Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/3390/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/581/24 Справа № 213/3390/23 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2024 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю розглянувши апеляційну скаргу захисника Крамчаніна О.В. на постанову судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - ВСТАНОВИВ: Як встановлено судом першої інстанції, 31.07.2023 року, 12год. 23хв., в Дніпропетровській області, місто Кривий Ріг, Інгулецький район, по вул. Салютна, 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Alkotest drager 7510, ARND, підтверджується тестом №201. Результат огляду становить 0,36% проміле. Зафіксовано БК 475173, 475167. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судові витрати. З таким судовим рішенням не погодився захисник та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити. На обґрунтування своїх вимог вказує, що ОСОБА_1 не вживав алкогольні напої та не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вказує, що працівниками поліції не зазначено належних підстав для зупинки автомобіля. З результатами огляду ОСОБА_1 був не згоден та показав, що не вживав алкогольні напої, крім того повідомив, що є військовослужбовцем, повернувся з передової де отримав контузію. Вказує, що з місця зупинки не від`їжджав, пішов до туалету та далі в невідомому напрямку, однак повернувся через декілька хвилин, поліцейських вже не було. Також вказує, що газоаналізатор Драгер має похибку, а тому результат міг бути не точним, крім того ОСОБА_1 , декілька разів продував Драгер, лише на третій раз прилад показав результати, що також викликає сумнів в точності результату. Також вказує, що останньому після проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу не запропоновано пройти огляд у медичному закладі, чим порушена процедура огляду. Звертає увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, постійно виконує різні бойові завдання, є водієм та позбавлення його прав може негативно відзначитись на проходженні військової служби, адміністративне правопорушення не спричинило шкоди суспільним інтересам. Також захисник наголосив, що протокол про адміністративне правопорушення складений без участі особи та не вручений ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали адміністративної справи, думку учасників судового розгляду, доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступні обставини. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за ознакою керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.9а ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом серії ААБ №278336 від 31.07.2023 року; рапортом інспектора поліції з описом подій 31.07.2023 року; роздруківкою Газоаналізатора із показником 0,36‰,; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; записом відеофіксації скоєння правопорушення, на якому зафіксовано пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, проходження останнім такого огляду та встановлення результатів, які вказують на перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. Також судом першої інстанції досліджена довідка наявних облікових баз про те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами, копію військового квитка ОСОБА_1 , копію довідки військової частини НОМЕР_1 , про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 25.02.2022 року. Апеляційний суд зазначає, що сам ОСОБА_1 не заперечує факт керування транспортним засобом, що є обов`язковою ознакою інкримінованого адміністративного правопорушення, а лише вказує, що не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Однак, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджується показаннями газоаналізатора Драгер. При цьому, похибка 0,04 ‰, яка можлива у приладі, як про це зазначає адвокат не є вирішальною, оскільки у ОСОБА_1 встановлений результат 0,36‰, при допустимій нормі 0,2‰. Разом з цим, декілька спроб продуття газоаналізатору, не вказує, на його несправність, оскільки вимірювання та відображення результатів прямо залежить від дій особи, яка проходить огляд, від дотримання всіх вимог та інструкцій такого проходження. Твердження захисника, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду та в порушення вимог закону, йому не запропоновано пройти огляд у медичному закладі, є надуманими та такими, що направлені на змогу уникнути ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та відповідно від адміністративного стягнення. Так, відповідно до відеозапису поліцейських після ознайомлення з результатами огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 не висловив незгоду із виявленим результатом, навпаки намагався незаконним шляхом, домовитись із працівниками поліції не фіксувати вказані результати, згодом без дозволу поліцейських взагалі поїхав з місця події, що беззаперечно вказує, на погодження ОСОБА_1 з результатами огляду, які вказували на перебування його в стані алкогольного сп`яніння, та намагання усілякими способами уникнути від відповідальності. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, поліцейськими не запропоновано проходження огляду у медичному закладі. Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП лише у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, а тому доводи захисника в цій частині є хибними. Доводи захисника, що через травму ОСОБА_1 не усвідомлював, що робить та необізнанно покинув місце події а потім повернувся, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 має психічні вади, крім того, він продовжує нести службу, що підтверджує його стан, відповідно до якого він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Складання протоколу за відсутності особи та не вручення йому копії протоколу, в даному випадку не є таким порушенням, яке може потягти за собою визнання доказів недопустимими, оскільки ОСОБА_1 самовільно та таємно залишив місце події, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року. Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Доводи апеляційної скарги не вказують на порушення суддею при розгляді справи вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та на наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови. Стягнення призначене ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке не має альтернативи та передбачений лише єдиний вид накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Будь яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано. Апеляційний суд зазначає, що сам ОСОБА_1 не заперечує факт керування ним транспортним засобом, а лише вказує на порушення порядку огляду на стан сп`яніння, що не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді, а тому, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо його винуватості у скоєному адміністративному правопорушенні, що повністю та об`єктивно підтверджується зібраними по справі доказами. Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Крамчаніна О.В. залишити без задоволення. Постанову судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року, щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя