17 листопада 2022 року до 31.12.2022 додаткової винагороди у розмірі 30 000.00 грн. пропорційно у розрахунку на місяць на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", не з`ясував правосуб`єктність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі співвідповідача. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу залучити до участі у справі другого відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши залучення співвідповідача, що, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могло бути здійснено виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 17.11.2022 по 31.12.2022 з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі №826/12172/18. Що стосується вимог позивача про нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 01.01.2023 по 20.01.2023, колегія суддів зазначає, що, як свідчать матеріали справи, відповідно до наказу по особовому складу від 02.01.2023 № 1о/с, призначено капрала Служби судової охорони ОСОБА_1 , який прибув з територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, на посаду контролера ІІ категорії 1відділення (Господарський суд Харківської області) 10 взводу охорони 3 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, з 01.01.2023. В апеляційній скарзі Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області зазначило, що додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн пропорційно у розрахунку на місяць на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за січень 2023 року була нарахована та виплачена позивачу, враховуючи судове рішення по справі № 520/6739/22. На підтвердження вказаних обставин відповідач надав до матеріалів справи розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику ТУССО у Харківській області ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24.02.2022 по 14.08.2022 та з 01.01.2023 по 20.01.2023. Відповідно до вказаного розрахунку, сума додаткової винагороди за 20 днів перебування на службі в з 01.01.2023 по 20.01.2023 становить 12903,23 грн. (а.с. 61). Додатково відповідачем було надано до суду апеляційної інстанції розрахунковий лист ОСОБА_1 за листопад 2023 року, зі змісту якого встановлено, що позивачу у листопаді 2023 року здійснено виплату щомісячної додаткової винагороди за січень 2023 року в сумі 6451,61 грн. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 витребувано у ТУ ССО у Харківській області додаткові пояснення щодо нарахованої та фактично виплаченої позивачу суми щомісячної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за січень 2023 року, з посиланням на відповідні докази. На виконання вимог ухвали суду відповідач надав додаткові пояснення по справі в яких зазначив, що керуючись пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, розпорядженням тимчасового виконувача обов`язків Голови Служби судової охорони від 27.10.2023 №102/ОД «Про виплату додаткової винагороди» та Порядком № 396, Територіальним управлінням Служби судової охорони у Харківській області 01 листопада 2023 року видано наказ «Про виплату додаткової винагороди співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Харківській області» за №

213. На підставі зазначеного наказу сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду за січень 2023 року з розрахунку 10000,00 грн. на місяць в розмірі 6 451,61 грн., що підтверджується розрахунковим листом територіального управління за листопад 2023 року. Крім того, на виконання судового рішення по справі № 520/6739/22 ТУ ССО у Харківській області провело розрахунок потреби в коштах для оплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та 31 жовтня 2023 року за № 51.06-251/ССО письмово звернулося до розпорядника бюджетних коштів нижчого (другого) рівня Голови Служби судової охорони з проханням збільшити кошторисні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Оскільки ОСОБА_1 вже частково було нараховано додаткову винагороду за січень 2023 року та сплачено 6451,61 грн., то розрахунок потреби в коштах на оплату останньому додаткової винагороди за січень 2023 року проведено з урахуванням раніше сплаченої суми, а саме: 19354,84 (30000,00/31х20) 6451,61 = 12903,23 грн. Тобто, на сьогодні ОСОБА_1 нараховано до сплати додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за січень 2023 року 19354,84 грн., фактично сплачено 6451,61 грн., решту коштів буде виплачено після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Дослідивши зміст наданих відповідачем документів на підтвердження обставин, викладених у додаткових поясненнях, а саме: розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику ТУССО у Харківській області ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24.02.2022 по 14.08.2022 та з 01.01.2023 по 20.01.2023; наказ ТУ ССО у Харківській області № 213 від 01.11.2023 з додатком, розрахунковий лист позивача за листопад 2023 року, колегія суддів дійшла висновку, що вказані докази не підтверджують факт нарахування позивачу недоплаченої суми додаткової винагороди за січень 2023 року у розмірі 12903,23 грн, про що стверджує відповідач. Доказів видання відповідного наказу про нарахування та виплату позивачу зазначеної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн пропорційно з розрахунку на місяць за спірний період, доказів її нарахування та наявності відповідної заборгованості, відповідачем суду не надано. Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату решти суми додаткової винагороди колегія суддів зазначає, що додаткова винагорода, встановлена постановою № 168, є складовою грошового забезпечення позивача, тому ТУ ССО у виплаті такої винагороди як однієї зі складових грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах. Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, а також з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007. Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10). Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00). Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ТУ ССО у Харківській області нарахувати та виплатити капралу Служби судової охорони ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 20.01.2023 року додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн. пропорційно у розрахунку на місяць на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше здійснених виплат. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 по справі № 520/4731/23 - скасувати. Ухвалити по справі № 520/4731/23 нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, 36, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 43181818) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо не нарахування та не виплати капралу Служби судової охорони ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди у розмірі 30000.00 грн. пропорційно у розрахунку на місяць, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити капралу Служби судової охорони ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн. пропорційно у розрахунку на місяць на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова І.С. Чалий